Постанова № 15953306, 16.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 2а-2874/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Скільський І.І.,

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю: Прокуратури Івано-Франківської області Савчук Л.Є.,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача Скорбач Р.М., Архитко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі

за участю: Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання дій протиправними та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000452301/0, 0000432301/0 від 27.07.2010 року.,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2010 року Селянсько-фермерське господарство ОСОБА_6 (далі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000452301/0, 0000432301/0 від 27.07.2010 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2399632,5 грн., в тому числі 1599755 грн., - основного платежу та 799877,5 грн., штрафних санкцій та податкового зобовязання про сплату податку на прибуток приватних підприємств в сумі 24633,66 грн., в тому числі 19202,5 грн., за основним платежем та 5431,16 грн., штрафних санкцій.

В ході судового розгляду справи позивачем було доповнено позовні вимоги та додатково просив визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ в Рогатинському районі, щодо документування в акті перевірки від 07.07.2010 року №422/231/22172878 висновків стосовно, порушення СФГ вимог ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»та відповідно до ст.7 вказаного Закону необхідність переходу на загальну систему оподаткування, а також відповідно нарахування та сплату всіх необхідних платежів. Застосування до СФГ фінансових санкцій, а саме податкових повідомлень-рішень №0000452301/0, №0000432301/0 від 27.07.2010 року. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000452301/0, №0000432301/0 від 27.07.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні планової перевірки відповідачем не повно зясовано всі обставини та не надано належної оцінки документам. Також позивач зауважує, що в акті перевірки №422/231/22172888 від 07.07.2010 року (надалі по тексту Акт перевірки), на підставі якого прийняті спірні рішення, наявні численні описки та невірні розрахунки, які не усунуті податковим органом. Так, в довідці з ЄДРПОУ ( АБ № 079882 ) зазначено пять видів діяльності за КВЕД, однак в додатку № 1 до акту перевірки зазначено лише три види діяльності за КВЕД крім того ДПІ в Рогатинському районі допущено порушення вимог пунктів 4.2, 4.5, 4.6, 4.11, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, а також Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, в частині дотримання строків складання, підписання та реєстрації акту перевірки, передачі (вручення) його керівнику субєкта господарювання та строків прийняття податкових повідомлень-рішень.

Крім цього позивач зазначає, що у своїй діяльності щодо оподаткування, керується Законом України «Про податок на додану вартість». Стаття 8-1.6 вказаного Закону визначає умови перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість. Однією з умов перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість є те, що розмір питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) має становити не менше 75% вартості всіх товарів (послуг) поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В свою чергу відповідачем в Акті перевірки зазначено, що обсяги урожаю вирощеного позивачем у 2008 році не є достатнім, щоб здійснювати поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва у тих обсягах, у яких ці поставки здійснювало господарство позивача. Однак у акті перевірки відповідачем не наведено конкретних обсягів, у натуральному та грошовому вимірах, виробленої СФГ сільськогосподарської продукції, яка на думку відповідача давала підстави СФГ для сплати ПДВ за спеціальним режимом оподаткування податку на додану вартість. На думку позивача, відомості викладені в акті перевірки мають характер більше припущень ніж конкретних фактів та цифрових даних. Зокрема відповідачем в Акті перевірки наведено розрахунок стосовно правильного на його думку декларування ПДВ на загальній системі оподаткування цим податком та на спеціальному режимі оподаткування, відповідно до якого позивач починаючи із січня місяця 2008 року повинен був усю реалізовану продукцію відображати у загальній декларації з ПДВ, як продукцію, що не є продукцією власного сільськогосподарського виробництва. Однак відповідач у даному випадку не досліджував обсяги продукції власного сільськогосподарського виробництва позивача у 2007 році.

На думку позивача, у випадку проведення відповідачем такого дослідження та встановлення дійсних обсягів виробництва СФГ продукції власного сільськогосподарського виробництва із урожаю 2007 року можна було прийти до певних конкретних цифрових значень стосовно таких обсягів. Зважаючи на даний факт, позивач вважає безпідставним включення відповідачем повного обсягу реалізованої СФГ сільськогосподарської продукції до складу продукції не власного виробництва. З даного приводу у акті перевірки відповідачем не наведено жодних підстав в обґрунтування саме таких розрахунків перевірки.

