Постанова № 16036235, 27.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 р. справа № 2а/0570/3595/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:Шершун В.Ф. (директор)

ОСОБА_2 (дов.)

відповідача-1:ОСОБА_3 (дов.)

відповідача-2:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Арєка»

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20063 прийняту 03.02.2011р.; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000116/1 від 03.02.2011р.; зобовязання визначити митну вартість товару вказану у вантажній митній декларації від 02.02.2011р. на рівні договірної вартості товару; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальній сумі 53000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арєка» (надалі позивач, ТОВ «Арєка») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці (надалі відповідач-1) та Головного управління державного казначейства у Донецькій області (надалі відповідач-2) про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20063 прийняту 03.02.2011р.; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000116/1 від 03.02.2011р.; зобовязання визначити митну вартість товару вказану у вантажній митній декларації від 02.02.2011р. на рівні договірної вартості товару; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальній сумі 53000,00 грн.

Позивачем надані доповнення та уточнення до адміністративного позову від 11.04.2011р. №43, згідно яких, крім заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 530,00 грн.

Позов мотивовано безпідставним незастосуванням Східною митницею заявленої позивачем митної вартості за ВМД №700000012/2011/001324 та ДМВ №700000012/2011/001324 від 02.02.2011р., та необґрунтованим застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Представники позивача у судовому засіданні від 27.05.2011р. позовні вимоги підтримали, надали суду відповідні пояснення та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів внаслідок чого Східною митницею було прийнято правомірне рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та митну вартість визначено на підставі інформації цінової бази даних ЄАІС ДМСУ за резервним методом.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні від 27.05.2011р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням наданих уточнень, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 у судове засідання від 27.05.2011р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «Арєка» зареєстроване Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області у якості юридичної особи з 13.12.2000р., про що зазначено у Свідоцтві Серія А00 №722745, ідентифікаційний код 31219083, місцезнаходження: 86196, Донецька область, м. Макіївка, вул. Маяковського, б.12.

ТОВ «Арєка» подано до Східної митниці вантажну митну декларацію №700000012/2011/001324 та декларацію митної вартості від 02.02.2011р. №700000012/2011/001324, якою визначило митну вартість товару оливи моторні з вмістом нафтопродуктів більш як 70 %, які є основини складовими частинами: - VALCO 6000 S 5W40 D. E.; - VALCO S 5000 10W40 D. E.; - VALCO transmatic ATF III E.; - VALCO ATF II D. E.; - VALCO hydro HV 46 E. 2A; антифризні препарати та готові рідкі протиобліднювальні суміші не в аерозольній упаковці: - тосол VALCO antigel arecagel; - тосол VALCO L refroid-35 C; оливи трансмісійні з вмістом менш як 70 % нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних мінералів не в аерозольній упаковці: - VALCO carter HD 75W90 K.

Згідно декларації митної вартості від 02.02.2011р. №700000012/2011/001324 позивач визначив: вартість товару за кодом НОМЕР_1 у розмірі 25591,64 ЄВРО або 279551,10 грн. за курсом НБУ, вартість товару за кодом НОМЕР_2 у розмірі 5269,35 ЄВРО або 57559,95 грн. за курсом НБУ.

Зазначений товар придбаний за договором поставки № 6 UK від 05.01.2010 року (специфікація №1 до зазначеного договору), укладеного між фірмою «Дюран Продюксьон» (Франція) у якості продавця, та ТОВ «Арєка», в якості покупця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує згідно специфікацій, на загальну суму контракту 1975 125,00 ЄВРО. Умови поставки EXW Harnes, France.

Відповідно до доповнення №1 до зазначеного договору сторони визначили загальну суму договору у розмірі 2181704,00 ЄВРО із внесення відповідних змін до специфікації.

Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №700000012/2011/001324 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме: калькуляція фірми - виробника товару (оригінал), прайс-лист фірми - виробника товару (оригінал), сертифікат про країну походження, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, переклад копії ВМД країни відправлення.

Вказані документи декларантом не були надані.

Відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000166/1 від 03.02.2011р., яким відповідач-1 визначив митну вартість: на товари за кодом НОМЕР_1 у розмірі 44712,00 ЄВРО, на товари за кодом НОМЕР_2 у розмірі 10014,28 ЄВРО.

03.02.2011р. Відповідач-1 виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/1/20063, з якої вбачається, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: оформлення митним органом рішення про визначення митної вартості товару №700000006/2011/000166/1 від 03.02.2011р., невиконання вимог ст.88 Митного кодексу України; неподання митному органу в повному обсязі додаткових документів згідно вимог п.7 та п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р.

У звязку із зазначеним, позивачем подана нова ВМД № 700000012/2011/001503 та декларація митної вартості № 700000012/2011/001503, в якій, з урахуванням рішення про визначення митної вартості №700000006/2011/000166/1 від 03.02.2011р., останнім зазначено ціну на товари за кодом НОМЕР_1 у розмірі 44787,19 ЄВРО або 489014,17 грн. за курсом НБУ, на товари за кодом НОМЕР_2 у розмірі 10028,15 ЄВРО або 109493,57 грн. за курсом НБУ (з урахуванням додаткових нарахувань).

