Рішення № 15957196, 18.05.2011, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-1181/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2011 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого - судді Декаленко В.С.

при секретарі Хіміч А.В.

за участю:

представника позивачки ОСОБА_1

представника представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на будинок, третя особа: ОСОБА_4, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на будинок, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати, ОСОБА_5.

Зазначає, що після її смерті залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який як спадщину після смерті свого чоловіка, вона фактично прийняла у відповідності до ч. 3 ст.1268 ЦК України, але не оформила своїх спадкових прав.

Пояснює, що в цьому будинку вона проживала, була зареєстрована (прописана) з 1988 року, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6, який помер раніше за неї, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Посилається на те, що вона є дочкою та спадкоємицею ОСОБА_5 згідно ст.1261 Цивільного Кодексу України і крім неї інших спадкоємців у ОСОБА_5, немає.

Зазначає, що у відповідності до ст.1270 Цивільного Кодексу України вона вчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини до Четвертої Київської державної нотаріальної контори, де їй видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на інше спадкове майно і спадкова справа закрита.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.68 Закону України «Про нотаріат», ч.1 п. 212 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус при перевірці складу спадкового майна та факту його належності спадкодавцеві встановив, що на спірний спадковий будинок відсутній належний правовстановлюючий документ, згідно переліку Додатка 2 до Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», а технічний паспорт на будинок, виданий Київським міським бюро технічної Інвентаризації 17.02.1989 року згідно вищезазначеного переліку не є правовстановлюючим документом, тому нотаріус правомірно відмовив в його прийнятті.

Пояснює, що наявний первинний документ на будівництво, План відведення земельної ділянки згідно рішення виконкому Подільської районної ради від 30.05.1952 року № 351 виданий на ім'я ОСОБА_6. Однак вирішити питання визнання права власності за ОСОБА_6 або ОСОБА_5 та одержати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно відповідно до діючого законодавства на ім'я жодного з них на сьогоднішній день неможливо, оскільки для його видачі та реєстрації такого права власності згідно п. 2.4. Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» передбачено надання паспорту власника та його особистий підпис на заяві.

Зазначає, що відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно ч. 1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. У звязку з чим звертається з даним позовом до суду та просить визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача та представник представника позивача в судовому засіданні вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце слухання справи повідомленні вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа в судове засідання не зявилась, про день, час та місце слухання справи повідомленні вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності зазначених осіб відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка дійсно є донькою ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про народження (повторне) та Свідоцтвом про шлюб (а.с.22, 10).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 (а.с.11).

Судом встановлено, що в 1952 році ОСОБА_6 рішенням Виконкому Подільської районної Ради депутатів трудящих в справах Архітектури м. Києва було відведено в безстрокове користування під забудову земельна ділянка в АДРЕСА_1. (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи єдиним документом, який підтверджує факт будівництва будинку на земельній ділянці в АДРЕСА_1, ОСОБА_6 є Технічний паспорт на будинок, виданий Київським міським бюро технічної Інвентаризації 17.02.1989 року.

Згідно наданого суду Свідоцтва про смерть (а.с.9), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 67 років.

Стаття 529 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, який був чинним на момент виникнення зазначених правовідносин, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як вбачається з матеріалів Спадкової справи № 5157 до майна померлого ОСОБА_6 (а.с.65-97), ОСОБА_5 враховуючи зазначену норму Закону та будучи спадкоємицею першої черги звернулася із заявою до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка (а.с.66).

Згідно матеріалів зазначеної Спадкової справи (а.с.93), нотаріальною конторою було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом тільки на грошовий вклад, у видачі ж Свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, було відмовлено з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Стаття ж 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року визначає, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він зокрема фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вбачається з Довідки КП «Поділ-Житло» № 210 від 06.07.2007 року (а.с.13), ОСОБА_5 була прописана та проживала в АДРЕСА_1 з 12.11.1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Крім того факт постійного проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1 року за зазначеною адресою ОСОБА_5, підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_5 житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, як спадщину після смерті свого чоловіка, фактично прийняла, однак не оформила правовстановлюючі документи на нього.

Згідно наданого суду Свідоцтва про смерть від 03.01.2007 року (а.с.8), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 76 років.

Як вже зазначалося вище, позивачка є донькою померлої ОСОБА_5, тобто в розумінні ст. 1261 ЦК України вона є спадкоємицею першої черги, інші спадкоємці, як встановлено судом, відсутні.

Як вбачається з матеріалів Спадкової справи № 297/42691300 до майна померлої ОСОБА_5 (а.с.46-100), після її смерті відкрилася спадщина.

Згідно виданого Четвертою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 Свідоцтва про право на спадщину за законом, остання успадкувала після померлої грошові вклади на відповідних рахунках, у видачі ж Свідоцтва про право на спадщину будинок за адресою: АДРЕСА_1, було відмовлено з посиланням на те, що зазначений будинок не зданий в експлуатацію, тобто відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України, визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що до складу спадщини після померлої ОСОБА_3 ввійшов будинок за адресою: АДРЕСА_1, однак позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений будинок, тобто право власності останньої не визнається.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття ж 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд вважає доведеним факт набуття права власності позивачкою на спірний будинок відповідно до положень Цивільного законодавства про спадкове право, однак дане право останньої не визнається.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем же в порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України, не надано жодного доказу в спростування позовних вимог позивачки.

На підставі вищевикладеного, ст. 15, 16, 328, 126, 1218, 1261, 1297 ЦК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ Декаленко В. С.