Ухвала суду № 15941733, 03.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р.справа № А36/46-07 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Проценко О.А. Мельник В.В.

при секретарі судового засідання:          Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривий Ріг

на постанову : Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2007р. у справі № А36/46-07

          за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Агро-Капітал"

          до: Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривий Ріг

за участю прокурора Дніпропетровської області

про: скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро –Капітал»звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №1308/000102301/3/2433 від 15.11.2006 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області оскаржила його у апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи.

Особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає наступне.

Для сільськогосподарських товаровиробників встановлені два різновиди спеціального режиму оподаткування, які регламентовані п.11.29 і п.11.21 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме:

Порядком нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі (затверджено постановою КМУ від 12.05.1999 року № 805) передбачено виплати дотацій в рамках пункту 11.21 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»;

- Порядком акумуляції та використань коштів, які нараховуються сільськогосподарським товаровиробникам –платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (затверджено постановою КМУ від 26.02.1999 року № 271) передбачено виплати дотацій в рамках пункту 11.29 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

У зв’язку з установленими різними напрямами цільового використання сум ПДВ, що залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, передбачено відкриття для платників податків окремих спецрахунків в установах банку.

В ході перевірки виявлено, що ТОВ «Агро-Капітал»самостійно визначило спеціальний режим оподаткування за кодом 0132, як виробника молока та м’яса на підставі п.11.21 Закону України «Про ПДВ», про що підприємство у перевіряє мий період подавало до державної податкової інспекції окрему податкову декларацію по ПДВ (скорочену) та довідку про цільове використання сум ПДВ, в якій зазначало напрямки використання ПДВ як по постанові КМУ №805 так і постанові КМУ № 271, що порушує Порядок заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 ( зареєстровано в Мінюсті України від 09.07.1997 року № 250 /2054).

Документальною перевіркою підтверджується факт того, що ТОВ «Агро –Капітал»є виробником як м’ясопродуктів, так і яєць.

Однак, ПДВ, обчислений за результатами операцій з продажу яєць птиці (товарних та племених), має спрямовуватися та використовуватись відповідно до п.11. 29 Закону України «Про ПДВ».

В порушення вищезазначених норм права ТОВ «Агро- Капітал»окремої скороченої податкової декларації з ПДВ по коду 0133 згідно пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»не надавалась; факту ведення окремого податкового обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно якого застосовується спеціальний режим оподаткування по пункту 11.29 ст.11 Закону України «Про ПДВ»у ході перевірки не встановлено; факту наявності спец рахунку, відкритого відповідно до Постанови КМУ від 26.02.99р. № 271, не виявлено.

Відповідно до п.4 постанови КМУ від 26.02.1999р. №271 та пункту 5,6 постанови КМУ від 12.05.1999р. № 805 якщо сільськогосподарським товаровиробником не було перераховано кошти з банківського рахунку на інший окремий банківський рахунок у терміни, встановлені для сплати ПДВ до бюджету, то такі кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Отже, винесення податкового повідомлення – рішення щодо сум ПДВ, нарахованих платником, але не сплачених до бюджету, згідно постанови КМУ №271, є законним та обґрунтованим.

Особа, що подала апеляційну скаргу, також зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови господарський суд вийшов за межі повноважень, наданих суду першої інстанції КАСУ, виходячи з наступного.

Підприємство - позивач звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення. Судом у ході розгляду справи та за змістом постанови від 01.03.07 року №А36/46-07 постійно розглядалися питання процедури стягнення до бюджету податкового боргу, що не є предметом заявлених позовних вимог. Таким чином, залишається незрозумілим, з яких підстав та керуючись нормами яких законодавчих актів суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення –рішення.

Згідно п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР, у разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку, а враховуючи викладене, постанову суду не можна вважати такою, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.

Позивач подав пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив наступне.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи, на які посилається апелянт, вже були розглянуті судом першої інстанції та обґрунтовано визнані такими, що не спростовують правомірності позовних вимог.

Однак, позивач вважає що він взагалі не повинен сплачувати кошти до бюджету, оскільки дотримувався вимог п.11.29 і п.11.21 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Позивач вказує, що він, як сільськогосподарське підприємство за всіма показниками підпадає під дію п.11.29.ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" (надалі - Закону), а саме: сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми; підприємство підпадає під норму, якою зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 i 10.2 статті 10 Закону, i воно мало право всю суму коштів податкового зобов"язання з ПДВ, які були отримані підприємством під час поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва, у тому числі i яєць курячих.

