Постанова № 15940230, 30.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р. Справа № 2-а-6129/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

за участю:

представника позивача Данілюк О.Є.,

представників відповідача Шевченко О.А., Левченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Херсонського державного заводу «Палада»

до державної податкової інспекції у м.Херсоні

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У листопаді 2010 року Херсонський державний завод «Палада» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 12.10.2010р. №0003800700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008р. на 48361,59 грн., за квітень 2009р. на 27102,12грн., за травень 2009р. на 98927,83грн., за січень 2010р. на 35620,82грн., за лютий 2010р. на 24132,26 грн. та за травень 2010р. на 85261,61грн., а всього на загальну суму 319406,23 грн..

Дане рішення винесено на підставі акту від 08.10.10р. №4299/07-0/24961253 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008р., квітень, травень 2009р., січень, лютий, травень 2010р..

За висновками акту перевірки, позивачем в порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди, оскільки ДПІ не змогло підтвердити сплату ПДВ до бюджету такими підприємствами, як ПП «Промтекс-КР», ПП «ЮВК-Пром», ПП «Мегатехснаб», ТОВ «Вікант», ПП «Новостайл», ПП «Віком-Гранд-Мет», ПП «Укрсплав Техно», ПП «Спецмехтранс-Торг», ПП «Укрспецсплавтехно», ТОВ «Компанія Ресурс Нік», ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія», ТОВ «Ростанд», ПП ТВБ «Інвест», ПП «Гранд-Атек», які були постачальниками в першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок товарів позивачу.

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обовязок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальникам позивача в першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах такими підприємствами, як ПП «Промтекс-КР», ПП «ЮВК-Пром», ПП «Мегатехснаб», ТОВ «Вікант», ПП «Новостайл», ПП «Віком-Гранд-Мет», ПП Укрсплав Техно», ПП «Спецмехтранс-Торг», ПП «Укрспецсплавтехно», ТОВ «Компанія Ресурс Нік», ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія», ТОВ «Ростанд», ПП ТВБ «Інвест», ПП «Гранд-Атек», а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

В акті перевірки від 08.10.10р. №4299/07-0/24961253 зазначено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ, останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за жовтень 2008р. - 671909 грн., за квітень 2009 р. 1190772 грн., за травень 2009р. 1190772 грн., за січень 2010р. 239407, за лютий 2010р. - 330548 грн., за травень 2010р. 564985 грн..

ДПІ в акті перевірки підтверджує факт сплати позивачем у попередніх періодах вказаних сум ПДВ постачальникам у складі ціни товарів.

Декларування позивачем наведених в акті перевірки сум бюджетного відшкодування за вказані періоди підтверджуються наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.

З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за жовтень 2008р. на 48361,59 грн., за квітень 2009р. на 27102,12грн., за травень 2009р. на 98927,83грн., за січень 2010р. на 35620,82грн., за лютий 2010р. на 24132,26 грн. та за травень 2010р. на 85261,61 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.

Згідно акту перевірки неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 48361,59 грн. за жовтень 2008 року ДПІ обґрунтовує наступними обставинами: основним постачальником позивачу рельсів на суму 716148 грн. в т.ч. ПДВ 119357,70 грн. у вересні 2008 року по 1 ланцюгу постачання є ТОВ «Укрспецтранс», постачальниками якого в свою чергу є такі підприємства, як ПП «ЮВК-Пром» на суму ПДВ 21069,17грн., ПП «Мегатехснаб» на суму ПДВ 9992,18 грн. та ПП Промтекс-КР» на суму ПДВ 17300,24 грн.. ДПІ вказує на неможливість встановлення факту сплати ПДВ цими контрагентами, оскільки згідно отриманої інформації від інших податкових інспекцій за місцем реєстрації цих підприємств ПП «ЮВК-Пром» - визнано банкрутом постановою господарського суду Одеської області від 19.05.2009р. та знято з обліку 27.07.09р.; ПП «Мегатехснаб» - визнано банкрутом постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.09р.; ПП «Промтекс-КР» - визнано банкрутом постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010р..

