Постанова № 15945143, 20.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фещук А.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року справа №2а-22694/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т.Г.

суддів Компанієць І.Д. , Губської Л.В.

при секретарі Варчук О.М.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-22694/10/0570 за позовом Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в особі управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання недійсним рішення №100 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» звернувся до відповідача з позовом, який обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Господарським судом Донецької області ухвалою від 16 липня 2010 року введена процедура санації Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» строком на шість місяців до 16 січня 2011 року. Відповідач у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосував до позивача фінансові санкції та нарахував пеню за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків. Проте, на думку позивача, таке нарахування є неправомірним, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то відповідно до частини 4 статті 12 Закону у період дії мораторію неустойка (штраф, пеня) за неналежне виконання зобовязань не нараховуються.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року позовні вимоги Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в особі управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання недійсним рішення №100 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, задоволені частково, в наслідок чого визнано недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 100 від 19 серпня 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків. В задоволенні позову Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 29.11.2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що прийняте рішення відповідача є законним, оскільки фінансові санкції та пеня застосовані до боржника за зобов'язання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто на текучі платежі, а тому вони підлягають сплаті.

У судовому засіданні представник апелянта просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за номером 34686338. Позивач взятий на облік як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

20 серпня 2010 року на адресу позивача надійшло рішення управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області №100 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органом Пенсійного фонду України в сумі: штраф 11650,86 грн. , пеня 1106,00 грн.за період з 20.05.2010 року по 30.07.2010 року ( а.с. 9).

В порядку апеляційного оскарження позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено скаргу на рішення управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області №100 від 19.08.2010 року, яка Рішенням №12420/08 від 14.09.2010 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення № 100 від 19.08.2010 року без змін (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Господарським судом Донецької області ухвалою від 16 липня 2010 року введена процедура санації Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» строком на шість місяців до 16 січня 2011 року.

Спірним в даній справі є питання про те, чи правомірно відповідачем застосовані фінансові санкції та пеня взагалі та з огляду на приписи частини 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-XIV, далі Закон), Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК), іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України №2343 кредитор юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види.

Зазначеною правовою нормою встановлено два види кредиторів, зокрема конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, та поточні кредитори кредитори за вимогами боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів ” (далі мораторій) визначено як зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому треба враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обовязковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не повязаний із його суттю.

В даному випадку штрафні санкції та пеня застосовані за порушення вимог законодавства про загальнообовязкове державне пенсійне страхування відносно поточних платежів.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство» передбачено, що відповідно до норм законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредитором у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Згідно ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст.. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області рішенням № 100 від 19.08.2010р. застосувало до ДП «Дзержинськвантажтранс» фінансові санкції та нарахувало пеню на суму 12756,86 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків, за період з 20.05.2010р. до 30.07.2010р. Оскільки фінансові санкції та пеня застосовані до боржника за зобов'язання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, вони підлягають сплаті.

Крім вищезазначеного, мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів арбітражним керуючим у процедурах санації, мирової угоди та ліквідації. Частиною третьою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено: заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Частиною шостою цієї ж статті Закону визначено: дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. У позові ДП «Дзержинськвантажтранс» зазначено, що процедуру санації на підприємстві введено ухвалою Господарського суду України від 16.07.2010р.

Таким чином, фінансові санкції до порушника платіжної дисципліни були застосовані (19.08.2010р.) вже в процедурі санації, коли заходи щодо забезпечення вимог кредиторів (мораторій) припинили свою дію.

Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 24 ч. 3, 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.3 ч. 1 ст.198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-22694/10/0570 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в особі управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання недійсним рішення №100 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 25 травня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Т.Г. Арабей

Судді Л.В.Губська

І.Д.Компанієць