Постанова № 15940213, 27.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2011 р. Справа № 2-а-7263/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

за участю:

представників позивача Словеснова В.В., Комадовського Д.П.,

представника відповідача Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД»

до державної податкової інспекції у м.Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

В грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» ( надалі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.10р. №0002712301/0, від 19.10.10р. №0002712301/1, від 17.12.10р. №0002712301/2, якими позивачу нараховані податкові зобовязання по податку на прибуток на суму 129813 грн., у тому числі 84651 грн. за основним платежем та 45162 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 29.11.10р. №0004502301/0, яким позивачу нараховані зобовязання по податку на прибуток на суму 15746,25 грн., у тому числі 12388,5 грн. за основним платежем та 3357,75 грн. за штрафними санкціями.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту від 23.06.2010р. № 2936/23-4/33589802 про результати планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р. та акту від 18.11.2010р. № 4861/23-4/33589802 про результати позапланової виїзної документальної перевірки.

За своєю суттю дві перевірки повязанні між собою, оскільки остання перевірка виправляє помилки при визначенні зобовязань з податку на прибуток за наслідками порушень податкового законодавства, виявлених перевіркою від 23.06.2010р.

Під час проведення перевірок відповідач встановив, що позивач при формуванні валових витрат неправомірно відніс до їх складу витрати на оплату транспортних послуг ПП ОСОБА_4 у сумі 292000,0 грн. та ПП ОСОБА_5 на суму 245000,0 грн., у тому числі у розрізі податкових періодів ці витрати були розподілені наступним чином: 2008 рік - 432000 грн., 1 квартал 2009 року - 105000грн. Крім того, за даними відповідача позивач занизив валові витрати за 2009-2010 роки на 129225,0 грн.. За деклараціями з податку на прибуток позивач здекларував оподатковуваний прибуток за 2008 рік в сумі 21213,0 грн. та податок на прибуток у сумі 5303,0 грн., за 2009 рік відповідно прибуток - 19730,0 грн., податок на прибуток 4933,0 грн., та за 1 квартал 2010 року відповідно 2960,0 грн. і 740,0 грн. За даними відповідача оподатковуваний прибуток за 2008 рік мав скласти 391118 грн., за 2009 рік 19730,0 грн., а за 1 квартал 2010 рік відємне значення обєкту оподаткування складає 24265,0 грн. За даними відповідача за наслідками перевірки сума збільшеного податку на прибуток мала скласти 97039,5 грн. (97779,5 (391118*25%) 740,0 ( сплачено при наявних збитках за 1 квартал 2010 року)) . Сума донарахованого позивачу податку на прибуток в розмірі 97039,5 грн. розподілена між податковими повідомленнями рішеннями №0002712301/2 на суму 84651,0 грн. та № 0004502301/0 на 12388,5 грн. за основним платежем.

Таким чином, відповідач при складені висновків акту перевірки від 23.06.2010 року допустив методологічну помилку при визначені кінцевого результату такої перевірки, що було виправлено перевіркою від 18.11.2010р..

Як зазначено вище, збільшення зобовязань з податку на прибуток відбулось у звязку із виключенням із складу валових витрат транспортних послуг на суму 537000,0 грн., наданих ПП Рева та ПП Кірпа.

Відповідач, посилаючись на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 вважає, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників ринку транспортних перевезень юридичним документом, який засвідчує фактичне здійснення транспортних перевезень і є головним документом, який підтверджує ці витрати, а при правильному складанні ТТН дозволяє вивчити зв'язок цих транспортних витрат із господарською діяльністю СПД, здійснену з метою отримання оподатковуваного прибутку. Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення вищевказаними приватними підприємцями товару для позивача, а також відсутність у наданих позивачем актах надання транспортних послуг достатньої інформації про зміст та обсяг цих послуг, свідчить про недоведення позивачем як факту надання позивачу таких послуг, так і про відсутність взаємозвязку цих послуг із господарською діяльністю позивача.

Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач з такою позицією ДПІ не погоджується і зазначає, що надані позивачу приватними підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 транспортні послуги із перевезення вантажів оформлені належним чином із дотриманням вимог діючого законодавства, що давало позивачу правові підстави віднести сплачені цим підприємцям кошти до складу валових витрат. Зміст актів про надання таких послуг містить всю необхідну інформацію для визначення суті здійснених вантажних перевезень, їх обсягу та вартості.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.1.32. ст..1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За приписами пп.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону №334/94-ВР заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відносно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на товар, що перевозився вказаними ОСОБА_4 та ОСОБА_5, слід зазначити наступне.

