Вирок № 1602912, 22.02.2008, Решетилівський районний суд Полтавської області

№ 1-18/2008 КОПІЯ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2008 року Решетилівський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого - судді Горулько О.М.

при секретарі Гудзенко С.В.

з участю: прокурора - Шапошник С.А.,

потерпілого - ОСОБА_2,

законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Коновалівка Машівського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, інваліда 111 групи, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2007 року близько 17 год. 35 хв. підсудний ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ-968 М д.н. НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Леніна в селищі Решетилівка, грубо порушив правила безпеки руху, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2., внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2. були спричинені тілесні ушкодження у виді закритого перелому середньої третини правої ключиці із зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден шкіри голови, обличчя, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я.

Згідно висновку експерта № 2 від 15.01.2008 року в діях підсудного ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв”язку з виникненням даної пригоди.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що 11 серпня 2007 року близько 17 год. він на автомобілі ЗАЗ-968 М д.н. НОМЕР_1 виїхав на вулицю Леніна в селищі Решетилівка, повернув направо і продовжував рух зі швидкістю близько 20 км/год. На смузі руху його автомобіля автомобілів та пішоходів не було, а назустріч їхали автомобілі. Рухаючись, він почув поштовх спереду. Він зупинив автомобіль, і йому люди, які знаходилися неподалік, сказали, що з-під його автомобіля вискочив хлопчик та побіг звідти. Тоді він зрозумів, що скоїв наїзд на хлопчика. Він включив аварійну сигналізацію на автомобілі, залишив автомобіль на місці пригоди і попросив викликати міліцію. До наїзду та після наїзду він потерпілого не бачив. Чому він не бачив потерпілого перед наїздом, він пояснити не може. У скоєному щиро кається.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

В силу ст. 299 ч. 3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_1 за ст. 286 ч1 КК України є вірною, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортними засобами, що спричинило потерпілому ОСОБА_2. середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин, вчинений підсудними є злочином, вчиненим з необережності, особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризуються позитивно, стан здоров»я потерпілого, який є інвалідом з дитинства ІІІ групи, позицію законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3., яка на суворому покаранні не наполягає.

Обставинами, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину щодо малолітнього.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_1 покарання, не пов”язаного із ізоляцією його від суспільства, оскільки вважає, що його подальше виправлення та перевиховання буде можливим без ізоляції його від суспільства. Крім того, враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства з порушенням функцій опорно-пересувного апарату, даним автомобілем користується в порядку забезпечення інвалідів автомобілями і автомобіль є єдиним засобом його пересування, суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного додаткового покарання, передбаченого санкцією ст. 286 ч.1 КК України, - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_3. у справі до підсудного ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 2291,51 гривень, та моральної шкоди в розмірі 3000 гривень.

Суд находить, що даний позов підлягає задоволенню, оскільки він визнаний самим підсудний і факт заподіяння матеріальної та моральної шкода та її розмір підтверджується матеріалами справи.

Прокурором Решетилівського району до підсудного в інтересах держави заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, пов»язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2., в розмірі 483,30 грн.

Суд находить, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки він визнаний самим підсудним і розмір зазначених витрат підтверджується розрахунком вартості стаціонарного лікування потерпілого.

У справі маються судові витрати, пов»язані з експертними дослідженнями обставин справи експертами НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, у розмірі 188,57 грн.

Суд не знаходить підстав для покладення на підсудного ОСОБА_1 вказаних вище судових витрат з таких підстав:

відповідно до вимог частини 1 статті 93 КПК України судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України „Про судову експертизу” проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 510 (п”ятсот десять) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3. - задовольнити.

Стягти з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 2291 (дві тисячі двісті дев»яносто одну) грн. 51 коп.

Стягти з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Цивільний позов прокурора Решетилівського району - задовольнити.

Стягти з засудженого ОСОБА_1 на користь держави в особі УДК в Полтавській області, р/р 35426004001769, МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999483, витрати, пов»язані зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2., у розмірі 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 30 коп.

Судові витрати у справі, пов”язані із експертними дослідженнями, проведеними НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області в даній справі, в розмірі 188,57 грн. прийняти на рахунок держави.

Речові докази - автомобіль ЗАЗ-968 М д.н. НОМЕР_1, передані під схоронну розписку засудженому ОСОБА_1 (а.с. 44,45), повернути володільцю - засудженому ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий: ПІДПИС

СУДДЯ: