Рішення № 15992477, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/15630.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

простягнення 776 654,10 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Просалова О.Є.

від відповідача:Крупник О.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі –ТОВ "УніКредит Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (надалі – ТОВ "Основа") про стягнення 776 797,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №717-LD від 21.07.2008 р. позивач передав у користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по сплаті лізингових платежів не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 600 633,06 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 40 426,67 грн., інфляційних втрат у розмірі 98 638,69 грн. та 3% річних у розмірі 37 098,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2011 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 30.05.2011 р.

20.05.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 600 633,06 грн., пеню у розмірі 40 287,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 98 638,69 грн. та 3% річних у розмірі 37 098,81 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав контррозрахунок, в якому просить звільнити відповідача від сплати пені, в задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції, 3% річних відмовити та розстрочити виконання рішення суду до грудня 2015 року, розмір основного боргу визнає.

Також представник відповідача подав клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Оцінивши визначені відповідачем у вказаному клопотанні підстави необхідності призначення експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, судом в задоволенні поданого клопотання відмовлено з огляду на відсутність обставин з якими положення ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість призначення судової експертизи, оскільки наведені відповідачем в клопотанні питань, які необхідно поставити перед експертом, зокрема визначення розміру основного боргу та штрафних санкцій, не потребують спеціальних знань та можуть бути вирішені судом самостійно, а інші питання є суто правовими.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2008 р. між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Основа" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №717-LD (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 318 556,71 доларів США, що на день підписання цього договору дорівнює 1 541 814,48 грн. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і Графік лізингових платежів (додаток №2 до договору), мають бути відповідно змінені в день підписання акту приймання-передачі.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 3.3 Договору лізингоодержувач зобов’язаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки та в місці поставки. За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач, лізингодавець і продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, яку надасть лізингодавець. У випадку, якщо домовлено про часткову поставку, після кожної поставки має бути підписаний окремий акт приймання-передачі. Останній підписаний акт приймання-передачі має засвідчувати повне прийняття предмету лізингу лізингоодержувачем. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у належному технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі та/або усіх актів приймання-передачі. Лізингоодержувач повинен підписати акт приймання-передачі та/або усі акти приймання-передачі незалежно від того, чи є в нього заперечення щодо поставки та/чи монтажу предмету лізингу з причин, що не впливають на нормальну експлуатацію предмета лізингу. У цьому випадку лізингоодержувач повинен висувати такі заперечення на адресу продавця з огляду на гарантію.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Комісійна винагорода лізингодавця розраховується на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів.

За змістом п. 7.2.3 Договору періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс платежу, складаються із відшкодування та комісії лізингодавця.

Відповідно до п. 7.6 Договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Положеннями п. 7.7 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками №1, №2/1 та №2/2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.

30.09.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору (надалі –"Додаткова угода 1") відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: "1.1. лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договору, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу складається з наступних складових частин: ціни частини предмета лізингу (напівпричепів моделі СЗАП-93271), що становить еквівалент 96161,37 доларів США, що на день укладання цього договору становить 467 035,08 грн. за три одиниці, та ціни частини предмета лізингу (автомобілів КАМАЗ моделі 5460-046-22), що становить еквівалент 222 061,86 доларів США, що на день укладення цього договору становить 1 074 779,40 грн. за три одиниці. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і Графік лізингових платежів (додаток №2/1, додаток №2/2 до договору), мають бути відповідно змінені в день підписання акту приймання-передачі.".

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди 1 сторони у зв’язку із зміною вартості предмета лізингу (напівпричепів моделі СЗАП-93271) погодились змінити Графік платежів додаток №2/2 до договору та викласти в редакції, що наведена в додатку №1, до цієї додаткової угоди.

Додатком №1 до Додаткової угоди 1 сторонами погоджено Графік лізингових платежів (додаток №2/2).

06.10.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору (надалі –"Додаткова угода 2") відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди змінити п. 1.1 договору та викласти його в наступній редакції: "1.1. лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договору, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу складається з наступних складових частин: ціни частини предмета лізингу (напівпричепів моделі СЗАП-93271), що становить еквівалент 96161,37 доларів США, що на день укладання цього договору становить 467 035,08 грн. за три одиниці, та ціни частини предмета лізингу (автомобілів КАМАЗ моделі 5460-046-22), що становить еквівалент 221 294,40 доларів США, що на день укладення цього договору становить 1 074 779,40 грн. за три одиниці. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і Графік лізингових платежів (додаток №2/1, додаток №2/2 до договору), мають бути відповідно змінені в день підписання акту приймання-передачі.".

