Рішення № 16034247, 26.05.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-3470/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді : Т.О. Величко

при секретарі: О.В. Колесниковій,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за основним позовом Державного видавництва «Преса України Державного управління справами до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Первинна профспілкова організація видавництва «Преса України», Орган опіки та піклування ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним, про виселення з квартири, про зняття з реєстрації за місцем проживання та зустрічним позовом, ОСОБА_1, ОСОБА_6 до Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами, Святошинська РДА у м. Києві, КП «Дирекції з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Профспілковий комітет державного видавництва «Преса України», Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання договору оренди житлового приміщення №40 від 08.07.2005 року - укладеним та зобов»язання видати ордер

ВСТАНОВИВ:

Позивач за основним позовом Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами звернувся до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 із позовом про визнання недійсним (таким, що не набув чинності) Договір №40 оренди житлового приміщення, укладений 08 липня 2005 року між Державним видавництвом «Преса України»Державного управління справами і ОСОБА_1, про виселення ОСОБА_1,ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 та про зобов»язання Відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві зняти ОСОБА_1, ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог у судовому засіданні представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 було запропоновано позивачем та профкомом, а у подальшому прийнято Спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету з метою покращення житлових умов працівників підприємства отримати в спільне з іншими проживаючими разом з ним відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_3 у користування та володіння нову 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 29,0 кв.м. на умовах Договору оренди №40 від 08.07.2005 року, яка належить до загальнодержавної власності, згідно Свідоцтва про право власності від 27.05.2002 року , за умови вивільнення всіма трьома відповідачами 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, житловою площею 16,4 кв.м, яку вони займали раніше, та яка за ордером була надана відповідачу ОСОБА_3 на сім»ю з трьох осіб.

Позивач зазначав, що укладаючи Договір оренди №40 від 08.07.2005 року з ОСОБА_1 та Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року орендар ОСОБА_1 зобов»язувався виселитись з квартири АДРЕСА_2 та звільнити цю квартиру, забезпечити за згодою всіх інших осіб, чиїм місцем проживання вказана квартира, оформити всі документи, необхідні для виселення з вказаної квартири, зняти себе та забезпечити зняття всіх інших осіб, чиїм місцем проживання є вказана квартира з обліку в органах внутрішніх справ за місцем знаходження вказаної квартири, оформити інші документи, що свідчать про виселення з цієї квартири всіх осіб, чиїм місцем проживання є ця квартира,передати в натурі самому та забезпечити передачу в натурі іншим особам, чиїм місцем проживання є ця квартира для подальшого її заселення працівником Орендодавця. Сторони погодили та внесли зміни та доповнення до Договору в виклали п. 7.1 Договору у редакції, з відкладальною умовою, а саме, що такий договір набуває чинності після його підписання сторонами договору та за умови виконання п.3.2.4: виселення та звільнення квартири АДРЕСА_2, зняття з реєстраційного обліку, передачі в натурі, повідомлення виконавчого органу, орендаря та всіх інших осіб, чиїм місцем проживання є вказана квартира.

