Постанова № 16036228, 26.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. справа № 2а-19219/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_1 (дов.)

відповідача:ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року та №0001722302/3/28579 від 15.07.2010 року

ВСТАНОВИВ

Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Протех» (надалі позивач, ПП «Протех») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (надалі відповідач, ДПІ у м. Краматорську) про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0001732302/0/76668 від 23.12.2009 року, №0001732302/1/7983 від 24.02.2010 року, №0001732302/2/19701 від 13.05.2010 року, № 0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року, № 0001722302/0/76669 від 23.12.2009 року, № 0001722302/1/7984 від 24.02.2010 року, №0001722302/2/19702 від 13.05.2010 року, № 0001722302/3/28579 від 15.07.2010 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.08 2010р. провадження у справі було відкрито.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 27.04.2011р. справа № 2а-19219/10/0570 передана на розгляд судді Буряк І.В. у звязку із знаходженням судді Мозгової Н.А. на лікарняному.

У судовому засіданні від 26.05.2011р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року та № 0001722302/3/28579 від 15.07.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість з мотивів не підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В судовому засіданні від 26.05.2011р. представник позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення, підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи обґрунтованими та правомірними висновки акту від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 щодо не підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні від 26.05.2011р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Протех» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 13540086, місцезнаходження 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, б.20, про що зазначено у відповідному свідоцтві Серія А00 №607372, та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100067638.

ДПІ у м. Краматорську була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., за наслідками якої складений відповідний акт від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086.

Згідно вказаного акту встановлені порушення,у тому числі:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152948,00 грн., у тому числі 1 квартал 2008р. у сумі 19 774,00 грн., 2 квартал 2008р. у сумі 29446,00 грн., 3 квартал 2008р. у сумі 29123,00 грн., 4 квартал 2008р. 25073,00 грн.; 1 квартал 2009р. у сумі 19302,00 грн., 2 квартал 2009р. у сумі 30230,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121400,00 грн., у тому числі за січень 2008р. 5044,00 грн., за лютий 2008р. 4 598,00 грн., за березень 2008р. 6 178,00 грн., за липень 2008р. 32 995,00 грн., за вересень 2008р. 8 934,00 грн., за жовтень 2008р. 13 005,00 грн., за листопад 2008р. 4 918,00 грн.; за січень 2009р. 10 725,00 грн., за квітень 2009р. 13 961,00 грн., за травень 2009р. 13 334,00 грн., за червень 2009р. 7 708,00 грн.

На підставі акту від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 ДПІ у м. Краматорську прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №0001732302/0/76668, яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 220884,70 грн., у тому числі за основним платежем 152948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 67936,70 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №0001722302/0/76669, яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 182100,00 грн., у тому числі за основним платежем 121400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60700,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, відповідні скарги залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення №0001732302/1/7983 від 24.02.2010 року та №0001732302/2/19701 від 13.05.2010 року, № 0001732302/3/28577 від 15.07.2010 року, які за змістом ідентичні до податкового повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №0001732302/0/76668, та податкові повідомлення-рішення № 0001722302/1/7984 від 24.02.2010 року, №0001722302/2/19702 від 13.05.2010 року, № 0001722302/3/28579 від 15.07.2010 року, які за змістом ідентичні до податкового повідомлення-рішення № 0001722302/0/76669 від 23.12.2009 року.

Висновки акту від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 щодо зазначених порушень ґрунтуються на наступних обставинах.

Вдповідно вказаного акту, перевіркою встановлено, що позивачем, згідно наданих до перевірки щомісячних загальних актів на списання дизпалива, бензину, керосину віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню даних товарів у сумі 611792,64 грн.

Зазначено, що списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалось на господарські потреби.

Перевіряючи зазначили, що підприємством до перевірки були надані подорожні листи (шляхові листи), які заповнені з порушенням вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», у подорожніх листах , наданих до перевірки, не заповнено колонку 25 (не вказано номера товарно-транспортних накладних на товари, які транспортувались), незаповнена колонка 29 (не має підпису та печатки вантажоотримувача та вантажовідправника).

Також, зазначено, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано до перевірки розрахунків списання бензину, дизпалива, запчастин, змащувальних матеріалів, які списувалися підприємством щомісячно по актах списання паливо-мастильних матеріалів, як це передбачено Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43 «Норми витрат палива та змащувальних матеріалів на автомобільному транспорті».

На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку по порушення п. 4.1.5.32 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів».

В акті від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 зазначено, що листом від 04.12.2009р. №55-21/1 надані копії подорожніх листів, копії актів на списання паливо-мастильних матеріалів, копії розрахунків використання бензину.

Перевіряючи зазначають, що розрахунки списання паливо-мастильних матеріалів складені не у відповідності з вимогами Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43 «Норми витрат палива та змащувальних матеріалів на автомобільному транспорті», а саме: не вказано модифікація автомобіля, а тільки його модель, що не дає можливість визначити встановлену норму витрат паливо-мастильних матеріалів.

Вказано, що відсутність даної інформації у наданих відомостях витрат палива не підтверджує витрати підприємства по витратам паливо-мастильним матеріалам на господарські потреби.

У звязку із наведеним перевіряючи дійшли до висновку про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, перевіряючими встановлено завищення валових витрат на суму 611792,64 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152948,00 грн., а також формування податкового кредиту за рахунок безпідставного списання витрат на придбаний бензин, дизпаливо та керосин, та відповідно, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 121400,00 грн. через невідповідність на думку перевіряючих зазначених документів вимогам законодавства.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

В акті від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 не встановлено фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірної суми з податку на додану вартість.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 зазначеного Закону, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, підставою для бухгалтерського та податкового обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та на даних яких повинні ґрунтуватися облікові регістри підприємства.

Пунктом 1 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та ввести їх у дію з 1 січня 1996 року: - "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. N 2; - "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. N 1 (міжнародна); - "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН; - "Талон замовника", ф. N 1-ТЗ.

Згідно п. 2 зазначеного Наказу, вказані типові форми первинного обліку є обов'язковими для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Суд вважає, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо заповнення подорожніх листів (шляхових листів) не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Крім того, із акту від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 вбачається, що перевіряючими не встановлено порушення вимог п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності передбачених положеннями вказаної статті обовязкових реквізитів у подорожніх листах позивача.

Суд зазначає, що у перевіряємий період товарно-транспортні накладні не належали до документів суворої звітності.

Підпунктом 4.1.5.32 розділу 4.1.5 «Відпуск нафтопродуктів» Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978встановлено, що відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюється також товарно-транспортною накладною (ТТН) у 4 примірниках з яких: перший та четвертий - залишаються у товарного оператора і є первинним документом складського обліку з наступним здаванням до бухгалтерії підприємства; другий та третій - вручаються представникові організації споживача. При цьому другий примірник є супровідним документом вантажу, а третій - слугує для обліку транспортної роботи.

Суд вважає необґрунтованим посилання перевіряючих на вказану норму оскільки із пп. 4.1.5.1, пп. 4.1.5.2, пп. 4.1.5.32 зазначеної Інструкції вбачається, що вказаний розділ 4.1.5 «Відпуск нафтопродуктів» застосовується до господарських операції товарного оператора нафтопродуктів із споживачами, в той час як позивач використовував паливно-мастильні матеріали на власні господарські потреби, про що зазначено в акті перевірки.

Крім того, зазначена Інструкція «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» з 13.09.2008р. втратила чинність згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17 липня 2008 року N 382/291/891/235/244 «Про визнання таким, що втратив чинність, спільного наказу Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.98 N 81/38/101/235/122», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 804/15495, в той час як відповідач встановив порушення цієї Інструкції протягом всього перевіряємого періоду.

«Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. N 43, призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

В акті від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 перевіряючими не наведено посилань на конкретні підпункти, пункти або розділи,що були порушені позивачем при складанні розрахунків списання паливно-мастильних матеріалів, а лише зазначено що позивачем не зазначені модифікації автомобілів.

Тобто, перевіряючи вважають, що зазначення тільки моделі автомобілів не дає можливості визначити встановлену норму витрат паливно-мастильних матеріалів.

Слід зазначити, що в акті від 09.12.2009р. №3210/23-2-13540086 не досліджено питання істотних відмінностей наявних у позивача модифікацій автомобілів від базових моделей, не обґрунтована неможливість визначення витрат паливно-мастильних матеріалів з урахуванням зазначених у розрахунках моделей автомобілів позивача.

Крім того, перевіряючими не спростована правильність розрахованих позивачем показників витрат паливно-мастильних матеріалів, та не встановлено їх перевищення над передбаченими «Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Таким чином, висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку є необґрунтованим.

Тобто, перевіряючими не спростовано правильність здійснених позивачем розрахунків використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності та відповідність цих розрахунків встановленим нормам.

На підставі наведеного, Суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення № 0001732302/3/28577 від 15 липня 2010 року та № 0001722302/3/28579 від 15 липня 2010 року.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» (ідентифікаційний код: 13540086, місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, б.20) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 26 травня 2011 року, повний текст виготовлено 31 травня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.