Рішення № 15991142, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/14601.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ

доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС",

м. Київ

провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 26 624,27 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. пред. по довір.

Від відповідачаОСОБА_2 пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 26 624,27 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 01.06.2011р.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов позивач підтримав в повному обсязі та надав суду письмові заперечення на відзив, в яких визнав здійснення платежу з боку відповідача у розмірі 24990 грн. та заперечив проти доводів відповідача щодо підстав нарахування пені.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив, в якому визнав відшкодування у розмірі 24 990 грн. та надав суду докази щодо перерахування на користь позивача вказаної суми. Щодо нарахованої пені відповідач заперечив вимоги та просив суд відмовити повністю.

В судовому засіданні 01.06.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2008р. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 001135/4001/0003949, за відповідно до умов якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1.

16.01.2009р. на перехресті нерівнозначних доріг вулиці Мала Житомирська - Володимирський проїзд у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки «Міцубісі», державний номер НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, що належить Волковій Вікторії Анатоліївні, під управлінням водія Волкова Олега Аркадійовича. Вказані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою ВДАІ м. Києва.

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2009 року, 16.01.2009р. ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Міцубісі», державний номер НОМЕР_2 рухаючись по другорядній дорозі не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», не пропустив автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення обох автомобілів.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив п. 16.11 ПДР України та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, складає 34 547,93 грн., що підтверджується Рахунком № ТТ-0030956 від 16.01.2009р. Крім того, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була завдана Волковій В.А. внаслідок ДТП позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у СПД ОСОБА_5 Відповідно до Звіту № 779 від 29.01.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, складає 33 150,89 грн.

22.01.20009 року страхувальником було подано до позивача заяву на виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок СТО.

Відповідно до Аварійного сертифікату від 02.02.2009р. позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 33 942,93 грн. (за вирахуванням франшизи - 605 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 003251 від 13.02.2009р.

У ОСОБА_4 застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів відповідачем, підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/0347069. Копія полісу залучена до матеріалів справи .

Згідно Полісу № ВВ/0347069, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500 грн. Крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

05.07.2010р. позивач надіслав відповідачу Регресну вимогу № 10231338710 з проханням відшкодувати завдані збитки у розмірі 24 990 грн. Проте, відповідач залишив вказану вимогу без належного реагування та страхове відшкодування не сплатив.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом належними доказами , якими посвідчуються наведені факти .

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів).

Після порушення провадження у справі, відповідач 20.04.2011р. перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 24990 грн., що підтверджується платіжним дорученням №160, належним чином засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1634,27 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному випадку пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами.

Окрім того, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним витрат.

Окрім того, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені відсутні і тому підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається .

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов в частині стягнення страхового відшкодування підлягає припиненню, у звязку з відсутністю предмету спору, а у позовні вимоги щодо стягнення пені визнаються судом недоведеними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі щодо стягнення 24 990 грн.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(02160, м.Київ, пр-кт Возз'єднання 15, оф. 109, Код ЄДРПОУ 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 24 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 02 червня 2011 року.