Постанова № 15939204, 23.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3907/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністраціїдо відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністраціїзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 13.04.2011 року ВП № №24833265.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13.04.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин виконавчого листа № 2-а-122/2011, виданого 08.02.2011 року Лохвицьким районним судом Полтавської області. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки у добровільному порядку рішення суду не виконано, так як призначення, нарахування, виплата та фінансування щорічної допомоги, як і будь-якого іншого виду допомоги, до функцій та компетенції районного управління праці та соціального захисту населення Лохвицької райдержадміністрації не входить. Посилався на відсутність належного додаткового фінансового забезпечення як на поважну причину невиконання рішення суду за виконавчим листом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника підрозділу, заперечень не надав.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 07.02.2011 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічну державну допомогу на оздоровлення за період часу з 2009 року по 2010 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати та здійснити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат.

08.02.2011 року для примусового виконання вказаного рішення Лохвицьким районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-а-122/2011.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року № 2677-VI, який діє з 09.03.2011 року) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання вказаної норми Закону 03.03.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Солодовником В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-122/2011 від 08.02.2011 року та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду - 7.

Однак у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення суду боржником не виконано.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" 13.04.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Солодовником В.М. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду.

Зазначена постанова направлена боржникуразом із вимогою виконати рішення суду в 5-ти денний строк з дня отримання постанови про накладення штрафу, проте рішення суду залишається не виконаним.

Позивач посилається на відсутність відповідного фінансування як на поважну причину невиконання судового рішення.

Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: “Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невідємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобовязує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)” (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: “Гасан і Чеус проти Болгарії” від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів. Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем нарахування належної суми.

Відсутність же грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Позивачем не надано суду доказів виконання постанови Лохвицького районного суду Полтавської області або поважних причин її невиконання.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням субєкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністраціїдо відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко