Постанова № 15954162, 19.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
19.04.2011
Номер справи
1294/11/2070
Номер документу
15954162
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 2а- 1294/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Недашковської О.А., відповідача - Тімонова А.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суперойл" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Суперойл»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0000272305/0 від 07.02.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що не згоден з висновками акту від 26.01.2011р. №156/2305/32564064, викладених в даному акті порушень не вчиняв, податок на прибуток обчислював правильно, заниження податкових зобовязань не допускав. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що згідно з висновками акту від 26.01.2011р. №156/2305/32564064 ТОВ «Суперойл»порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток в сумі 24125,00грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Суперойл»знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 11.01.2011р. по 17.01.2011р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова була проведена позапланова перевірка ТОВ «Суперойл»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 19.01.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 19.01.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від від 26.01.2011р. №156/2305/32564064.

07.02.2011р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000272305, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 30156,25грн. (основний платіж 24125,00грн.; штраф 6031,25грн.).

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є відображений в акті від 26.01.2011р. №156/2305/32564064 висновок ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Суперойл»п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невключення до складу валового доходу суми заборгованості перед засновником по внеску до статутного фонду господарського товариства в сумі 24125,00грн.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Проаналізувавши положення наведеної норми права, суд відзначає, що законодавець не передбачив включення до валового доходу невиконаних зобовязань платника податку на прибуток стосовно повернення засновнику господарського товариства суми внеску до статутного фонду такого платника податків.

Разом з тим, при вирішенні спору суд бере до уваги зміст п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з якого вбачається, що законодавцем не встановлено виключного переліку доходів, що підлягають віднесенню до загального валового доходу платника податку на прибуток.

Суд відзначає, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять визначення доходу. Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, то суд вважає за можливе при вирішенні спору керуватись визначенням доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку.

Під доходами в силу приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1997р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684; далі за текстом Положення) розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Активами за визначенням цього Положення є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, а зобов'язаннями - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд зауважує, що спір виник у правовідносинах з приводу оподаткування податком на прибуток вартості внеску до статутного фонду господарського товариства, який неповернутий платником податку на прибуток засновнику товариства.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосувати п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким інвестицією є господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

За визначенням п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

З положень наведених норм закону вбачається, що особливістю інвестиції як господарської операції з набуття у власність корпоративного права шляхом здійснення внеску до статутного фонду господарського товариства є одночасне (одномоментне) виникнення у платника податку на прибуток - господарського товариства права власності на отримані як внесок до статутного фонду господарського товариства активи у вигляді коштів або майна, а у засновника господарського товариства - права власності на статутний фонд (капітал).

Таким чином, за господарською операцією з інвестиції вартість отриманих платником податку на прибуток - господарським товариством у власність активів повністю компенсується вартістю корпоративних прав, які передаються у власність особи, яка здійснила внесок до статутного фонду господарського товариства, що унеможливлює виникнення доходу за цією господарською операцією саме у платника податку на прибуток - господарського товариства.

Правильність такого висновку підтверджується також п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи та п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього ж закону, відповідно до якого не включаються до складу валового доходу кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

Таким чином, суд відмічає, що віднесення внеску до статутного фонду до безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоду, або до вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періодів, є помилковим, правовідносини засновника та товариства при формуванні статутного фонду регулюються іншими нормативними документами, а відповідно приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»взагалі не формують валові доходи від господарської діяльності.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова приписів ч.2 ст.71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятого податкового повідомлення рішення.

З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Суперойл" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000272305 від 07 лютого 2011 року, винесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.

Попередній документ : 15954159
Наступний документ : 15954168