Ухвала суду № 15943879, 19.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року справа №2а-7304/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю.

за участю представника відповідача Гавриша М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-7304/10/1270 за позовом Державного підприємства «Центральне конструктивне бюро машинобудування «Донець» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 року №0000782360/0, -

ВСТАНОВИЛА:

22 вересня 2010 року Державне підприємство «Центральне конструктивне бюро машинобудування «Донець» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому зазначило, що з податковим повідомленням-рішенням форми «В1» №0000782360/0 від 20.08.2010 року, отриманим 25.08.2010 року, та Актом перевірки від 19.08.2010 №616/23-616/14314423 не погоджується, оскільки відповідачем порушений порядок проведення перевірки в частині проведення перевірки після збігу 30 - ти денного строку, передбаченого п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» № 168. Позивач стверджував, що висновки акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1436614 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам та суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем у встановленому порядку подані податкові декларації та заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, підтвердженої відповідними документами. Зазначав, що відповідачем вже проводилась перевірка діяльності позивача за спірний період з січня 2009 року по червень 2010 року, якою не було виявлено порушень законодавства з питань сплати податку на додану вартість.З урахуванням уточненних позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 20.08.2010 року № 0000782360/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-7304/10/1270 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську №0000782360/0 від 20.08.2010 року.

Не погодившись з рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

В апеляційній скарзі посилається на правомірність проведення перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених по декларації з ПДВ за період січень-березень 2009 року, травень 2009 року, липень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року. В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0000782360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, послався на встановлення згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача по ланцюгам постачання, невиконання постачальниками 2-го та 4-го ланцюгів своїх обовязків у сфері податкового законодавства, не знаходження останніх за місцем реєстрації або їх припинення, в наслідок чого не підтверджені суми включені позивачем до складу податкового кредиту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з лютого 2009 року по липень 2010 року позивачем були подані відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за зазначені звітні періоди з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування по періодах: січень 2009 року - 72889 грн., лютий 2009 року - 39851 грн., березень 2009 року - 28399 грн., травень 2009 року - 19280 грн., травень 2009 року - 54253 грн., серпень 2009 року - 18188 грн., вересень 2009 року - 40482 грн., жовтень 2009 року - 101836 грн., листопад 2009 року - 38171 грн., грудень 2009 року - 31218 грн., січень 2010 року - 77423 грн., лютий 2010 року - 3193 3 грн., березень 2010 року - 109775 грн., квітень 2010 року -375039 грн., травень 2010 року - 314597 грн., червень 2010 року - 223797 грн.

19 серпня 2010 року відповідач провів невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених по декларації з ПДВ за період січень-березень 2009 року, травень 2009 року, липень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року на рахунок платника у банку.

За результатами проведеної перевірки 19.08.2010 року складено акт № 616/23-616/14314423, в якому відповідач зазначив порушення позивачем п.1.8, ст. 1, п.п 7.7.2., п. 7.7., п.п. 7.3.1, п.7.3 ст., ст.7 Закону України № 168, внаслідок яких завищено позивачем заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1436614 грн., а саме за: січень 2009 року на суму 2572 грн., лютий 2009 року на суму 3327 грн., березень 2009 року на суму 3435 грн., квітень 2009 року на суму 11363 грн., липень 2009 року на суму 53998 грн., серпень 2009 року на суму 18188 грн., вересень 2009 року на суму 40197 грн., жовтень 2009 року на суму 101581 року, листопад 2009 року на суму 38171 грн., грудень 2010 року на суму 31218 грн., січень 2010 року на суму 77423 грн., лютий 2010 року на суму 31933 грн., березень 2010 року на суму 109775 грн., квітень 2010 року на суму 375039 грн., травень 2010 року 314597 грн., червень 2010 року на суму 223797 грн. (т.1 а.с.35).

