Постанова № 15938083, 15.03.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15.03.2011 р. Справа № 2а-291/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В., секретар Салова І.О.,

розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "Бентобудсервіс", вул. Садова, 1,Миколаїв,54001 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0030320700/0, №0030330700/0 від 12.11.2010 р., ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0030320700/0 від 12.11.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в суму 1288,50грн. (основний платіж 859,00грн., штрафні санкції 429,50грн.), та податкового повідомлення-рішення №0030330700/0 від 12.11.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 157808,00грн.. Вважаючи підстави, що викладені в акті перевірки (складання податкових накладних з порушення встановленого порядку в звязку з зазначенням в них місця знаходження продавця товару, за яким останній фактично не перебував) прийняття оспорюваного рішення надуманими, а перевірку, проведену контролюючим органом, незаконною, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач в запереченях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановлених податкових повідомлень-рішень, оскільки податкової накладні, видані позивачеві ТОВ «ІС-Трейд», містять відомості про місце знаходження підприємства (м.Миколаїв узвіз Варварівський,5), за яким ТОВ «ІС-Трейд»фактично не знаходиться, а у позивача відсутні документи на підтвердження транспортування товарів, що були придбані у ТОВ «ІС-Трейд».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(нормативні акти чинні на час виникнення правовідносин між сторонами).

Так, відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Відповідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 даного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно п.п. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п.п. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми встановлюють, що до складу валових витрат, на підставі яких може бути сформовано податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Миколаєва.

В період з 30.08.2010 по 15.09.2010 та з 27.10.2010 по 29.102010 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.12.2009 та з 01.05.2010 по 31.05.2010.

За наслідками перевірки складено акт №1729/07-000/33188728 від 02.11.2010 (надалі по тексту акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.п.7.4.5 п.п.7.5.1 п.п.7.7.2 п.п.7.7.10 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 157808грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року на 859грн..

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0030320700/0 від 12.11.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1288,50грн. (основний платіж 859,00грн., штрафні санкції 429,50грн.), та податкове повідомлення-рішення №0030330700/0 від 12.11.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 157808,00грн..

Підставою (відповідно до акта перевірки) для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшеня суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є висновок контролюючого про складання контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд»податкових накладних, на підставі яких в подальшому позивачем формувався податковий кредит, з порушення встановленого порядку, зокрема в звязку з зазначенням в них місця знаходження продавця товару (ТОВ «ІС-Трейд»), за яким останній фактично не перебував. В судовому засіданні представником позивача заявлено також про безтоварність операцій між ТОВ «ІС-Трейд»та ТОВ «Бентобудсервіс», що не підтверджені на час проведення перевірки товарно-транспортними накладними, та недобросовісність ТОВ «ІС-Трейд», яким не сплачено до бюджету податкових зобовязань за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс».

При цьому, жодного порушення податкового законодавства безпосередньо позивачем контролюючим органом не встановлено.

При розгляді справи також встановлено, що 30.04.2010 між позивачем та ТОВ «Батумський морський порт»було укладено договір, згідно якого ТОВ «Бентобудсервіс»зобовязався передати даному підприємству товар грейфера у відповідності зі специфікацією № 1 до даного договору, а саме моделі: грейфер К136 та грейфер 16-Л2. З метою виконання зазначеної угоди, 30.04.2010 позивачем було укладено договір з ТОВ «ІС-Трейд», згідно умов якого ТОВ «ІС-Трейд»зобовязалось надати грейфер К136 та грейфера 16-Л2-Пр ТОВ «Бентобудсервіс», а позивач зобовязався прийняти та оплатити даний товар на умовах, викладених в даному договорі.

12.05.2010 ТОВ «Бентобудсервіс»було здійснено попередню оплату за товар ТОВ «ІС-Трейд». Після чого, ТОВ «ІС-Трейд», яке було зареєстровано платником податку на додану вартість було, виписано податкову накладну на дану продукцію.

04.08.2010 ТОВ «ІС-Трейд»згідно прийнятим на себе зобовязанням за договором від 30.04.2010 було передано ТОВ «Бентобудсервіс»грейфер К136, що підтверджується видатковою накладною №201.

11.10.2010 ТОВ «ІС-Трейд»на виконання прийнятих на себе зобовязань за договором від 30.04.2010 передало ТОВ «Бентобудсервіс»грейфера 16-Л2-Пр у кількості 2 одиниці, що підтверджується видатковою накладною № 1110/1.

Після чого, на виконання договірних зобовязань перед ТОВ «Батумський морський порт»за договором від 30.04.2010, ТОВ «Бентобудсервіс»здійснив відправку даної продукції за межі митної території України, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями.

Крім того, 18.03.2010 між ТОВ «Бентобудсервіс»та ТОВ «Росамед»було укладено договір, відповідно п.1.1. якого позивач зобовязався передати у власність ТОВ «Росамед»продукцію - миючі машини ММ4А та запасні частини до них відповідно специфікацією №1. На виконання прийнятих на себе договірних зобовязань, 30.04.2010 ТОВ «Бентобудсервіс»укладено договір з ТОВ «ІС-Трейд», відповідно до умов якого ТОВ «ІС-Трейд»зобовязалося надати позивачу миючі машини ММ4А разом з запасними частинами до них.

Після здійснення ТОВ «Бентобудсервіс»оплати за дану продукцію, що підтверджується банківськими виписками, ТОВ «ІС-Трейд»було виписано позивачу відповідні податкові накладні від 06.05.2010 та 17.05.2010.

На виконання прийнятих на себе за договором від 30.04.2010 зобовязань, 17.05.2010 ТОВ «ІС-Трейд»передано ТОВ «Бентобудсервіс»миючі машинки у кількості двадцяти одиниць, що підтверджується видатковою накладною №РН-114, а 04.06.2010 запасні частини до миючих машинок, що підтверджується накладним №164/1, №164/2.

Після чого, на виконання прийнятих на себе зобовязань за договором з ТОВ «Росамед»від 18.03.2010, позивачем було відправлено дану продукцію за межі митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями.

Підтвердженням реального здійснення позивачем господарських операцій є наявність письмових цивільно-правових угод, платіжних доручень, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявок на виконання перевезень, рахунків-фактури на організацію транспортування вантажів, платіжних документів на оплату транспортних послуг, актів здачі-прийняття виконаних робіт, договорами на перевезення вантажу укладеними між Позивачем та СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2. Документи, якими позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту, є такими, що достеменно підтверджують такі витрати та факт придбання товару (реальність господарських операцій), оскільки відповідають вимогам (обовязкові реквізити) ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

На думку суду, дослідженні фактичні дані вказують на наявність в діях позивача економічної доцільності витрат на придбання товарів та наміру придбання товару для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В подальшому товари були реалізовані учасникам господарських відносин, що свідчить про реальну наявність майна, що було предметом угод, товарність господарських операцій при придбані товарів та підтверджується зовнішньоекономічними контрактами між позивачем та підприємствами нерезидентами ТОВ «Росамед»та ТОВ «Батумський порт», міжнародними товарно-транспортними накладними, вантажними митними деклараціями.

В даному випадку припущення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІС-Трейд»не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено факт поставки товарів по господарським операціям, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. А при доведеності реальності вчинених господарських операції, що були підставою для формування позивачем податкового кредиту, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на безтоварність господарських операцій, в звязку з не підтвердженням їх товарно-транспортними накладними є невмотивованими, оскільки спростовуються дослідженими в судовому засіданні договорами на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними (від 04.08.2010 та 11.10.2010), актами здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявками на виконання перевезень, рахунками-фактурами на організацію транспортування вантажів, платіжними документами на оплату транспортних послуг, свідченнями директора ТОВ «ІС-Трейд»ОСОБА_3, із яких слідує, що перевезення грейферів (16-Л2-ПР, К-136) проводилось за рахунок покупця (позивача) іншими субєктами господарювання перевізниками.