Також доводами ТОВ „Агро-Капітал" була наявність наступних обставин: підприємство ніколи не мало статусу сільськогосподарського товаровиробника, передбаченого п.11.21. ст.11 Закону, так як не здійснювало операції по продажу переробним підприємствам продукції, визначеної п.11.21.ст.11 Закону , а саме молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, оскільки ТОВ „Агро-Капітал" не мало власного переробного цеху.

Помилково зазначений в скорченій декларації з податку на додану вартість спеціальний режим оподаткуванння , передбачений п.11.21 ст.11 Закону не позбавляє підприємство статусу підприємства, для якого застосовується спеціальний режим оподаткування, передбачений п.11.29.ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість".

ТОВ „Агро-Капітал" доводило суду обставини наявності у підприємства окремих рахунків, на які воно акумулювало з основного рахунку кошти, отримані як ПДВ за реалізовану продукцію власного виробництва.

Суд, приймаючи оскаржувану постанову, помилково дійшов до висновку, що ТОВ „Агро-Капітал" вів окремий податковий облік податкових зобов’язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовується спеціальний режим оподаткування по п.11.21. ст.11 3акону, а окремий податковий облік податкових зобов’язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовується спеціальний режим оподаткування по п.11.29. ст.11 3акону не вівся зовсім.

В дійсності на підприємстві вівся окремий податковий облік податкових зобов’язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовується спеціальний режим оподаткування по п.11.29. ст.11 3акону, а окремий податковий облік податкових зобов’язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовується спеціальний режим оподаткування по п.11.21. ст.11 3акону навпаки, не вівся, так як таких операцій підприємство не здійснювало.

У судовому засіданні представники відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали. Просили рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача зазначив, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заслухавши представників сторін дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31 .12.2005р., за результатами якої складено акт №53/231-21882205 від 17.05.2006р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Агро-Капітал", пункту 11.21 статті 11 3акону України «Про податок на додану вартість»(далі- 3акон №168). яке призвело до заниження платежів до бюджету ПДВ у періоді з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. на загальну суму 1525428,0 грн. Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Агро-Капітал", яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку, самостійно у податкових деклараціях з ПДВ (скорочених) визначено спеціальний режим оподаткування сільськогосподарського підприємства за кодом 0132 по пункту 11.21 статті 11 3акону №168. При перевірці питання дотриманггя товариством вимог зазначеної норми 3акону, встановлено порушення використання сум ПДВ відповідно до Порядку нарахування, виплат і використання          коштів,          спрямованих          для          виплати          дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та          м'яса в живій вазі, затвердженого Постановою КМ України від 12.05.99р. №805 (далі - Порядок №805). А саме, товариство у перевіреному періоді, поряд з реалізацією м'ясної продукції, здійснювало реалізацію яєць птиці. У акті перевірки також зазначено, що яйця, які виробляються птахофабриками, не належать до категорій „молочна продукція" та „м'ясопродукти", що визначсиі листом Міністерства економіки України, Міністерства агропромислового комплексу України від 1О.03.98р. №37-21-1 12/2310 ,,Про класифікаційні групи м'ясних i молочних продуктів". При цьому, згідно з наданої звітності, товариство невірно розрахувало напрямок використання (здійснило нецільове використання) сум ПДВ від реалізації яєць птиці у розмірі 25418,0 грн. Разом з тим, перевіркою не встановлено факту ведення товариством окремого податкового обліку податковиї зобов'язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовується спеціальний режим оподаткування по          пункту 11.29 статті 11 3акону №168. У податковій звітності у перевіреному періоді ТОВ"Агро-Капітал" не заявляло користування пільгою по пункту 11.29 статті 11 3акону №168. На підставі акту №53/231-21882205 за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Агро –Капітал», Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області направила податкове повідомлення - рішення № 000102301/0, відповідно до якого визначило суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 3058856,00 гривень, у тому числі: за основним платежем –1525428,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями –1525428,00 гривень.

Позивач оскаржив назване податкове повідомлення –рішення у адміністративному порядку.

