Рішення № 15991966, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/5009/1719/11-37/16530.05.11 За позовомКомунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня»Запорізької обласної ради

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»

Простягнення 4252,56 грн.                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:                                                  Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»про стягнення 2866,59 грн. орендної плати за договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня»від 27.07.2009 р., 80,35 грн. пені та 1305 грн. штрафу у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором від 27.07.09 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.04.11 р. було порушено провадження у справі № 7/5009/1719/11 та призначено її до розгляду на 21.04.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2011 р. (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) справу № 7/5009/1719/11 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача у даній справі є м. Київ.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва вищевказану справу було передано на розгляд судді Гавриловської І.О.

Ухвалою суду від 05.05.2011 р. було прийнято до свого провадження справу № 7/5009/1719/11- 37/165 та призначено її розгляд на 30.05.2011 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

20.05.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача на виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва від 05.05.2011 р. надійшли документи, а саме –банківські виписки про надходження грошових коштів з оплати оренди.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 7/5009/1719/11- 37/165 без участі представника позивача за наданими належним чином засвідченими копіями доданих до позовної заяви документів у порядку частини 2 статті 36 ГПК України, у зв’язку з тим, що у кошторисі установи не передбачені видатки на оплату відряджень.

Представник позивача у судове засідання 30.05.2011 р. не з’явився, причини відсутності представника суду відомі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, у зв’язку з тим, що з витягу з ЄДР вбачається, що місцезнаходження відповідача співпадає з тим, за яким було направлено Господарським судом міста Києва ухвали від 05.05.2011 у справі № 7/5009/1719/11- 37/165, то суд дійшов висновку, відповідач вважається повідомленими про час і місце її розгляду судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а позивач просив розглядати дану справу без присутності його представника, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009 р. між Комунальною установою «Обласна інфекційна лікарня»(орендодавець), яка відповідно до Розпорядження Голови Запорізької обласної ради від 10.08.2009 р. № 128-св є балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовест»(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області від 27.07.2009 р., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 142, та знаходиться на балансі Комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня», вартість якого визначена згідно з Актом оцінки вартості нерухомого майна і становить 33750,00 грн. за станом на 31 грудня 2008 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1.2. цього договору, об’єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 21,34 кв.м., в т.ч. на першому поверсі.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Факт передачі позивачем приміщення відповідачу підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.05.2005 р. (копія –у матеріалах справи).

Згідно з пунктом 3.1 договором оренди від 27.07.2009 р. встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради. Місячна орендна плата без ПДВ за перший місяць оренди (липень складає) 600,00 грн. (за конкурсної пропозиції). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 договору оренди, розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 15 числа, наступного з тим, що підлягає оплаті.

Пунктом 5.2 договору оренди встановлено, що відповідач зобов’язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1 сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 27 липня 2009 р. по 25 липня 2012 р. включно.

Пунктом 1.1 додаткової угоди сторони погодили, що цей договір діє з 27 липня 2009 р. до 13 січня 2011 р.

Представник позивача пояснив, що позивачем станом на 12.02.2011 р. орендна плата за вересень (рахунок № 65 від 12.10.2010 р. в сумі 647,62 грн.), жовтень (рахунок № 74 від 09.11.2010 р. в сумі 650,86 грн.), листопад (рахунок № 87 від 10.12.2010 р. в сумі 652,81 грн.), грудень (рахунок № 97 від 10.01.2011 р. в сумі 658,03 грн.) та січень (рахунок № 05 від 11.02.2011 р. в сумі 257,27 грн.) не була перерахована на розрахунковий орендодавця, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2866,59 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити борг з орендної плати. Дані вимоги позивача залишились без належного на те реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»про стягнення 2866,59 грн. орендної плати за договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня»від 27.07.2009 р., 80,35 грн. пені та 1305 грн. штрафу у зв’язку з порушенням зобов’язань за договором від 27.07.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Оскільки пунктом 3.2 договору, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 15 числа, наступного з тим, що підлягає оплаті.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не вносилася орендна плата за період за вересень, жовтень листопад, грудень 2010 р. та січень 2011 р.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу орендної плати у розмірі 2866,59 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовна вимога Комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня»Запорізької обласної ради в частині стягнення 2866,59 грн. орендної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»суми боргу за орендної плати за користування приміщенням визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Також Комунальна установа «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»1305,62 грн. штрафної санкції та 80,35 грн. пені за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, штрафу вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 5.11 договору оренди від 27.07.2009 р. встановлено, якщо орендарем не сплачується орендна плата за орендоване майно в повному обсязі протягом 3-х місяців підряд, орендар сплачує штраф у розмірі 200 відсотків місячної орендної плати (за останній місяць оренди).

Оскільки судом встановлено порушення зобов’язань за договором оренди від 27.07.2009 р., а саме –орендарем не сплачувалась орендна плата за орендоване майно в повному обсязі протягом 3-х місяців підряд, то суд задовольняє дану вимогу частково з наступних підстав.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку штрафу судом було встановлено, що позивачем при даному розрахунку була допущена помилка, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок штрафу, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»підлягає штраф у розмірі 514,54 грн., виходячи з наступного: останній місяць оренди –січень –орендна плата становить 257,27 грн. помножена на 200 %.

У відповідності до пункту 4.5. договору оренди від 27.07.2009 р., орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов’язання за даним договором за період з 16.10.2010 р. до 16.12.2010 р. становить 80,35 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 534, 546, 549, 551, 611, 614, 651, 653, 625, 629, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 283, 291 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОВЕСТ-08»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 7-А, ідентифікаційний код 36014725) на користь Комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня»Запорізької обласної ради (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 142, ідентифікаційний код 36014725) 2 866 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 59 коп. за оренду приміщенням, 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 54 коп. штрафу, 80 (вісімдесят) грн. 35 коп. пені, 83 (вісімдесят три) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 192 (сто дев’яносто дві) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.