Позивач зазначав, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 підписали ще окремо письмове зобов»язання, згідно яких зобов»язувалися виселитися з квартири АДРЕСА_2, сплатити квартплату, передати квартиру в належному стані, самостійно за власний рахунок повідомити органи внутрішніх справ про вибуття за місцем реєстрації, зареєструвати своє місце проживання та місце проживання неповнолітніх та поселитися у квартирі АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що всупереч вимог Договору оренди №40 від 08.07.2005 року з ОСОБА_1 та Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року з орендарем двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та членом сім»ї наймача квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1, та письмових зобов»язань відповідачів, наймач квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не виконала письмове зобов»язання на виконання вимог зазначеного Договору та Додаткової угоди, не звільнила квартиру АДРЕСА_2, не знялася з реєстраційного обліку, а відповідачі, члени сім»ї наймача ОСОБА_1 ОСОБА_6 не забезпечили вивільнення 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_3 що підтверджується доказами: довідкою з №713 від 26.08.2005 року, згідно якої з вказаної квартири знялися з реєстраційного обліку ОСОБА_1 ОСОБА_6, окрім ОСОБА_3; довідкою №895 від 08.06.2006 року про те, що квартира АДРЕСА_2 не приватизована і в ній проживає ОСОБА_3; довідкою №398 від 09.06.2006 року, згідно якої за у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_6, а тому позивач вважає, що згідно ч.1 ст. 212 ЦК України Договір оренди №40 від 08.07.2005 року не вступив в силу і не набув чинності у зв»язку із ненастанням відкладальної умови передбаченої умовами Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, та не породжує для позивача та відповідачів цивільних прав та обов»язків і відповідно відповідачі не набули права користування квартирою АДРЕСА_1. Позивач зазначав, що умови набрання чинності цим правочином (Договором №40) на майбутнє також відсутні, оскільки правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, передбачених ним, а відповідачі всі свідомо відмовились від дій, які є необхідними для набрання чинності Договором №40, чим відмовились від права користування квартирою АДРЕСА_1, а тому вважає внаслідок невиконання відповідачами зобов»язань за Договором №40 від 08.07.2005 року та підписаними зобов»язаннями відповідачами, вказаний правочин не набув чинності і є недійсним, а тому просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача Державного видавництва «Преса України Державного управління справами та представник третьої особи: Первинної профспілкової організації видавництва «Преса України», вимоги позову підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та наданих письмових доказів, пояснювали, що згідно Спільного рішення адміністрації та профкому від 20.05.2005 року відповідачу ОСОБА_1, та членам його сім»ї із трьох осіб ОСОБА_6 ОСОБА_3 з метою поліпшення житлових, із розрахунку 13,65 кв.м загальної площі на одну особу, за Договором оренди №40 від 08.07.2005 року з ОСОБА_1 та Додатковою угодою №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року було надано нову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м, житловою площею 29,0 за умови вивільнення квартири АДРЕСА_2, житловою площею 16,4 кв.м, яка за ордером була надана ОСОБА_3 у 1985 році, та належала на праві оперативного управління та господарювання позивачу та була передана у як відомче житло у комунальну власність Жовтневого району м. Києва. Але відповідач ОСОБА_1 не забезпечив виконання вимог за Договором оренди №40 від 08.07.2005 року та Додатковою угодою №1 від 08.07.2005 року до вказаного договору не вжив заходів щодо вивільнення квартири АДРЕСА_2 всіма особами, які там проживали, та зняття їх з реєстрації та передання квартири для подальшого її заселення працівниками Орендодавця. Відповідач ОСОБА_3 після підписання письмового зобов»язання щодо вивільнення квартири АДРЕСА_2, набула її у власність шляхом приватизації, а тому відкладальна обставина не настала, і Договір оренди №40 від 08.07.2005 року не набув чинності. Зважаючи на ті обставини, що вказаний Договір оренди не набув чинності, відповідачів ОСОБА_1,та ОСОБА_6, які були на постійній основі за договором оренди за ініціативою Голови профкому зареєстровані у спірній квартирі, виселити із спірної квартири та зняти з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Представник позивача також повідомила суд, що адміністрації Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами та профспілковій організації стало відомо про невиконання умов Додатковою угодою №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року з боку ОСОБА_1 26.08.2005 року, як зазначено у позовній заяві, і 21.09.2006 року Спільним рішенням Директора Державного видавництва «Преса України»та Голови профкому, за відсутності членів профспілкового комітету було прийнято рішення про скасування п.3 Спільного рішення адміністрації і профкому Державного видавництва «Преса України»про позачергове покращення житлових умов і позачергове надання ОСОБА_1 на родину з 3-х осіб спірної квартири.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом вважала, що навпаки ОСОБА_3 було вигідно залишитися у квартирі АДРЕСА_2, отриману за ордером, та щоб у подальшому її набути у власність, а ОСОБА_1 було вигідно укладати Договір оренди №40, з відкладальною умовою, вселитися та зареєструватися у квартирі АДРЕСА_1, разом із донькою ОСОБА_6, без ОСОБА_3, але представник позивача за основним позовом не довела суду доказами, яким чином та якими діями ОСОБА_1 недобросовісно сприяв сам або його донька ОСОБА_6,настанню обставин яким це вигідно, щоб ОСОБА_3 не виселилась із квартири АДРЕСА_2 в м. Києві враховуючи, що згідно п. 9 Договору оренди №40 квартира АДРЕСА_1, вказаний Договір оренди не породжує для Орендаря перехід вказаної квартири у власність та не підлягає приватизації та видання Ордеру також не передбачено, а квартира передається згідно акту прийому передачі. А тому представник позивача за основним позовом сама фактично підтвердила недобросовісні дії ОСОБА_3, який було не вигідно, щоб Договір оренди №40 набув законної сили. А також зазначала, що за Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету від 20.05.2005 року одночасно надано квартиру АДРЕСА_2 в м. Києві надано ОСОБА_4, яка також є працівником Державного видавництва «Преса України», за умови звільнення нею місця у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3. На питання суду представник позивача за основним позовом повідомила, що ОСОБА_1, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_3, згідно підписаного Договору оренди №40 та Додаткової угоди №1 та письмових зобов»язань, з відкладальною умовою час протягом якого мала сім»я ОСОБА_3 звільнити квартиру АДРЕСА_2 не зазначено, але виходячи із вказаного Договору оренди та Додаткової угоди та настання обставин, щодо якої невідомо настане вона чи ні, передбачено саме часом вивільнення квартири АДРЕСА_2 всіма особами, яким місцем проживання є вказана квартира.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6 проти основного позову заперечував, подано зустрічний позов до Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами, Святошинська РДА у м. Києві, КП «Дирекції з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», де просили суд позов задовольнити визнати Договір оренди житлового приміщення №40 від 08.07.2005 року - укладеним та зобов»язати видати ордер, посилаючись на те, що ними ОСОБА_1, та ОСОБА_6 були у повному обсязі виконані умови Договору оренди №40 від 08.07.2005 року та Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, вони знялися з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_2, за згодою позивача були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, самовільно вказану квартиру не займали. Представник позивачів за зустрічним позовом зазначав, що позивачу у серпні 2006 року, як зазначено в основному позові було відомо, що наймач квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 не знялася з реєстраційного обліку та не вивільнила вказану квартиру, натомість позивач, з метою передання вказаної квартири під заселення іншим працівникам на виконання вимог Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, у 2005 році не вжив заходів щодо залишення вказаної квартири у статусі відомчого житла, і лише у вересні 2006 року звернувся до суду із позовом про визнання недійсним Договору оренди №40, після того як ОСОБА_3 приватизувала квартиру АДРЕСА_2 та отримала Свідоцтво про право власності на житло 19.07.2006 року. Представник позивачів за зустрічним позовом зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виконали умови Договору оренди та Додаткової угоди, про що також було відомо позивачу, зареєстровані постійно за клопотанням голови профкому та проживають у квартирі АДРЕСА_1, виконують умови Договору оренди №40, вживали заходів щодо вивільнення квартири АДРЕСА_2 всіма особами, які там проживали, але наймач ОСОБА_3, підписавши зобов»язання про вивільнення вказаної квартири, перешкоджала настанню обставин передбачених Додатковою угодою №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, а адміністрація Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами та голова профкому поклали всі ризики, щодо виконання вказаного Договору оренди лише на ОСОБА_1, не зверталися до будь-яких органів з повідомленнями існування вказаного Договору оренди, з відкладальною умовою,та не вжиття будь яких заходів щодо його виконання. А тому вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були позбавлені можливості виконати умови та Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, в частин, що стосується вивільнення вказаної квартири АДРЕСА_2 колишньою дружиною ОСОБА_3 Зазначав, що ОСОБА_3 недобросовісно перешкоджала настанню обставин, якій це було не вигідно, оскільки мала бажання та можливість набути у власність квартиру АДРЕСА_2, а тому обставини передбачені умовами та Додаткової угоди №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, вважаються такими, що настали і Договір оренди №40 створив реальне настання наслідків, передбачених ним.