Згідно пп.11.1 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 (надалі Правила перевезення) товарно-транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезення визначений порядок виписки ТТН. Так пп.11.5 п.11 Правил перевезення передбачено, що ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (пп.11.7 правил перевезення). В свою чергу, перевізник для проведення розрахунків із замовником автотранспорту (за наймані автомобілі) надсилає останньому третій екземпляр ТТН.

Відповідно до п.2.7Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма ТТН, затверджені сумісним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 г. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», згідно з п.2 якого застосування вказаних форм первинного обліку всіма субєктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обовязковим. Проте, наказ № 488/346 не був зареєстрований у Мінюсті.

Згідно п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових акті міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.92р. №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції і т.п.), якщо в них містяться норми, які мають міжвідомчий характер, тобто є обовязковими для підприємств, установ та організацій, які не входять в сферу управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Вищенаведене свідчить про необовязковість виконання вимог наказу № 488/346 підприємствами, які не входять в сферу управління органу, який видав цей нормативно-правовий акт.

Слід також зазначити, що затверджена сумісним наказом Мінтрансу та Мінстату України 07.08.96 г. № 228/253 «Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», яка відносила ТТН до бланків строгої звітності, виключена із Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006р. згідно висновку Міністерства Юстиції України від 15.05.06р. №10/86, а до Правил перевезення були внесені зміни наказом Мінтрансу України від 22.05.06р. №493, якими із Правил перевезення був виключений п.11.2, який відносив ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля до документів строгої звітності, що виготовляються типографським способом з обліковою серією та номером.

Виходячи з вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на перевезений вантаж, при наявності інших документів, які підтверджують факт надання транспортних послуг, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство право віднести витрати на транспортні послуги до складу валових витрат відповідно до Закону №334/94-ВР, а Правила перевезень, на які посилається ДПІ, не є законодавчим документом з питань оподаткування, і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат на транспортні послуги. Ці Правила можна розглядати як допоміжний нормативний документ, який визначає один із варіантів документування витрат платника податків у звязку із отриманням транспортних послуг.

Суд вважає, що для віднесення витрат на транспортні послуги до складу валових витрат вирішальним є наявність у документах, які фіксують надання таких послуг, всіх необхідних даних, які дозволяють встановити приналежність наданих транспортних послуг до господарської діяльності позивача. До таких даних можна віднести дату перевезення, маршрут, найменування вантажу, його вага, кількість одиниць, вартість перевезення тощо.

На підтвердження правомірності понесених витрат на оплату транспортних послуг приватним підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт (надання-послуг), якими оформлювалось надання вказаними підприємцями позивачу транспортних послуг.

Також до матеріалів справи позивачем долучені договори позивача з ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 про надання транспортних послуг, ліцензії Мінтрансу, які підтверджують право цих підприємців надавати такі послуги, платіжні документи про оплату позивачем транспортних послуг вказаним підприємцям, а також копії документів про придбання позивачем тих товарів, інформація про які включена до актів прийняття-здачі транспортних послуг.

Надані позивачем акти про надання транспортних послуг мають дані про кількість перевезень за кожним актом, маршрут кожного окремого перевезення, найменування вантажу та його вага за кожним перевезенням, вартість кожного окремого перевезення, загальна сума наданих послуг за актом.

З метою дослідження реальності надання позивачу транспортних послуг судом в якості свідків були допитані приватні підприємці ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5, які підтвердили суду факти надання ними позивачу тих транспортних послуг, які оформлені наданими позивачем актами транспортних послуг. Ці свідки також підтвердили факти підписання ними вищезазначених актів про надання транспортних послуг, а також факти повного розрахунку позивача за надані ними транспортні послуги.

Суд вважає, що надані позивачем документи та досліджені докази у повній мірі доводять як факт понесення позивачем витрат на оплату транспортних послуг, наданих ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5, так і причетність цих послуг до господарської діяльності позивача, яка повязана з отриманням оподатковуваного валового доходу.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат 537 000,0 грн., які сплачені позивачем приватним підприємцям ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5 за надані транспортні послуги, у звязку з чим нарахування позивачу спірними рішеннями податкових зобовязань по податку на прибуток є безпідставним.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 17.12.10р. №0002712301/2 (№0002712301/0, №0002712301/1) та від 29.11.10р. №0004502301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД» (код ЄДРПОУ 33589802) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 червня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.6