Ухвала суду № 16035210, 24.03.2011, Апеляційний суд міста Севастополя

24.03.2011

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-268/2011р. Головуючий в першій

інстанції Фисюк О.І. Категорія 30 Доповідач в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Єфімової В.О.,

суддів - Саліхова В.В., Колбіної Т.П.,

за участю секретаря - Босенко Е.О.,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріального збитку в вигляді упущеної вигоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 грудня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та, вточнивши вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування збитків за упущену вигоду 4373562,00 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_7, при розгляді господарської справи за позовом до неї та інших акціонерів ЗАТ „Універсам „Бріз”, безпідставно заявляв клопотання, задоволені судом, про накладення арешту на її акції ЗАТ „Універсам „Бріз”. В звязку з тим, що з моменту накладення відповідного арешту та до моменту його зняття вартість акцій знецінилась позивач вважає, що діями відповідача їй спричинено матеріальний збиток у вигляді упущеної вигоди, який на її думку підлягає стягненню на її користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.12.2010р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та просить ухвалити нове рішення в справі про задоволення вимог позову.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначає, що при вирішенні справи по суті суд безпідставно послався на постанову Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р., яка на її думку, не є чинною, не прийняв до уваги обставини, встановлені господарськими судами при розгляді позовів ОСОБА_7 до акціонерів ЗАТ „Універсам „Бріз”, безпідставно погодився з доводами відповідача, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та неправильно витлумачив норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6і ОСОБА_7 були акціонерами ЗАТ „Універсам „Бріз”. В липні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовами до ОСОБА_6та інших про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ „Універсам „Бріз”, які здійснила позивачка. В якості заходів забезпечення позовів Господарський суд м. Севастополя, 22.07.2008р., постановив ухвали про накладення арешту на 659 простих іменних акцій позивача (а.с. 5,7,8). Під час розгляду цих справ керівник ЗАТ „Універсам „Бріз” Тайченаєв Д.В. здійснив відчуження майна товариства на користь ЗАТ „Віртус і К”, після чого вартість майна ЗАТ „Універсам „Бріз” знецінилась. Приймаючи до уваги, що на момент накладення арешту на акції ЗАТ „Універсам „Бріз” їх ціна складала 4373562,00 грн., а після скасування цих заходів стала дорівнювати нулю, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь різницю в вартості її 31,445% акцій, як упущену вигоду.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представила суду доказів на підтвердження порушення відповідачем її прав та реального наміру продати акції за конкретну ціну.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем своїх вимог.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.22 ЦК України, збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобовязання. Таке положення орієнтує судові органи на встановлення фактів, які б підтверджували, що потерпіла сторона дійсно планувала отримати доходи і робила все для їх отримання.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України, на якій ґрунтуються вимоги позову, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

З матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення документальної обґрунтованості своїх вимог, позивач надала до суду звіти про незалежну оцінку вартості корпоративних прав ЗАТ „Універсам „Бріз”, а саме нежилих приміщень першого поверху та підвалу, розташованих за адресою м. Севастополь, вул. Косарева , б. №1 станом на 01.01.2008р., 01.01.2010р., які були зроблені ПП ОСОБА_9

Разом з тим, ці документи вказують лише на вартість 100% акцій ЗАТ „Універсам „Бріз” станом на 10.09.2008р.(16353000 грн.)(а.с.9-19) та на 01.01.2008р. (14014000 грн.)(а.с. 74-106),а не на розмір упущеної вигоди. Більш того, вони не підтверджують факт того, що позивачка бажала продати свої акції, або отримувала від кого-небудь пропозицію їх купівлі.

Що стосується звернень відповідача до судових органів, з приводу визнання незаконними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ „Універсам „Бріз”, які здійснила ОСОБА_6, то судом першої інстанції була надана їх обґрунтована правова оцінка на підставі, якої було встановлено, що він діяв в межах закону.

За таких обставин та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції було встановлено, що позивач не представила до суду будь-яких належних доказів розміру завданих їй збитків, протиправність дій та вини відповідача, причинного звязку між його діями та збитками, які вона понесла, судова колегія вважає, що суд обґрунтовано визнав вимоги позову необґрунтованими та відмовив в їх задоволенні.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не прийняв до уваги обставини, які були встановленні в рішеннях господарських судів по справам №5020-12\418-№5020-12\429 сторонами, по яким були ОСОБА_7 та ОСОБА_6.(а.с.42-53), судова колегія вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки з тексту цих ухвал не вбачається яких-небудь посилань на фактичні обставини, які б вказували на те, що на момент їх ухвалення ОСОБА_6 мала реальний намір на відчуження своїх акцій. Більш того, з тексту ухвал вбачається, що вони постановлялися судом лише на обґрунтованих припущеннях самого ОСОБА_7

Що стосується доводів апелянта на те, що суд при вирішенні справи неправомірно застосував постанову Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди”, яка не є чинною, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки таке ствердження не відповідає фактичним обставинам. На теперішній час вищезгадана постанова не скасована і діє в частині, що не суперечить діючому законодавству.

Посилання апелянта на неправильне тлумачення судом норм спеціального законодавства, яке регулює корпоративні правовідносини та неправомірне застосування ст.81 ГК України та ст.362 ЦК України також не можуть бути прийняті колегією до уваги, оскільки такі порушення не були виявлені під час апеляційного розгляду цієї справи.

На підставі викладеного та враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 грудня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.О. Єфімова

Судді: /підпис/ В.В. Саліхов

/підпис/ Т.П. Колбіна

Копія вірна:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В. Саліхов