Представник позивачів за зустрічним позовом зазначав наслідком вважати Договір оренди №40- укладеним, є ті обставини, що ОСОБА_1, ОСОБА_6, вселилися до квартири АДРЕСА_1, за клопотанням голови профкому були постійно зареєстровані у вказаній квартирі, несли та несуть витрати по утриманню вказаної квартири, заборгованості по сплаті орендної плати та плати за комунальні послуги не мають ,що їм не було відомо про наміри ОСОБА_3, яка підписала письмове зобов»язання, якій було роз»яснено про умови Договору оренди №40, яка скористалася можливістю і квартиру АДРЕСА_2 не вивільнила, а натомість її набула у власність. І їм не було відомо що ОСОБА_3 діяла свідомо, оскільки до цього часу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 не бажає виконувати умови Договору оренди №40. Представник позивача зазначав, посилаючись на вимоги Житлового кодексу Української РСР вважаючи Договір оренди №40 укладеним, просять суд зобов»язати відповідача Державне видавництв «Преса України»видати їм ордер на займане житлове приміщення, як єдину підставу для зайняття житлового приміщення, а тому просять суд зустрічний позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами та представник Первинної профспілкової організації видавництва «Преса України»проти вимог зустрічного позову заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити у зв»язку з його необґрунтованістю, та задовольнити основний позов, посилаючись на вимоги позову пояснення, та докази подані до матеріалів справи.

