Постанова № 15955754, 28.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5074/09/8/0170

28.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Курапової З.І. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

за участю сторін:

сторони не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О ) від 12.08.10 у справі № 2а-5074/09/8/0170

за позовом Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" (вул. Щербака/Володарського, 9/1, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2010 року змінені позовні вимоги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим - задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" податкову заборгованість у сумі 1886,09 грн. з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в дохід місцевого бюджету міста Ялти .

Не погодившись з судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання сторони явку своїх представників не забезпечили, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належними чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Під час розгляду справи в порядку ст.ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що позивач у 2008 році самостійно визначив податкові зобовязання з податку з власників транспортних засобів в сумі 7173,00грн., з яких сплатив 5460,04грн. За несвоєчасну сплату податкового зобовязання податковим органом було визначено суму штрафних санкцій відповідним податковим повідомленням-рішенням в сумі 173,13грн. Оскільки вказані податкові зобовязання узгоджені платником, то в силу приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»відповідач має обовязок щодо сплати залишку несплаченої суми цих зобовязань в сумі 1886,09грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не вірно стягнуто суму податкової заборгованості в розмірі 1886,09грн., оскільки підприємством згідно платіжних документів сплачено 5593,25грн., а не 5460,04грн. як вказано в рішенні, крім того не вірно розрахована штрафна санкція за затримку граничного строку сплати податку, яка мала складати 157,98грн., а не 173,13грн. Тому несплачена сума податку, на думку відповідача, складає 1737,73грн.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що з 01.01.2008 будівництво обєктів підприємством зупинено, а оскільки всі транспортні засоби підприємства є будівельними, то з вказаного періоду відповідач не користується ними, тому не повинен платити податок на них.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Підставою виникнення податкової заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 1886,09грн. позивач зазначає самостійно задеклароване податкове зобовязання відповідача на підставі розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік №5301 від 31.01.08 у сумі 7173,00грн., з урахуванням частково сплаченої суми заборгованості у розмірі 5460,04грн., а також визначене контролюючим органом податкове зобовязання зі сплати штрафних санкцій в сумі 173,13грн., застосованих в порядку п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181 за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з цього податку, на підставі податкового повідомлення-рішення №0007351702/0 від 08.12.2008.

Відповідно до п.17.3. ст..17 Закону України №2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Вказане податкове повідомлення-рішення №0007351702/0 від 08.12.2008р. не було оскаржене відповідачем у встановленому законодавством порядку, отже є узгодженим і підлягає сплаті у визначеному розмірі протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Тому доводи заявника апеляційної скарги про те, що сума штрафних санкцій має бути визначена і відповідно сплачуватись в іншому розмірі 157,98грн. не приймаються колегією суддів до уваги, як такі, що суперечать нормам діючого на час виникнення спірних правовідносин закону.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було подано до ДПІ в м Ялта розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, відповідно до якого відповідачем самостійно визначене податкове зобовязання:

- за І квартал в розмірі 1793,25грн. з терміном погашення до 15.04.2008р.;

- за ІІ квартал в розмірі 1793,25грн. з терміном погашення до 15.07.2008р.;

- за ІІІ квартал в розмірі 1793,25грн. з терміном погашення до 15.10.2008р.;

- за ІV квартал в розмірі 1793,25грн. з терміном погашення до 15.01.2009р.

Відповідно до п. 5.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких уточнюючих розрахунків відповідач до податкового органу у встановленому законом порядку не подавав.

Відтак, з огляду на наведені приписи Закону відповідач має сплачувати самостійно визначене податкове зобовязання саме у тому розмірі, яке було ним задеклароване.

Тому, колегія суддів вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги про відсутність в нього обовязку сплати податку через невикористання ним будівельної техніки, оскільки закон не повязує обовязок сплати податкового зобовязання з використанням транспортних засобів, а повязує виникнення такого обовязку з подачею відповідної податкової декларації.

Пунктом 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач не в повному обсязі сплатив самостійно визначену суму податкового зобовязання.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції про наявність податкового боргу в сумі 1886,09грн. не відповідають обставинам справи, що призвело до надмірного стягнення суми податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" надало до суду першої інстанції платіжні доручення на загальну суму 5593,25грн. про сплату податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів: за І квартал 2008 року платіжне доручення №14/04 від 10.04.200 на суму 1800,00грн; за ІІ квартал 2008 року - №3 від 30.07.2008 на суму 2000 грн.; за ІІІ квартал 2008 року - №44 від 16.10.2008 на суму 1 793,25 грн.(а.с.57-59).

Таким чином, залишок несплаченої суми податкової заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен складатися з такого розрахунку:

7 173, 00 грн ( загальна сума податку з власників транспортних засобів та іншіх самохідним механізмів за 2008 рік) + 173, 13 грн.(сума нарахованих штрафних санкцій у розмірі 10% від встановленої суми недоїмки з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік) - 5 593,25 грн. ( сплачена сума заборгованості) = 1752, 88 грн.

Проте, судом першої інстанції в судовому рішенні не наведено правових підстав, за якими судом не було прийнято до уваги вказані платіжні документи, на підставі яких відповідачем сплачено суму податкових зобовязань в більшому розмірі ніж зазначено податковим органом у розрахунку до позову. Не наведено таких підстав й позивачем при визначенні суми податкової заборгованості.

Таким чином суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що позивачем

правомірно визначена сума заборгованості відповідачу з податку з власників транспортних засобів в сумі 1886,09грн. з урахуванням частково сплаченої суми заборгованості у розмірі 5460,04грн. (173,13грн.+ 7173,00грн.- 5460,04грн.= 1886,09грн.)

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Закон України “Про державну податкову службу в Україні”передбачає стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягнення 1 752,88 грн. податкової заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самостійних машин і механізмів.

Відповідно до пунктів 1,3 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктами 1,3 статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.10 у справі № 2а-5074/09/8/0170 скасувати.

3.Прийняти нову постанову:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Комбіс” (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Володарського/Щербака, б. 9/1; ідентифікаційний код 20696392, р/р 2600501022655 в Кримській регіональній філії ВАТ “Кредобанк”, МФО 324913; р/р 26001117981300 в Акціонерному комерційному іннов. Банк “Укрсіббанк”, Харків, МФО 351005; р/р 26002300435401 у ВАТ “Сведбанк”у м. Києві, МФО 300164 або іншого рахунку) податкову заборгованість у сумі 1752, 88 грн. з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в дохід місцевого бюджету м. Ялта на р/р 33211807700039, код платежу 12020100, УДК в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740850.”.

В задоволені іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис З.І.Курапова підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова