Ухвала суду № 15948798, 26.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. № 34546/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578» до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про часткове скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ДП «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578» звернулось до суду з позовом до Старокостянтинівської обєднаної Державної податкової інспекції про скасування акту перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року в частині виключення з валових витрат суми 160377,00 грн. та в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 32974,00 грн., податкових повідомлень-рішень від 12.01.2009 року № 0000022300/0 та № 0000012300/0, від 10.02.2009 року №000002230/1 та №0000012300/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що викладені в акті перевірки № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ ВКФ «Гарант», які слугували підставою для виключення з валових витрат позивача 160377,00 грн. і зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 32074,00 грн., суперечать нормам ст. 204 Цивільного кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності правочину, ст. 228 ЦК України, яка вказує на наявність прямого умислу обох сторін договору на порушення публічного порядку. Позивач зазначає, що фактично понесені витрати на оплату виконаних робіт відповідно до договорів з ТОВ ВКФ «Гарант» в загальній в сумі 160377,00 грн., підтверджені первинними документами, віднесені ним до валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений в ціні цих робіт в сумі 32974,00 грн. до податкового кредиту, у відповідності до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає також, що штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства нараховані відповідачем з порушенням вимог п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки їх розмір становить більше 50 % від суми податкового зобов'язання за основним платежем.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відсутні докази щодо реального характеру здійснення господарських операцій з виконання електромонтажних робіт, а відтак, єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем договорів підряду з ТОВ ВКФ «Гарант» було заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДП «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки позивач діяв згідно чинного законодавства України.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що дочірнє підприємство «Контакт-Електро» ВАТ «Хмельницька СПМК-578» 29.05.2002 року зареєстроване виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 218241. Основними видами діяльності позивача є: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції і відновлення); інші операції з оброблення металу; виробництво (без ремонту) електророзподільної та контрольної апаратури; роздрібна торгівля електропобутовими приладами; діяльність автомобільного вантажного транспорту; інші види оптової торгівлі.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 2388/23/31952631 від 23.12.2008 року, яким встановлено факт нікчемності договорів підряду на виконання електромонтажних робіт, укладених між позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант» та прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2009 року № 0000012300/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 18894,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 5996,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 12898,00 грн., і № 0000022300/0, яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48111,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32074,00 грн., і за штрафними санкціями в сумі 16037,00 грн.

Зазначені рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку та за результатом розгляду скарги позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 10.02.2009 року №0000012300/1, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 18894,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 5996,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 12898,00 грн., і № 0000022300/1, яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43624,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29083,00 грн., і за штрафними санкціями в сумі 14541,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що в період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року позивачем укладались договори підряду на виконання електромонтажних робіт з ТОВ ВКФ «Гарант» на об'єктах будівництва, зокрема: № 16 від 3 жовтня 2005 року, № 20 від 1 листопада 2005 року, № 22 від 1 грудня 2005 року, № 3-02-06 від 1 лютого 2006 року, № 8-03-06 від 1 березня 2006 року, № 7-03-06 від 7 березня 2006 року, № 11-04/06 від 28 квітня 2006 року, № 22-08/06 від 1 серпня 2006 року, № 24-09/06 від 1 вересня 2006 року, № 25-09/06 від 1 вересня 2006 року, № 31-12/06 від 1 грудня 2006 року, № 26-12\6 від 11 грудня 2006 року, № 12-03/07 від 1 березня 2007 року, № б/н від 2 березня 2007 року, № б/н від 1 червня 2007 року, № 20-07/07 від 2 липня 2007 року № б/н від 3 вересня 2007 року, № б/н від 22 жовтня 2007 року, № 24 від 1 жовтня 2007 року, № б/н від 1 листопада 2007 року, № б/н від 3 грудня 2007 року, № 32-12/07 від 25 грудня 2007 року, № 33-12/07 від 26 грудня 2007 року, № б/н від 25 лютого 2008 року і № 12-04/08 від 1 квітня 2008 року.