У судовому засіданні відповідач за основним позовом, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_3 проти вимог основного позову заперечувала. В обґрунтування заперечень проти основного позову пояснювала, що дійсно їй було надано письмове зобов»язання, а також і колишньому чоловіку ОСОБА_1 та донькі ОСОБА_6 про отримання двохкімнатної квартири АДРЕСА_1,за умови вивільнення квартири АДРЕСА_2, та як було повідомлено їй ОСОБА_1, що ним укладено Договір оренди №40 житлового приміщення квартири АДРЕСА_1,за умови вивільнення квартири АДРЕСА_2, і що вивільнення квартири всіма особами, що там проживають є умовою надання нового житла більшою площею. Зазначала, що після того, як проконсультувалася із фахівцями вирішила не висилятися із квартири АДРЕСА_2, оскільки, вважала, що вказану квартиру вона отримала згідно Ордеру на сім»ю з трьох осіб, житлова площа цієї однокімнатної квартири складає 16,4 кв.м, що відповідає нормі житлової площі в Українській РСР 13,65 кв.м на одну особу. А запропонована за рішенням від 20.05.2005 року адміністрацією Державного видавництва «Преса України»та профкому двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на сім»ю з 3-х осіб, вона, ОСОБА_6, житловою площею 29,0 кв.м. і виходячи із розрахунку норми житлової площі в Українській РСР 13,65 кв.м на одну особу, вказаний обмін не покращить її житлові умови, а навпаки погіршить її житлові умови. До Державного видавництва «Преса України», до первинної профспілкової організації із заявою про зміну своєї думки щодо вивільнення квартири АДРЕСА_2, ні усно ні письмово не зверталась. Зазначала, що на умовляння її з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_6, які вже були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, вона не погодилась, оскільки вважала, що вона вже із ОСОБА_1 з 1993 року не перебуває у шлюбі, прийнято рішення про надання вказаної квартири 3- особам, побоюючись, що вона взагалі залишиться без житла, вирішила надалі займати квартиру АДРЕСА_2 та приватизувати її. ОСОБА_3 зазначала, що про свої наміри приватизувати квартиру АДРЕСА_2 вона ОСОБА_1 та ОСОБА_6, а також Державне видавництво «Преса України»та Профспілкову організацію не інформувала А оскільки її донька повідомила їй що і за її дій та згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2007 року вона та батько залишаться взагалі без житла, вона повідомила, що діяла свідомо, оскільки їй було не вигідно вселятися у квартиру АДРЕСА_1, разом із колишнім чоловіком та донькою, оскільки квартира, що пропонувалась її колишньому чоловіку ОСОБА_1 має житлову площу 29,0 кв.м, і виходячи із встановленого розміру житлової площі 13,65 кв.м в Україні на одну особу, мала надаватись сім»ю з двох, а не трьох осіб і відмовлятись від вказаної квартири АДРЕСА_2 вона не бажає.