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 27102,12 грн. за квітень 2009р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу металопродукції у березні 2009 р. було ТОВ «Форлі», постачальником якого в свою чергу було ТОВ «Вікант» на суму 83100 грн., в т.ч. ПДВ-13850 грн.. Згідно отриманої від Північної МДПІ м.Кривий Ріг ТОВ «Вікант» відмовилось надати інформацію про своїх постачальників. Постачальником позивачу металопрокату у липні 2007 року було ТОВ «МИР», постачальником якого в свою чергу у липні 2007 року було ТОВ «Транс Агентство Плюс» на суму ПДВ 13252,12 грн.. Постачальником останнього у липні 2007 року було ПП «Новостайл» на суму ПДВ 666483 грн., яке згідно відповіді ДПІ у Жовтневому р-ні м.Луганська від 13.04.10р. ліквідовано та знято з обліку.

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 98927,83 грн. за травень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу металопродукції у квітні 2009 року було ТОВ «МИР», постачальником якого в свою чергу у квітні 2009 року було ТОВ «Вікант» на суму ПДВ 19884грн., яке на запит ДПІ відмовилось надати інформацію про своїх постачальників. Постачальником позивачу рельсів у квітні 2009 року було ТОВ «Укрспецтранс», яке придбало рельси у ПП «Укрсплав Техно» на суму ПДВ 10000грн., ПП «Віком-Гранд-Мет» на суму ПДВ 34855,83 грн. та ПП «Тейлан» на суму ПДВ 34188 грн. За інформацію податкових інспекцій у Луганській та Дніпропетровській областях ПП «Укрсплав Техно» припинено постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.09р., а ПП «Віком-Гранд-Мет» - має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження). Постачальником ПП «Тейлан» (3 ланцюг) було ТОВ «Дніпроспецкомплект», яке придбавало товар у ПП «Спецмехтранс-Торг» на суму ПДВ 16963,40 грн. та ПП «Укрспецсплавтехно» на суму ПДВ 16092,10 грн. - 4 ланцюг. Згідно інформації Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська по ПП «Спецмехтранс-Торг» передана службова записка на встановлення місцезнаходження, а за інформацією ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська ПП «Укрспецсплавтехно» припинено постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.09р..

Завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2010р. на суму 35620,82грн. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: постачальником позивачу запчастин у грудні 2009р. на суму ПДВ 15083,34 грн. було ПП «МТД Сан Лайт», яке в грудні 2009р. купувало товар у ТОВ «Компанія Ресурс Нік» на суму ПДВ 15016 грн.. За інформацією ДПІ у Жовтневому р-ні м.Миколаєва ТОВ «Компанія Ресурс Нік» з 07.06.10р. знаходиться у стані ліквідації. Також постачальником позивачу обладнання у грудні 2009р. було ПП «Херсон-Тех.Сінтез» на суму ПДВ 20631,67грн., яке купувало товар в грудні 2009р. у ПНВКП «Атон» на суму ПДВ 20120грн., яке в свою чергу придбавало товар у ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія» на суму ПДВ 47888,61грн. Співробітниками ДПІ у м.Херсоні складено акт від 23.06.10р. про незнаходження ТОВ «Таврійська агрохімічна компанія» за юридичною адресою. Також постачальником позивачу металопрокату у грудні 2009р. на суму ПДВ 26318,86грн. було ПП «Херсонопт», яке в цьому ж місяці купувало товар у ПП «Нісан-09» (2 ланцюг) на суму ПДВ 24873,36 грн.. Дане підприємство купувало товар в грудні 2009р. у ТОВ «Ростанд» (3 ланцюг) на суму ПДВ 23646,21грн., яке визнано банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 15.02.10р..

Завищення позивачем бюджетного відшкодування за лютий 2010р. на суму 24132,26грн. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: постачальником позивачу у січні 2010р. спецодягу на суму ПДВ1629,06 грн. було ПП «ТВБ-Інвест» , яке має стан 23 (місцезнаходження не встановлено). Також у січні 2010 року позивач придбав у ПП «Гранд Атек» сталь листову на суму ПДВ 22503,20 грн., яке згідно відповіді Дніпропетровської МДПІ від 18.08.10р. має стан 23 (місцезнаходження не встановлено).

