Ухвала суду № 15945258, 17.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року справа №2а/0570/1994/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.

За участю:

представника позивача Лебедєв В.В.

Представника відповідача Антощук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 р. у справі № 2а/0570/1994/2011 (головуючий І інстанції Зекунов Е.В.) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електропобутприлад" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» задоволені повністю. Визнано недійсними та скасувано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя №0000010700/0 від 19.01.2011року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що при відпрацюванні ланцюгів постачальників ВАТ «Електропобутприлад», згідно з автоматизованою системою співставлень податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова декларація з ПДВ за серпень 2010р. підприємства ТОВ «Січ-Інтеграл» не визнана як податкова звітність в наслідок чого податкові зобовязання у сумі 10130,00 грн. по взаємовідносинам з позивачем не нараховані. Вважає, що у порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач неправомірно включив ПДВ у сумі 10130,00 грн. до складу податкового кредиту у вересні 2010р. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні представник Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача просив колегію суддів залишити постанову суду першої інстанції без змін як законною та обгрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 14312447.

Згідно довідки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 1045/10/29-114-11 від 03 травня 2006 року позивач перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя з 27 серпня 2004 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя у грудні 2010 року було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Електропобутприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010р. (у розмірі 442755,00гр. За результатами перевірки складено акт від 05.01.2011р. №6/7/07-213.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що на формування показників в рядках 10-17 декларації позивача з ПДВ за серпень 2010р. вплинуло здійснення операцій з придбання заготівок вуглеродних для корпусів пральних машин у ТОВ «Січ-Інтеграл».

При відпрацюванні відповідачем ланцюгів постачальників ВАТ «Електропобутприлад», згідно з автоматизованою системою співставлень податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова декларація з ПДВ за серпень 2010р. підприємства ТОВ «Січ-Інтеграл» не визнана як податкова звітність та має статус «до відома».

За результатами перевірки відповідач зробив висновок, що у порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач неправомірно включив ПДВ у сумі 10130,00 грн. до складу податкового кредиту у вересні 2010р. чим порушив п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняв податкове повідомлення-рішення №0000010700/0 від 19.01.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12 662,50 грн., з ним сума завищеного бюджетного відшкодування 10130,00грн. та штрафні санкції 2532,50грн.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (із врахуванням змін та доповнень) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом п.п. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з Акту перевірки від 05.01.2011р.. у позивача встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010р. на суму 10130,00 грн. внаслідок відпрацювання ланцюгів постачальників ВАТ «Електропобутприлад». За матеріалами перевірки виявлено факти взаємовідносин із ТОВ «Січ-Інтеграл» декларації з ПДВ якого за травень, червень та серпень 2010р мають статус «до відома».

На підставі матеріалів зустрічних перевірок відповідач зробив висновок, що визначити податкові зобовязання з ПДВ ТОВ «Січ-Інтеграл» та підтвердити факт сплати цим підприємством податку в бюджет України не можливо, і як слідство, неможливо підтвердити факт отримання позивачем права на податковий кредит.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Січ-Інтеграл" укладено договір №02/337 від 11.01.2010 року. Відповідно до пункту 1.1 цього договору TOB „Січ-Інтеграл" зобов'язано поставити комплект заготовок (кришка, корпус) з конструкційної сталі 08кп 8=0,8 мм на пральну машину „Донбас". Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, дані про яке наведені на сайті ДПА України TOB „Січ-Інтеграл" перереєстровано платником податку на додану вартість 20.06.2010 року та не анульовано.

Позивач мав фінансово-господарські відносини с TOB „Січ-Інтеграл" на протязі 2010 року.

Згідно видаткової накладної №26 від 31.08.2010 року Позивач отримав комплект заготовок (кришка, корпус) у кількості 1000 комплектів на суму 60780,00 грн. Позивач оприбутковував отримані від TOB „Січ-Інтеграл" комплект заготовок (кришка, корпус) на склад за прибутковим ордером №75 від 01.09.2010 року. Згідно лімітної-забірної карти на вересень 2010 року зі складу відпущено у збірно-штампувальний цех заготовки кришки та корпусу в кількості по 1000 штук. У подальшому згідно комплекту документів на технологічний процес холодної штамповки від 07.07.2004 року отримані від TOB „Січ-Інтеграл" комплекти заготовок (кришка, корпус) перетворювалися у пральну машинку „Донбас".

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним висновок що господарська операція між позивачем та TOB «Січ-Інтеграл» у серпні 2010р. відбулася за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, та це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Включення сум зазначеної господарської операції до складу податкового кредиту, наявність підтверджуючих первинних документів та податкових накладних відповідачем не спростовується.

Також фактів щодо неперерахування позивачем податку на додану вартість, сплаченого в ціні продукції та виконаних робіт, що придбавалась за спірні періоди відповідачем не надано. Обставини щодо сплати позивачем податку на додану вартість, податковим органом не спростовані.

Позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень щодо перерахування спірних сум податку на додану вартість в ціні продукції в оплату укладеного договору з ТОВ «Січ-Інтеграл».

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції правильно не погодився з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з вказаним підпунктом, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з вказаним підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутностізараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, відповідно до викладених норм, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується на основі показників сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобовязання з вказаного податку та у випадку відємного значення податку на додану вартість відшкодуванню підлягає частина, що фактично була сплачена платником податку постачальникам товару.

Законодавець встановлює прямий взаємозвязок між фактично перерахованою до бюджету сумою податку та розміром бюджетного відшкодування. При цьому, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від факту перерахування постачальником сум податку до бюджету, сплачених покупцем у ціні товару чи наданих послуг.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності висновків відповідача щодо несплати ТОВ «Січ-Інтеграл» податку на додану вартість за спірний період, позивач надав копію декларації з ПДВ ТОВ «Січ-Інтеграл» за серпень 2010р. із відтиском штампу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя «Отримано з попередженням про можливість невизнання» у рядку 27 якої зазначена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті 7137грн. та копію платіжного доручення №308 від 14.09.2010р. зі відміткою Донецької обласної філії «Укрсоцбанк» від 14.09.2010, яким ТОВ ««Січ-Інтеграл» перерахувало 7200грн. з призначенням платежу за серпень 2010р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, виніс спірне податкове повідомлення-рішення діючи на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст ухвали складений 20 травня 2011 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 р. у справі № 2а/0570/1994/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 р. у справі № 2а/0570/1994/2011 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко