Постанова № 15938729, 24.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1983/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Рябкова Р.Л.,

прокурора - Савченка В.А.,

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Метсплав"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метсплав"звернулося до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2007 року № 0000282301/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки № 109/23-1/30336272 від 23.01.2007 р. Висновки акту перевірки про порушення пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважає необґрунтованим, оскільки право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, отриманими від Приватного підприємства “Канкорд”. Вказує, що на момент укладення договору Приватне підприємство “Канкорд” було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вважає, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”, на виконання укладеного між позивачем та ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго” договору № 515 від 27.02.2011 року. Зазначає, що даний договір укладено ТОВ “Метсплав” з метою утримання нерухомого та іншого майна, що належить позивачу та використовувалося ним у своїй господарській діяльності.

17.05.2007 року листом № 05/1-458 вих.07 прокуратура Полтавської області повідомила господарський суд Полтавської області про вступ у справу за власною ініціативою.

Постановою господарського суду Полтавської області від 31.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову господарського суду Полтавської області від 31.05.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року справа прийнята до провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та прокурор у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях представники відповідача на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, посилалися на висновки виїзної планової перевірки ТОВ “Метсплав” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказували, що Приватне підприємство “Канкорд” не мало права на складення податкових накладних, оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2005 року у справі № 2-4052-1/05 свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Канкорд” визнано недійсним від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість з 09.10.2003 р. Згідно інформаційної довідки ДПІ у Соломянському районі м. Києва Приватне підприємство “Канкорд” у 2004 році подавало декларації з ПДВ з нульовими показниками, а з січня 2005 року декларації з ПДВ ним не подавались взагалі, що свідчить про несплату підприємством до державного бюджету сум ПДВ. Зазначали, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго” на поставку електроенергії Ржищівській філії ТОВ “Метсплав”, що є окремою юридичною особою та самостійним платником податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Метсплав”, код ЄДРПОУ 30336272, є юридичною особою. Позивач узятий на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 23.11.1999 р. за № 4411 та перереєстрований 23.11.2001 року та 05.11.2004 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Метсплав” зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23875259 серії НВ № 544889, індивідуальний податковий номер 303362716324.

У термін із 29.11.2006 року по 17.01.2007 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Метсплав” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 109/23-1/30336272 від 23.01.2007 р.

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005-2006 роки на загальну суму 1238418 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі недійсних податкових накладних, виписаних Приватним підприємством “Канкорд”, свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнано недійсним від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2005 року у справі № 2-4052-1/05 (стор. 49 акту перевірки).

Також, у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 3478 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”по поставці електроенергії Ржищівській філії ТОВ “Метсплав”, що є самостійним платником податку на додану вартість (стор. 51 акту перевірки).

На підставі акту перевірки за порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282301/0 від 30 січня 2007 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Метсплав" визначено суму податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 1857627 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 1238418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 619209 грн.

Копія розрахунку донарахованого податку та штрафних санкцій наявна у матеріалах справи (том 4 а.с.88). Загальна сума донарахованого податкового зобовязання з ПДВ згідно даного розрахунку складає 1238418 грн., оскільки з них: 3478 грн. складає сума ПДВ, включена позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”; відповідно (1238418 грн.-3478 грн.) =1234940 грн. - складає сума ПДВ, включена позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від Приватного підприємства «Канкорд».

Позивач не погодився із даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо порушення, яке перевіряючі пов'язують із включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 1234940 грн. на підставі недійсних податкових накладних, виписаних Приватним підприємством “Канкорд”, суд зазначає наступне.

Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон України “Про ПДВ”), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

П. 1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством “Канкорд”(Продавець) укладено договори поставки № 55 від 05.05.2004 р., № 18/4 від 02.02.2005 р., № 42/4 від 19.01.2006 року на поставку товару, асортимент та загальна кількість якого, зазначається у накладній, яка погоджується сторонами, додається до договору та є його невідємною частиною (п. 2.1 даних договорів).

Умови зазначених договорів є аналогічними. Згідно п. 2.2. договорів товар постачається партіями. Під партією розуміється асортимент та кількість товару, яка зазначається у накладній.

Умови поставки: поставка за адресою м. Полтава, вул. Шевченка, 44 (п. 3.1). Передача товару здійснюється за видатковою накладною та довіреністю. Датою поставки є дата передачі товару Покупцю (п. 3.3). Розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або в іншій формі (п. 4.4).