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди 2 сторони у зв’язку із зміною вартості предмета лізингу (автомобілів КАМАЗ моделі 5460-046-22) погодились змінити Графік платежів додаток №2/1 до договору та викласти в редакції, що наведена в додатку №1, до цієї додаткової угоди.

Додатком №1 до Додаткової угоди 2 сторонами погоджено Графік лізингових платежів (додаток №2/1).

Додатковою угодою №3 до Договору від 28.11.2008 р. сторонами викладено підпункт а) пункт 7.2.3 Договору в наступній редакції: "а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми: визначеної в графіку (додаток №2/1), помноженої на курс, що дорівнює 4,861 гривень за 1 долар США; визначеної в графіку (додаток №2/2), помноженої на курс, що дорівнює 4,861 гривень за 1 долар США.".

На виконання умов Договору у період з 30.09.2008 р. по 06.10.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: напівпричіп бортовий СЗАП-93271 у кількості три штуки та вантажний автомобіль Камаз-5460 у кількості три штуки, що підтверджується підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін актам приймання-передачі від 30.09.2008 р. та 06.10.2008 р.

Протягом дії Договору та користування предметом лізингу відповідач частково здійснював сплату лізингових платежів, а станом на 05.04.2011 р. його заборгованість по сплаті таких платежів становить 600 633,06 грн., що не заперечується сторонами.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, що виникла у період з 30.09.2008 р. по 31.03.2011 р., а також просить стягнути штрафні санкції та нарахування за прострочення по її оплаті.

Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (акти приймання-передачі) та не заперечується відповідачем.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіків лізингових платежів (додатки №2/1, №2/2 в редакції Додаткових угоди 1 та2) відповідач у період з 30.09.2008 р. по 31.03.2011 р. зобов’язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 768 932,63 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідачем було частково сплачено суму лізингових платежів у розмірі 1 168 299,57 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений в позові період, становить 600 633,06грн., а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіків лізингових платежів зобов’язання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за період з 30.09.2008 р. по 31.03.2011 р. у розмірі 600 633,06 грн. на підставі Договору. Вказана заборгованість визнана представником відповідача в судовому засіданні. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Основа" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" про стягнення з ТОВ "Основа" основного боргу у розмірі 600 633,06 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 40287,54грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавця неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті лізингових платежів нараховану в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний платіж окремо з урахуванням встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку нарахування пені та визначеного ст. 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності в 1 рік, однак суд здійснює перерахунок з огляду на наступне.

По-перше, позивачем помилково визначено дату закінчення періоду нарахування пені за прострочення по сплаті 13 та 14 лізингових платежів, вказаних в додатку №2/1 в редакції Додаткової угоди 2, з урахуванням семи місяців нарахування пені, а не шести, як визначено ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

По-друге, положеннями п. 9.2 Договору сторонами на підставі ст. 6 Цивільного кодексу України погоджено, що якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов цього договору на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує такій даті платежу.

З огляду на викладене, за перерахунком судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення по сплаті лізингових платежів, становить 38 851,54 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (1 436,00 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована не вірно (за більший період).

Посилання відповідача на заявлення вимоги про стягнення пені з пропуском строку позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи, адже позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, яка нарахована з 06.04.2010 р., в той час як датою звернення до суду є 06.04.2011 р.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 98 638,69 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по кожному лізинговому платежу окрему у загальний період з липня 2009 року по квітень 2011року, та 3% річних у розмірі 37 098,81 грн., нарахованих за прострочення по сплаті лізингових платежів окремо по кожному у загальний період з 16.07.2009 р. по 06.04.2011 р.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат суд відзначає наступне.

Відповідач заперечує проти стягнення інфляційних втрат, посилаючись на те, що середній індекс інфляції визначає рівень знецінення гривні, а не долара США, в еквіваленті якого визначене грошове зобов’язання відповідача в Договорі. Посилається на судові акти господарських судів Херсонської та Харківської областей в подібних правовідносинах.

Згідно із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторонами в Договорі (п. 7.7) відступлено від загального правила визначення розміру зобов'язання в гривні та погоджено сплату лізингових платежів у гривнях на Дату платежів, вказаних у додатках №2/1, №2/2 до Договору. В графі "Дата платежу" додатків №2/1, №2/2 сторонами наведені конкретні дати, за курсом Національного банку України станом на які, позивачем здійснено перерахунок розміру зобов’язання у гривні.

