Рішення № 15991619, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/12630.05.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Простягнення 7165566,15 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2. дов. № 120 від 04.03.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення 6330070,01 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 88160,28 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 419448,34 грн. пені, 245007,98 грн. інфляційних нарахувань та 80879,54 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на користування електричною енергією № 116 від 10.01.91 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 05.04.11 р. було порушено провадження у справі № 37/126 та призначено її розгляд на 16.05.11 року, зобовязано сторін надати певні документи.

27.04.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 9206351,05 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 70434,08 грн. основного боргу за реактивну електричну енергію, 354069,38 грн. пені, 171424,54 грн. інфляційних нарахувань та 68286,05 грн. трьох відсотків річних. Зазначена заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 9870565,11 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 05.04.11 р. надав витребувані документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, а також надав суду документи щодо зміни назви позивача, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.05.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 16.05.11 р. до 30.05.11 р. о 12:10 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 30.05.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.05.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.95 р. № 31, від 31.08.95 № 177 та від 29.09.95 р. № 176 реорганізовано у філіал АЕК «Київенерго», яка є правонаступником його майна, прав та обовязків, та Дніпровською водопровідною станцією було укладено договір на використання електричної енергії № 116 від 10.01.1991 р. (особовий рахунок №761), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту в межах 25900 кВа (кВт) приєднаної (або дозволенної до використання потужності), у відповідності до встановлених йому даним договором умов та величин споживання електричної енергії і потужності, зазначеними в змінній за ініціативою сторін (додаток № 1); а абонент зобовязується оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також вносити решту платежів за розрахунковий період згідно з прейскурантом № 09-01 та даним договором.

Наказом ВАТ «АК «Київводоканал»№ 207 від 18.12.01 р. Дніпровську водопровідну станцію було ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»і яке було перейменоване у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства»на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

21.12.09 р. між сторонами було укладено додаток № 1 до додаткової угоди від 21.12.2009 р. до договору № 116 від 10.01.1991 р., відповідно до якого викладено спірний договір у новій редакції, з протоколами розбіжностей від 29.12.2009 р. та 29.01.2010 р.

30.07.10 р. між сторонами був укладений додаток № 2 «Порядок розрахунків»до договору № 116 від 10.01.91 р. з протоколом розбіжностей до даного додатку від 30.07.10 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1. додатку № 2 «Порядок розрахунків»до додаткової угоди від 21.12.09 р. до договору про постачання електричної енергії № 116 від 10.01.1991 р. в редакції протоколу розбіжностей від 30.07.10 р., споживач зобовязується здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії, згідно з виписаним рахунком.

У відповідності до п. 2.2. додатку № 2 «Порядок розрахунків»до додаткової угоди від 21.12.09 р. до договору про постачання електричної енергії № 116 від 10.01.1991 р. в редакції протоколу розбіжностей від 30.07.10 р., оплата вартості активної електричної енергії, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата вартості за перетікання реактивної електричної енергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі надісланих постачальником платіжних документів протягом 5 банківських днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання платіжних документів від постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобовязання за договором № 116 від 10.01.91 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобовязання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2010 р. до 01.03.2011 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 9206351,05 грн., за використану реактивну електричну енергію в розмірі 70434,08 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію за період з грудня 2010 р. до лютого 2011 р., актами приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) за період з грудня 2010 р. до лютого 2011 р., рахунками-розшифровками (за активну електроенергію) за період з грудня 2010 р. до лютого 2011 р., відомостями про використану реактивну та генеровану електроенергію за період з грудня 2010 р. до лютого 2011 р., актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за період з грудня 2010 р. до лютого 2011 р., рахунками-розшифровками (за реактивну електроенергію) за період з грудня 2010 р. до лютого 2011 р. та відповідними рахунками за спірний період за спожиту активну та реактивну електроенергію.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення 6330070,01 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 88160,28 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 419448,34 грн. пені, 245007,98 грн. інфляційних нарахувань та 80879,54 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на користування електричною енергією № 116 від 10.01.91 р. та додатками до нього.

Оскільки позивач 27.04.11 р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/126 розглядається за новою ціною позову 9870565,11 грн. (з яких: 9206351,05 грн. основний борг за активну електричну енергію, 70434,08 грн. основний борг за реактивну електричну енергію, 68286,05 грн. три відсотки річних, 171424,54 грн. інфляційна складова боргу та 354069,38 грн. пеня).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначені договором № 116 від 10.01.91 р. та додатками до нього строки оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію здійснив не в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вони є незаконними, безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, пояснюючи це тим, що між сторонами не було укладено додатку «Порядок розрахунків»до нової редакції договору та ПАТ «Київенерго»в порушення норм статті 530 Цивільного кодексу України не направило ПАТ «АК «Київводоканал»вимогу про сплату боргу.

Судом не приймаються зазначені доводи до уваги, оскільки частиною 1 статті 6 ГПК України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення претензії.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 9206351,05 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 70434,08 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»суми основного боргу за договором № 116 від 10.01.91 р. на користування електричною енергією та додатками до нього у розмірі 9206351,05 грн. за спожиту активну електроенергію та 70434,08 грн. за спожиту реактивну електроенергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ПАТ «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 171424,54 грн. інфляційної складової боргу та 68286,05 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 166 від 10.01.91 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 116 від 10.01.91 р. та додатками до нього станом на 01.03.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають відповідно стягненню 171424,54 грн. інфляційної складової боргу та 68286,05 грн. трьох відсотків річних.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить стягнути з відповідача 354069,38 грн. пені за порушення грошового зобовязання за договором № 116 від 10.01.91 р. та додатками до нього.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.1 договору № 116 від 10.01.91 р., додатками до нього та протоколом розбіжностей, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 2.2.4. даного договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобовязання за договором № 116 від 10.01.91 р., додатками до нього та протоколом розбіжностей становить 354069,38 грн.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 9206351 (девять мільйонів двісті шість тисяч триста пятдесят одну) грн. 05 коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 70 434 (сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 08 коп. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 171 424 (сто сімдесят одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 54 коп. інфляційної складової боргу, 68 286 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 05 коп. трьох річних процентів, 354 069 (триста пятдесят чотири тисячі шістдесят девять) грн. 38 коп. пені, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.