Завищення позивачем бюджетного відшкодування за травень 2010р. на суму 85261,61 грн. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: постачальником позивачу у квітні 2010р. сталі листової на суму ПДВ 85261,61 грн. було ПП «Гранд Атек», яке згідно відповіді Дніпропетровської МДПІ від 18.08.10р. має стан 23 (місцезнаходження не встановлено).

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування у вищевказаних періодах ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок товарів.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Враховуючи, що основними видами діяльності позивача є будування та ремонт суден, будівництво морських та річкових споруд, то перевищення у певних податкових періодах сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з такими видми діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, накладних та товарно-транспортних накладних, договорів на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на «безтоварність» операцій, між позивачем та субєктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує як факти придбання позивачем товарів у постачальників по першому ланцюгу: ТОВ «Укрспецтранс», ТОВ «Форлі», ТОВ «МИР», ПП «МТД Сан Лайт», ПП «Херсон-Тех.Сінтез», ПП «ТВБ-Інвест», ПП «Гранд Атек», так і факти повної сплати позивачем вказаним постачальникам вартості товару з урахуванням ПДВ.

Також не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки дефектів статусу контрагентів у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок позивачу товару, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких дефектів.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про дефекти статуту постачальників йому товару у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Слід окремо зазначити про проведені позивачем операції з контрагентами по першому ланцюгу ПП «Гранд Атек» та ПП «ТВБ-Інвес», по яким згідно акту перевірки неможливо підтвердити сплату ПДВ внаслідок того, що ці підприємства мають стан 23 (місцезнаходження не встановлено).

Надані ДПІ копії податкових декларацій цих підприємств за періоди, в яких були проведені операції з поставки позивачу товарів, підтверджують факт декларування цими підприємствами податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ.

Поставки підприємством «Гранд-Атек» позивачу судосталі листової підтверджено копією договору від 29/01/10-514, специфікаціями на товар, накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, оформленими цим постачальником, як вантажовідправником, із зазначенням пункту навантаження м.Підгородноє та пункту розвантаження м.Херсон, приходними ордерами про оприбуткування сталі листової по складу позивача.

Господарські операції позивача із ПП «ТВБ-Інвест» оформлені договором №5/8-02 від 08.02.008р., специфікацією на товар за договором, податковою накладною від 18.01.10р. №2, платіжним дорученням №108 від 19.01.2010р.

До матеріалів справи також долучений лист ПП «ТВБ-Інвест» від 02.05.2011р., в якому керівник цього контрагента Головіна Т.В. повідомляє, що її підприємство дійсно поставляло позивачу товар у 2010 року, суми поставок відображені у складі податкових зобовязань в деклараціях з ПДВ, і це підприємство повідомляло ДПІ про своє фактичне місцезнаходження - м.Херсон, вул.. Маяковського, 38, і цей адрес зазначало в своїх документах до ДПІ.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2011р. місцезнаходженням ПП «ТВБ-Інвест» є м.Херсон, вул..Маяковського, 38, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Матеріалами справи підтверджується реальність проведених позивачем господарських операцій з ПП «Гранд Атек» та ПП «ТВБ-Інвес».

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування.

Факт того, що податковий кредит у спірних періодах формувався позивачем виключно на підставі податкових накладних, які виписані субєктами господарювання, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Позивач надав суду копії платіжних документів, які підтверджують той факт, що за жовтень 2008р., квітень, травень 2009р., січень, лютий, травень 2010р. до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2008р., квітень, травень 2009р., січень, лютий, травень 2010р. свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за жовтень 2008р., квітень, травень 2009р., січень, лютий, травень 2010р., у звязку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 12.10.2010р. №0003800700/0 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги Херсонського державного заводу «Палада»до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 12.10.2010р. №0003800700/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Херсонського державного заводу «Палада» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 червня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1