Рішення № 15990258, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/16501.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укосервісбуд»

Про стягнення 27577,65 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по довіреності б/н від 17.01.2011р.

Від відповідачане з?явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укосервісбуд» 25821,38 грн. основного боргу, 1322,09 грн. витрат, пов?язаних з інфляційними процесами, 434,18 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р. порушено провадження у справі № 36/165, розгляд справи призначено на 01.06.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2011р. позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимог суду, викладених в ухвалі від 10.05.2011р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та отримано відповідачем 12.05.2011р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0103013336559.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»(далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укосервісбуд»(далі відповідач, орендар) 05.05.2008р. було укладено договір оренди майна № 5/05/08-13, за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу в строкове платне користування строком на 180 календарних днів наступне майно:

-рама кріплення до будівлі баштового крана FO-23 (номенклатурний номер 1019) в кількості 1 шт.;

-секція рядова до баштового крану FO-23В (номенклатурні номери 1031, 1032, 1033, 1034, 1035, 1036) в кількості 6 шт.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу обумовлене договором майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 05.05.2008р., підписаним сторонами.

Розмір орендної плати, згідно з п. 3.1 договору, становить 49649,40 грн., в тому числі ПДВ. Сторони домовились (п. 3.2 договору), що орендар сплачує орендодавцю орендну плату наперед на 180 календарних днів оренди.

Орендар, згідно з п. 3.3 договору, перераховує на поточний рахунок орендодавця суму орендної плати протягом п?яти календарних днів з моменту підписання цього договору.

Додатковою угодою до договору оренди від 31.10.2008р. сторони продовжити строк оренди майна до 21.01.2009р. та збільшили розмір орендної плати до 53699,38 грн., в тому числі ПДВ.

За актами прийому-передачі від 31.10.2008р. та від 21.01.2009р., підписаними представниками сторін, орендар повернув орендодавцю орендоване майно.

Відповідач свої зобовязання за договором оренди від 05.05.2008р. та додаткової угоди до нього від 31.10.2008р. в частині сплати орендної плати виконав неналежним чином, розрахувався лише частково, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 25821,38 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобовязання за договором оренди від 05.05.2008р. та додаткової угоди до нього від 31.10.2008р. виконав неналежним чином, розрахувався лише частково, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 25821,38 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 25821,38 грн.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок витрат, повязаних з інфляційними процесами, в сумі 1322,09 грн. та 3% річних в сумі 434,18 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укосервісбуд»(02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, код ЄДРПОУ 34717690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»(04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31, код ЄДРПОУ 30153713) 25 821 (двадцять п?ять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 38 коп. заборгованості з орендної плати, 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 09 коп. витрат, пов?язаних з інфляційними процесами, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 18 коп. 3% річних, 275 (двісті сімдесят п?ять) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 02.06.2011р.