Ухвала суду № 15951308, 14.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 р.Справа № 2-а-1705/10/1870 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "ДС Союз" та ДПІ в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2010р. по справі№2-а-1705/10/1870

за позовом ТОВ "ДС Союз"

до ДПІ в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ДС Союз», звернулось до суду з позовом до ДПІ в м.Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №000012312/2/21129 від 12.06.2009 р. та №0000022312/2/1128 від 12.06.2009 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2010року адміністративний позов ТОВ «ДС Союз» до ДПІ в м.Суми задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000012312/2/21129 від 12.06.2009 р. в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 179425,0 грн. , штрафні (фінансові) санкції в розмірі 89713,0 грн., всього 269138,0 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022312/2/1128 від 12.06.2009 р. в частині донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 98997,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 49499,0 грн. 00коп., всього 148496,0 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі ДПІ в м.Суми , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2010року в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ТОВ «ДС Союз» , не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подало апеляційну скаргу , вважає постанову суду в цій частині винесеною при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2010року в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши доводи апеляційних скарг, постанову суду першої інстанції , розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається , що посадовими особами ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ДС Союз» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт від 26.12.2008 року № 10593/2312/31652112/70 .

Перевіркою , крім іншого , встановлено порушення позивачем п.п.4.1 ст.4, п. 5.1, п.5.9 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий дохід та завищено валові витрати , що призвело до заниження податку на прибуток за 2007р. на загальну суму 242232,0 грн., у тому числі : 2 кв. 2007р. 3252,0 грн., 3 кв. 2007р. 10833,0 грн.,4 кв. 2007р. 228147,0 грн.; п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкові зобовязання та завищення податковий кредит з ПДВ , що призвело до заниження податку на додану вартість в період , що перевірявся , на загальну суму 124070,0 грн., у тому числи : серпень 2007р. 4333,0 грн., листопад 2007р. 15607,0 грн., грудень 2007р. 6065,0 грн., січень 2008р. 6106,0 грн., лютий 2008р. 6259,0 грн., березень 2008р. 6568,0 грн., травень 2008р. 12668,0 грн., червень 2008р. 66464,0 грн.

На підставі висновків акту керівником ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення від №000012312/2/21129 від 12.06.2009 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в розмірі 239657,0 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 121116,0 грн., всього 360773,0 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000022312/2/1128 від 12.06.2009 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 115404,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 57702,0 грн. , всього 173106,0 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Отже, при вирішенні даного спору слід зясувати чи повязані отримані позивачем послуги з його господарською діяльністю та чи були спрямовані на удосконалення форми і методів господарювання, покращити ефективність роботи та були використанні підприємством у власній господарській діяльності відповідно до цілей, задля досягнення яких їх замовлено.

Відповідно до п. 5.9. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою показника приросту балансової вартості запасів за 2-4 квартал 2007 року встановлено заниження задекларованих позивачем показників щодо приросту балансової вартості запасів всього на суму 825889,0грн. , що є порушенням п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для зазначеного висновку слугувало те , що ТОВ «ДС Союз» невірно визначено залишки балансової вартості запасів та, відповідно, невірно визначено суму приросту, яка включається до складу валового доходу.

За даними перевірки балансова вартість запасів на початок звітного року (01.01.07 року) визначена згідно з висновками попереднього акту перевірки, а саме п. 3.2.1. акту планової виїзної перевірки ТОВ «ДС Союз» від 27.06.2007 року за № 4291\2311\31652112\80.

Згідно звітних даних платника, балансова вартість запасів на 01.01.2007 року складає 2841036,0 грн. , а на 31.12.2007 року 3751853,0 грн. , тобто, приріст складає 910817,0 грн., а за даними перевірки на 01.01.2007 року 1890856,0 грн. , на 31.12.2007 року 3627562,0 грн., тобто приріст складає 1736706,0 грн.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «ДС Союз» занижено задекларовані позивачем показники щодо приросту балансової вартості запасів всього на суму 825889,0грн.