Інші відповідачі та треті особи за основним та зустрічним позовом у судове засідання не з»явились, повідомили суд про розгляд справи за відсутності їх представників.

Третя особа: ОСОБА_4 належним чином повідомлена у судове засідання не з»явилась, про своє бажання брати участь у судовому засідання суд не повідомила, із самостійними вимогами у справу не вступала.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи у справі, пояснення свідків , дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Правовідносини що виникли між сторонами у справі регулюються нормами Цивільного кодексу України ( редакції 01.01.2004 року) та Житлового кодексу Української РСР( із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Згідно вимог ст.ст. 783,784 ЦК України договір найму може бути розірвано на вимогу як наймодавця так і наймача.

Відповідно до ст. 203 ЦПК України ( станом на 08.07.2005 року) зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що Спільним рішенням адміністрації Державного видавництва «Преса України»і профспілкового комітету (ради трудового колективу) Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року вирішено позачергово покращити житлові умови налагоджувальнику поліграфічного устаткування газетного цеху ОСОБА_1 та вирішили надали ОСОБА_1 на родину з 3-х осіб: дружина ОСОБА_3,ОСОБА_6 , 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, за умови звільнення ОСОБА_1 і членами його сім»ї 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, для повторного заселення цієї квартири іншим працівником Видавництва, що потребує покращення житлових умов. Одночасно цим же рішенням Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету від 20.05.2005 року надано квартиру АДРЕСА_2 в м. Києві ОСОБА_4, торговому агенту відділу маркетингу та збут, за умови звільнення нею місця у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3, але не вказано що за умови звільнення цієї квартири сім»єю з 3-х осі ОСОБА_1 (а.с.78-83).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 головою профкому Б.Даниляк було надіслано повідомлення та запропоновано повідомити про свою згоду і згоду всіх повнолітніх членів його сім»ї на виселення з квартири АДРЕСА_2,та поселення на підставі договору оренди у квартиру АДРЕСА_1 а.с.84).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав своє письмове погодження на запропоновану пропозицію ( а.с.85).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 було підписано надрукований текст письмового зобов»язання про виселення з квартири АДРЕСА_2, у зв»язу із прийняттям рішення адміністрації Державного видавництва «Преса України»і профспілкового комітету про надання її чоловіку ОСОБА_1 на родину з 3-х осіб 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 а.с.86-88).

Судом встановлено, що листом від 11.07.2005 року Голова профкому Державного видавництва «Преса України»надіслав лист начальнику ВГІРФО Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про те що не заперечує проти вселення та реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 сім»ї ОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_6( а.с.89). Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були зняти з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_2,04.08.2005 року, ( а.с.90) та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 09.08.2005 року (а.с.92).

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2, належить Державному видавництву «Преса України» перебував у його повному господарському відданні або оперативному управлінні та переданий виконкому ради Жовтневої районної державної адміністрації (а.с.69-73). Як пояснив представник позивача за основним позовом, квартира АДРЕСА_2, була відомчим житлом Державного видавництва «Преса України», та перебуває у повному господарському віданні комунальної власності Солом»янського району м. Києва, але позивач за основним позовом має право використовувати вказаний житловий фонд на власний розсуд для заселення, а тому і прийняв рішення про надання цієї квартири ОСОБА_4, торговому агенту відділу маркетингу та збуту, за умови звільнення нею місця у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3.