Зазначення представником відповідача про відсутність у контрагента ТОВ «ІС-Трейд»продавця товару достатніх основних засобів, трудових ресурсів, як на підставу неможливості проведення господарських операцій, в даному конкретному випадку при доведеності фактичного виконання зобовязань та перевезення товару за рахунок покупця третіми особами субєктами господарювання-перевізниками, не має правового значення, оскільки чинне законодавство, що регулює правовідносини в сфері поставок, не містить обмежень щодо отримання та транспортування товару від продавця до покупця за рахунок останнього з залученням інших субєктів господарювання - перевізників.

Судження представника відповідача про недійсність податкових накладних з причин зазначення в них юридичної адреси, за якою продавець фактично не знаходиться, суд вважає надуманими та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки сам факт неперебування субєкта господарювання за адресою, вказаною з ЄДРЮФОП, не є підставою для визнання документів недійсними або незаконними. Крім того, як слідує із акта перевірки, припущення про незнаходження контрагента позивача (ТОВ «ІС-Трейд») за адресою, зазначеною в податкових накладних, стосується періоду проведення контролюючим органом перевірки (серпень-жовтень 2010 року), а не вчинення ТОВ «ІС-Трейд»та позивачем господарських операцій (до 18.05.2010 року). До того ж, допитаний в якості свідка (відповідно попереджений про кримінальну відповідальність) директор ТОВ «ІС-Трейд»ОСОБА_3 в суді показав, що в період вчинення ТОВ «Бентобудсервіс»господарських операцій з ТОВ «ІС-Трейд»останнє перебувало за адресою, вказаною в виданих податкових накладних. Зазначене (перебування ТОВ «ІС-Трейд»в період вчинення господарських операцій з ТОВ «Бентобудсервіс»за адресою: м.Миколаїв Варварівський узвіз,5) також підтверджено дослідженими в судовому засіданні договором оренди ТОВ «ІС-Трейд»(договір між ТОВ «ІС-ТРЕЙД»та Миколаївською морською спортивно-технічною школою Товариства сприяння обороні України) нежитлового приміщення за адресою: м.Миколаїв Варварівський узвіз,5, актом приймання-передачі нежитлового приміщення, платіжними документами за оренду вказаного приміщення та оплату за електричну енергію від імені ТОВ «ІС-Трейд».

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів п.1.8, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1, 7.72, 7.7.10 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є припущеннями, які не підтвердженні достатніми та допустимими доказами, що суперечить приписам п.п. 2.3.4. п. 2.3. розділу 2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»№ 327 від 10.08.2005р. (не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання), та спростовуються дослідженими в судовому засіданні фактичними даними.

Доводи представника контролюючого органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту в звязку з тим, що контрагент позивача - ТОВ «ІС-Трейд»не сплатило до бюджету податкові зобовязання за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс», були предметом судового дослідження та визнані судом необґрунтованими.

Так, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобовязанні не покладено обовязок зясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, субєкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими субєктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, обставини, на які посилається відповідач (несплата контрагентом позивача-ТОВ «ІС-Трейд»податкових зобовязань), знаходяться поза межами вимог пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит, оскільки вказаний закон не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення п.1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з контрагент ТОВ «ІС-Трейд», що були обумовлені діловою метою, судження ДПІ про безтоварність здійснених між позивачем та контрагентом правочинів є бездоказовими.