Колегіє суддів встановлено, що за даними перевірки балансова вартість запасів на початок звітного року (1 січня 2007 року) у розмірі 1890856,0 грн. замість вказаної підприємством суми 281036,0 грн. визначена ДПІ у м. Суми згідно з висновками попереднього акту перевірки, про що зазначено в пункті 3.2.1 акту планової виїзної перевірки ТОВ «ДС Союз» від 27 червня 2007 року за №4291/2311/31652112/80 встановивши порушення позивачем п.5.9.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За висновками попереднього акту планової виїзної перевірки ТОВ «ДС Союз» від 27 червня 2007 року за №4291/2311/31652112/80 порушення вказаної норми п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неправомірного визначення приросту балансової вартості запасів за 2006 рік поряд з іншими порушеннями призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 56024,80 грн. та начальником ДПІ у м.Суми приймалось податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2007 р. за № 0001252311/0/44484 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 72832,24 грн.: за основним платежем 56024,80 грн., штрафна (фінансова) санкція 16807,44 грн., яке позивачем не оскаржено, тобто підприємство погодилось з проведеним ДПІ розрахунком приросту балансової вартості запасів за 2006 рік у розмірі 1890856,0 грн.( акт том 1 а.с.161, рішення том 2 а.с.161).

Посилання позивача на те, що залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 1 січня 2007 року складає 2841036,0 грн. і підтверджено працівниками податкової інспекції при проведенні камеральних перевірок є безпідставним, оскільки, відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», камеральні перевірки проводились контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків та без врахування первинних документів за якими можливо перевірити правильність розрахунку приросту балансової вартості запасів за відповідний звітний період.

У звязку з наведеним, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість формування висновків акту перевірки від 26. 12.2008 р. на підставі даних попереднього акту перевірки від 27.06.2007 року, що містяться в його описовій частині, оскільки висновки попереднього акту були підставою для донарахування податку на прибуток податковим повідомлення-рішенням , в тому числі і за порушення п.5.9.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що і спростовує твердження суду про те, що висновки попереднього акту про порушення наведеної норми п.5.9 ст. 5 не виражені у формі певного рішення податкового органу.

Балансова вартість запасів на кінець звітного року (31 грудня 2007 року) спірною перевіркою визначена згідно з даними оборотно-сальдової відомості та балансу.

Згідно первинних документів різниця між балансовою вартістю запасів ТОВ ДС «Союз» станом на 31.12.2007 року та їх балансовою вартістю станом на 01.01.2007 року, яка підлягає включенню до складу валових доходів за 2007 рік складає 1127337, що на 609369,0 грн. менше ніж встановлено перевіркою ДПІ у м. Суми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність висновків акту та документальне підтверджуються лише в сумі 216520,0 грн. з встановленої податковим органом суми у розмірі 825889,0 грн. , що призвело до заниження позивачем суми податку на прибуток через невірне визначення балансової вартості запасів станом на 31.12.2007 року та їх балансовою вартістю станом на 01.01.2007 всього на суму 54130,0 грн. (216520 грн. 00 коп. * 25% ), а не в сумі 206472,0 грн., яка встановлена перевіркою.

Перевіркою встановлено, що відповідно до договору оренди № 0003-0 від 25.07.2007 року, укладеного ТОВ «ДС Союз»(орендар) з ТОВ «ДС»(орендодавець), ТОВ «ДС Союз» орендує приміщення цеху, виробничі та побутові приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, вул.. Скрябіна, 15. Орендна плата складає 12000,0 грн.

Згідно договору суборенди № б.н. від 26.07.2007 року, укладеного ТОВ «ДС Союз» (орендар) з ТОВ «Сумський машинобудівний завод», позивачем передано у суборенду приміщення цеху, виробничі та побутові приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 15. Згідно даного договору, розмір орендних платежів складає 26000,0 грн. кожного місяця, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. договору суборенди, внесення орендної плати проводиться згідно виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ДС Союз».

Перевіркою встановлено, що починаючи з серпня 2007 року, ТОВ «ДС Союз» повинно було щомісяця нараховувати орендну плату і виставляти рахунки ТОВ «Сумський машинобудівний завод» , однак протягом перевіряємого періоду орендна плата не нараховувалась і рахунки суборендарю не виставлялись, тому, з урахуванням положень п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем зроблено висновок про заниження валових доходів позивача, за наслідками чого донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 27083,0 грн.З огляду на аналогічні обставини, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем положень п.3.1 ст. 3 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме не включення ТОВ «ДС Союз» до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість сум нарахованих орендних платежів, що призвело до заниження ПДВ у розмірі 38997,0 грн.

