Рішення № 15970203, 24.05.2011, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-209/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мальцевої Є. Є., Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мальцевої Є.Є., при секретарі Юрченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за електроенергію,

В С Т А Н О В И В:

06.01.2011 року представник ВАТ „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просить стягнути з нього заборгованість за активну електроенергію у розмірі 43933,74 грн, плату за перевищення договірних величин енергоспоживання у розмірі 56090,62 грн, 3% річних за користування чужими грошима у розмірі 1989,78 грн, інфляційні нарахування у розмірі 6588,1 грн, пеню у розмірі 5619,86 грн., покласти на відповідача судові витрати.

В позовній заяві зазначив, що відповідач 05.12.2006 року уклав із позивачем договір № 12/4826 на поставку електроенергії, згідно з умовами якого позивач зобовязався поставляти відповідачу електроенергію, а відповідач своєчасно оплачувати її. У порушення порядку, встановленого Додатком № 11/4826 відповідач не оплачує поставлену електроенергію своєчасно та у повному обсязі. В результаті чого в нього є заборгованість по оплаті за спожиту активну електроенергію, що утворилася за період постачання на травень 2009 року у розмірі 43933,74 грн. Посилаючись на норми закону щодо застосування штрафних санкцій, позивач просить стягнути з відповідача пеню розміром 5619,86 грн, також 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 1989,78 грн та інфляційні нарахування, що складають 6588,1 грн. Також визначив, що у відповідності до ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач у випадку споживання електроенергії у більшому обсязі, ніж встановлено договірною величиною за розрахунковий період, оплачує постачальнику енергії двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії та договірної величини. Оскільки з моменту укладання договору на постачання електроенергії відповідач оплату не проводив, звіти про кількість використаної електроенергії не надавав постачальнику, заявку про обсяг очікуваного споживання енергії не направляв, то постачальником був проведений розрахунок вартості електроенергії, спожитої відповідачем більш договірної величини згідно до акту контрольного огляду приладу обліку електроенергії від 19.05.2009 року. Згідно до розрахунку позивача вартість такої енергії складає 56090,62 грн, яку він також просить стягнути з відповідача.

Представник позивача Кабанова Л.О. позов підтримала, в обґрунтування свої позовних вимог пояснила, що даний договір був укладений з відповідачем як із фізичною особою, але обєкт, куди проводиться постачання електроенергії є обєктом непобутового призначення. Розділом 3 порядку узгодження договірної величини передбачений щомісячний порядок її узгодження. Ліміт електроенергії узгоджується сторонами 1 раз на поточний рік на наступний рік. Договором передбачено, що якщо споживач не надасть заявку, то ліміт встановлюється з урахуванням фактичного споживання. При розрахунку заборгованості позивач використовував тариф оплати для непромислового споживача. При укладанні договору відповідач визначив приміщення, для постачання електроенергії якого укладав договір, як склад, тобто обєкт непобутового призначення. Тому позивач вважає, що немає значення, чи використовує він його на даний час у комерційних цілях, чи у своїх власних, не повязаних із отриманням доходу внаслідок його експлуатації, що не позбавляє його права розірвати даний договір та укласти іншій на відповідних умовах. Розрахунок боргу був виконаний на підставі договору та Постановою національної комісії регулювання електроенергетики України №453 від 23.04.2009 року «Щодо затвердження на травень 2009 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України».