Крім того позивач зазначає, що у першій половині 2008 року ним реалізовувалась продукція з урожаю 2007 року, однак вказаний факт залишився поза увагою відповідача оскільки, податковим органом в ході перевірки не досліджувався. На думку позивача та відповідно до вимог ст. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач при визначенні періоду перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість у 2008 році повинен був взяти до уваги наступні періоди:

- для січня 2008 року період, що дорівнює попереднім дванадцяти послідовним звітнім періодам сукупно тобто з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року;

- для лютого 2008 року період, що дорівнює попереднім дванадцяти послідовним звітнім періодам сукупно тобто з 01.02.2007 року по 31.01.2008 року;

- для березня 2008 року період, що дорівнює попереднім дванадцяти послідовним звітнім періодам сукупно тобто з 01.03.2007 року по 28.02.2008 року і т.д.;

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача, даних акту перевірки та відповідно до ст. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість»станом на 01.01.2008 року сума податкових зобовязань з податку на додану вартість на спеціальному режимі оподаткування становить 760820 гривень, а сума податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальній системі оподаткування 00,00 гривень. Відповідно питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) за попередніх 12 звітних податкових періодів становить 100%. Станом на 01.02.2008 року сума податкових зобовязань з податку на додану вартість на спеціальному режимі оподаткування становить 704591 гривень, а сума податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальній системі оподаткування 178665 гривень. Відповідно питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) за попередніх 12 звітних податкових періодів становить 79,77%. На думку позивача та відповідно до наведених розрахунків зазначене дає йому безумовне право на перебування на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість у січні та лютому 2008 року, навіть згідно тих даних та розрахунків які наведено відповідачем у акті перевірки. Аналогічне на думку позивача стосується також і інших звітних періодів 2008 року із врахуванням вище наведеного.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Надали пояснення аналогічні за змістом викладеному у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні та у письмових поясненнях проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334 від 28.12.1996 року, Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року. Стверджували про наявність у діях платника податку - позивача порушень ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»відповідно до якої платниками сільськогосподарського податку можуть бути зареєстровані особи які є сільськогосподарськими підприємствами, що займаються виробництвом (вирощуванням) та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній податковий рік перевищує 75%, що призвело до безпідставного на думку відповідача заниження податку на прибуток по розрахунках з бюджетом за період 2009 року в сумі - 9640,00 грн., та за перший квартал 2010 року в сумі - 9562,50 грн., а також з податку на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму - 1599755,00 грн., у тому числі за 2008 рік - 908517,00 грн., за 2009 рік - 691238,00 грн., повязаних із продажем позивачем с/г продукції не власного виробництва. Такі висновки відповідач обґрунтував, як в акті перевірки, так і в своїх запереченнях відповідно до яких СФГ ОСОБА_6, не маючи достатньої кількості земельних ресурсів, техніки, транспорту, трудових ресурсів не могло вирощувати ту кількість цукрового буряка, яку необхідно для виготовлення меляси обсяги реалізації від якої господарство задекларувало у скороченій декларації, що підтверджено матеріалами отриманих зустрічних перевірок згідно яких реалізована господарством меляса є покупна і відповідно обсяги реалізації продукції позивач зобовязаний був декларувати у загальній декларації по податку на додану вартість.

З огляду на вище зазначене представники відповідача просили суд в задоволенні позову відмовити.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача, щодо заявлених позовних вимог, в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990 року № 509 ХІІ передбачено, що податкові органи державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що 14.07.1998 року селянсько - фермерське господарство ОСОБА_6 (ідентифікаційний код 22172888) зареєстровано як юридична особа згідно розпорядження Рогатинської РДА від 29.12.1994 року, свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 669965.

З 31.12.1994 року позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області за № 3541, зареєстрований, як платник ПДВ 03.12.1997 року №12684797 Державною податковою інспекцією в Рогатинському районі, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 221728809103.

В період, що перевірявся позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість (акт перевірки).

В період з 31.05.2010 року по 26.06.2010 року ДПІ в Рогатинському районі проведено планову виїзну перевірку дотримання СФГ ОСОБА_6, вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої 07.07.2010 року складено Акт №422/231/22172888, що встановив ряд порушень з боку даного платника податків.

Такі дії платника податку були кваліфіковані податковим органом як порушення:

- п.10.1 ст. 10 та п.3.1 ст3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР( зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 9640 грн. в тому числі за перший квартал 2009 року 1571,25 грн., другий квартал 2009 року 1064,5 грн., третій квартал 2009 року 995 грн., четвертий квартал 2009 року 6009,25 грн., та у першому кварталі 2010 року 9562,50 грн.