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контектсі наведених правових норм вказує на неправомірність прийнятих відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 12.11.2010 року за №0030320700/0 про визначення ТОВ «Бентобудсервіс» податкового зобовязання за платежем з податку на додану варітсь.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 12.11.2010 року за №0030330700/0 про зменшення ТОВ «Бентобудсервіс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бентобудсервіс» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

СуддяІ. В. Желєзний

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В., секретар Салова І.О.,

розглянувши адміністративну справу за позовом

ТОВ «Бентобудсервіс» (54001 Миколаївська область м.Миколаїв вул.Садова,1)

до

Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва (54001 Миколаївська область м.Миколаїв вул.Потьомкінська,24/2)

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0030320700/0 від 12.11.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в суму 1288,50грн. (основний платіж 859,00грн., штрафні санкції 429,50грн.), та податкового повідомлення-рішення №0030330700/0 від 12.11.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 157808,00грн.. Вважаючи підстави, що викладені в акті перевірки (складання податкових накладних з порушення встановленого порядку в звязку з зазначенням в них місця знаходження продавця товару, за яким останній фактично не перебував) прийняття оспорюваного рішення надуманими, а перевірку, проведену контролюючим органом, незаконною, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач в запереченях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановлених податкових повідомлень-рішень, оскільки податкової накладні, видані позивачеві ТОВ «ІС-Трейд», містять відомості про місце знаходження підприємства (м.Миколаїв узвіз Варварівський,5), за яким ТОВ «ІС-Трейд»фактично не знаходиться, а у позивача відсутні документи на підтвердження транспортування товарів, що були придбані у ТОВ «ІС-Трейд».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(нормативні акти чинні на час виникнення правовідносин між сторонами).

Так, відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).

Відповідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 даного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно п.п. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п.п. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми встановлюють, що до складу валових витрат, на підставі яких може бути сформовано податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м.Миколаєва.

В період з 30.08.2010 по 15.09.2010 та з 27.10.2010 по 29.102010 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.12.2009 та з 01.05.2010 по 31.05.2010.

За наслідками перевірки складено акт №1729/07-000/33188728 від 02.11.2010 (надалі по тексту акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.п.7.4.5 п.п.7.5.1 п.п.7.7.2 п.п.7.7.10 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 157808грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року на 859грн..

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0030320700/0 від 12.11.2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1288,50грн. (основний платіж 859,00грн., штрафні санкції 429,50грн.), та податкове повідомлення-рішення №0030330700/0 від 12.11.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 157808,00грн..

Підставою (відповідно до акта перевірки) для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшеня суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є висновок контролюючого про складання контрагентом позивача - ТОВ «ІС-Трейд»податкових накладних, на підставі яких в подальшому позивачем формувався податковий кредит, з порушення встановленого порядку, зокрема в звязку з зазначенням в них місця знаходження продавця товару (ТОВ «ІС-Трейд»), за яким останній фактично не перебував. В судовому засіданні представником позивача заявлено також про безтоварність операцій між ТОВ «ІС-Трейд»та ТОВ «Бентобудсервіс», що не підтверджені на час проведення перевірки товарно-транспортними накладними, та недобросовісність ТОВ «ІС-Трейд», яким не сплачено до бюджету податкових зобовязань за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс».

При цьому, жодного порушення податкового законодавства безпосередньо позивачем контролюючим органом не встановлено.

При розгляді справи також встановлено, що 30.04.2010 між позивачем та ТОВ «Батумський морський порт»було укладено договір, згідно якого ТОВ «Бентобудсервіс»зобовязався передати даному підприємству товар грейфера у відповідності зі специфікацією № 1 до даного договору, а саме моделі: грейфер К136 та грейфер 16-Л2. З метою виконання зазначеної угоди, 30.04.2010 позивачем було укладено договір з ТОВ «ІС-Трейд», згідно умов якого ТОВ «ІС-Трейд»зобовязалось надати грейфер К136 та грейфера 16-Л2-Пр ТОВ «Бентобудсервіс», а позивач зобовязався прийняти та оплатити даний товар на умовах, викладених в даному договорі.

12.05.2010 ТОВ «Бентобудсервіс»було здійснено попередню оплату за товар ТОВ «ІС-Трейд». Після чого, ТОВ «ІС-Трейд», яке було зареєстровано платником податку на додану вартість було, виписано податкову накладну на дану продукцію.