Відповідач ОСОБА_1 не визнав позов. В заперечення проти позовних вимог пояснив, що він як фізична особа є власником побудови АДРЕСА_1, яка складається з 10 боксів, з них 3 бокси призначені для легкових автомобілів - гаражі. Відповідач вважає, що він, як фізична особа, має право на споживання електроенергії по тарифам для населення, оскільки вказані побудови ним ані для підприємницької діяльності, ані для комерційних цілей не використовуються, він не здає їх у оренду. І позивач доказів таких обставин не надав. Відповідач оплачує спожиту електроенергію по тарифам для населення. Він вважає вимоги позивача про оплату спожитої електроенергії по комерційним тарифам безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач стверждував, що сума позову необґрунтована, тому що він не споживав вказану кількість електроенергії у травні 2009 року, а споживав електроенергію протягом періоду з 2004 року , коли йому фактично було встановлено електролічильний прилад як особі, що є населенням (договору ще не існувало), до червня 2009 року, і вказану кількість електроенергії потрібно розбити на місяці, розрахувавши суму боргу відповідно середньому показнику споживання на місяць та тарифу вартості енергії, що існував на той період. Позивач у порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не надавав відповідачу належної інформації своєчасно. Таким чином, відповідач сам розрахував суму боргу за цей період, яку б позивач міг вимагати 35634,8 грн, а перевищення ліміту спожитої електроенергії складало б суму 11255,05 грн. Відповідач сплатив за цей період близько 24000 грн, що повинно бути виключено з суми боргу, тому він заперечує проти задоволення позову. Оскільки він не визнає розмір позовних вимог щодо стягнення сум заборгованості, суми боргу за енергію, спожиту більш договірної величини, і вважає позов безпідставним, він також не визнає вимоги щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань, суми нарахувань 3 відсотків від суми заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2004 році відповідач звернувся до позивача за наданням послуг постачання електроенергії, оформив необхідні умови, у квітні 2004 року вже були звірені показання лічильника, що підтверджується також актом технічної перевірки засобів обліку від 92.03.2005 року (а.с.64-67).

05.12.2006 року між приватною особою ОСОБА_1 та ВАТ «Донецькобленерго» укладений договір на постачання електроенергії (а.с.8-10).

Згідно з додатком №2 до даного договору у переліку місць установки системи обліку електроенергії для розрахунків за електроенергію визначений склад за адресою АДРЕСА_1. Додатком №5 до вказаного договору передбачений порядок розрахунків за електроенергію, згідно до 3 розділу якого кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, опалту за недораховану електроенергію, за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужність, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, збитків та іншого, споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків у 5-денний термін з дня їх отримання (а.с.11).. Згідно до умов Порядку розрахунків споживач у випадку перевищення договірної (граничної) величини споживання електричної потужності сплачує постачальнику двократну вартість різниці між найбільшою величною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години максимуму навантаження енергосистеми, та договірною (граничною) величиною споживання електричної потужності за цей розрахунковий період на поточний рахунок з спеціальним режимом використання (а.с.12-14).

Сторонами вказаного договору був укладений графік зняття показань лічильників та подання їх енергопостачальнику, приєднаний до основного договору як додаток №6, яким був передбачений день зняття показників лічильника 14 число кожного місяця, і споживач зобовязаний протягом 12 годин з моменту зняття таких показань довести їх значення до постачальника: у разі неподання цих даних визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється постачальником енергії за середньодобовим споживанням за попередній період, причому період розрахунку не повинен перевищувати 1 місяць, після чого розрахунок здійснюється постачальником за потужністю струма приймачів та кількістю годин іх використання без подальшого перерахунку. І відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку енергії (а.с.14).

Такі акти технічної перевірки розрахункових засобів обліку були складені 02.03.2005 року, до укладання договору, та 19.05.2009 року, за результатами були виставлені рахунки ОСОБА_1 за активну використану енергію та за перевищення договірних величин електроспоживання (а.с.16-17). У період між вказаними перевірками показання лічильника позивачем не були перевірені, оскільки територія, де розташовано приміщення, що є об»єктом постачання електроенергії за договором між сторонами, є закритою, вільний доступ контролерам заборонений, до того ж відповідач за умовами договору зобов»язаний надавати такі відомості постачальнику значення обєму спожитої енергії. Оскільки такі умови передбачені договором, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що це не є його обовязком, а повинно виконуватися позивачем.

У особистому рахунку на ім»я відповідача була визначена кількість активної електроенергії, спожитої ним з травня 2009 року по серпень 2010 року (а.с.18-19).

Згідно до копії заяви ОСОБА_1 від 07.10.2005 року, він звертався до директора ПЕС для укладання договору на постачання електроенергії по обєкту «склад», розташованому по АДРЕСА_1. З технічної характеристики, яка була складена для укладання договору, також вбачається, що вказане приміщення є складом (а.с.36-37).

На підставі таких даних позивачем були виконані розрахунки боргу за активну електроенергію, відповідно до умов договору за електроенергію, спожиту відповідачем більш договірної величини, також штрафних санкцій, що складаються з пені, інфляційних нарахувань, суми 3% річних за невиконання грошових зобовязань (а.с.20-22).

Відповідачем як докази його заперечень надані суду свідоцтво про реєстрацію права власності на автомобіль Мерседес на його ім»я і Фольксваген, що повинно підтвердити наявність в нього таких транспортних засобів, які він утримує у приміщенні за адресою АДРЕСА_1, і якими має право керувати, тобто використовує приміщення у особистих власних цілях некомерційних (а.с.31-32).

З довідки-підтвердженням статусу податкового резиденту України вбачається, що ОСОБА_1 є платником податків в Україні (а.с.34).

До матеріалів справи приєднані фотознімки побудови АДРЕСА_1, яка є купою гаражних боксів, та прицепу-трейлеру відповідача, який він утримує на даній території, як доказ того, що він використовує приміщення у власних особистих цілях, не отримуючи від цього прибутку (а.с.46-48). З копії технічного паспорту приміщення вбачається, що ОСОБА_1 належить 61/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, і що така частка є нежилим приміщенням складське приміщення, поділене на відсіки (а.с. 56-57).

У свої запереченнях щодо позову відповідач посилався на лист Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.09.2009 року №62/52/11/17-09, згідно до розяснень якого слідує, що відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.077.199 року №1357 (далі ПКЕЕН), обєкт споживача це житловий будинок, гараж, майстерня та інш, що належить споживачу на праві власності. Також визначено, що положеннями п.1.2 ПКЕЕН наводиться поняття населення, а саме споживачі електроенергії фізичні особи, як і визначено щодо ОСОБА_1 у договорі із позивачем. Вказаним листом також розяснюється, що відповідно до положень п.1.1 та 1.2 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затвердженого Постановою НКРЕ від 10.03.199 року 3309, відпуск електроенергії населенню для різних побутових потреб у житлових будинках … освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів проводиться за ратином 20,3 коп (без ПДВ) за 1 кВт.год. Таким чином вважає, що відносини між ним та позивачем регулюються ПКЕЕН. Відповідач також посилався на те, що він оплачує електроенергію за приміщення, визначене у договорі, як фізична особа, обєм електроенергії, яку він споживає, дуже замалий для використання її у підприємницьких цілях. Відповідач вважає, що вказаний договір, укладений між ним та позивачем 05.12.2006 року, є незаконним, порушує його права як споживача.

З рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя №2-283/10 від 31.05.2010 року, ухваленого за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” про визнання договору недійсним, дій неправомірними, зобовязання вчинити дії та понудити укласти договір слідує, що у позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання договору від 05.12.2006 року, укладеного між ним та позивачем по даній справі, та про зобовязання ВАТ «Донецькобленерго» провести перерахунок його заборгованості за спожиту електроенергію, і укласти з ОСОБА_1 інший договір на умовах у відповідності ПКЕЕН - відмовлено у повному обсязі (а.с.50-51).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.08.2010 року рішення Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 31.05.2010 року за вищевказаним позовом залишено без змін. (а.с.52-53)

Виходячи з норм ст. 61 ЦПК України щодо звільнення від доказування обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, суд вважає, що позивач обгрунтовано звернувся до суду із вимогами щодо стягнення суми заборгованості поставленої активної електроенергії, стягнення інфляційних виплат, штрафних санкцій.

Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про недійсність договору від 05.12.2006 року у частині, що погіршує його умови як споживача у частині, що регулює умови оплати електроенергії.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру боргу за активну електроенергію, позивач посилався на Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджені Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, згідно до п.1.2 яких дія даних Правил розповсюджується на всіх юридичних та фізичних осіб, крім населення, і визначено зміст поняття «населення» - споживачі електроенергії фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових нужд чи господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм на праві власності або користування, за виключенням електроустановок, що використовуються у встановленому законом порядку для здійснення підприємницької діяльності. Порядок укладання договорів непобутового призначення регламентований розділом 5 ПКЕЕ. Пунктом 5.1 ПКЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, що регулює взаємовідносини між споживачем та постачальником. Згідно з п. 5.2 ПКЕЕ зміст договору про постачання електричної енергії визначається на підставі типового. Розрахунки за спожиту електричну енергію між ВАТ „Донецькобленерго" та ОСОБА_1 регламентуються додатком № 5 до договору № 11/4826 від 05.12.2006 р. (надалі - Додаток № 5). Пунктом 2 Додатку № 5 встановлено, що електрична енергія, яка відпускається ОСОБА_1 сплачується 2 платежами. Остаточний розрахунок здійснюється в термін 5 операційних днів від дати отримання остаточного розрахунку, при цьому величина коштів, що підлягає сплаті, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Відповідно до Додатку № 2 до договору № 11/4826 від 05.12.2006 р. визначено, що відповідач відноситься до 7 тарифної групи споживання. Всі споживачі електричної енергії розподіляються за класом напруги на 2 види: клас напруги 110 - 35 кВ, клас напруги - 10-0,4 кВ. Цільове призначення 7 тарифної групи за змістом прейскуранту №09-01 «Тарифи на електричну та теплову енергію» - для виробничих нужд, освітлення та інші цілі непромислових споживачів, до яких відносяться й склади та бази. І тариф на електроенергію на травень 2009 року встановлений постановою НКРЕ №453 від 23.04.2009 року у розмірі 0,5846 грн.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми боргу за спожиту активну електроенергію обґрунтованими, такими, що підлягають повному задоволенню. Оскільки суд задовольняє вимоги щодо стягнення суми боргу за спожиту активну електроенергію, то вважає, що також обґрунтованими та законними є вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5619,86 грн, інфляційні нарахування у розмірі 6588,1 грн, 3 відсотки річних від суми заборгованості у розмірі 1989,78 грн. - і такі суми повинні бути стягнуті з відповідача. Але суд вважає, що вимоги щодо стягнення суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії, коли споживач повинен оплачувати постачальнику енергії двократну вартість різниці фактично спожитої електроенергії та договірної величини, і сума якої за позовом складає 56090,62 грн., не підлягають задоволенню.

Договором про постачання електроенергії між сторонами передбачений розрахунковий період, який прирівнюється до календарного, скоригований на травень 2009 року, і договірна величина передбачена саме для цього періоду. Доказів фактично спожитого відповідачем обсягу електричної енергії саме на цей період травень 2009 року - позивачем не надано. В матеріалах справи є тільки акт контрольного огляду засобів обліку від 19.05.2009 року, і відсутній акт прийому-передачі електричної енергії за май 2009 року, складений між сторонами, отже визначити фактичний період споживання електричної енергії відповідачем, який би мали на увазі сторони при підписанні акту прийому-передачі за травень 2009 року, якщо б такий був, не уявляється можливим

Отже суд не вбачає законних підстав для стягнення з відповідача суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 56090,62 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат пропорційно задоволеним вимогам (50,9% від суми позову) у розмірі 61,8 грн витрат на ІТО та 500 грн судового збору, з позивача на користь держави підлягає стягненню сума 81,3 грн пропорційно до суми заявлених вимог.

Керуючись ст. 526, 527 ЦК України, ст.. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1357, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 214, 215-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за спожиту електроенергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в АДРЕСА_1, заборгованість у розмірі 43933,74 грн, на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі (87528, м. Маріуполь, вул. Войнич, 2, р/р 260373011294 ОПЕРО філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк” МФО 335106 ОКПО 00131096).

Стягнути з ОСОБА_1 суму пені у розмірі 5619,86 грн, інфляційні нарахування у розмірі 6588,1 грн, 3 відсотки річних від суми заборгованості у розмірі 1989,78 грн - на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі (87528, м. Маріуполь, вул. Войнич, 2, р/р 26004900175231 в Першому Українському Банку м.Маріуполя МФО 335742 ОКПО 00131096).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі (87528, м. Маріуполь, вул. Войнич, 2, р/р 26004900175231 у Першому Українському Банку м. Маріуполя, МФО 335742, ОКПО 00131096) судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 61,08 грн, та судовий збір у розмірі 500 грн.

У позовних вимогах відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі до ОСОБА_1 про стягнення суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 56090,62 грн. відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі на користь держави судовий збір у розмірі 81,3 грн.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя:Є. Є. Мальцева