Ухвала суду № 15954990, 24.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4092/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого суддіСобків Я.М.,

Суддів Сорочка Є.О., Усенка В.Г.,

При секретаріСесемка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Дестені»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2010 року Дочірнє підприємство «Дестені»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просили суд скасувати податкові повідомленя рішення №0004972309/0 та №0004982309/0 від 31.08.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Дестені»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.07р. по 31.03.09р., за результатами якої було складено акт від 17.08.2009р. № 1492/2 09/32667072.

Актом перевірки встановлено порушення вимог пп. 1.20.1 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334/94 - BP і 28.12.94р. «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1 357 640 грн. та п. 1.18 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 473 530 грн.

У звязку з виявленням зазначених порушень, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №0004972309/0 від 31.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1473530 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 736765 грн. та №0004982309/0 від 31.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 1357640 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1003997 грн.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов ДП «Дестені», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач, як субєкт владних повноважень, відповідно до положень ст. 72 КАС України, не довів правомірність своїх висновків про порушення з боку позивача п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Укун»було укладено договір суборенди №1/03-01/07/0 від 03.01.2007 року.

За умовами цього договору ДП «Дестені»(орендар) передає, а ПП «Укун»(Суборендар) приймає в суборенду нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3-А в розмірі 1500 кв.м.

Також між позивачем та ПП «Літокс»було укладено договори комісії від 30.05.2008 року №05/30-1 та від 19.08.2008 року №08/19-1.

За умовами цих договорів позивач комітент і експортер доручає, а ПП «Літокс»- комісіонер зобовязується від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт товару (шкіряних напівфабрикатів «WET-BLUE»зі шкір ВРХ)

В своїх поясненнях сторони не заперечують, що ПП «Укун»та ПП «Літокс»є пов'язаними особами з ДП «Дестені».

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва посилається на те, що підприємством застосовувались продажні ціни, що не відповідають рівню звичайних цін, що призвело до заниження валового прибутку і відповідно податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Між тим, колегія суддів з доводами апелянта не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно до п. 1.20 даного Закону - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п. п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем не доведено, що ціна за договорами оренди офісних приміщень, які розташовані у центральних районах м. Києва та надавались в оренду нерезидентам України у 2007 році є звичайною ціною для приміщення, що надавалось позивачем в суборенду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 3-А. Відповідно, відповідачем не доведено невідповідність ціни, визначеною за договором суборенди позивача рівню звичайних цін для вказаного виду договорів.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що відповідно Довідки ДП «Держзовнішінформ»від 13.08.2009 року №912/09-09, в ній зазначено загальний рівень цін для договорів оренди, в той час як позивачем укладено договір суборенди, а також зазначено рівень цін з оренди офісних приміщень нерезидентами України, тоді як позивач та його контрагент є резидентами України.

Що стосується порушення позивачем п. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР з приводу заниження ним податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 1473530,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до п. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР - у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додана вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як свідчать обставини справи та акт перевірки, для з'ясування звичайної ціни на шкіряний напівфабрикат хромового дублення «вет-блу»та звичайної ціни на послуги оренди податковим органом було використано інформацію Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків».

Так, Держзовнішінформ листом від 12.08.09р. №906/08-09 інформував, що середня ціна при експорті хромового напівфабрикату «вет-блу»шкір ВРХ з України в вересні 2008 року становила 2,2 -3,4 дол. США за 1 кг в залежності від ґатунку. Крім того, в даному листі керівником департаменту Держзовнішінформу зазначено, що ціни на напівфабрикат «вет-блу»із сировини шкір ВРХ залежить від якісних характеристик та сортності, умов поставки та інших умов контракту.

Однак, при визначені рівня звичайних цін на шкіряний напівфабрикат хромового дублення «вет-блу», відповідачем не було враховано, що продаж вказаного товару позивачем проводилось, шляхом укладення договору комісії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до договорів купівлі продажу вказаного товару, за яким позивач придбав шкіряний напівфабрикат хромового дублення «вет-блу», його ціна становила 69,85 грн. за 1 кг без ПДВ, що значно вище ціни за один кілограм, визначеної в Листі ДП «Держзовнішінформ»від 12.08.2009 року. Таким чином, виходячи із визначення господарської діяльності, яке міститься в Господарському кодексі України, як діяльності суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність та положень Статуту ДП «Дестені», яким визначено мету діяльності підприємства, як отримання прибутку, реалізація шкіряного напівфабрикату хромового дублення «вет-блу»за цінами, що є нижче за ціни виробника вказаного товару, протирічило б самому змісту підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до виноску, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено адміністративний позов ДП «Дестені», а доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту Ухвали.

Головуючий суддяЯ.М. Собків

СуддіЄ.О. Сорочко

В.Г. Усенко

(Повний текс Ухвали складено 29.05.2011 року.)