Постанова № 16035991, 24.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р. справа № 2а/0570/3104/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Стрельченко К.А.

від відповідача: Рудової Н.І., Могили Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Авто -Експрес» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Авто - Експрес», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2011 року №0000022342/0 про визначення суми з податку на прибуток у розмірі 157579,00грн., у тому числі основний платіж 126063,00грн. та штрафна санкція у сумі 31516,00грн. та №0000012342/0 про визначення суми з податку на додану вартість у розмірі 755791,00грн., у тому числі основний платіж 600582,00грн. та штрафна санкція у сумі 155209,00грн. Заявою від 12.04.2011 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати дії ДПІ у м. Сніжному щодо повторного проведення перевірки позивача за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмашпром» неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011 року №0000022342/0 про визначення суми з податку на прибуток у розмірі 157579,00грн., у тому числі основний платіж 126063,00грн. та штрафна санкція у сумі 31516,00грн. та №0000012342/0 про визначення суми з податку на додану вартість у розмірі 755791,00грн., у тому числі основний платіж 600582,00грн. та штрафна санкція у сумі 155209,00грн. (а.с.116).

Позивачем в судовому засіданні надано клопотання про залишення без розгляду позовну заяву щодо визнання дій Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області щодо проведення повторної перевірки неправомірними. Ухвалою суду від 24.05.2011 року клопотання позивача задоволено.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевірка, за якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є повторною, оскільки за її змістом здійснюється перевірка господарських відносин з тим самим контрагентом, та за той самий період, який перевірявся раніше. Відповідно до п.4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки субєкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови. Даний випадок проведення повторної перевірки є виключенням, в інших випадках проведення повторних перевірок не допускається, оскільки право на проведення таких перевірок не надано контролюючим органам жодним нормативно правовим актом України.

В акті перевірки відповідач помилково робить висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Укрмашпром».

Позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо не знаходження ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою, не наданням податкової звітності, відсутності у достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, транспортних засобів, тобто відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо, ґрунтується на аналізі матеріалів податкової звітності ТОВ «Укрмашпром», які у свою чергу не є належними та допустимими доказами нікчемності укладеного правочину.

Оскільки первинні документи не досліджувалися, тому не можна вважати встановленим факт укладення нікчемного правочину, із аналізу лише документів податкової звітності.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення (а.с.117), у яких зазначили, що була проведена позапланова документальна перевірка ПП «Авто - Експрес». На лист податкової інспекції «Про надання документальних підтверджень та пояснень» щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрмашпром», позивач листом від 09.11.2010 року відмовлено в надані документів. Висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені у звязку з тим, що у ході перевірки встановлено факт укладання Позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Укрмашпром». Відповідач, вказує, що до ДПІ у м. Сніжному від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшли листи про результати невиїзної перевірки ТОВ «Укрмашпром», в акті зазначено, що за результатами опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобовязань і податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрмашпром» та його контрагентів за період з 01.07.09 по 31.12.09 встановлені розбіжності понад 1000,0тис.грн. Також фахівцями ДПІ у Київському районі м. Донецька встановлено, що ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою не знаходиться , про що складений акт. В акті перевірки зроблені висновки, що оскільки на ТОВ «Укрмашпром» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ «Укрмашпром» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно з ч.5 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди складені підприємством мають ознаки нікчемності. ТОВ «Укрмашпром» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Авто - Експрес» є юридичною особою, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області від 11.09.2002 року №12781200000000231 та довідкою відділу статистики у м. Сніжному з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №044677 від 11.09.2002 року (а.с.15-16). Приватне підприємство «Авто - Експрес» узято на облік у ДПІ у м. Сніжному, що підтверджує довідка від 12.02.2008 року №11/29-013-3-1 (а.с.17).

Державною податковою інспекцією у м. Сніжному було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року, податку на прибуток підприємств за 2009 рік та І півріччя 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром». За наслідками перевірки було складено акт від 14.01.2011 року №25/23-32198122 (а.с.20).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток підприємств за період з 01.10.09 по 30.06.10 на загальну суму 126063,00грн., у т.ч. за 2009 рік на суму 126063,00грн. та в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість за період з 01.11.09 по 30.04.10 на загальну суму 600582,00грн., у тому числі по періодам: у листопаді 2009 року на суму 50000,00грн., у грудні 2009 року на суму 166666,00грн., у січні 2010 року на суму 93277,00грн., у березні 2010 року на суму 236472,00грн., у квітні 2010 року на суму 54167,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Укрмашпром» - угода від 09.11.2009 року №19, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 27.01.2011 року №0000022342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 126063,00грн. та штрафних санкцій у сумі 31516,00грн. та №0000012342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 600582,00грн. та штрафних санкцій 155209,00грн. (а.с.18-19).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором поставки товару від 09.11.2009 року №19. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 504252,00грн. в четвертому кварталі 2009 року, податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 600582,00грн. в листопаді-грудні 2009 року та січні, березні-квітні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про поставку товару від 09.11.2009 року №19, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» (Постачальник) укладено договір про поставку товару №19 від 09.11.2009р. (а.с.35).

