Постанова № 15939823, 06.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 квітня 2011 р. № 2-а- 15596/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Островській М.О.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Каліна-Інфобуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу, яка не була узгодженою у законному порядку; зобов'язати відповідача відновити в особистій карті платника податку сплачені підприємством кошти ПДВ у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року; визнати незаконним повідомлення від 12.11.2010 року №120370012524265 про погашення податкового боргу за рахунок сплаченого ПП "Каліна-Інфобуд" податку на додану вартість у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року; зобов'язати відповідача здійснити заходи по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна яке належить ПП "Каліна-Інфобуд", визнати дії по здійсненню перевірки від 30.06.2010 р. незаконними, визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 12.07.2010 р. №00002118/0, першу податкову вимогу від 19.08.2010 р. №1/560 та другу податкову вимогу від 04.10.2010 р. №2/683, що прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 30.06.2010 р. Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова здійснена перевірка та складено акт №3132/18-007/36033198 про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Каліна-Інфобуд" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Будпласт-1" (код ЄДРПОУ 35347817) за період з 01.12.2008 р. по 31.01.2009 р.

У висновках цього акті вказується, що суб'єктом підприємницької діяльності занижено податок на додану вартість в період який підлягав перевірці на загальну суму 8803,83 грн. відповідно по періодам: грудень 2008 р. - 4092,13 грн., січень 2009 р. - 4774,70 грн.

29.11.2010 р. на адресу позивача надійшов витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що на підставі заяви ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова майно ПП "Каліна-Інфобуд" на суму 26596,50 грн. перебуває у податковій заставі з 08.11.2010 р.

30.11.2010 р. ПП "Каліна-Інфобуд" отримано повідомлення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №120370012524265 від 12.11.2010 р. в якому вказується, що сплачені позивачем до бюджету податок на додану вартість за 3 квартал 2010 р. у сумі 25560,00 грн. відповідачем зараховано в погашення податкового боргу у розмірі 13298,25 грн. та пені у сумі 292,01 грн.

Керівництво ПП "Каліна-Інфобуд" вважає, що дії відповідача щодо стягнення податкового боргу та заснування обтяжень рухомого майна позивача здійснені з порушенням приписів Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки обов'язковою умовою виникненню податкового боргу є наявність узгодженої суми податкового зобов'язання та оформлення і надіслання платнику податків податкових вимог.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було здійснено жодних заходів по узгодженню податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26596,50 грн., ніяких рішень щодо нарахування податкового зобов'язання з ПДВ не приймалось та не отримувалось позивачем, податкові вимоги про існування податкового боргу не надсилались на адресу позивача, тому у відповідача не було законних підстав оформляти повідомлення №120370012524265 від 12.11.2010 р. та реєструвати обтяження рухомого майна.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні, пояснивши наступне.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 30.06.2010р. проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Каліна-Інфобуд», за результатами якої складено акт № 3132/18-007/36033198 від 30.06.2010 р.

На підставі вищезазначеного акту прийняте податкове повідомлення - рішення №00002118/0 від 12.07.2010 р. про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 13300,25 грн., яке направлено на адресу ПП «Каліна-Інфобуд» кур'єрською поштою.

На адресу ДПІ повернулась накладна кур'єрської пошти «Меркурій» з відміткою: «по указаному адресу получатель отсутствует», у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення вручити виявилось неможливим, про що складено акт від 05.08.2010р. № 554/18-007/36033198.

В той же день податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010р. було розміщено на дошці податкових оголошень, згідно п.4.8 ст.4 Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. № 247), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758.

При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про причини неможливості його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Фахівцями АХВ ДПІ 16.08.2010р. податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 р. знято з дошки повідомлень.

У зв'язку з не сплатою визначеного податковим повідомленням - рішенням № 00002118/0 від 12.07.2010 р., сума зобов'язання з ПДВ у розмірі 13300,25 грн., 16.08.2010 р. стала податковим боргом, що було відображено в обліковій карті ПП «Каліна-Інфобуд».

