Рішення № 15993638, 03.06.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 рокуСправа № 16/5026/1022/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична-інвестиційна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення 4 785,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 4 785,52 грн. з яких: 3 003,52 грн. основного боргу за поставлене вугілля, 1 770,60 грн. штрафу та 11,35 грн. 3% річних на підставі договору поставки № 11/03 від 11 березня 2011 року, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи , свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову не надав. Телеграмою відповідач просить засідання відкласти через хворобу юриста та відрядження керівника підприємства. Оскільки явка відповідача в засідання визнавалася не обов'язковою, відповідач не заявив про необхідність подання додаткових доказів і законодавство не обмежує коло особі, які можуть бути представниками сторін в засіданні, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За доводами позивача, 11 березня 2011 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір № 11/03 (Договір, а.с. 9-11), у відповідності до умов якого позивач (Постачальник) зобовязується передати у власність (поставляти), а відповідач (Покупець) приймати та оплачувати вугілля буре БР-1, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначається Сторонами у Специфікаціях, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину ( п. 1.1). Специфікації підписуються Сторонами та скріплюються печатками Сторін, з зазначенням в них загальної кількості Товару, асортименту Товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни Товару, умов поставки та оплати Товару ( п. 1.2).

Однак, примірник договору, який прикладено до матеріалів справи, відповідачем не підписаний. За доводами позивача, відповідач ухилився і від підписання договору і ухиляється від проведення остаточного розрахунку.

У додатково поданій суду заяві від 03.06.2011 року позивач просить врахувати, що надані суду документи свідчать про фактичне виникнення між сторонами договірних стосунків, які були оформлені у спрощений спосіб, що відповідає ст. 181 ГК України.

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підтвердженням існування договірних відносин між сторонами суд вважає наявні у справі специфікацію на поставку товару - вугілля буре БР-1, платіжне доручення відповідача на оплату 8 710,00 грн. за вугілля, квитанцію про приймання вантажу, рахунки-фактури на оплату вугілля, виписку по особовому рахунку позивача про сплату відповідачем 5 992,48 грн. ( а.с. 12- 17, 50).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо це не суперечить суті відносин між сторонами.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу буре вугілля марки БР-1 на суму 17 706,00 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу ( а.с. 15) в обсязі 68 100,00 тон та рахунками-фактурою:

-№ СФ-0000009 від 11 березня 2011 року на суму 17 420,00 грн.;

-№ СФ-0000011 від 16 березня 2011 року на суму 286,00 грн.

Докази направлення відповідачу рахунків-фактур - а.с. 49.

Заперечень щодо неотримання товару відповідач суду не надав.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк виконання зобов'язання не визначений, то зобов'язання повинно бути виконано у 7-денний термін з часу отримання боржником вимоги про оплату товару.

За доводами позивача, відповідач сплатив за отримане вугілля відповідачу в загальній сумі 14 702,48 (8710,00 + 5992,48), що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 11.03.2011 року з посиланням на рах. № 0000009 від 11.03.11 року та випискою по банківському рахунку позивача від 28.03.2011 року (а.с. 13, 50).

Залишок боргу за вугілля становить у відповідача 3003,52 грн. (17706-14 702,48).

Специфікацією на поставку товару ( а.с. 12) сторонами було узгоджено, що остаточний розрахунок за товар відповідач повинен провести протягом 5 банківських днів з дати відправлення товару, яка згідно штемпеля на квитанції про приймання вантажу вказана 16.03.2011 року.

З метою врегулювання спору з відповідачем, позивач звернувся до нього з письмовою претензією № 164 від 08.04.2011 р. (а.с.18) про сплату заборгованості в розмірі 3 003,52 грн., на яку відповідач відповіді не надав, з чого і виник спір. Докази направлення претензії - а.с. 49.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 003,52 грн. ( 17 706,00 - 14 702,48).

Заперечень проти неотримання товару чи доказів наявності спору між сторонами з приводу його неналежної якості відповідач суду не надав, розрахунок за товар у погоджений сторонами термін відповідач не провів. Строк виконання зобов'язання по оплаті товару є таким, що настав.

За таких обставин з відповідача на користь позивача у примусовому порядку підлягає до стягнення залишок боргу за поставлене вугілля буре БР-1 в сумі 3 003,52 грн.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 11,35 грн. 3% річних за період з 22.03.2011 року по 06.05.2011 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 11,35 грн., встановив правильність нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 10 % штрафу передбаченого п. 7.3 договору з якого вбачається, що у випадку порушення відповідачем (Покупцем) п. 6.9 даного договору відповідач ( Покупець) зобов'язаний сплатити на користь позивача (Постачальника) штраф у розмірі 10 ( десяти) % від вартості поставки товару на протязі трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги позивача (Постачальника).

Оскільки примірник договору відповідачем не підписаний, то застосування позивачем штрафу на підставі п.7.3. договору є неправомірним і в задоволенні цієї частини позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, до примусового стягнення з відповідача належать лише 3 003,52 грн. основного боргу та 11,35 грн. 3% річних за прострочення розрахунків, а всього - 3 014,87 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, на користь позивача підлягають стягненню державне мито в сумі 30,15 грн. та 148,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", ідентифікаційний код 0546767398, Черкаська область, м. Жашків, вул. Пархоменко, 114 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична - інвестиційна компанія", ідентифікаційний номер 37039321, м. Київ, вул. Ярославська, 28-Б -- 3 003,52 грн. основного боргу, 11,35 грн. 3% річних, 30,15 грн. на відшкодування державного мита та 148,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських