Постанова № 15952904, 19.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/4816/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс»

до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області

про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення від 14.03.2011 року №000004/2342 у сумі 221,00грн., №000005/2342 у сумі 1847,75грн.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю,

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення від 14.03.2011 року №000004/2342 у сумі 221,00грн., №000005/2342 у сумі 1847,75грн.

У позові зазначає, що вважає податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами акту перевірки від 23.02.2011 року, в частині нарахування штрафних санкцій, як складені у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріально-процесуального права. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2010 року було порушено провадження по справі №45/179б про банкрутство позивача та вжито заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється …., не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів). Також цією нормою закону чітко визначений строк дії мораторію, а саме: мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі Господарського суду та припиняється з дня припинення провадження по справі про банкрутство. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.44) у яких зазначив, щодо невірного трактування позивачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносно застосування дії мораторію. Спірні податкові зобов’язання були прийняті начальником інспекції 14.03.2011 року, тобто після введення мораторію, а також штрафна (фінансова) санкція була застосована не за неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків, а за порушення вимог ведення податкового обліку, що призвело до заниження податкових зобов’язань.

На підставі викладеного, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» є юридичною особою, згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №579986 від 22.12.2006 року №12581230000000276.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання фінансово-господарських відносин з ТОВ «Алпікс» за період з 01.10.08 по 31.12.10 та впливу зазначених операцій на визначення об’єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, та нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт планової виїзної перевірки від 23.02.2011 року №52-23/34686338.

У висновках акту перевірки відповідачем вказано, що у порушення п.3.1 ст.3, п.8.7.1 п.8.7, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено податок на прибуток в сумі 884,00грн., у т.ч. за 2009 рік в сумі 453,00грн., 2010рік в сумі 431,00грн. та у порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.6, 7.2.1 п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 7391,00грн. (а.с.17).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення від 14.03.2011 року №000005/2342, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 9238,75грн., з якої основний платіж 7391,00грн. і штрафна санкція 1847,75грн., та №000004/2342, яким визначено суму податку на прибуток у сумі 1105,00грн., з якої основний платіж 884,00грн. і штрафна санкція 221,00грн. (а.с.13,15).

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2009 – 2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно – правові акти України, які діяли в той період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Суд вважає зазначити, що системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Суд бере до уваги, що порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов’язань по сплаті податкових зобов’язань у позивача настав після 04 вересня 2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджувалась.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

У задоволені позовних вимог Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення – рішення від 14.03.2011 року №000004/2342 у сумі 221,00грн., №000005/2342 у сумі 1847,75грн., відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 травня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 24 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Шинкарьова І.В.