З матеріалів справи вбачається , що відповідно до листів ТОВ «Сумський машинобудівний завод» ТОВ «ДС Союз» зарахував отриману попередню оплату по Договору № МЗ 002 від 05.03.2007 року в рахунок оплати по договору суборенди нежитлових приміщень від 26.07.2007 року на суму 254000,0 грн.

Тобто, підприємством позивача вже була включена до складу валових доходів та податкового зобовязання з ПДВ сума орендної плати, отримана від ТОВ «Сумський машинобудівний завод» та залік відбувся до початку перевірки (29.09.2008 року), що підтверджується податковими деклараціями по податку на прибуток та ПДВ з відповідними розшифровками, наявними в матеріалах справи.

При цьому, відповідачем не заперечується факт включення позивачем у відповідних деклараціях до валових доходів та податкового зобовязання з ПДВ 254000,0 грн. отриманих від ТОВ «Сумський машинобудівний завод» по Договору № МЗ 002 від 05.03.2007 року та зарахованих в рахунок погашення зобовязань по договору суборенди нежитлових приміщень.

Враховуючи наведене та те, що ні Законом України «Про податок на додану вартість», ані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено заборони на здійснення наведених вище операцій , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості донарахування відповідачем позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 27083,0 грн. та ПДВ в сумі 38997,0 грн. згідно розрахунку відповідача (том 1 а.с. 216).

Також, з акту перевірки вбачається , що підставою для донарахування податкових зобовязання з податку на прибуток та ПДВ було включення до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрат, понесених у звязку з придбанням електричної енергії, яка використовувалась суборендарем ТОВ «Сумський машинобудівний завод», що отримав в користування нежитлові приміщення згідно договору суборенди № б.н. від 26.07.2007 року (а.с. 25-27), при цьому, такі витрати суборендареві не перевиставлялись.

Як вбачається з умов додаткової угоди № 1 від 26 липня 2007 року (а.с. 26, зворотній бік) до договору суборенди б.н. від 26.07.2007 року, укладеного між ТОВ «ДС Союз» та ТОВ «Сумський машинобудівний завод» проведення розрахунків з електропостачальною організацією покладається на суборендаря.

Враховуючи умови наведеного договору, колегія суддів зазначає , що витрати, понесені у звязку з придбанням електричної енергії, яка використовувалась суборендарем ТОВ «Сумський машинобудівний завод», не є витратами повязаними з господарською діяльністю ТОВ «ДС Союз» в розумінні п.п. 5.1. ст.. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1., п. 7.4. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому позивачем безпідставно віднесено до валових витрат та податкового кредиту зазначені суми коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем правомірно здійснено донарахування ТОВ “ДС Союз” зобовязань з податку на прибуток в розмірі 6102,0 грн. та податку на додану вартість в розмірі 16367,0 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , яке полягало в тому, що податковий кредит з ПДВ в сумі 60040,0 грн. не підтверджений податковими накладними .

При цьому позивач зазначив, що ним допущено помилку у податковій декларації з ПДВ за червень 2008 року, однак дана помилка була усунута ним самостійно шляхом зменшення суми податкового кредиту на суму 60000,0 грн. в податковій декларації за липень 2008 року, що підтверджується копією податкової декларації з ПДВ з відповідними додатками та реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.109-122).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було безпідставно донараховано ТОВ «ДС Союз» податкові зобовязання з ПДВ в сумі 60000,0 грн. (а.с. 215), при цьому обґрунтованими є донарахування в сумі 40,0 грн.

Враховуючи наведене , суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №000012312/2/21129 від 12.06.2009 р. в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 179425,0грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 89713,0грн. , всього 269138, 0 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000022312/2/1128 від 12.06.2009 р. в частині донарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 98997,0грн. , штрафні (фінансові) санкції 49499,0грн., всього 148496, 0грн. , відмовивши в іншій частині позовних вимог.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши постанову суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення відповідно до вимог ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ТОВ "ДС Союз" та ДПІ в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2010р. по справі№2-а-1705/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2011р.