Постанова № 16035954, 17.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4431/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретаріБарковій В.Ю.

за участю

позивача Панченко І.М.

представника відповідача не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Селидіввугілля” (Відокремлений підрозділ “Вуглезбут” Державного підприємства “Селидіввугілля”) до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання недійсною вимогу про сплату боргу № 56 від 02 березня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Селидіввугілля” (Відокремлений підрозділ “Вуглезбут” Державного підприємства “Селидіввугілля”) звернулось до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання недійсною вимогу про сплату боргу №56 від 02 березня 2011 року.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Конституції України, Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663), неправомірно направлено вимогу про сплату боргу № 56 від 02.03.2011 року, згідно із якою позивачу визначено суму недоїмки 13762,01 грн., штраф - 1367,72 грн., пеню - 1118,72 грн., оскільки позивачем, який є гірничим підприємством, були сплачені поточні страхові внески у визначені строки, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак, відповідач неправомірно змінив призначення платежу і зарахував сплачені суми в рахунок погашення заборгованості.

Одночасно позивачем у позовній заяві зазначаються норми Закону України “Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення прав їх працівників”, якими установлено, що суми накладених та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають накладенню на день набрання чинності Закону України, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Просив визнати недійсною вимогу про сплату боргу № 56 від 02.03.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Представником відповідача до суду надані письмові заперечення на позовні вимоги позивача, в яких зазначає, що відповідач діяв у відповідності до положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, правомірно зарахував поточні платежі позивача в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, згідно ч. 5 ст. 106 вказаного Закону, оскільки підприємством постійно порушувались строки сплати страхових внесків Просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство “Селидіввугілля” є юридичною особою, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області. “Вуглезбут” є відокремленим підрозділом державного підприємства “Селидіввугілля” без статусу юридичної особи, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код 33426253. Відповідно до Закону №1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, несе обовязки з нарахування, обчислення, сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до статей 14, 15, 17 Закону № 1058 страхувальник є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та несе обовязки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 20 Закону N 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно до п. 14 розділ XV Прикінцевих положень наведеного Закону у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Приймаючи до уваги, що сума заборгованості зі сплати недоїмки по страховим внескам, фінансових санкціям та пені, внаслідок якої винесена оскаржувана вимога №56 від 02.03.2011 року, виникла до 01.01.2011 року, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року.

У п. 2 ст. 106 Закону України N 1058-IV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За приписами п. 9 ст. 106 Закону Україні N 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

П.8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16.01.2004 року, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога формується на підставі облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена в спірній вимозі заборгованість позивача перед УПФУ в м. Селидове Донецької області виникла станом на 01.03.2011 року на загальну суму 16248,45 грн.

Вищезазначена заборгованість виникла у звязку з тим, що Відокремленим підрозділом “Вуглезбут” було нараховано страхові внески за грудень 2010 року 22209,00 грн. (по 33,2% - 20830,68 грн., по 2% - 1378,32 грн.), які підприємство повинно було сплатити до 28.01.2011 року.

У звязку з порушенням строків сплати страхових внесків, відповідно до ст.106 Закону № 1058 до відповідача були застосовані штрафні санкції.

За рахунок сум, які надходили від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, відповідно до ч. 5 ст.106 Закону № 1058, УПФУ в м. Селидове здійснювало зараховування недоїмки зі сплати страхових внесків, пені і фінансових санкцій за попередні періоди згідно календарної черговості їх виникнення, а саме:

27 січня 2011 року страхувальником до УПФУ в місті Селидове було перераховано страхові внески за грудень 2010 року по 33,2% у сумі 20830,68 грн., які зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла у боржника раніше, а саме: на погашення заборгованості зі сплати страхових внесків по 33,2% частково за грудень 2010 року на суму 16117,58 грн. та на погашення боргу по фінансовим санкціям та пені на суму 4715,10 грн.

27.01.2011 року страхувальником до УПФУ в м. Селидове було перераховано 1378,32 грн. (2%), які зараховані в рахунок погашення заборгованості по страховим внескам за квітень 2010 року у сумі 231,50 грн. та на часткове погашення недоїмки зі сплати страхових внесків за травень 2010 року у сумі 1146,82 грн.

Таким чином, заборгованість у сумі 16248,45 грн. складається з заборгованості по 2% на загальну суму 9048,91 грн. за період з травня 2010 року по грудень 2010 року, сума боргу по фінансовим санкціям по та пені на суму 1196,74 грн. та заборгованість по 33,2 % на загальну суму 6002,80 грн. -залишок несплаченої суми боргу зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року на суму 4713,10 грн. та суми боргу зі сплати боргу по фінансовим санкціям та пені на суму 1289,70 грн.

Посилання позивача на положення п.п. 14 п. 2 ст. 5 Закону України “Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників”, судом оцінюються критично з наступних підстав.

Згідно положень п.п. 14 п. 2 ст. 5 Закону України “Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників” розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 14-2 такого змісту: Установити, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України "Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників", у тому числі розстрочені згідно із законодавством, вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Із аналізу наведеної норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що останньою врегульовані відносини щодо списання сум накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також сум штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України “Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників” в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

З урахуванням того, що предметом адміністративного позову поданого позивачем є правомірність винесення відповідачем вимоги № 56 від 02.03.2011 року, то положення пункту 14-2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у даних правовідносинах не підлягають застосуванню, оскільки останніми врегульовані інші правовідносини, ніж ті, з приводу яких між позивачем та відповідачем виник спір у даному адміністративному процесі.

Приймаючи до уваги, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області правомірно зараховано частину отриманих сум за вищеназваними платіжними дорученнями в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, суд приходить до висновку, що УПФУ в м. Селидове правомірно винесено вимогу № 56 від 02.03.2011 року, у звязку з тим, що страхувальник станом на 01.03.2011 року має заборгованість на загальну суму 16 248,45 грн.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства “Селидіввугілля” (Відокремлений підрозділ “Вуглезбут” Державного підприємства “Селидіввугілля”) до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання недійсною вимогу про сплату боргу №56 від 02 березня 2011 року - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.