Ухвала суду № 15944481, 20.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року справа №2а/0570/2689/11 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарька М.Г.

суддів Білак С.В. , Гаврищук Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року по справі № 2а/0570/2689/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, який не створює правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування податкового кредиту за такою господарською операцією.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Трейд-Груп-Мар” (далі-Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка” (далі-Покупець) було укладено договір № ДИС/6-7псту (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невідємною частиною Договору. Згідно із п.5.1 Договору, розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за партію товару, яка поставляється, на протязі 5 банківських днів з дати надання документів. Згідно специфікацій № 62 від 01.04.10 р., № 63 від 01.04.10 р., № 63/1 від 01.04.10 р., № 64 від 01.05.10 р., № 65 від 01.05.10 р., № 66 від 01.05.10 р., № 67 від 01.06.10 р., № 68 от 01.06.10 р., які є невідємною частиною Договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо постачання вугільного концентрату, в асортименті, кількості, якості, умов постачання, строків постачання та ціни договору.

На виконання умов Договору позивачем за період квітень-червень 2010 р. Відповідачу було поставлено вугільного концентрату у кількості 220 271,97 т., що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, посвідченнями якості вугілля, квитанціями приймання вантажу, податковим накладними, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з рішень про результати розгляду скарг позивача, підставою для залишення без задоволення скарг позивача податковий орган визначив відсутність залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугільного концентрату.

Рішення субєкта владних повноважень, з урахуванням процедури досудового врегулювання спору, ґрунтується на трьох підставах:

-відсутності в автоматизованій системі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларованих податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ «Трейд-Груп-Мар» у податкових деклараціях за квітень, травень та червень 2010 року по взаємовідносинам з позивачем;

-відсутності залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугільного концентрату від ТОВ «Трейд-Груп-Мар» до Позивача;

-порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Трейд-Груп-Мар» - постанова про порушення кримінальної справи від 30.06.2010 року за фактом умисного ухилення від сплати в бюджет податку на додану вартість, в якій зазначено, що основними постачальниками ТОВ «Трейд-Груп-Мар» були підприємства, які фактично не здійснювали постачання ніяких товарів.

Щодо відсутності в автоматизованій системі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларованих податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ «Трейд-Груп-Мар» у податкових деклараціях за квітень, травень та червень 2010 року по взаємовідносинам з позивачем суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2008 року N 159, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2008 р. за N 224/14915, та який набув чинності з 30 березня 2008 року, декларації з податку на додану вартість повинні подаватися відповідно до вимог та за формою, передбаченими цим наказом.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість в редакції наказу N 159 передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, зокрема, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Наказ ДПА України від 17.03.2008 р. № 159 відповідно до вимог чинного законодавства узгоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (рішення Комітету від 14.03.2008 р. № 9) та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за № 224/14915 і набув чинності 30.03.2008 р.

Враховуючи зазначене, до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року необхідно подавати додаток 5 згідно з наказом N 159.

Відповідно до вимог цього Порядку, в додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" в Розділі І "Податкові зобов'язання" проводиться розшифровка виключно рядка 1 декларації з податку на додану вартість "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків. В колонках 3, 4 відображаються загальний обсяг поставки та загальна сума податку на додану вартість в розрізі кожного контрагента-платника податку. В колонці 2 проставляється тільки індивідуальний податковий номер платника податку, його назва не заповнюється.

В Розділі II "Податковий кредит" в рядках 4 та 5 відображаються обсяги придбання товарів (послуг) та сума податку в розрізі постачальників (із зазначенням в колонці 2 тільки індивідуального податкового номера постачальника).

В колонці 3 додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" зазначається період виписки податкових накладних, так як податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням, та виписаних у попередніх податкових періодах.

У складі податкового кредиту за квітень, травень та червень 2010 року позивачем у додатку 5 до декларацій за цей період відображено обсяги операцій по придбанню на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою (ряд. 10.1) по ТОВ “Трейд-Груп-Мар” у розмірі 196 407 892 грн., ПДВ 78743745,30 грн. згідно додатку 5 “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”.

В ході перевірки, проведеної відповідачем, було встановлено, що контрагент ТОВ “Трейд-Груп-Мар” знаходиться на обліку в Ленінської МДПІ Луганської області та у період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року звітність з податку на додану вартість фактично не подавав.

Відповідно до п.1.6 Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” із змінами до доповненнями, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. В акті невиїзної перевірки, проведеної ДПІ у Ворошиловського районі м. Донецька, обставини фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ „Трейд-Груп-Мар” не відображені та не перевірялись.

У порушення п.1.7 названого Наказу в акті перевірки йдеться про факти виявлених порушень податкового законодавства з боку ТОВ „Донецька індустріальна спілка” без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 1.2 цього Наказу, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, судова колегія приходить до висновку що суд першої інстанції правомірно зазначив, що на підставі тільки даних податкової декларації з податку на додану вартість контрагента позивача за квітень, травень та червень 2010 року, відповідач - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не міг встановити факт порушення вимог чинного податкового законодавства, оскільки нормативний акт (Наказ 327) передбачає під час проведення невиїзної документальної перевірки перевірку як даних, зазначених у податкових деклараціях, так і інших документів, які повязані з нарахуванням та сплатою податків. Перевірка даних податкової декларації має назву камеральна та проводиться протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному місяцю, що передбачено п. 3 наказу ДПА України від 17.07.2006 року № 416, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.2006 року № 872/12746.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Саме ці обставини й мали місце, та відповідним чином були наявні підстави для проведення позапланової перевірки позивача з приводу зазначення в податковій декларації даних, які не співпадають з даними автоматизованої системи розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.

Матеріали справи містять податкові декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Груп-Мар» за квітень, травень, червень 2010 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно яких до складу податкового зобовязання з ПДВ цим підприємством включено суми ПДВ за квітень 2010 року у розмірі 20 750 547,21 грн., за травень 2010 року у розмірі 23 629 198,81 грн., за червень 2010 року у розмірі 16 168 112,54 грн. До кожної з зазначених декларацій з ПДВ надано опис вкладеного до цінного листа, поштові квитанції та поштові повідомлення про отримання декларації податковим органом Ленінською МДПІ м. Луганська. Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи податкового органу щодо відсутності декларування з боку ТОВ «Трейд-Груп-Мар» податкових зобовязань з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої було складено акт перевірки від 09.06.2008 року № 1096/23-2/24812777. Відповідно до п. 2.15.12 зазначеного акту вказано перелік субєктів господарювання, з якими в перевіреному періоді перебував у господарських відносинах позивач. У цьому переліку міститься ТОВ «Трейд-Груп-Мар» - постачальник вугілля та вугільного концентрату згідно угоди від 01.02.2006 року № ДИС/6-7псту. Відповідно до додатку 3 до цього акту перевірки,позивач мав взаємовідносини з цим підприємством у протягом всього 2007 року у сумі 183757,1 грн. Порушень податкового законодавства по взаємовідносинам цього підприємства з позивачем за цим же договором податковим органом встановлено не було.

Щодо відсутності залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугільного концентрату від ТОВ «Трейд-Груп-Мар» до Позивача суд першої інстанції зазначив наступне.

Спірність даної обставини, на думку податкового органу, полягає у непідтверджені реального руху товару (вугільного концентрату) за договором від 01.02.2006 року № ДИС/6-7псту.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року № 644та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Відповідно до п. 1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу, які підтверджують приймання вантажу підприємством ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», відносини позивача з яким врегульовані договором від 01.01.2006 року № 61/1910, відповідно до умов якого ТОВ «Донецький індустріальний союз» зобовязується поставити на адресу ВАТ «Алчевський коксохімічний завод» вугільний концентрат. В якості платника за вказаний товар в квитанції про приймання вантажу визначено підприємство ЗАТ «ТЕК «Енерготранс», господарські відносини позивача з яким врегульовано договором транспортного експедирування від 27 листопада 2007 року № Э 27/11/07, за яким ЗАТ «ТЕК «Енерготранс» зобовязується організувати за заявою позивача виконання транспортно-експедиторських послуг, повязаних з перевезенням вантажів. До вказаного договору сторонами були складені акти звірки розрахунків станом на 01.04.10, 01.05.10, 01.06.10, 01.07.10 з зазначенням дат перевезення вантажів, номерів квитанцій про приймання вантажу та суми експедиційних послуг, які повністю співпадають з даними квитанцій про прийманню вантажів.

Щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Трейд-Груп-Мар» суд першої інстанції зазначив наступне.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Трейд-Груп-Мар» від 30 червня 2010 року, кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_2, за фактом умисного ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року у сумі 29 546 219 грн. по взаємовідносинам з ПП «Інтерметлуга» та ТОВ «Укрзбутпостачпром».

Вказана кримінальна справа порушена за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року по взаємовідносинам з ПП «Інтерметлуга» та ТОВ «Укрзбутпостачпром». Разом з тим, донарахування податку на додану вартість позивачу податковим органом здійснено за період квітень червень 2010 року. Висновок податкового органу, який покладено в основу акту перевірки, стосується основних постачальників ТОВ «Трейд-Груп-Мар», які, на думку податкового органу, фактично не здійснювали постачання ніяких товарів, до яких також включено позивача. Однак, в постанові про порушення кримінальної справи зазначено два постачальника, які, як вказано слідчим, фактично не здійснювали постачання ніяких товарів ПП «Інтерметлуга» та ТОВ «Укрзбутпостачпром». Таким чином, посилання відповідача як на підставу правомірного нарахування податку на додану вартість позивачу, на висновки постанови про порушення кримінальної справи спростовуються доводами цієї постанови. Окрім цього, в основу постанови про порушення кримінальної справи покладено акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трейд-Груп-Мар»по взаємовідносинам з постачальниками ПП «Інтерметлуга» та ТОВ «Укрзбутпостачпром», наслідки якого були предметом розгляду, у тому числі Донецьким апеляційним адміністративним судом, який ухвалою від 19 листопада 2010 року по справі № 2а-5475/10/1270 залишив в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, якою були скасовані податкові повідомлення рішення за наслідками перевірки ТОВ «Трейд-Груп-Мар».

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 12.08.2010 р. та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Трейд-Груп-Мар» є їх спрямованість на порушення публічного порядку у звязку з порушенням кримінальної справи відносно посадових осіб цього підприємства, відсутності в автоматизованій системі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларованих податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ «Трейд-Груп-Мар» у податкових деклараціях за квітень, травень та червень 2010 року по взаємовідносинам з позивачем та відсутності реального руху товарів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 29 березня 2011 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року по справі № 2а/0570/2689/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року по справі № 2а/0570/2689/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.