ДПІ були здійснені заходи по погашенню податкового боргу ПП «Каліна-Інфобуд», а саме: винесена перша податкова вимога від 19.08.2010 р. № 1/560, яка була розміщена на дошці податкових оголошень від 30.08.2010р., та знята 28.09.2010 р., та друга податкова вимога від 04.10.2010 р. № 2/683, яка розміщена на дошці податкових оголошень від 20.10.2010 р., знята 18.11.2010 р.

В державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано податкову заставу на наявне майно у підприємства або набуте ним у майбутньому на суму 26596,50 грн. від 08.11.2010 р.

Позивачем 11.10.2010 р. на підставі платіжного доручення було перераховано до бюджету 25556 грн. як сплату ПДВ за 3 квартал 2010р.

Вищезазначені обставини у сукупності свідчать про правомірність дій ДПІ по зарахування коштів сплачених до бюджету ПП «Каліна-Інфобуд» з ПДВ за 3 квартал 2010р. в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі несплати податкового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням - рішенням № 00002118/0 від 12.07.2010 р. у сумі 13300,25 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

16.06.2010 р. на адресу директора ПП «Каліна-Інфобуд» податковим органом направлено повідомлення про запрошення за №8510 для проведення документальної невиїзної перевірки на 30.06.2010 р. о 15.00 год., яке директор підприємства отримала 30.06.2010 р.

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 30.06.2010 р. проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Каліна-Інфобуд» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будпласт-1» за період з 01.12.2008 р. по 31.01.2009 р., за результатами якої складений акт №3132/18-007/36033198 від 30.06.2010 р., яким встановлені порушення, зокрема, п.п. 7.4.1., п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 8803,83 грн., за періодами: грудень 2008 р. 4092,13 грн., січень 2009 р. 4774,70 грн.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ «Будпласт-1», що є контрагентом позивача, за перевіряємий період не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки ТОВ «Будпласт-1» не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, у ТОВ «Будпласт - 1» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Тобто угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Каліна Інфобуд» з ТОВ «Будпласт-1» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Директор ПП «Каліна-Інфобуд» Файзуліна К.Р. від підписання акту відмовилася, оскільки не згодна з його висновками.

12.07.2010 року Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 про визначення позивачу зобовязання з податку на додану вартість у сумі 13300,25 грн., з яких: за основним платежем 8866,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4433,42 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу ПП «Каліна-Інфобуд» кур'єрською поштою, але повернулося без вручення, оскільки адресат за вказаною адресою відсутній, що підтверджується накладною кур'єрської пошти «Меркурій».

У зв'язку з чим працівниками Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт про неможливість вручення від 05.08.2010р. № 554/18-007/36033198.

В той же день податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010р. було розміщено на дошці податкових оголошень, що підтверджується службовою запискою від 05.08.2010 р. №291/18-006.

Фахівцями АХВ ДПІ 16.08.2010р. податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 р. знято з дошки повідомлень.

У зв'язку з не сплатою визначеного податковим повідомленням - рішенням № 00002118/0 від 12.07.2010 р., сума зобов'язання з ПДВ у розмірі 13300,25 грн., 16.08.2010 р. стала податковим боргом, що було відображено в обліковій карті ПП «Каліна-Інфобуд».

ДПІ були здійснені заходи по погашенню податкового боргу ПП «Каліна-Інфобуд», а саме: винесена перша податкова вимога від 19.08.2010 р. № 1/560, яка була розміщена на дошці податкових оголошень від 30.08.2010р., та знята 28.09.2010 р., та друга податкова вимога від 04.10.2010 р. № 2/683, яка розміщена на дошці податкових оголошень від 20.10.2010 р., знята 18.11.2010 р.

В державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано податкову заставу на наявне майно у підприємства або набуте ним у майбутньому на суму 26596,50 грн., що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08.11.2010 р. №29152743.

Позивачем 11.10.2010 р. на підставі платіжного доручення було перераховано до бюджету 25556 грн. як сплату ПДВ за 3 квартал 2010 р.

30.11.2010 р. ПП «Каліна-Інфобуд» отримано повідомлення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №120370012524265 від 12.11.2010 р. в якому вказується, що сплачені позивачем до бюджету податок на додану вартість за 3 квартал 2010 р. у сумі 25560,00 грн. відповідачем зараховано в погашення податкового боргу у розмірі 13298,25 грн. та пені у сумі 292,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено п.1.32 ч.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР 28 грудня 1994 р., господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є постійною, регулярної та суттєвою.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Каліна-Інфобуд» та ТОВ «Будпласт»-1».

Так, судом встановлено, що 21.1.2008 р. між ПП «Каліна-Інфобуд» (Замовник) та ТОВ «Будпласт»-1» (Підрядник) укладено договір підряду №20, за умовами якого підрядчик зобовязується виконати роботи по штукатурці місця загального користування житлового будинку по пр. Маршала Жукова на розі Садового проїзду.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у: актах виконаних робіт за листопад та грудень 2008 р., податкових накладних №1159 від 20.01.2009 р. на суму 28648,20 грн., у т.ч. ПДВ 4774,70 грн., №1329 від 01.12.2008 р. на суму 24552,78 грн., у т.ч. ПДВ 4092,13 грн.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 29 від 16.12.2008 р., № 6 від 20.01.2009 р.

Нікчемність договорів, укладених ПП «Каліна-Інфобуд» та ТОВ «Будпласт-1», відповідач обґрунтовує посиланням на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Суд зазначає, що ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено ніяких вимог до форми і виду документів, які б відносилися до цілей податкового обліку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. З Закони України «Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні містять відомості, які дають змогу ідентифікувати осіб, які орали участь у здійсненні господарських операцій, інші обов'язкові реквізити первинних документів, суд зазначає, що зазначені акти та накладні відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують дійсне здійснення господарських операцій.

Таким чином, наявні у справі матеріали, а саме: договір, акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду належних доказів, що підтверджують його доводи стосовно невиконання підрядником позивача своїх зобовязань за договором та надання відповідних послуг.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а тому позовна вимога про скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу, яка не була узгодженою у законному порядку; зобов'язати відповідача відновити в особистій карті платника податку сплачені підприємством кошти ПДВ у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року; визнати незаконним повідомлення від 12.11.2010 року №120370012524265 про погашення податкового боргу за рахунок сплаченого ПП "Каліна-Інфобуд" податку на додану вартість у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, з аналізу норм Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Суд також приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова здійснити заходи по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна яке належить Приватному підприємству «Каліна-Інфобуд» та скасування першої податкової вимоги від 19.08.2010 р. №1/560 та другої податкової вимоги від 04.10.2010 р. №2/683, що прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова, оскільки податкові вимоги прийняті на підставі податкового повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року та обтяження на майно позивача накладено також на підставі зазначеного рішення, яке підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч приписам чинного законодавства, а тому зазначені позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання дії по здійсненню перевірки від 30.06.2010 р. незаконними, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, порядок здійснення органами державної податкової служби своїх функцій, в тому числі щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, визначається, насамперед, Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що до функцій органів державної податкової служби входить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, податкові органи контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

З метою виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та обовязків, законодавцем надані ДПІ права, за закріплені у п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право податкового органу щодо здійснення перевірки платника податку прямо передбачене чинним законодавством, а тому у задоволенні позовних вимог у частині визнання дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова по здійсненню перевірки ПП «Каліна-Інфобуд» від 30.06.2010 р. незаконними слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності дій щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу Приватного підприємства «Каліна-Інфобуд», тому суд вважає позовні вимоги нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд", яка не була узгоджена у законному порядку.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова відновити в особистій карті платника податку Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" сплачені підприємством кошти ПДВ у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року.

Визнати незаконним повідомлення від 12.11.2010 року №120370012524265 про погашення податкового боргу за рахунок сплаченого Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" податку на додану вартість у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова здійснити заходи по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна яке належить Приватному підприємству "Каліна-Інфобуд".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 12.07.2010 р. №00002118/0.

Скасувати першу податкову вимогу від 19.08.2010 р. №1/560 та другу податкову вимогу від 04.10.2010 р. №2/683, що прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" витрати по сплаті судового збору в сумі 2,98 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі виготовлено 11 квітня 2011 року.

СуддяБартош Н.С.