Рішення № 16022854, 30.05.2011, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 2-703/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Разумова І. Є.,

при секретарі при секретарі Цуканова О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” в особі локомотивного депо Конотоп, третя особа: начальник локомотивного депо Конотоп Литвиненко Володимир Миколайович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на роботі на посаді слюсаря-ремонтника локомотивного депо Конотоп з 31 березня 2011 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогула з 1 квітня 2011 року по день ухвалення судом рішення, мотивуючи тим, що з липня 1981 року по 31 березня 2011 року він працював у локомотивному депо Конотоп, спочатку - помічником машиніста, а з травня 2010 року - слюсарем-ремонтником. 15 березня 2011 року біля 13 год. 30 хв. майстер ОСОБА_3, з яким в нього склалися не зовсім нормальні стосунки, надав йому завдання провести демонтаж батареї центрального опалення, а потім заявив, що він перебуває в нетверезому стані та наказав знаходитися в цеху, запросив головного інженера ОСОБА_4 та начальника відділу кадрів Романченко Н.М., які склали акт. Він намагався пояснити, що не вживав спиртні напої, пропонував провести медичний огляд, але на це ніхто не звертав уваги. Тоді він пішов до голови вільної профспілки машиністів України ОСОБА_6, який заспокоїв його, оскільки присутні бачили, що він тверезий. Незважаючи на це, 31 березня 2011 року був виданий наказ № 110 про його звільнення за появу на роботі в нетверезому стані, за п.7 ст.40 КЗпП України, однак звільнення відбулося без згоди профспілкової організації. 1 квітня 2011 року на засіданні профкому первинної профспілкової організації ВПМУ працівників локомотивного депо Конотоп було постановлено відмовити адміністрації депо в наданні згоди на його звільнення за п.7 ст.40 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 уточнили позов, просять поновити позивача на посаді слюсаря-ремонтника локомотивного депо Конотоп з 5 квітня 2011 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогула з 5 квітня 2011 року по день ухвалення судом рішення в сумі 3913 грн. 20 коп. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 1956 грн. 60 коп.

Представник відповідача: ДТГО “Південно-Західна залізниця” в особі локомотивного депо Конотоп Матях Н.І. проти уточненого позову заперечує та пояснила, що 15 березня 2011 року в післяобідній час позивачу, який перебував на робочому місці в стані алкогольного сп”яніння, було запропоновано пройти медичний огляд та надати письмові пояснення, що він відмовився зробити та втік з депо, про що були складені акти. 31 березня 2011 року на оперативній наряді ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, тоді він розповів, що 15 березня 2011 року трішки випив. На оперативні нараді був присутній голова профкому ОСОБА_6, який будь-яких заперечень щодо звільнення позивача не висловлював, був згоден з цим, однак наступного дня на засіданні профкому було відмовлено в наданні згоди на звільнення позивача, що профкомом не було аргументовано. Раніше позивача неодноразово попереджали про недопустимість перебування на роботі в нетверезому стані.

Третя особа: Литвиненко В.М.,начальник локомотивного депо Конотоп, проти позову заперечує, пояснив, що 15 березня 2011 року йому зателефонував головний інженер ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_1 знаходиться на робочому місці в нетверезому стані. Біля 15 год., коли він приїхав в депо, дізнався, що позивач відмовився пройти медичний огляд та пішов з роботи. Наступного дня позивача взагалі не було на роботі, він звертався до виробничого лікаря Кладка, який відмовив у наданні лікарняного листа. Однак з цього самого дня позивач був на лікарняному листі, якій йому видали в Талалаївській лікарні, що знаходиться в іншій області. 31 березня 2011 року на оперативній нараді позивач пояснював, що він вживав спиртні напої 14 березня, а 15 березня 2011 року трішки добавив. Він неодноразово проводив бесіди з ОСОБА_1 з приводу появи на робочому місці в нетверезому стані.

Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 7.3 Положення про відокремлений підрозділ Локомотивне депо Конотоп державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” начальник депо призначає на посаду та звільняє з посади працівників депо Конотоп (а.с.34-39).

З наказу по державному територіально-галузевому об”єднанню “Південно-Західна залізниця” від 19 червня 2009 року № 918/ос вбачається, що Литвиненко В.М. призначено начальником локомотивного депо Конотоп з 19 червня 2009 року (а.с.43).

Згідно наказів по локомотивному депо Конотоп ОСОБА_1 був прийнятий на роботу помічником машиниста електровоза з 29 січня 1985 року (наказ від 28 січня 1985 року № 103) (а.с.32), з 25 червня 2010 року переведений слюсарем- ремонтником господарських дільниць 4 розряду (наказ від 24 червня 2010 року № 108/ос) (а.с.59), 4 квітня 2011 року звільнений з роботи за появу на роботі в нетверезому стані, п.7 ст.40 КЗпП України (наказ від 4 квітня 2011 року № 117/ос (а.с.16), що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с.29-31).

В рапорті майстра ОСОБА_3 на ім”я начальника локомотивного депо Конотоп від 15 березня 2011 року вказано, що він виявив підозру про сп”яніння слюсаря ОСОБА_1, про що доповів керівництву депо (а.с.41).

Відповідно до актів, складених 15 березня 2011 року головним інженером ОСОБА_4, помічником начальника з кадрів ОСОБА_5, майстром ОСОБА_3, слюсарем ОСОБА_9, 15 березня 2011 року о 14 год. 10 хв. слюсар-ремонтник ОСОБА_1 з”явився на робочому місці в нетверезому стані, усно пояснив, що випив 100 г спиртного та пива, дати письмове пояснення та пройти медичний огляд відмовився, після чого втік з робочого місця, з 14 год. 30 хв. до 17 год. на роботі не появився. Причини відсутності на роботі немає, підтверджуючих документів про відсутність не предоставив (а.с.24-26), про що пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_9

Однак свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не пояснювали, що позивач розповідав, що він вживав у цей день спиртні напої. До того ж в присутності останнього не складалися будь-які акти, він заходив до цеху, де був позивач, один, інших осіб, які складали акти, тоді не було, про що він сам пояснював.

При цьому позивач категорично заперечував, що він казав, що 15 березня 2011 року він вживав спиртне.

В судовому засіданні було встановлено, що робочий день позивача тривав з 8 до 17 год., що підтвердили обидві сторони.

З лікарняного листа, виданого Талалаївською поліклінікою Чернігівської області, видно ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 16 по 22 березня 2011 року включно з приводу загального захворювання (а.с.22). Прокуратурою Талалаївського району встановлено, що в ході перевірки не здобуто об”єктивних даних, які б свідчили про фальсифікацію завідуючим хірургічного відділення Талалаївської ЦРЛ ОСОБА_10 листка непрацездатності, виданого на ім”я ОСОБА_1 (а.с.63,64).

В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 22 березня 2011 року вказано, що 15 березня 2011 року приблизно о 13 год. 30 хв. майстер заявив йому, що почув від нього запах алкоголю. Він відповів, що це все від учорашнього залишилось (а.с.18).

В протоколі оперативної наради при начальнику локомотивного депо від (4 квітня 2011 року зазначено, що, ознайомившись з випискою з протоколу № 3 від 1 квітня 2011 року адміністрація вважає, що відмова профкому недостатньо аргументована. Тому нарада постановила звільнити з роботи ОСОБА_1 за появу на робочому місці в нетверезому стані, п.7 ст.40 КЗпП України (а.с.62).

Згідно ч.1,5,7 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 ст.40 і п.п.2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З виписки з протоколу № 3 засідання профкому вільної профспілки машиністів локомотивного депо Конотоп від 1 квітня 2011 року видно, що останній відмовив адміністрації локомотивного депо Конотоп в наданні згоди на звільнення за п.7 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1, оскільки нічого не могло завадити адміністрації провести медичне обстеження в медпункті депо і скласти акт або провести медичне обстеження на робочому місці; голова профкому ОСОБА_6 при співбесіді з ОСОБА_1 в кабінеті профкому не помітив ознак сп”яніння; 16 березня 2011 року ОСОБА_1 звертався в поліклініку відділкової лікарні, медичний заклад не провів медичне обстеження і також не склав акт (а.с.20).

Рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору було прийнято повноважним складом профкому, позивач являвся членом вільної профспілки машиністів локомотивного депо Конотоп, що підтвердили представник відповідача та третя особа.

Свідок ОСОБА_6, голова профкому вільної профспілки машиністів локомотивного депо Конотоп, пояснив, що 15 березня 2011 року о 14.25-14.30 до нього до кабінету профкому прийшов ОСОБА_1 зі скаргою, що його звинувачують в тому, що він знаходився на робочому місці в нетверезому стані, а він насправді тверезий. Він особисто бачив ОСОБА_1 в той день, спілкувався з ним, однак ознак сп”яніння він не помітив, запаху алкоголю від нього також не було. Під час розмови з позивачем до нього в кабінет заходив помічник машиніста ОСОБА_12 31 березня 2011 року на оперативній нараді позивач не пояснював, що 15 березня поточного року він вживав спиртні напої, його взагалі про таке не питали.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив, що 15 березня 2011 року він бачив ОСОБА_1 в кабінеті профкому, коли заходив туди до ОСОБА_6

Таким чином, рішення профкому вільної профспілки машиністів локомотивного депо Конотоп про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем було обгрунтованим, що вбачається з протоколу від 1 квітня 2011 року, що підтвердив голова профкому ОСОБА_6

Профком вільної профспілки машиністів локомотивного депо Конотоп про прийняте рішення своєчасно повідомив адміністрацію депо, що видно з протоколу оперативної наради при начальнику локомотивного депо від 4 квітня 2011 року (а.с.62).

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 року № 9 відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Враховуючи вищевикладене, звільнення позивача було проведено без згоди профкому вільної профспілки машиністів локомотивного депо Конотоп, про обгрунтовану відмову в наданні згоди на звільнення адміністрація своєчасно була повідомлена, тому ОСОБА_1 слід поновити на роботі з 5 квітня 2011 року. При цьому на підставі ч.5 ст.235 КЗпП України, п.4 ч.1 ст367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Ч.2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки-розрахунку, зробленому локомотивним депо Конотоп, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 5 квітня по 30 травня 2011 року, виходячи із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, складає 3913 грн. 20 коп. (а.с.60,61).

Позивач і просить стягнути саме дану суму, тому позов в цій частині слід задовольнити.

Однак не підлягає задоволенню позовні вимоги в частині допущення негайного виконання судового рішення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 1956 грн. 60 коп., оскільки п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України передбачено негайне виконання рішення про присудження виплати саме заробітної плати, тому в цій частині слід відмовити.

Виходячи із задоволених позовних вимог, з відповідача в прибуток держави слід стягнути 59 грн. 50 коп. судового збору (8,50 грн. - щодо поновлення на роботі, 51 грн. - щодо стягнення 3913,20 грн. середнього заробітку), також - 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. п.7 ст.40, ст.43,233,235 КЗпП України, ст.12,19,37,39 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”,, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст. 10, 60,212,88,367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника 4 розряду господарських дільниць локомотивного депо Конотоп з 5 квітня 2011 року. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Стягнути з державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” в особі локомотивного депо Конотоп на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 квітня 2011 року по 30 травня 2011 року в сумі 3913 (три тисячі дев”ятсот тринадцять) грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” в особі локомотивного депо Конотоп в прибуток держави 59 грн. 50 коп. судового збору, а також - 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи для зарахування платежів до спеціального фонду державного бюджету (КЕКД 22050000, ОКПО 23635072, р\р 31219259700008, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013), призначення платежу ІТЗ розгляду цивільної справи в Конотопському міськрайсуді.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Разумова І. Є.