Постанова № 16035579, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 р. 14:13 Справа №2а-2852/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Республіканського підприємства «Джанкойське Міжрайпаливо»

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність №01 від 11.01.11р.;

відповідача не зявився;

Суть спору: Республіканське підприємство «Джанкойське Міжрайпаливо» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001131503/0 від 08.09.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 908,10грн.; №0001331503/0 від 04.11.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1114,28грн.; №0001491503/0 від 08.12.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 453,02грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.11р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Республіканське підприємство «Джанкойське міжрайпаливо»16.09.1993р. зареєстроване Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с.28).

Згідно з п. 3.3 статуту РП «Джанкойське міжрайпаливо», затвердженого 29.06.05р. Міністром промислової політики, транспорту, звязку та паливно-енергетичного комплексу АР Крим, підприємство несе відповідальність за своїми зобовязаннями в межах того, що належить йому на правах господарського відання майна згідно з чинним законодавством (а.с.25-27).

Позивачем 30.01.07р. до податкового органу було надано в порядку податкової звітності податковий розрахунок земельного податку на 2007 рік, в якому визначено суму земельного податку на рік у розмірі 10268,10грн., у тому числі з січня по листопад 2007 року по 856,00 грн. щомісячно, у грудні 852,10 грн. (а.с. 23).

30.01.08р. позивачем, в порядку податкової звітності, до податкового органу був наданий податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік, в якому визначено суму земельного податку на рік у розмірі 10541,50грн., у тому числі з січня по листопад 2008 року по 879,00 грн. щомісячно, у грудні 872,50 грн. (а.с. 24).

25.08.10р. посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30.10.07р. по 25.08.10р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 25.08.10р. № 291/15-03/01884567 (а.с. 9), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобовязання з земельного податку, а саме:

земельний податок за вересень 2007 року у розмірі 190,67грн., граничний строк сплати якого настав 30.10.07р., фактично сплачений 29.06.10р.;

земельний податок за жовтень 2007 року у розмірі 856,00грн., граничний строк сплати якого настав 30.11.07р. фактично сплачений 30.07.10р.;

земельний податок за листопад 2007 року у розмірі 769,49грн., граничний строк сплати якого настав 04.01.08р. фактично сплачений 30.07.10р.;

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 08.09.10р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001131503/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 908,10грн. (а.с.12).

21.10.10р. посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30.01.08р. по 22.10.10р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 21.10.10р. № 558/15-03/01884567 (а.с. 10), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобовязання з земельного податку, а саме:

земельний податок за листопад 2007 року у розмірі 86,51грн., граничний строк сплати якого настав 04.01.08р., фактично сплачений 31.08.10р.;

земельний податок за грудень 2007 року у розмірі 852,10грн., граничний строк сплати якого настав 30.01.08р. фактично сплачений 31.08.10р. у сумі 398,63грн. та 29.09.10р. у сумі 453,47грн.;

земельний податок за січень 2008 року у розмірі 879,00грн., граничний строк сплати якого настав 03.03.08р. фактично сплачений 29.09.10р. у сумі 369,30грн. та 30.09.10р. у сумі 509,70грн.;

земельний податок за лютий 2008 року у розмірі 415,51грн., граничний строк сплати якого настав 31.03.08р., фактично сплачений 30.09.10р.;

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 04.11.10р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001331503/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1118,58грн. (а.с.13).

25.11.10р. посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 31.03.08р. по 25.11.10р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 25.11.10р. № 718/15-03/01884567 (а.с. 11), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобовязання з земельного податку, а саме:

земельний податок за лютий 2008 року у розмірі 463,49грн., граничний строк сплати якого настав 31.03.08р., фактично сплачений 29.10.10р.;

земельний податок за березень 2008 року у розмірі 442,52грн., граничний строк сплати якого настав 30.04.08р. фактично сплачений 29.10.10р.;

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 08.12.10р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001491503/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 453,02грн. (а.с. 14).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи, він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку передбачені Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що ним податкові зобовязання з земельного податку за вказаний вище період були сплачені своєчасно.