На думку податкового органу спірні угоди між ДП «Контакт-Електро» та ТОВ ВКФ «Гарант» є нікчемними, метою укладення яких та документального оформлення невиконаних робіт є завищення вартості виконаних робіт та заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з безпідставним віднесенням до валових витрат на оплату цих робіт та податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень рішень з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач та його контрагент ТОВ ВКФ «Гарант» зареєстровані та розмішені за адресою м. Старокостянтинів, вул. Привокзальна, 9. Засновником ТОВ ВКФ «Гарант» та його працівником є керівник позивача - директор ДП «Контакт-Електро» ВАТ Хмельницька СПМК 578 Кравчук Л.В. Зазначене підтверджується актом перевірки, поясненням представника відповідача в судовому засіданні та протоколом № 6 від 01.12.2006 року засновника ТОВ ВКФ «Гарант», змін і доповнень до Статуту ТОВ ВКФ «Гарант», зареєстрованих 03.03.2008 року, всі робоботи з електромонтажу виконувались працівниками, які одночасно перебувають в трудових відносинах з позивачем та його контрагентом на умовах повного робочого дня на одних і тих самих будівельних об'єктах.

Виконання договорів підряду на виконання електромонтажних робіт оформлялось сторонами шляхом підписання щомісячних актів виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, договірної ціни та локальних кошторисів. Здійснивши оплату електромонтажних робіт та отримуючи від ТОВ ВКФ «Гарант» податкові накладні, позивач відносив витрати на оплату електромонтажних робіт до валових витрат, а податок на додану вартість - до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Дослідивши надані відповідачем копії табелів обліку робочого часу працівників позивача, податкові розрахунки форми № 1ДФ, складені позивачем і ТОВ ВКФ «Гарант», зареєстровані податковим органом та акт перевірки, суд першої інстанції вірно встановив, що фізичні особи, які перебувають в трудових відносинах з позивачем і зайняті виконанням службових обов'язків протягом повного робочого часу (8-ми годинний робочий день), в тому числі головний бухгалтер і директор, одночасно та на тих же умовах перебувають у трудових відносинах з ТОВ ВКФ «Гарант».

Крім цього, електромонтажні роботи, виконання яких є предметом договорів підряду, які укладались між позивачем та ТОВ ВКФ «Гарант», входять до комплексу загально будівельних робіт з будівництва житлових будинків та інших об'єктів, генеральним підрядником яких є позивач, а генеральними замовниками - інші господарюючі суб'єкти. При цьому, як встановлено судом, позивач має всі необхідні ресурси (трудові та матеріальні) та відповідну ліцензію на виконання електромонтажних робіт.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що економічної доцільності для позивача укладення таких договорів та витрачання коштів на оплату робіт, в той час, як ці кошти, отримані позивачем від генерального замовника будівництва (при умові виконання робіт самим позивачем) вплинули б на збільшення прибутку позивача, а не його витрат.

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 от. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх одержувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, право на який виникає у платника податку за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару (виконання робіт).

Оскільки факт виконання електромонтажних робіт ТОВ ВКФ «Гарант» не встановлений та не доведений позивачем, то і податкові накладні, виписані ТОВ ВКФ «Гарант» не можуть слугувати доказом правомірного включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 29083,00 грн. Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем правомірно визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 5996,00 грн. та з податку на додану вартість в за основним платежем в сумі 29083,00 грн.

Стосовно позовних вимог про часткове скасування акту перевірки, то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції не врахував того, що вимога про скасування акту перевірки не може бути предметом позову. З матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування позову позивач послався на невідповідність висновків відповідача, зазначеним в оскаржуваному акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, рішення субєкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, дію яких поширено на конкретних осіб і які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині скасування акту перевірки підлягає закриттю, оскільки оскаржуваний акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні норм КАС України, а відтак, не може бути оскарженим в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, ч.1 ст. 203, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Контакт-Електро» Відкритого акціонерного товариства «Хмельницька СПМК-578» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року в справі №2а-3035/09 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про часткове скасування акту перевірки №2388/23/31952631 від 23.12.2008 скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті постанову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді: В.П. Любашевський

В.В. Ніколін