- п.81.1 та 81.6 ст. 81 «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства»Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168 (зі змінами та доповненнями), п. п. 7.3.1 п.7.3 ст7 даного Закону в результаті чого занижено податок на додану вартість, який справляється в дохід державного бюджету в періоді що перевірявся, на загальну суму 1599755 грн. в тому числі за 2008 рік 908517 грн. в. т. ч. за січень місяць 72495 грн., за лютий місяць 51222 грн., за березень місяць 32707 грн., за квітень місяць 23219 грн., за жовтень місяць 320870 грн., за листопад місяць 232396 грн., за грудень місяць 175608 грн., та за 2009 рік 691238 грн. в. т. ч. за жовтень місяць 91931 грн., листопад 167453 грн., грудень 431854 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Рогатинському районі 27.07.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000432301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23996392,5 грн., в тому числі за основним платежем 1599755 грн., та штрафною (фінансовою) санкцією 799877,5 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0000452301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 24633,66 грн., в тому числі за основним платежем 19202,5 грн., та штрафною (фінансовою) санкцією 5431,16 грн.

Дані рішення прийняті відповідачем з посиланням на порушення СФГ ОСОБА_6 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 та п.81.1 та 81.6 ст. 81 Закону № 168 та п.3.1 ст. 3, п.10.1 ст10 Закону № 334.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням ДПІ в Рогатинському районі, суд, виходячи з критеріїв правомірності рішень субєкта владних повноважень, описаних вище, приходить до наступних висновків.

ДПІ в Рогатинському районі прийняла оскаржувані рішення, стверджуючи про порушення позивачем наступних норм:

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону № 168, згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

Суд погоджується з твердженням позивача щодо безпідставного включення відповідачем повного обсягу реалізованої СФГ сільськогосподарської продукції до складу продукції не власного виробництва, оскільки відповідач не досліджував обсяги продукції власного сільськогосподарського виробництва позивача у 2007 році, внаслідок чого відповідачем не враховано той факт, що у першій половині 2008 року позивачем реалізовувалась продукція з урожаю 2007 року. А отже, відповідно до вимог ст. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач при визначенні періоду перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість у 2008 році повинен був взяти до уваги наступні періоди (для січня 2008 року період, що дорівнює попереднім дванадцяти послідовним звітнім періодам сукупно тобто з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, для лютого 2008 року період, що дорівнює попереднім дванадцяти послідовним звітнім періодам сукупно тобто з 01.02.2007 року по 31.01.2008 року, для березня 2008 року період, що дорівнює попереднім дванадцяти послідовним звітнім періодам сукупно тобто з 01.03.2007 року по 28.02.2008 року і т.д.).

Так, посадовими особами ДПІ в Рогатинському районі підчас проведення перевірки СФГ ОСОБА_6 також було допущено порушення ст. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість»та неправильно визначено період перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість, питому вагу вартості сільськогосподарських товарів за відповідні періоди та відповідно, суми штрафних (фінансових) санкцій та донарахованих сум податків, зборів (обовязкових платежів). Таким чином, суд приходить до висновку, що основним мотивом вчинення донарахування податкового зобовязання з ПДВ є твердження податкового органу про те, що переважна частина реалізованої платником с\г продукції є продукції не його виробництва, а тому підлягала декларуванню у загальній декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом. Суд не може вважати таке твердження нічим іншим, окрім як припущенням податкового органу - виходячи із наступного. Відповідно до п. 1.7 Порядку № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно із п. 2.3.2 Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: - висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних докум- ентів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; - у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання, щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

-у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно п. 2.3.4 цього Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Суд звертає особливу увагу на той факт, що при складанні акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СФГ ОСОБА_6, відповідачем ДПІ в Рогатинському районі в акті перевірки від 07.07.2010 року №422/231/22172888 в п. 3.1. арк. № 5 у наведених розрахунках податку на прибуток за 3 - 4 квартал 2009 року допущено невідповідність зазначених та використаних відповідачем при донарахуванні податку на прибуток за 2009 рік, цифрових даних, які також лягли в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000452301/0 від 27.07.2010 року.

На думку суду наявність в акті таких порушень є неприпустимою з огляду на вище зазначене та зважаючи на те, що ДПІ в Рогатинському районі є субєктом владних повноважень, а тому зобовязаний діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що при складенні акту перевірки податковим органом також допущені численні порушення Порядку № 327.