20 листопада 2006 року ТОВ «Агро –Капітал»отримало від ДПА України рішення за результатом розгляду повторної скарги (вих.. № 12939/0/25-0515). Зазначеним рішенням ДПА України встановила, що перевіркою не встановлено заниження ТОВ «Агро –Капітал»податку на додану вартість, належного до сплати в бюджет, а визначено суму ПДВ, яка не перерахована підприємством на спецрахунок відповідно до вимог п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(використана не за цільовим призначенням).

ДПА України скасувала податкове повідомлення –рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 25 травня 2006 року № 000102301/0 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій, залишивши без змін вказане повідомлення в частині 1525428,00 гривень податку на додану вартість, який підлягає стягненню в бюджет.

На підставі вищезазначеного акту перевірки з врахуванням процедури адміністративного оскарження у порядку ст. 5 3акону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами i державними цільовими фондами" (в подальшому „3акон №181») Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області винесено податкове повідомлення - рішення № 1308/001012301/3/24332 від 15.11.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1525 428грн.00 коп. у зв'язку з порушенням позивачем пп.7.7.1, п.7.7. ст..7, п.11.21., п. 11.29 ст. 11 3акону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оспорюване податкове повідомлення –рішення від 15.11.2006 року не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

          Як зазначено у податковому повідомленні – рішенні, воно прийнято у відповідності до п.п «б»п.п.4.2.2 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами i державними цільовими фондами", згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          Однак, як свідчить зміст акту перевірки та рішення ДПА України від 15.11.2006 року, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення –рішення, перевіркою не встановлено заниження ТОВ «Агро –Капітал»податку на додану вартість, належного до сплати в бюджет, а визначено суму ПДВ, яка не перерахована товариством на спецрахунок відповідно до вимог п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». (т. а.с.56)

Отже, винесення податкового повідомлення –рішення у відповідності до п.п «б»п.4.2.2 ст.4 Закону № 2181 є безпідставним.

          Крім того, згідно п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Названі норми також не визначають кошти, використані не за цільовим призначенням, у якості заниженого податкового зобов’язання.

          Порядок безспірного стягнення свідчить про те, що названі кошти носять характер недоїмки.

          Відповідно до Закону «Про державну податкову службу в Україні», що діяв на момент винесення рішення судом першої інстанції органи державної податкової служби наділені правом стягувати до бюджетів суми недоїмки у випадках, порядку та розмірах, встановлених Законами України (п.11 ст.11 Закону № 509).

          Посилання податкового органу на ту обставину, що стягнення коштів є можливим тільки внаслідок застосування норм п.п. 4.2.2 ст.4 Закону № 2181, не приймаються колегією суддів як підстава для визнання податкового повідомлення –рішення законним та обґрунтованим виходячи з норм ч.ІІ ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Отже, Конституція України не передбачає дій податкових органів, виходячи з принципів доцільності.

          Таким чином, доводи відповідача не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

          Доводи позивача стосовно того, що він належним чином перерахував суми ПДВ на спеціальні рахунки, що безпідставно не враховано судом як відсутність правопорушення , також не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.

П.5.1.ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено : "Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації , вважаеться узгодженим з дня подання такої декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністратиному чи(або) судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності , визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у

показниках раніше поданої податкової деклараці, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок".

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, податок на додану вартість позивачем перераховувався до 18.11.2005 року на спецрахунок № 26045007036019 Дніпропетровської філії АТ «Індекс –банк», а з 18.11.2005 року на спецрахунок № 2604803857001 Криворозької філії «УкарСиббанк»(стор.6-7акту перевірки). У призначенні платежу підприємством не зазначався код пільги по податку на додану вартість та місяць, за яких здійснюється перерахування податку.

До податкової інспекції підприємство за перевірений період надавало декларації з податку на додану вартість (скорочену) як сільськогосподарське підприємство по пункту 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість», що обгрунтовано надало право податковому органу вважати суми ПДВ, перераховані підприємством, як суми, що відносяться до норм п.11 Закону «Про податок на додану вартість».

Доказів стосовно подання уточнюючих декларацій позивачем не надано.

Таким чином, доводи позивача також не спростовують висновків суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривий Ріг залишити без задоволення. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2007р. без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2007року- без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 04.05.2011 року

Головуючий:                                                            Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                            О.А. Проценко

          Суддя:                                                            В.В. Мельник