Поставка товару позивачу Приватним підприємством “Канкорд” здійснювалася за накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зауваження щодо складення первинних документів бухгалтерського обліку у акті перевірки відсутні. Також, у акті перевірки не ставиться під сумнів реальність господарських операцій по укладеним з Приватним підприємством “Канкорд” договорам.

Розрахунки між позивачем та Приватним підприємством “Канкорд” здійснювалися шляхом укладення протоколів про залік взаємних вимог від 30.12.2004р., від 30.06.2005 р., від 30.09.2005 р., від 30.12.2005 р., від 30.04.2006р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з Приватним підприємством “Канкорд” позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” за першою подією датою отримання податкової накладної від контрагента.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від Приватного підприємства “Канкорд” протягом лютого 2005 року квітня 2006 року, а саме: у лютому 2005 року - 219433 грн. (податкові накладні: № 335 від 14.08.2004 р., № 384 від 02.09.2004 р., № 336 від 14.08.2004 р., № 405 від 16.09.2004 р., № 455 від 25.11.2004 р., № 484 від 25.12.2004 р., № 493 від 28.12.2004 р.); у квітні 2005 року - 6080 грн. (податкові накладні: № 15 від 14.04.2005 р., № 17 від 24.04.2005 р.); у травні 2005 року - 41127 грн. (податкові накладні: № 21 від 30.05.2005 р., № 23 від 30.05.2005 р., № 22 від 30.05.2005 р., № 24 від 30.05.2005 р.); у червні 2005 року 10746 грн. (податкові накладні: № 29 від 21.06.2005 р., № 30 від 21.06.2005 р., № 31 від 30.06.2005 р.); у липні 2005 року - 1367 грн. згідно податкової накладної № 35 від 18.07.2005 р.; у серпні 2005 року 12000 грн. (податкові накладні: № 40 від 02.08.2005 р., № 37 від 29.08.2005 р.); у вересні 2005 року 254409 грн. (податкові накладні: № 35 від 01.09.2005 р., № 36 від 02.09.2005 р., № 38 від 05.09.2005 р., № 39 від 06.09.2005 р., № 40 від 07.09.2005 р., № 43 від 09.09.2005 р., № 45 від 10.09.2005 р., № 47 від 12.09.2005 р., № 49 від 13.09.2005 р., № 49-1 від 13.09.2005 р., № 51 від 14.09.2005 р., № 50 від 20.09.2005 р., № 53 від 21.09.2005 р., № 54 від 23.09.2005 р.); у жовтні 2005 року - 51273 грн. (податкові накладні: № 59 від 20.10.2005 р., № 62 від 31.10.2005 р.); у листопаді 2005 року 112200 грн. (податкові накладні: № 65 від 28.11.2005 р., № 67 від 30.11.2005 р.); у грудні 2005 року 28049 грн. (податкові накладні: № 68 від 12.12.2005 р., № 69 від 12.12.2005 р., № 74 від 29.12.2005 р.); у січні 2006 року 3028 грн. (податкові накладні: № 1 від 19.01.2006 р., № 12 від 31.01.2006 р.); у лютому 2006 року - 14968 грн. згідно податкової накладної № 14 від 28.02.2006 р.; у березні 2006 року - 125553 грн. (податкові накладні: від 15.03.2006 року № 17, від 24.03.2006 року № 19, від 30.03.2006 року № 25, від 31.03.2006 року № 28, від 31.03.3006 року № 32/1, від 31.03.2006 року № 29, від 31.03.2006 року № 32, від 15.03.2006 року № 16; у квітні 2006 року 354708 грн. (податкові накладні: від 03.04.2006 року № 03/04-1, від 04.04.2006 року № №38, 04/04-2, 04/04-1, від 05.04.2006 року № 05/04-1, від 06.04.2006 року №№ 06/04-4, 06/04-2, 06/04-1, 06/04-3, від 07.04.2006 року №№ 07/04-3, 07/04-4, 07/04-2, 07/04-1, від 08.04.2006 року №08/04-1, від 09.04.2006 року № 09/04-1, від 10.04.2006 року № 10/04-1, від 11.04.2006 року № 11/04-1, від 13.04.2006 року № 13/04-1, від 14.04.2006 року № 14/04-1, від 12.04.2006 року № 12/04-1, від 15.04.2006 року №№ 15/04-2, 15/04-1, від 17.04.2006 року № 17/04-1, від 18.04.2006 року №№ 18/04-3, 18/04-2, 18/04-1, від 19.04.2006 року №№ ПФ-0000001, 19/04-1, від 20.04.2006 року №№ ПФ-0000002, 20/04-2, 20/04-1, від 21.04.2006 року №№ ПФ-0000003, 21/04-1/ 21/04-2, від 22.04.2006 року № ПФ-0000004, від 25.04.2006 року № № ПФ-0000005, 25/04-1, від 27.04.2006 року № № 40, 27/04-1, 27/04-2, від 28.04.2006 року № 28/04-1).

Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи та надавалися перевіряючим під час проведення перевірки (том 1 а.с. 55-57).

Податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підписані та скріплені печаткою Приватного підприємства "Канкорд".

Суд не бере до уваги доводи представників відповідача про недійсність податкових накладних, виписаних Приватним підприємством “Канкорд”, що перевіряючі пов'язують з рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 23.12.2005 року № 2-4052-1/05, яким визнано недійсним статут ПП "Канкорд" від 02.10.2003 р. та свідоцтво платника ПДВ ПП "Канкорд", видане 09.10.2003 р., від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальність господарської операції із Приватним підприємством «Канконд», яку відповідач повязує з не поданням Приватним підприємством «Канконд»декларацій з ПДВ та несплатою останнім сум податного зобовязання по податку на додану вартість, виходячи з наступного.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій у діях працівників позивача та Приватного підприємства «Канкорд»не встановлені.

На момент укладення договорів та видачі позивачу податкових накладних у 2004 році, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2005 року та січні - лютому 2006 року Приватне підприємство “Канкорд” мало статус платника податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36085530 серії НБ № 168586 (том 2 а.с 14).

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно отриманих від Приватне підприємство “Канкорд” податкових накладних у лютому 2005 року (податкові накладні: № 335 від 14.08.2004 р., № 384 від 02.09.2004 р., № 336 від 14.08.2004 р., № 405 від 16.09.2004 р., № 455 від 25.11.2004 р., № 484 від 25.12.2004 р., № 493 від 28.12.2004 р.); у квітні 2005 року - 6080 грн. (податкові накладні: № 15 від 14.04.2005 р., № 17 від 24.04.2005 р.); у травні 2005 року (податкові накладні: № 21 від 30.05.2005 р., № 23 від 30.05.2005 р., № 22 від 30.05.2005 р., № 24 від 30.05.2005 р.); у червні 2005 року (податкові накладні: № 29 від 21.06.2005 р., № 30 від 21.06.2005 р., № 31 від 30.06.2005 р.); у липні 2005 року згідно податкової накладної № 35 від 18.07.2005 р.; у серпні 2005 року (податкові накладні: № 40 від 02.08.2005 р., № 37 від 29.08.2005 р.); у вересні 2005 року (податкові накладні: № 35 від 01.09.2005 р., № 36 від 02.09.2005 р., № 38 від 05.09.2005 р., № 39 від 06.09.2005 р., № 40 від 07.09.2005 р., № 43 від 09.09.2005 р., № 45 від 10.09.2005 р., № 47 від 12.09.2005 р., № 49 від 13.09.2005 р., № 49-1 від 13.09.2005 р., № 51 від 14.09.2005 р., № 50 від 20.09.2005 р., № 53 від 21.09.2005 р., № 54 від 23.09.2005 р.); у жовтні 2005 року (податкові накладні: № 59 від 20.10.2005 р., № 62 від 31.10.2005 р.); у листопаді 2005 року (податкові накладні: № 65 від 28.11.2005 р., № 67 від 30.11.2005 р.); у грудні 2005 року (податкові накладні: № 68 від 12.12.2005 р., № 69 від 12.12.2005 р., № 74 від 29.12.2005 р.); у січні 2006 року (податкові накладні: № 1 від 19.01.2006 р., № 12 від 31.01.2006 р.); у лютому 2006 року згідно податкової накладної № 14 від 28.02.2006 р.