Представник позивача за основним позовом не повідомила суду, з яких міркувань виходив Профспілковий комітет та адміністрації Державного видавництва «Преса України», приймаючи рішення про надання ОСОБА_4, торговому агенту відділу маркетингу та збуту, за умови звільнення нею місця у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3, - квартири АДРЕСА_2 та не контролюючи питання про перебування цієї квартири у загальнодержавній власності, з метою виконання свого ж рішення від 20.05.2005 року щодо також позачергового поліпшення житлових умов ОСОБА_4 та лише через рік після того як стало відомо про не зняття з реєстраційного обліку гр. ОСОБА_3 (26.08.2005 року) з вказаної квартири звернулися до суду із вказаним позовом 25.10.2006 року.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить Державному видавництву «Преса України», що підтверджено Свідоцтвом про право власності від 27.05.2002 року на праві загальнодержавної власності ( а.с.12) та згідно розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.05.2003 року прийнятий до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва, а також квартира АДРЕСА_1 зареєстрована у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна на праві загальнодержавної власності.

Судом встановлено, що між Державним видавництвом «Преса України»та фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір оренди житлового приміщення №40 від 08.07.2005 року з ОСОБА_1 та Додаткова угода №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року ( а.с.13-29), які підписані сторонами договору.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.103) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, розірвано 12 січня 1993 року. ОСОБА_1, ОСОБА_3 або інші заінтересовані особи, із заявою до суду про визнання розірвання шлюбу фіктивним не звертались.

Судом встановлено, що згідно довідки ф.3 ( а.с.36,91) від 08.06.06 видана КПУЖГ Солом»янського району м. Києва дільниця №911 ОСОБА_3 зазначено, що особовий рахунок значиться за ОСОБА_3, квартира не приватизована, а згідно довідки ( а.с.117) виданій 27.04.2005 року КПУЖГ дільниця №911 Солом»янського району м. Києва, ОСОБА_1 зазначено, що особовий рахунок значиться за колишня дружина- ОСОБА_3, квартира не приватизована, та кількість осіб зареєстрованих три.

Натомість на думку суду при прийнятті Спільного рішенням адміністрації Державного видавництва «Преса України»і профспілкового комітету (ради трудового колективу) Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року щодо позачергово покращення житлових умови налагоджувальнику поліграфічного устаткування газетного цеху ОСОБА_1 та вирішення надати ОСОБА_1 на родину з 3-х осіб: дружина ОСОБА_3,ОСОБА_6, 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, за умови звільнення ОСОБА_1 і членами його сім»ї 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, для повторного заселення цієї квартири іншим працівником Видавництва - ОСОБА_4, торговим агентом відділу маркетингу та збуту, за умови звільнення нею місця у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3, адміністрація Державного видавництва «Преса України»та профком при прийнятті спільного рішення 20.05.2005 року про поліпшення житлових умов ОСОБА_1 та його родини не перевірили склад його сім»ї, родинні відносини та кількість осіб зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 та кількість членів сім»ї, які перебувають на квартирному обліку.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 19.07.2006 року (а.с.102) що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»та зареєстрована у БТІ за реєстровим №8010 27.07.2006 року. Рішення про приватизацію та Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 сторонами у справі та зацікавленими особами не оспорювалось.

Відповідно до ст. 41.Житлового кодексу Української РСР контроль за станом обліку на підприємствах, в установах, організаціях громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів і відповідними органами професійних спілок.

Відповідно до ст. 47 Житлового кодексу Української РСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, суд критично ставиться до тверджень представника позивача за основним позовом, що 13,65 кв.м на одну особу, розраховується із загальної площі, а не житлової, оскільки такі твердження суперечать вимогам вказаної статті.

Відповідно до ст.48 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Відповідно до ст. 50 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 54 цього Кодексу. Особам похилого віку, а за висновком лікувально - профілактичного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Відповідно до ст.52 Житлового кодексу Української РСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача за основним позовом Державного видавництва «Преса України», при ухваленні спільного рішення адміністрації Державного видавництва «Преса України»і профспілкового комітету (ради трудового колективу) Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року яким було вирішено позачергово покращити житлові умови налагоджувальнику поліграфічного устаткування газетного цеху ОСОБА_1 за умови звільнення ОСОБА_1 і членами його сім»ї 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2, для повторного заселення цієї квартири іншим працівником Видавництва, що потребує покращення житлових умов ОСОБА_4, торговим агентом відділу маркетингу та збут, за умови звільнення нею місця у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3, Виконавчі комітети відповідних Рад (Святошинського та Солом»янського районів м. Києва, а також Київська міська Рада) повідомлені не були, що і призвело до приватизації ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2, позбавлення можливості з боку ОСОБА_1 виконати вимоги Додаткової угоди №1 до Договору оренди від 08.07.2005 року, а також поліпшити житлові умови п. ОСОБА_4

Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Як вбачається із вимог зустрічного позову позивачі просять суд зобов»язати відповідача Державне видавництво «Преса України»видати ордер на ім»я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки Державне видавництво «Преса України»не є виконавчим органом і не має відповідати за вказаною позовною вимогою, а тому суд погоджується із позицією представника позивача за основним позовом Державного видавництва «Преса України»та представника профспілкової організації, що у задоволенні вказаної позовної вимоги необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за основним позовом Державне видавництва «Преса України»у позовній заяві не вказує, до якого житлового приміщення мають бути виселені відповідачі ОСОБА_1, та ОСОБА_6, які раніше користувалися житловим приміщенням АДРЕСА_2, та яке перейшло у володіння та розпорядження ОСОБА_3 згідно Свідоцтва про право власності на квартиру від Свідоцтво про право власності на житло 19.07.2006 року.

Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов»язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов»язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставин недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставин недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 ЦПК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог основного позову позивач Державне видавництво «Преса України»Державного управління справами просить суд визнати недійсним (таким, що не набув чинності) Договір оренди №40 житлового приміщення укладений 08.07.2005 року між Державне видавництво «Преса України»Державного управління справами та ОСОБА_1 у зв»язку із невиконанням відповідачами умов Додаткової Угоди №1 до вказаного договору та не настанням відкладальної обставини.

Позивач у справі Державне видавництво «Преса України»Державного управління справами не довів суду, якими недобросовісними діями відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6,яким це вигідно, сприяли щодо невиконання умов Договору оренди житлового приміщення №40 від 08.07.2005 року з ОСОБА_1 та Додаткова угода №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, та у чому полягає їх вигода, враховуючи ті обставини, що останні виселилися та знялися із реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_2 04.08.2005 року, яка була відомчим житлом та належала до загальнодержавної власності та у якій проживали за договором найму, та у разі не підписання Договору оренди №40 мали можливість також, як і ОСОБА_3 набути її у власність. Натомість, як Державне видавництво «Преса України»та його профспілковий комітет, у супереч ст. 52 ЖК України не повідомили Виконавчі комітети відповідних Рад (Святошинського та Солом»янського районів м. Києва, а також Київську міську Раду) про прийняте Спільне рішення адміністрації Державного видавництва «Преса України»і профспілкового комітету (ради трудового колективу) Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року, чим своєю бездіяльністю зробили неможливим виконання з боку ОСОБА_1 умов Договору оренди №40 від 08.07.2005 року та Додаткової Угоди №1 до цього Договору. Доказів про отримання Виконавчими комітетами відповідних Рад (Святошинського та Солом»янського районів м. Києва, а також Київську міську Раду)щодо повідомлення про прийняте Спільне рішення адміністрації Державного видавництва «Преса України»і профспілкового комітету (ради трудового колективу) Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року суду сторонами у справі надано не було.