На підтвердження цього позивачем суду були представлені відповідні платіжні доручення (а.с.18-22, 35):

№ 160 від 29.10.07р. на суму 856,00 грн. за призначенням платежу: податок на землю за вересень 2007 року;

№ 182 від 27.11.07р. на суму 856,00 грн. за призначенням платежу: податок на землю за жовтень 2007 року;

№ 196 від 28.12.07р. на суму 856,00 грн. за призначенням платежу: податок на землю за листопад 2007 року;

№ 14 від 30.01.08р. на суму 856,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за січень 2008 року;

№ 36 від 29.02.08р. на суму 902,00грн., з яких: 23,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за січень 2008 року та 879,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за лютий 2008 року;

№ 77 від 23.04.08р. на суму 879,00 грн. за призначенням платежу: податок за землю за березень 2008 року;

Враховуючи призначення платежу та суми земельного податку, сплачені відповідно до перелічених вище платіжних доручень, судом встановлено, що позивач має заборгованість з земельного податку:

- за грудень 2007 року у розмірі 856,00грн.

Позивач не заперечував проти цього факту та визнав наявну за ним суму заборгованості з земельного податку за грудень 2007 року у сумі 856,00грн.

У своєму запереченні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень: №125 від 29.06.10р. на суму 1072,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за травень 2008 року, №150 від 29.07.10р. на суму 1000,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за липень 2008 року, №170 від 31.08.10р. на суму 1144,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за серпень 2008 року, №182 від 30.09.10р. на суму 1072,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за вересень 2008 року, №215 від 28.10.10р. на суму 1072,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за жовтень 2008 року були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості заборгованості позивача по розрахункам №653 від 30.01.07р. та №1177 від 30.01.08р.

Крім того, стосовно заборгованості позивача з податку на землю за грудень 2007 року, суд зазначає, що в рахунок погашення цієї заборгованості Джанкойською ОДПІ в АР Крим були спрямовані кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення з податку на землю з податку на землю №666314 від 29.09.10р. на суму 948,00грн. з призначенням платежу: згідно виконавчого листа №2-10/11003-2006 від 30.10.06р.

Позивач у судовому засіданні зазначив про неправомірність зміни відповідачем призначення платежу, вказаного у платіжним документах. Суд погоджується з думкою позивача з цього питання, враховуючи наступне.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином, враховуючи призначення платежу, зазначеного у наданих позивачем платіжних дорученнях, суд дійшов висновку, що узгоджені податкові зобовязання з земельного податку за вересень-листопад 2007 року та січень-березень 2008 року сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі за виключенням зобовязань з земельного податку за грудень 2007 року, проте, відповідачем, неправомірно було включено в рахунок погашення цієї заборгованості грошові кошти, сплачені за платіжним дорученням із іншим призначенням платежу, а отже штрафні санкції, нараховані відповідачем за несвоєчасну сплату заборгованості за вищезазначений період є безпідставними.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно неправомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (яка діяла на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, суд зазначає, що у ч. 3 ст. 99 КАС України зроблено зауваження про те, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, суд звертає увагу, що спеціальним законом, яким, визначено, у тому числі процедуру оскарження дій та рішень органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 5.2.5 п.5 ст. 5 цього Закону, передбачено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.

При цьому податковим зобовязання згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. До складу податкового зобовязання відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону включаються також штрафні санкції за їх наявності, узгоджені в установленому законом порядку.

Таким чином, нараховані позивачу штрафні санкції є податковим зобовязанням та на строки їх оскарження поширюється дія п.п. 5.2.5 п.5 ст. 5 цього Закону.

В свою чергу, строки давності визначені ст. 15 Закону і становлять 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм ст. 5 та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Враховуючи зазначене вище, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

Таким чином, суд вважає податкові повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0001131503/0 від 08.09.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 908,10грн.; №0001331503/0 від 04.11.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1114,28грн.; №0001491503/0 від 08.12.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 453,02грн. такими, що прийняті протиправно, у звязку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.04.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 26.04.11р.

На підставі викладеного, керуючись статями 94, 160-16,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0001131503/0 від 08.09.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 908,10грн.; №0001331503/0 від 04.11.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1114,28грн.; №0001491503/0 від 08.12.10р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 453,02грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Республіканського підприємства «Джанкойське Міжрайпаливо» (ЄДРПОУ 23191959, АР Крим, м. Джанкой, вул. Дзержинського, 30) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.