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі рішення Соломянського районного суду м. Києва від 23.12.2005 року № 2-4052-1/05 ДПІ у Соломянському районі м. Києва було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Канкорд”, про що складено відповідний акт № 2726 від 13.03.2006 року (том 1 а.с. 105).

Доказів оскарження та скасування зазначеного акта суду не надано.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

П. 9.8 ст. 9 цього Закону передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Згідно положень пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 року № 79 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за N 208/4429 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до акту анулювання реєстрації платника ПДВ № 2726, складеного 13.03.2006 року, Приватне підприємство “Канкорд” виключено із Реєстру платників податку на додану вартість 13 березня 2006 року.

З огляду на викладене, позивач у березні 2006 року та у квітні 2006 року сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством "Канкорд", реєстрація якого як платника податку на додану вартість анульована 13.03.2006 року.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10.02.2011 року у справі № К-22492/07 (том 4 а.с.31), якою скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції у даній справі, зазначено про необхідність дослідження питання, які саме податкові накладні, видані Приватним підприємством «Канкорд»позивачу після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Канкорд»(том 4 а.с. 31).

Згідно частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Позивачем включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у березні 2006 року в розмірі 125553 грн. на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством “Канкорд”: від 15.03.2006 року № 17, від 24.03.2006 року № 19, від 30.03.2006 року № 25, від 31.03.2006 року № 28, від 31.03.3006 року № 32/1, від 31.03.2006 року № 29, від 31.03.2006 року № 32, від 15.03.2006 року № 16.

Також, позивачем включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2006 року в розмірі 354708 грн. на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством “Канкорд”: від 03.04.2006 року № 03/04-1, від 04.04.2006 року № №38, 04/04-2, 04/04-1, від 05.04.2006 року № 05/04-1, від 06.04.2006 року №№ 06/04-4, 06/04-2, 06/04-1, 06/04-3, від 07.04.2006 року №№ 07/04-3, 07/04-4, 07/04-2, 07/04-1, від 08.04.2006 року №08/04-1, від 09.04.2006 року № 09/04-1, від 10.04.2006 року № 10/04-1, від 11.04.2006 року № 11/04-1, від 13.04.2006 року № 13/04-1, від 14.04.2006 року № 14/04-1, від 12.04.2006 року № 12/04-1, від 15.04.2006 року №№ 15/04-2, 15/04-1, від 17.04.2006 року № 17/04-1, від 18.04.2006 року №№ 18/04-3, 18/04-2, 18/04-1, від 19.04.2006 року №№ ПФ-0000001, 19/04-1, від 20.04.2006 року №№ ПФ-0000002, 20/04-2, 20/04-1, від 21.04.2006 року №№ ПФ-0000003, 21/04-1/ 21/04-2, від 22.04.2006 року № ПФ-0000004, від 25.04.2006 року № № ПФ-0000005, 25/04-1, від 27.04.2006 року № № 40, 27/04-1, 27/04-2, від 28.04.2006 року № 28/04-1.

Зазначені вище податкові накладні, видані позивачу Приватним підприємством “Канкорд” після дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ - 13 березня 2006 року, відтак не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача у березні-квітня 2006 року на загальну суму 480261 грн. = (125553 грн. + 354708 грн. ).

Згідно п.п. 7.1.3 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, копія якого наявна у матеріалах справи (том 4 а.с. 88) штрафні (фінансові) санкції нараховані відповідачем у розмірі 50% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку.

З огляду на викладене, відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 240130 грн. 50 коп.

Разом з тим, відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при включенні Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсплав»до складу податкового кредиту податку на додану вартість у лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2005 року та січні, лютому 2006 року на загальну суму 754679 грн. = (1234940 грн. 480261 грн.) та відповідно штрафні санкції у розмірі 377339 грн. 50 коп. (754679 грн. х 50%).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд приходить до висновку, що включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 754679 грн., сплачених при придбанні товару у Приватного підприємства “Канкорд”, здійснені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Щодо порушення, яке перевіряючі пов'язують із включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 3478 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метсплав" (Споживач) та ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго” (Енергопостачальна організація) укладено договір № 515 від 27.02.2001 року на користування електричною енергією, згідно з п.1 якого електропостачальна організація зобовязується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач (позивач) зобовязується своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені цим договором.