Предметом договору є поставка Постачальником товарів у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити на умовах викладених в Договорі вказаний товар. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент та номенклатура) визначаються у накладних які є невідємною частиною договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що Покупець перераховує вартість товару шляхом передплати у розмірі 100%. Оплата здійснюється в українських гривнях шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Продавця. Термін поставки товару та умови поставки товару договірні. (п.4.7, 4.8 Договору). Зобовязання Продавця вважаються виконаними в момент передачі товару Покупцю. Термін дії договору до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.9.2 договору) (а.с.35).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунки-фактури, податкові накладні:

-рахунок-фактура №СФ-30/12 від 30.12.2009 року, податкова накладна №30/12/5 від 30.12.2009 року на суму 1400000,00грн., в т.р. ПДВ 233333,33грн. (а.с.29, 41);

-рахунок-фактура №24/11 від 24.11.2009 року, податкові накладні №24/11 від 24.11.2009 року на суму 1000000,00грн., в т.р. ПДВ 166666,67грн., №24/11/2 від 24.11.2009 року на суму 700000,00грн., в т.р. ПДВ 116666,67грн., №24/11/1 від 24.11.2009 року на суму 300000,00грн., в т.р. ПДВ 50000,00грн. (а.с.36, 37, 38, 42);

-рахунок-фактура №СФ-25 03 від 25.03.2010 року, податкова накладна №25 03 3 від 25.03.2010 року на суму 325000,00грн., в т.р. ПДВ 54166,67грн. (а.с.40, 43).

Цими документами підтверджується, що в листопаді-грудні 2009 року та березні 2010 року ТОВ «Укрмашпром» було виписано на адресу позивача документи на загальну суму 3725000,00грн., у т.р. ПДВ 620833,34грн.

Оплата за договором відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем 100% передплати грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрмашпром» згідно наступних платіжних доручень: від 24.11.09 №20 у сумі 300000,00грн., №21 у сумі 700000,00грн., №22 у сумі 1000000,00грн., від 30.12.2009 року №57 у сумі 1000000,00грн., №58 у сумі 400000,00грн., від 25.03.2010 року у сумі 325000,00грн. (а.с.44-47). Призначення платежу в платіжних дорученнях зазначено «передплата за ПТН в асортименті згідно договору №19 від 09.11.2009 року, в т.р. ПДВ 20%».

Всього сплачено позивачем за договором сума 3725000,00грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на лист ДПІ у Київському районі м. Донецька №11988/7/23-3 від 16.11.2010 року, на акт №4077/23-3/32645813 від 16.06.2010 року про результати невиїзної перевірки ТОВ «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період червень-грудень 2009 року та січень, березень 2010 року (а.с.128) в якому повідомляється, що в ході проведеної перевірки та здійсненого аналізу даних Системи співставлення не підтверджено наявність поставок ТМЦ від постачальників ТОВ «Укрмашпром» та їх подальшої реалізації підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Укрмашпром» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. При проведені перевірки встановлена відсутність платника за юридичною адресою, про що складений акт. ДПІ у Київському районі м. Донецька зазначає, що укладені угоди між ТОВ «Укрмашпром» та ТОВ «Авто - Експрес» суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок і згідно ст.22 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Також суд бере до уваги, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за актом від 16.06.2010 року, тобто після виконання умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Позивачем в судовому засіданні надані матеріали, які підтверджують проведення ПП «Авто - Експрес» претензійної роботи з питання стягнення з контрагента ТОВ «Укрмашпром» товару або грошових коштів за спірним договором, а саме заяву з вимогами до банкрута ТОВ «Укрмашпром» від 07.04.2011 року вих. №109 (а.с.131), ухвала про порушення справи про банкрутство ТОВ «Укрмашпром» №27/47Б від 11.03.2011 року, постанова по вказаній справі про визнання боржника банкрутом від 22.03.2011 року.

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного аналізу змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ПП «Авто - Експрес», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Укрмашпром», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 126063,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 31516,00грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення №0000022342/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу за порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 157579,00грн., у тому числі за основним платежем 126063,00грн., за фінансовими санкціями 31516,00грн. (а.с.18), підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення №0000012342/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу за порушення пункту підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 755791,00грн., у тому числі за основним платежем 600582,00грн., за фінансовими санкціями 155209,00грн. (а.с.19) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач правомірно у відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 600582,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідачем перевірка дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам між ТОВ «Укрмашпром» та позивачем за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року здійснювалась вдруге. Перша перевірка була проведена 09.07.2010 року, за результатами якої Відповідачем була складена Довідка від 13.07.2010 року №518/23-32198122. (а.с.32). Під час проведення перевірки підприємством були надані належним чином завірені копії всіх необхідних документів з цього питання. За результатами перевірки фахівцями податкового органу порушень з боку ПП «Авто - Експрес» не встановлено.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 600582,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 155209,00грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000012342/0 від 27.01.2011 року, яким позивачу за порушення підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1110542,50грн., у тому числі за основним платежем 600582,00грн., за фінансовими санкціями 155209,00грн., підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві просить скасувати податкові повідомлення-рішення, але суд зазначає, що рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

Разом з цим, враховуючи наведене, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення рішення від 27.01.2011 року №0000022342/0 про визначення податку на прибуток у розмірі 157579,00грн., у тому числі основний платіж 126063,00грн. та штрафна санкція у сумі 31516,00грн. та №0000012342/0 про визначення податку на додану вартість у розмірі 755791,00грн., у тому числі основний платіж 600582,00грн. та штрафна санкція у сумі 155209,00грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги, Приватного підприємства «Авто - Експрес» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.01.2011 року №0000022342/0 про нарахування податку на прибуток у розмірі 157579,00грн., у тому числі основний платіж 126063,00грн. та штрафна санкція у сумі 31516,00грн. та №0000012342/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 755791,00грн., у тому числі основний платіж 600582,00грн. та штрафна санкція у сумі 155209,00грн., задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення від 27.01.2011 року №0000022342/0 про нарахування податку на прибуток у розмірі 157579,00грн., у тому числі основний платіж 126063,00грн. та штрафна санкція у сумі 31516,00грн. та №0000012342/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 755791,00грн., у тому числі основний платіж 600582,00грн. та штрафна санкція у сумі 155209,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Авто -Експрес» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 травня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 27 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.