Вказані обставини сторонами не спростовуються.

Позивач зазначає, що у звязку із наведеним, підприємство сплатило понад раніше задекларований розмір податок на додану вартість у сумі 53000,00 грн., що підтверджується відповідними відмітками на ВМД 700000012/2011/001503, а також платіжним дорученням №18 від 03.02.2011р. на суму 53000,00 грн.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Позивач зазначає, що до декларації митної вартості від 02.02.2011р. №700000012/2011/001324 через свого Декларанта з метою проведення процедур митного контролю він подав Відповідачу-1 наступні документи:

- облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності 70000/03/10/005128;

- попередня митна декларація 700000005.2011.000648;

- накладна CMR 073433;

- книжка МДП (Carnet TIR) XN 65152185;

- рахунок-фактура (інвойс) 10300706;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1 від 13.09.2010р.;

- зовнішньоекономічний договір поставки № 6U від 05.01.2010р.

- довідка про декларування валютних цінностей,доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами;

- сертифікат відповідності UA1.109.0008594-11;

- сертифікат походження товару №0000058 від 27.01.2011р.;

- прайс-лист фірми виробника товару;

- відповідні відбитки штампів Державної санітарно-епідеміологічної служби, Державної екологічної інспекції, Державної інспекції з карантину рослин.

Вказана обставина відповідачем-1 не спростовується.

У наданих запереченнях відповідач-1 не спростовує факту подання всіх обовязкових документів.

У наданих додаткових пояснення відповідач-1 зазначає, що товар позивача є біржовим, проте не відповідні заперечення представника позивача представник відповідача не навів належних обґрунтувань того, що товар за ВМД №700000012/2011/001324 щодо якого у Східної митниці виникли сумніви заявленої позивачем митної вартості, - є біржовим.

Відповідно до вимог ст. 265 Митного кодексу України, а також згідно з п. 3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 р. № 74, при митному оформленні окремих видів товарів посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, обчислює прямі витрати на виробництво товару, зокрема сировину й матеріали та/або комплектуючі, що входять до складу цього товару, відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою.

Якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766.

Проте, Відповідач-1 без врахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості Позивачем документах, одразу предявив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Суд зазначає, що Позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. N 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

·за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції");

·за ціною договору щодо ідентичних товарів;

·за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

·на основі віднімання вартості;

·на основі додавання вартості (обчислена вартість);

·резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У відповідності до ст. 268 Митного кодексу України встановлено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що згідно декларації митної вартості від 28.12.2010р. №700000012/2010/017986 та відповідної ВМД №700000012/2010/017986 позивачем було ввезено на митну територію України ідентичні товари від того самого продавця - «Дюран Продюксьон» (Франція), на підставі того ж договору поставки № 6 UK від 05.01.2010 року ( та специфікація №1 до зазначеного договору), митна вартість за якими на товар за кодом НОМЕР_1 та за кодом НОМЕР_2 була визначена за ціною договору.

Відповідачем-1 не спростовано твердження позивача щодо ідентичності товарів за ВМД №700000012/2010/017986 та ВМД №700000012/2011/001324 за кодом НОМЕР_1 та за кодом НОМЕР_2.

Суд зазначає, що митна вартість товарів за кодом НОМЕР_1 та за кодом НОМЕР_2 за ВМД №700000012/2010/017986 була визначена за ціною договору, та прийнята Східною митницею.

Таким чином, у разі визначення митної вартості товарів за кодом НОМЕР_1 та за кодом НОМЕР_2 за ВМД №700000012/2011/001324 за ціною договору щодо ідентичних товарів така митна вартість ґрунтувалась би на митної вартості визначеної за ціною договору товарів за кодом НОМЕР_1 та за кодом НОМЕР_2 за ВМД №700000012/2010/017986.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем-1 не надано суду належних доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обовязкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обовязкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938, встановлено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Порядку, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364, встановлено, що суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за ціною договору, ТОВ «Арєка» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєка» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області задовольнити повністю.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20063 прийняту 03 лютого 2011 року.

Визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2011/000116/1 від 03 лютого 2011 року.

Зобовязати визначити митну вартість товару вказану у вантажній митній декларації від 02 лютого 2011 року на рівні договірної вартості товару.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєка» (ідентифікаційний код 31219083, 86196, Донецька область, м. Макіївка, вул. Маяковського, б.12) з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальній сумі 53000 (пятдесят три тисячі) гривень 00 копійок.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арєка» (ідентифікаційний код 31219083, 86196, Донецька область, м. Макіївка, вул. Маяковського, б.12) (пятсот тридцять) гривень 00 копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 27 травня 2011 року, повний текст виготовлено 1 червня 2011 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.