Тобто, із наведених дат, згідно умов Договору, розмір грошового зобов’язання зафіксовано у гривні, і має місце прострочення зобов’язання вираженого в гривні, що не виключає його знецінення на вставлений Державним комітетом статистики України індекс.

На відміну від наведених відповідачем судових актів, у даній справі сторонами погоджено визначення гривневого еквіваленту зобов’язання за курсом на фіксовану дату, яка настала раніше, а не на день платежу (загальне правило ст. 533 Цивільного кодексу України).

За таких умов твердження відповідача про нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення грошового зобов’язання, вираженого у доларах США, є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62 97р.

Із поданих розрахунків вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень 2010 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 48 641,70 грн.

Суд відзначає, що за перерахунком суду розмір інфляційних втрат за прострочення по сплаті лізингових платежів, визначених в додатку №2/1 в редакції Додаткової угоди 2, становить 21 501,23 грн. Така різниця в сумі інфляційних втрат у вказаній частині, заявленій до стягнення позивачем, та перерахованій судом з урахування значення від'ємних індексів інфляції, могла виникнути у зв’язку з відсутністю у позивача відомостей про встановлений Державним комітетом статистики України індекс інфляції за березень 2011року на момент подачі позову. Однак враховуючи визначений позивачем загальний період (в т.ч. березень 2011року) нарахування інфляційних втрат та відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у вказаній частині підлягає задоволенню у заявленому до стягнення розмірі (19 397,48 грн.).

Стосовно розрахунку суми інфляційних втрат за прострочення по сплаті лізингових платежів, визначених в додатку №2/2 в редакції Додаткової угоди 1, суд відзначає, що позивачем помилково вказано більші суми заборгованості у такому розрахунку, а тому при здійсненні перерахунку інфляційних втрат у вказаній частині судом враховувалися суми заборгованості, вказані позивачем в розрахунках суми основного боргу.

Заперечення відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних через включення компенсації відсотків за кредитом до складу лізингових платежів, що на його думку, свідчить про встановлення та сплату іншого розміру відсотків, ніж вказаний в ст. 625 Цивільного кодексу України судом відхиляється з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачений загальний розмір відсотків (3% річних) за прострочення виконання грошового зобов’язання, а сторони за власною волею можуть встановити будь-який інший розмір.

Компенсація відсотків за кредитом (складова частина лізингового платежу) не свідчить про встановлення відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання та не змінює визначного ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розміру.

Відтак, за прострочення виконання грошового зобов’язання підлягає сплаті 3% річних за час прострочення, розмір яких за перерахунком суду з урахуванням обставин, викладених при розрахунку інфляційних втрат (в частині додатку №2/2) становить 17 066,39 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Основа" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" основного боргу у розмірі 600 633,06 грн., пені у розмірі 38 851,54 грн., інфляційних втрат у розмірі 48641,70 грн. та 3% річних у розмірі 17 066,39 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду до грудня 2015 року, що міститься в контррозрахунку позовних вимог, суд відзначає наступне.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного процесуального кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В клопотанні відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 4 роки та сім місяців, проте невжиття ТОВ "Основа" жодних дій, спрямованих на погашення встановленої судом заборгованості перед позивача за Договором майже протягом 2 років нівелює припущення відповідача про те, що розстрочення виконання рішення у вказаний період зумовить його виконання.

Наведені заявником обставини не свідчать про існування підстав, з якими приписи Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість розстрочки виконання рішення.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

За таких обставин, правові підстави для задоволення клопотання ТОВ "Основа" та розстрочення виконання рішення у суду відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" зайво сплачене за платіжним дорученням №8065 від 05.04.2011 р. державне мито в розмірі 232,03 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул.Ковпака, 17; ідентифікаційний код 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) основний борг у розмірі 600 633 (шістсот тисяч шістсот тридцять три) грн. 06коп., пеню у розмірі 38 851 (тридцять вісім тисяч вісімсот п’ятдесят одна)грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 641 (сорок вісім тисяч шістсот сорок одна)грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 17 066 (сімнадцять тисяч шістдесят шість)грн. 39коп., державне мито у розмірі 7 051 (сім тисяч п’ятдесят одна) грн. 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 28 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; ідентифікаційний код 33942232) з Державного бюджету України зайво сплачене згідно платіжного доручення №8065 від 05.04.2011 р. державне мито у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 03 коп. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –02.06.2011 р.