Постанова № 15944972, 10.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року справа №2а/0570/481/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Компанієць І.Д.

., при секретарі Сухоцькій Д.Ю. за участю представника позивача Чабаненка Є.О., представника відповідача Лисак Т.Г. у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №2а/0570/481/2011 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення адміністративно-господарської санкції та невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у сумі 2382180,62 гривень та пені у сумі 12387,31.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року-скасовано. справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що відповідачем частково надавалися звіти за формою 3-ПН, а також посилається на ст. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до якої підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Разом з цим, апелянт звертає увагу на те, що відповідно до п.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платнику збору до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць(вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.І). Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу та здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2, 3).

Робоче місце інваліда відповідно до п.З Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р., норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, на підприємстві працювало 15828 осіб, повинно було бути працевлаштовані 633 інваліда, фактично працювало 559 інвалідів, середня заробітна плата штатного працівника становила 32192грн.(а.с.5).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що так як формою звітності № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів, що подається щорічно всіма роботодавцями до територіальних відділень Фонду, передбачається зазначення однакової інформації для всіх роботодавців незалежно від форм власності та видів діяльності, яка містить дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу та, виходячи з цього показника, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, при розрахунку нормативу з працевлаштування інвалідів необхідно керуватись чисельністю саме штатних працівників на підприємстві. Підтвердженням цьому є приписи ч. 11 ст. 19 Закону, де норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Законом України «Про охорону праці» взагалі не встановлено норматив для забезпечення працевлаштування інвалідів. Отже, при розрахунках нормативу зазначений Закон взагалі не може бути застосовано.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Отже, виходячи з наведених приписів законодавства, відповідачем не було в повному обсязі надано інформації до служби зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів. Таким чином, свій обов'язок щодо інформування служби зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів відповідачем не виконано, що не дає підстави вважати прийняті заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів належними.

Як вбачається з матеріалів справи, в листі Добропільського міського центру зайнятості від 16.04.2009 №02-1083 зазначено, що у 2008 році відокремленими підрозділами ДП «Добропіллявугілля» була надані звіти за формою №3-ПН, у яких було заявлено 51 вакансія для інвалідів. Так, центром зайнятості було видано 29 направлень для працевлаштування інвалідів, з яких були працевлаштовані 26 осіб, однак 3 особам у працевлаштуванні було відмовлено через невідповідність вимогам. Неукомплектування вакансій для інвалідів, наданих відповідачем, пояснюється тим, що ці вакансії не були підходящою роботою для даної категорії населення, які були на обліку у центрі зайнятості, згідно їх професійно-кваліфікаційному складу та рекомендації МСЕК.

Таким чином, приймаючи спірну постанову, судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №2а/0570/481/2011 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №2а/0570/481/2011 - скасувати.

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2008 році у сумі 2382180 грн. 62 коп. та пеню в сумі 12387 грн. 31 коп., а разом-2394567 грн. 93 коп. на розрахунковий рахунок 3121623070001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засідання 10.05.2011 року.

Постанова набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України з дня складення у повному обсязі.

Повний текст виготовлено 16.05.2011 рок

Колегія суддів : О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

І.Д. Компанієць