Підставами для зазначених висновків слугували данні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача на рівні ДПА України по ланцюгам постачання, за якою контрагенти позивача або ліквідовані, або припинені, або не знаходяться за місцем реєстрації.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні ”, у тому числі статті 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування ”, платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. а) п. 1.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

П.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Тобто цією нормою встановлений порядок формування податкового кредиту з сум, які складаються з нарахованого або сплаченого податку.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України N 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків (відповідає сплаті податку);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (відповідає нарахуванню податку).

Таким чином, податковий кредит складається з сум нарахованого податку (за першою подією отримання податкової накладної) або сплаченого податку (за першою подією списання коштів). При цьому для формування кредиту у другому випадку в силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України N 168/97-ВР також необхідним є отримання податкової накладної.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 4 Закону України N 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Однак, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час проведення попередніх перевірок фахівцями відповідача були перевірені надані позивачем статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, акти виконаних робіт, які підтверджують реальність господарських операцій на підставі яких позивачем було заявлено бюджетне відшкодування на загальну суму 1436614 грн., а саме за: січень 2009 року на суму 2572 грн., лютий 2009 року на суму 3327 грн., березень 2009 року на суму 3435 грн., квітень 2009 року на суму 11363 грн., липень 2009 року на суму 53998 грн., серпень 2009 року на суму 18188 грн., вересень 2009 року на суму 40197 грн., жовтень 2009 року на суму 101581 року, листопад 2009 року на суму 38171 грн., грудень 2010 року на суму 31218 грн., січень 2010 року на суму 77423 грн., лютий 2010 року на суму 31933 грн., березень 2010 року на суму 109775 грн., квітень 2010 року на суму 375039 грн., травень 2010 року 314597 грн., червень 2010 року на суму 223797 грн.

З постанови суду першої інстанції також вбачається, що відповідач не заперечував проти фактичного здійснення господарських операцій, на підтвердження яких позивач надав податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, за якими позивач заявляв податковий кредит та в подальшому бюджетне відшкодування, але зазначав, що данні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не підтверджують сплату податків цими контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за:

січень 2009 року позивачем надані : реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.2 а.с.50-250, т.13 а.с.128-200);

лютий 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с.1-137, т.14 а.с.2-75);

березень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с. 138-250, т.4 а.с.1-19, т.14 а.с.78-146);

квітень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.4 а.с.44,57,62,65,78,123,131,133,158,165,178-181,188, т.14 а.с. 149-210);

травень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.4 а.с.20-191, т.15 а.с.2-86);

червень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.4 а.с.168,191 т. 15, а.с. 89-198);

липень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.4 а.с.192-250, т.5 а.с.1-82, т.15 а.с.201 - 282);

серпень 2009 року позивачем надані реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.5 а.с.83-229, т.16 а.с.2-74);

вересень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.5, а.с. 230-250, т. 6 а.с.1-136, т. 16 а.с.76-271);

жовтень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.6, а.с.137-250, т.7 а.с.1-111, т.17 а.с.2-114);

листопад 2009 року позивачем надані, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.7 а.с.112-250, т.17 а.с.117-213);

грудень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.8 а.с.2-202, т.18 а.с.2-105);

січень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.8, а.с.203-250, т.9 а.с. 1-48, т. 18 а.с.108-154);

лютий 2010 р. позивачем надані, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.9, а.с.49-156 т.18 а.с.157-213);

березень 2010 р. позивачем надані, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.9, а.с.157-250, т.11 а.с.1-208, т.19 а.с.2-172);

квітень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.10 а.с.1-173, т.11 а.с.209-250, т.19 а.с.175-291);

травень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.10 а.с.174-250, т.12 а.с.1-135, т.20 а.с.2-111);

червень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (т.12 а.с.136-250, т. 13 а.с.1-104, т.20 а.с.114-208).

Отже, зазначені документи спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами у перевіряємому періоді.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість ” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-7304/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-7304/10/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі з 24.05.2011 року.

ГоловуючийМ.І. Старосуд

СуддіВ.П. Юрченко

О.О. Чебанов