Постанова № 16035479, 19.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

19 травня 2011 р. (11:44) Справа №2а-3508/11/0170/2 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 - пред-к, дов. від 01.03.2011 р.

від відповідача - ОСОБА_2 - пред-к, дов. від 07.07.2010 р. .

Суть спору: Публічного акціонерного товариства «Бром» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) від 11.03.2011 р. №0000092304 та № 0000082304 . Вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ було неправомірно прийняти рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові .

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 05.05.2011 р., надав заперечення на позов, в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Бром», правонаступником якого є позивач, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010р. за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010р., за грудень 2010р. за рахунок відємного значення з ПДВ , що декларувалось у жовтні 2010 р., у листопаді 2010р., за результатами якої 17.02.2011р. склав акт № 120/23-04/05444552 . У зазначеному акті зафіксоване, що в порушення п.п.7.2.3., п.п.7.2.6, п.7.2., п.п. 7.5.1., п. 7.5. , п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010р. на 24903 грн., завищено суму,що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2010р. , на 48770 грн., , завищено суму відємного значення за листопад 2010р. на 37685 грн., за грудень 2010р. на 25737 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 11.03.2011 р. прийняти податкове повідомлення рішення № 0000092304 , згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 р. на 63422 грн. та застосовані штрафні санкцій у розмірі 47566,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00000082304 , згідно з яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 р. на 73675 грн. та застосовані штрафні санкцій у розмірі 55256,25 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час визначення позивачем суми бюджетного відшкодування платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим зобовязанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані , частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась я дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України)..

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час прийняття відповідачем рішення щодо отримання бюджетного відшкодування , та ПК України сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Працівники податкового органу в акті перевірки акт № 120/23-04/05444552 від 17.02.2011 р. зазначили,що сума податкового кредиту з ПДВ , відображеного платником податку в декларації за листопад 2010 р. складає 1075275 грн., фактично сума ПДВ, встановлена по результатам перевірки, яка підлягає відображенню у вказаній декларації складає 1038484 грн. На думку відповідача завищення суми податкового кредиту з ПДВ за листопад 20101р. у розмірі 37685 грн. виникло в наслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Дніпрохімальянс» (сума ПДВ 36791 грн.), невідображення ТОВ «Торговий Дім «Дельта» у податкових зобовязаннях сплаченого позивачем у листопаді 2010р. ПДВ у розмірі 894 грн. Податковий орган зазначив ,що позивач не має право на включення 37685 грн. до відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) кредиту та не має право включати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту (Рядки 18.2, 21 та 22.2).

В акті перевірки акт № 120/23-04/05444552 від 17.02.2011 р. вказано,що сума податкового кредиту з ПДВ , відображеного платником податків в декларації за грудень 2010р., складає 1516164 грн., фактична сума ПДВ, встановлена по результатам перевірки , яка підлягає відображенню у вказаній декларації складає 1490427 грн. На думку податкового органу завищення суми податкового кредиту з ПДВ складає 25737грн. в наслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Дніпрохімальянс» (сума ПДВ 24229 грн.), наявності розбіжностей у розмірі 1508 грн. між сумою податкового кредиту з ПДВ ,визначеного позивачем, та сумами податкових зобовязань з ПДВ, визначених у вказаному звітному періоді його контрагентом ПП «РТС-Сталь». На думку відповідача позивач не має право на включення 25737 грн. до відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) кредиту та не має право включати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту (Рядки 18.2, 21 та 22.2). Згідно з висновками податкового органу платник податків не має право на включення суми ПДВ 48772 грн. до суми ,що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.25 Декларації з ПДВ за грудень 2010р.).

Представник відповідача під час розгляду справи зазначив,що позивач не має право на включення суми ПДВ 24903 грн. до суми ,що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.25 Декларації з ПДВ за листопад 2010р.), в наслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Дніпрохімальянс», наявності розбіжностей між сумою податкового кредиту з ПДВ ,визначеного позивачем, та сумами податкових зобовязань з ПДВ, визначених у вказаному звітному періоді його контрагентами ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер».

Дослідивши надані сторонами матеріали, суд встановив, що на вимоги суду позивачем надані документи, яки свідчать про придбання позивачем товару(послуг) y ТОВ «Дніпрохімальянс», ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер» ПП «РТС-Сталь» ,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта», проведення розрахунків з ними (в тому числі сплату ПДВ) ,його транспортування на адресу платника податків, подальше використовування придбаного товару в його господарській діяльності.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товарів від зазначених вище контрагентів, оплату ним їх вартості, подальше використання в його господарській діяльності.

Судом встановлено, що на час формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2010 р., позивачем не тільки отримані товари, сплачена їх вартість , але і здійснено їх використання для забезпечення виробничого процесу.

Суд вважає доведеним те , що на час подання податкової звітності , позивач мав реальну можливість використовувати у своїй господарській діяльності товари, придбані у ТОВ «Дніпрохімальянс», ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер» ПП «РТС-Сталь» ,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта».

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних , проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару , керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення операцій , суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми ПДВ , сплачені ТОВ «Дніпрохімальянс», ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер» ПП «РТС-Сталь» ,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта» під час розрахунків за придбаний у них товар.

На думку суду розбіжності між податковими зобовязанями по ПДВ за відповідні звітні періоди, визначені у податковій звітності ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер» ПП «РТС-Сталь» ,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта», та сумою ПДВ, сплаченою позивачем під час проведення розрахунків за придбаний товар (надані послуги), відповідно до ст.70 КАС України не може бути належним доказом відсутності у нього права на формування податного кредиту по ПДВ.

Така ж позиція викладена Верховним Судом України. Так, у постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає необхідним визначити, що в умовах підтвердження матеріалами справи факту придбання товару у ТОВ «Дніпрохімальянс», проведення розрахунків за нього ( в тому числі сплати ПДВ), використання його у виробничому процесі, не може бути належним доказом відсутності у позивача права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту факт незнаходження вказаного контрагента за юридичною адресою.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення по справі суд також керується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01. 2009 р.зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене суд вважає , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 120/23-04/05444552 від 17.02.2011 р. про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв в період часу, за який був сформований податковий кредит по ПДВ, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень рішень відповідача від 11.03.2011 р. №0000092304 та №000082304.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.05.2011 р. . були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 26.05.2011 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції № 0000092304 від 11.03.2011р. та № 0000082304 від 11.03.2011 р.

3 . Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Бром» ( м.Красноперекопськ, вул.Північна 1) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.