04.08.2010 ТОВ «ІС-Трейд»згідно прийнятим на себе зобовязанням за договором від 30.04.2010 було передано ТОВ «Бентобудсервіс»грейфер К136, що підтверджується видатковою накладною №201.

11.10.2010 ТОВ «ІС-Трейд»на виконання прийнятих на себе зобовязань за договором від 30.04.2010 передало ТОВ «Бентобудсервіс»грейфера 16-Л2-Пр у кількості 2 одиниці, що підтверджується видатковою накладною № 1110/1.

Після чого, на виконання договірних зобовязань перед ТОВ «Батумський морський порт»за договором від 30.04.2010, ТОВ «Бентобудсервіс»здійснив відправку даної продукції за межі митної території України, що підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями.

Крім того, 18.03.2010 між ТОВ «Бентобудсервіс»та ТОВ «Росамед»було укладено договір, відповідно п.1.1. якого позивач зобовязався передати у власність ТОВ «Росамед»продукцію - миючі машини ММ4А та запасні частини до них відповідно специфікацією №1. На виконання прийнятих на себе договірних зобовязань, 30.04.2010 ТОВ «Бентобудсервіс»укладено договір з ТОВ «ІС-Трейд», відповідно до умов якого ТОВ «ІС-Трейд»зобовязалося надати позивачу миючі машини ММ4А разом з запасними частинами до них.

Після здійснення ТОВ «Бентобудсервіс»оплати за дану продукцію, що підтверджується банківськими виписками, ТОВ «ІС-Трейд»було виписано позивачу відповідні податкові накладні від 06.05.2010 та 17.05.2010.

На виконання прийнятих на себе за договором від 30.04.2010 зобовязань, 17.05.2010 ТОВ «ІС-Трейд»передано ТОВ «Бентобудсервіс»миючі машинки у кількості двадцяти одиниць, що підтверджується видатковою накладною №РН-114, а 04.06.2010 запасні частини до миючих машинок, що підтверджується накладним №164/1, №164/2.

Після чого, на виконання прийнятих на себе зобовязань за договором з ТОВ «Росамед»від 18.03.2010, позивачем було відправлено дану продукцію за межі митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями.

Підтвердженням реального здійснення позивачем господарських операцій є наявність письмових цивільно-правових угод, платіжних доручень, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявок на виконання перевезень, рахунків-фактури на організацію транспортування вантажів, платіжних документів на оплату транспортних послуг, актів здачі-прийняття виконаних робіт, договорами на перевезення вантажу укладеними між Позивачем та СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2. Документи, якими позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту, є такими, що достеменно підтверджують такі витрати та факт придбання товару (реальність господарських операцій), оскільки відповідають вимогам (обовязкові реквізити) ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

На думку суду, дослідженні фактичні дані вказують на наявність в діях позивача економічної доцільності витрат на придбання товарів та наміру придбання товару для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В подальшому товари були реалізовані учасникам господарських відносин, що свідчить про реальну наявність майна, що було предметом угод, товарність господарських операцій при придбані товарів та підтверджується зовнішньоекономічними контрактами між позивачем та підприємствами нерезидентами ТОВ «Росамед»та ТОВ «Батумський порт», міжнародними товарно-транспортними накладними, вантажними митними деклараціями.

В даному випадку припущення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІС-Трейд»не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено факт поставки товарів по господарським операціям, які були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. А при доведеності реальності вчинених господарських операції, що були підставою для формування позивачем податкового кредиту, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на безтоварність господарських операцій, в звязку з не підтвердженням їх товарно-транспортними накладними є невмотивованими, оскільки спростовуються дослідженими в судовому засіданні договорами на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними (від 04.08.2010 та 11.10.2010), актами здачі-прийняття виконаних транспортних послуг, заявками на виконання перевезень, рахунками-фактурами на організацію транспортування вантажів, платіжними документами на оплату транспортних послуг, свідченнями директора ТОВ «ІС-Трейд»ОСОБА_3, із яких слідує, що перевезення грейферів (16-Л2-ПР, К-136) проводилось за рахунок покупця (позивача) іншими субєктами господарювання перевізниками.

