Ухвала суду № 15944887, 24.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року справа №2а/0570/4400/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.

суддів Сухарька М.Г. , Юрко І.В.

при секретарі судового засідання: Касьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача: Попова С.Г.

від відповідача: Панкова К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/4400/2011 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року адміністративний позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 480273,38 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками у м. Донецьку № 000018312/0/8868/15-16-23/3 від 04.03.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 480273,38 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська” є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 23.11.2001р., ідентифікаційний код 31599557, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №530201.

18.02.2011 року відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість позивача по деклараціям за вересень 2010 року від 20.10.10 № 9004495208, за листопад 2010 року від 20.12.10 № 9005772097. За результатами перевірки складено акт №127/15-16-23/3-31599557 від 18.02.2011року. Згідно акту перевірки встановлено, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем як платником податку несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 3221616,90 грн.

На підставі акту перевірки 04 березня 2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000181312/0/8868/15-16-23/3, відповідно до якого на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ до позивача застосований штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що складає 644323,38 грн.При цьому, відповідач виходив з того, що несвоєчасно сплачені податкові зобовязання виникли на підставі декларацій з податку на додану вартість від 20.10.2010р. № 9004495208, від 20.12.2010р. № 9005772097.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.07.2010р., 30.08.2010р., 30.06.2010р., 30.09.2010р. між відповідачем та позивачем були укладені договора про реструктуризацію податкового боргу строком з 30.07.2010р. до 15.12.2010р., 30.06.2010р. до 15.12.2010р., з 30.09.2010р. до 15.12.2010р. відповідно. Зобовязання за договорами були сплачені платіжними дорученнями: № 4022 від 09.12.2010р. на сумум 103211,30 грн., № 4024 від 09.12.2010р. на суму 595583,40 грн., № №4023 від 09.12.2010р. на суму 297178,20 грн., № 3877 від 03.12.2010р. на суму 199244,40 грн., № 4071 від 17.12.2010р. на суму 992888,50 грн., № 4070 від 17.12.2010р. на суму 3318,55 грн., № 4198 від 29.12.2010р. на суму 640500,00 грн. Платіжним дорученням № 4199 від 28.12.2010 року на суму 357705 грн., № 1058/2 від 29.12.2010 року на суму 34844,80 грн. позивачем були сплачені податкові зобовязання з ПДВ за листопад 2010 року, що відрізняється від податкового боргу за декларацією від 20.10.2010 року № 9004495208, від 20.12.2010 року № 9005772097, з яких виходив відповідач при застосування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

В платіжних дорученнях на перерахування податку на додану вартість, у реквізиті «Призначення платежу» позивачем зазначено «договір про реструктуризацію податкового боргу № 28/24 від 30.08.2010р.», «договір про реструктуризацію податкового боргу № 25/24 від 30.07.2010р.», «договір про реструктуризацію податкового боргу № 22/24 від 30.06.2010р.», «договір про реструктуризацію податкового боргу № 34/24 від 30.09.2010р.», «сплата податку на додану вартість за листопад 2010р., згідно декларації», «податок на ПДВ, згідно декларації за листопад 2010р.».

Платіжними дорученнями № 4071 від 17.12.2010 року на суму 992888,50 грн., № 4070 від 17.12.2010 року на суму 3318,55 грн., № 4198 від 29.12.2010 року на суму 640500 грн. здійснено оплату на виконання договорів про реструктуризацію. Податкового боргу № 28/24 від 30.08.2010 року, № 34/24 від 30.09.2010 року по строку з 30.08.2010 року до 15.12.2010 року та з 30.09.2010 року до 15.12.2010 року. Термін сплати з договорами 15.09.2010 року, 15.11.2010 року, 15.12.2010 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності прострочення позивачем виконання зобовязань на строк

до 30 днів.

За змістом ст. 126 Податкового кодексу України у разі,якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На час вчинення, на думку податкового органу, позивачем порушень податкового законодавства, що встановлено камеральною перевіркою діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 16.3 І. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі при сплаті податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частину) та надсилає такому платнику податків повідомлення. В якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Позивачем було визначено призначення платежів.

Слід зазначити, що ст.. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" регулює питання щодо джерел сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

П.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не с податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Зазначена вимога закону є обов'язком платника податків і у разі його невиконання, податковим органом можуть бути застосовані до платника податків заходи передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для примусового стягнення податкового боргу, однак у податкового органу відсутні повноваження щодо самостійної зміни призначення здійсненного позивачем платежу, зазначеному у платіжному документі.

Посилання апелянта на безпідставне рішення суду першої інстанції вийти за межі позовних вимог, то відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив всі обставини справи, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року по справі № 2а/0570/4400/2011 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 25.05.2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддяЛ.В.Ястребова

СуддіМ.Г.Сухарьок

І.В.Юрко