П.п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго” позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” за першою подією датою отримання податкової накладної від контрагента.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 3478 грн. до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”: № 703 від 01.04.2005 року, № 1242 від 01.04.2005 року, № 1355 від 26.08.2005 року, № 1747 від 17.08.2005 року, № 2554 від 30.09.2005 року, № 3245 від 30.09.2005 року, № 3661 від 27.10.2005 року, № 4034 від 28.12.2005 року № 4589 від 28.12.2005 року, № 4556 від 28.12.2005 року, № 186 від 28.02.2006 року, № 5047 від 28.02.2006 року, № 4720 від 28.02.2006 року, № 298 від 28.04.2006 року, № 365 від 28.04.2006 року.

Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (том. 3 а.с. 251-259) та надавалися перевіряючим під час проведення перевірки. Зауваження щодо оформлення зазначених податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підписані та скріплені печаткою ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”.

Зазначені податкові накладні містять назву, податковий номер платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю " Метсплав" (3033627163240), номер свідоцтва, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю " Метсплав" (23875259) та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" (м. Полтава, вул. Артема, 13 кв. 71), а не відповідні реквізити Ржищівської філії ТОВ "Метсплав", яка також була зареєстрована самостійним платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 13794345, том 4 а.с. 114).

Відтак, доводи відповідача про те, що ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго” видано податкові накладні Ржищівській філії ТОВ "Метсплав", а не позивачу, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ржищівська філія ТОВ "Метсплав" не є юридичною особою, являється відокремленим підрозділом позивача та створена для проведення підприємницької діяльності Товариства на території Полтавської області з метою одержання прибутку. (п. п. 1.3, 2.1, 3.1 Положення про Ржищівську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав", том 4 а.с. 110).

Таким чином, висновки акту перевірки, що Ржищівська філія ТОВ "Метсплав" є юридичною особою (том 1 а.с. 9-10) є помилковими.

У власності позивача в період з 14.11.2000 р. по 07.10.2006 р. перебувало нерухоме майно (грузова площадка пристані, до складу якої входить контора, прохідна вісова, причальна стінка та ін.), яке знаходилося за адресою вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів, Кагарлицького району Київської області.

Копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 44 від 14.11.2000 року, акту приймання передачі основних засобів від 29.12.2000 р. та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.10.2006 року наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 30-32).

У письмових поясненнях позивач зазначає (том. 4 а.с. 95), що заготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Метсплав" металобрухт завозився на власну грузову площадку пристані у м. Ржищів, яка знаходиться на березі р. Дніпро, для накопичення та подальшої відправки річковим транспортом. Копія договору № 01 від 01.01.2004 р. з ВАТ «Креченчуцкий річний порт»наявна у матеріалах справи (том. 4 а.с. 115).

Згідно п. 3.10 Положення про Ржищівську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" все майно філії відображається на окремому балансі філії.

Відповідачем не надано суду доказів, що зазначене майно знаходилося на балансі саме Ржищівської філії ТОВ "Метсплав".

Разом з тим, згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" зазначене майно обліковувалося на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав", яким валовий дохід, отриманий при реалізації зазначеного майна зазначені у декларації з податку на прибуток позивача за жовтень та ІУ квартал 2006 року, що підтверджується довідкою № 197 Мс/2011 від 05.05.2001 р. (том.4 а.с.97).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, до розміру податкового кредиту позивачем було включено податок на додану вартість в розмірі 3478 грн. у зв'язку з придбанням електричної енергії з метою здійснення господарської діяльності, за укладеним договором з ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”, на підставі виписаних останнім належно оформлених податкових накладних.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновків акту перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 3478 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення, натомість визнати його протиправним і скасувати в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Метсплав" суми податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 1141485 грн. 60 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 760990 грн. 40 коп. = (754679 грн. + 3478 грн.) та відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 380495 грн. 20 коп.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Метсплав" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000282301/0 від 30 січня 2007 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Метсплав" суми податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 1141485 грн. 60 коп. (один мільйон сто сорок одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять гривень шістдесят копійок), у тому числі: за основним платежем - в сумі 760990 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят тисяч гривень дев'ятсот дев'яносто гривень сорок копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 380495 грн. 20 коп. (триста вісімдесят тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень двадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Метсплав" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2011 року.

СуддяС.С. Сич