Зазначення представником відповідача про відсутність у контрагента ТОВ «ІС-Трейд»продавця товару достатніх основних засобів, трудових ресурсів, як на підставу неможливості проведення господарських операцій, в даному конкретному випадку при доведеності фактичного виконання зобовязань та перевезення товару за рахунок покупця третіми особами субєктами господарювання-перевізниками, не має правового значення, оскільки чинне законодавство, що регулює правовідносини в сфері поставок, не містить обмежень щодо отримання та транспортування товару від продавця до покупця за рахунок останнього з залученням інших субєктів господарювання - перевізників.

Судження представника відповідача про недійсність податкових накладних з причин зазначення в них юридичної адреси, за якою продавець фактично не знаходиться, суд вважає надуманими та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки сам факт неперебування субєкта господарювання за адресою, вказаною з ЄДРЮФОП, не є підставою для визнання документів недійсними або незаконними. Крім того, як слідує із акта перевірки, припущення про незнаходження контрагента позивача (ТОВ «ІС-Трейд») за адресою, зазначеною в податкових накладних, стосується періоду проведення контролюючим органом перевірки (серпень-жовтень 2010 року), а не вчинення ТОВ «ІС-Трейд»та позивачем господарських операцій (до 18.05.2010 року). До того ж, допитаний в якості свідка (відповідно попереджений про кримінальну відповідальність) директор ТОВ «ІС-Трейд»ОСОБА_3 в суді показав, що в період вчинення ТОВ «Бентобудсервіс»господарських операцій з ТОВ «ІС-Трейд»останнє перебувало за адресою, вказаною в виданих податкових накладних. Зазначене (перебування ТОВ «ІС-Трейд»в період вчинення господарських операцій з ТОВ «Бентобудсервіс»за адресою: м.Миколаїв Варварівський узвіз,5) також підтверджено дослідженими в судовому засіданні договором оренди ТОВ «ІС-Трейд»(договір між ТОВ «ІС-ТРЕЙД»та Миколаївською морською спортивно-технічною школою Товариства сприяння обороні України) нежитлового приміщення за адресою: м.Миколаїв Варварівський узвіз,5, актом приймання-передачі нежитлового приміщення, платіжними документами за оренду вказаного приміщення та оплату за електричну енергію від імені ТОВ «ІС-Трейд».

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів п.1.8, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1, 7.72, 7.7.10 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є припущеннями, які не підтвердженні достатніми та допустимими доказами, що суперечить приписам п.п. 2.3.4. п. 2.3. розділу 2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»№ 327 від 10.08.2005р. (не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання), та спростовуються дослідженими в судовому засіданні фактичними даними.

Доводи представника контролюючого органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту в звязку з тим, що контрагент позивача - ТОВ «ІС-Трейд»не сплатило до бюджету податкові зобовязання за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс», були предметом судового дослідження та визнані судом необґрунтованими.

Так, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобовязанні не покладено обовязок зясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, субєкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими субєктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, обставини, на які посилається відповідач (несплата контрагентом позивача-ТОВ «ІС-Трейд»податкових зобовязань), знаходяться поза межами вимог пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит, оскільки вказаний закон не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення п.1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з контрагент ТОВ «ІС-Трейд», що були обумовлені діловою метою, судження ДПІ про безтоварність здійснених між позивачем та контрагентом правочинів є бездоказовими.

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контектсі наведених правових норм вказує на неправомірність прийнятих відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 12.11.2010 року за №0030320700/0 про визначення ТОВ «Бентобудсервіс»податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 12.11.2010 року за №0030330700/0 про зменшення ТОВ «Бентобудсервіс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бентобудсервіс» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В.Желєзний