Зокрема:

п. 4.2. Порядку № 327, яким передбачено, що Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом. ( Пункт 4.2 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації № 354 від 13.06.2007р.) Так, наступним днем з дня закінчення перевірки є 27.06.2010 року, а Акт перевірки датований 07.07.2010 року;

п. 4.5. Порядку №327, яким передбачено, що Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу державної податкової служби (далі - єдиний журнал реєстрації актів). При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номеру журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання. Згідно Акту перевірка проводилась з 31.05.2010 року по 26.06.2010 року, Акт зареєстровано 07.07.2010 року тоді як, граничний строк реєстрації 05.07.2010 року. Крім того, судом встановлено наявність невідповідності номеру Акту перевірки номеру зазначеному в журналі реєстрації актів документальних перевірок ДПІ в Рогатинському районі.

п. 4.6. зазначеного порядку передбачено, що після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Відповідачем не дотримано вимог зазначеної норми в частині, обовязкового вручення одного примірника Акта субєкту господарювання, так в Акті перевірки від 07.07.2010 року арк. 37 зазначено про надання одного примірника Акта субєкту господарювання 20.07.2010 року.

4.11. Податкове повідомлення - рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання. У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби. (Пункт 4.11 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації № 354 ( від 13.06.2007р.). Відповідачем не дотримано вимог зазначеної норми та порушено строк прийняття податкових повідомлень - рішень. Так, оскаржувані податкові-повідомлення рішення складені 27.07.2010 року вручені 28.07.2010 року про що, свідчить підпис посадової особи СФГ. Суд вважає за необхідне звернути увагу, на те, що представниками податкового органу також не досліджувався факт наявності на зберіганні позивача с/г продукції, яка була зібрана ним та не реалізована за минулі роки, а була реалізована під час перевіряємого періоду. В той же час про цей факт стверджували представники позивача в своїх поясненнях та доповненнях до позовної заяви.

Суд не отримав від представників позивача доказів перебування на обліку у нього протягом періоду, що перевірявся товарних запасів власної с\г продукції минулих років, оскільки за їх поясненнями складського обліку господарство не веде, обліковуючи лише реалізацію, однак суд погоджується стосовно того, що залишення податковим органом вказаного факту поза увагою спростовує правильність проведених контролюючим органом розрахунків щодо обсягів реалізованої с/г продукції власного виробництва, саме за урожаями попередніх років.

Крім, того представником позивача було надано суду акт б/н про утилізацію закупленої протягом 2008-2009 років с/г продукції в кількості 10105 тон у звязку із втратою товарних властивостей (якості).

Актом перевірки встановлено, та викладено у запереченнях відповідача і не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що при визначенні обсягів реалізованої позивачем с/г продукції та вчиненні розрахунків донарахувань податкового зобовязання податковий орган керувався даними зустрічних перевірок без повної перевірки фактичних обставин за первинною документацією, як того вимагає порядок № 327.

Суд критично ставиться до долучених працівниками ДПІ в Рогатинському районі до матеріалів справи, пояснень колишніх працівників СФГ ОСОБА_6, доказів, здобутих в рамках кримінального судочинства, оскільки використання таких доказів при донарахуванні податкових зобовязань протирічить закону.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000432301/0 та №0000452301/0 від 27.07.2010 року прийнято податковим органом необгрунтовано та протиправно, а тому воно підлягає скасуванню. Згідно із п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону №168 резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8.1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.2 ст. 8-1 Закону №168 встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону №168, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, для збереження позивачу пільгового статусу та перебування на спрощеній системі оподаткування питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) власного виробництва повинна становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на податковий орган. В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових рішень, позивач же довів обґрунтованість своїх позовних вимог та неспроможність висновків і рішень відповідача. Відповідно до ст.11 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. Результати перевірок органи державної податкової служби відображають у відповідних актах, які є підставою для винесення у разі необхідності податкового повідомлення рішення. Проте факти викладені в акті перевірки, не є юридично-значимими, так як вимагають подальшої реалізації шляхом прийняття відповідних рішень. Відображення в актах податковим органом відповідних висновків, оскільки зроблені висновки самі по собі не мають юридичних наслідків, а отже не порушують прав та законних інтересів позивача.

З огляду на вищенаведене у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ в Рогатинському районі щодо документування в акті перевірки від 07.07.2010 року № 422/231/22172888 висновків стосовно, порушення СФГ вимог статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та відповідно до ст. 7 вказаного Закону, необхідність переходу на загальну систему оподаткування, а також відповідно нарахування та сплату всіх необхідних платежів у цій частині відмовити.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, необхідно присудити йому відповідно до задоволених вимог, тобто стягненню з Державного бюджету України в користь СФГ ОСОБА_6підлягає 1,70 грн. судового збору.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000432301/0, №0000452301/0 від 27.07.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_6 1,70 грн., судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 20.05.2011 року.