Представник позивача за основним позовом пояснила суду, що Договором оренди №40 від 08.07.2005 року та Додатковою угодою №1 до Договору, саме на ОСОБА_1 було покладено обов»язок забезпечити вивільнення всіма, особами, що проживали у квартирі АДРЕСА_2 і тільки при виконанні цієї умови набуває чинності Договір оренди №40, і вказаним Договором не передбачено, що якісь дії має вживати Державне видавництво «Преса України»щодо забезпечення вивільнення квартири АДРЕСА_2 сім»єю ОСОБА_1, тощо.

Судом встановлено, що згідно Спільним рішенням Директора Державного видавництва «Преса України»і Голови профспілкового комітету 21.09.2006 було прийнято рішення про скасування спільного рішення адміністрації і профкому Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року про поліпшення житлових умов ОСОБА_1, та інших ( а.с.96). Як вбачається із змісту витягу Колективного договору на 2005-2010 року Державного видавництва «Преса України»( а.с.61-67) до повноважень Голови профспілкового комітету не входять повноваження щодо скасування Спільного рішення Профкому лише за участю одноособово Директора Державного видавництва «Преса України»і Голови профспілкового комітету, без присутніх членів Профспілкового комітету, та прийняття рішення шляхом голосування, що б підтверджувалось їх підписами на Спільному рішення Профкому.

Виходячи із положень ч.3 ст.212 ЦПК України якою передбачено, що якщо настанню обставин недобросовісно перешкоджала сторона, який це невигідно, обставина вважається такою, що настала, а тому суд робить висновок, що позивач Державне видавництво «Преса України»і профспілкового комітет, шляхом не виконання вимог ст. 52 ЖК України та неповідомлення Виконавчий комітет про прийняте спільне рішення профкому та адміністрації Державного видавництва «Преса України»від 20.05.2005 року та ОСОБА_3 шляхом недобросовісної поведінки та не повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_6,а також адміністрацію Державного видавництва «Преса України»та профком, стало наслідком невиконання умов Договору оренди житлового приміщення №40 від 08.07.2005 року з ОСОБА_1 та Додаткової угода №1 від 08.07.2005 року до Договору оренди №40 від 08.07.2005року, у зв»язку відкладальною умовою.

Згідно вимог основного позову позивач просить суд зобов»язати Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресо. АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивач - це особа, на захист порушених, оспорюваних, невизнаних суб»єктивних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа у суді. Відповідач - це особа, яка вступає у процес або притягується судом до участі у справі за вказівкою і вимогою позивача.

Як вбачається із позовної заяви (а.с.3-11) позивачу за основним позовом Державному Видавництва «Преса України»не відомо, що позови до третіх осіб не пред»являються, з клопотанням про залучення до участі у справі Відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві,у якості відповідача у порядку ст.. 33 ЦПК України, не виходив.

А також суд вважає, що позовна вимога про зобов»язання суб»єкта владних повноважень Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, вчинити дії щодо зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а тому у цій частині позові вимоги за основним позовом підлягають закриттю провадження у порядку п.1ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають з відповідача за основним позовом необхідно стягнути судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 203,212,215 ЦК України, 41,47,48,50,52,58,117 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 3,10, 11, 57-60, 88, 205, 208-209, 212-215,218, 294, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні основного позову Державному видавництву «Преса України»відмовити

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати Договір оренди житлового приміщення №40 від 08 липня 2005 року між Державним видавництвом «Преса України»та ОСОБА_1 укладеним.

В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного видавництва «Преса України»Державного управління справами (м. Київ пр. Перемоги,50, код ЄДРПОУ05905668) на користь ОСОБА_6, зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1, державне мито у розмірі 8 ( вісім) грн. 50 коп.та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 37 ( тридцять сім) грн. 00 коп. Всього на загальну суму 46 ( сорок шість) грн.. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом апеляційної скарги протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, протягом десяти днів з часу отримання його копії.

Суддя: Т.О. Величко