Постанова № 15938082, 26.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:30 год.

26.11.2010 р.Справа № 2а-2397/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 21.04.10 р.,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомакціонерного товариства закритого типу "Магазин № 100", вул. Радянська, 9/1, м. Миколаїв, 54017 доРегіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів ДПА України в Миколаївській області, вул. Нікольська, 47, м. Миколаїв, 54001 провизнання нечинними рішення № 14/10-16 від 02.04.10 р., розпоряджень № 15/32-221 від 02.04.10 р., № 16/32-221 від 02.04.10 р. В С Т А Н О В И В:

До адміністративного суду надійшла позовна заява акціонерного товариства закритого типу "Магазин № 100" (далі - позивач), у якій позивач просить визнати нечинними рішення № 14/10-16 від 02.04.10 р., розпорядження № 15/32-221, № 16/32-221 від 02.04.10 р., прийняті Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів ДПА України в Миколаївській області (далі - відповідач), якими відповідач анулював ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Заявою від 04.06.10 р. (а. с. 45-47) позивач змінив позовні вимоги та просить суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача Зізди Г.І. та Гавріш Г.Г.,

- скасувати рішення № 14/10-16 від 02.04.10 р.,

- скасувати розпорядження № 15/32-221, № 16/32-221 від 02.04.10 р.

Відповідно до ст. 137 ч. 1 КАС України, у редакції чинній на момент подання вказаної заяви, позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги під час судового розгляду та ним подана письмова заява, суд розглядає вимоги, викладені у заяві позивача від 04.06.10 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перевірка проведена з порушенням встановленого порядку її проведення; за одне й те ж порушення до позивача застосовано два види адміністративно-господарських санкцій, зокрема штраф та анулювання ліцензій; позивачем не доведено факту продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітній особі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов з наведених підстав.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 24-27), у яких послався на дотримання ним порядку проведення перевірки; правомірність одночасного застосування до позивача таких адміністративно-господарських санкцій, як штраф та анулювання ліцензій; доведеність факту продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітній особі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 26.11.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, суд встановив наступне.

04.03.10 р. відповідач здійснив перевірку позивача на предмет контролю за дотриманням законодавства, яке регулює обіг підакцизних товарів, суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Надаючи правову оцінку поясненням позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 ч. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 27 постанови Кабінету міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 встановлено, що Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації здійснює ліцензування у сфері виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, оптової торгівлі спиртом етиловим і плодовим, оптової торгівлі алкогольними напоями, виробництва тютюнових виробів, оптової торгівлі тютюновими виробами.

Відповідно до п. 6 пп. 6.4. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.07 р. № 71 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.07 р. за № 116/13383, регіональні управління у межах своєї компетенції здійснюють такі основні функції:

- контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань зберігання, транспортування та реалізації спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- проведення перевірок діяльності суб'єктів господарювання щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, участь в інвентаризації спирту, готової продукції та сировини.

Таким чином, відповідно до наведених положень законодавства, відповідач є органом, який видає ліцензії, а, отже, наділеній повноваженнями щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

Посилання позивача на норми Закону України “Про державну податкову службу”, які регулюють порядок та підстави проведення позапланових перевірок, зокрема ст. 111 цього Закону, чинною на час проведення перевірки позивача, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони стосуються своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), у той час, як перевірка позивача проводилась на предмет контролю за дотриманням законодавства, яке регулює обіг підакцизних товарів, суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, норми Закону України “Про державну податкову службу” застосовуються до спірних правовідносин лише в частині порядку проведення перевірки, але не визначають підстави для її проведення.

Згідно положень ст. 112 Закону України “Про державну податкову службу”, яка визначала умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

Перевірку позивача здійснено на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 04.03.10 р. № 49-КМР (а. с. 48) та направлення на перевірку № 49 від 04.03.10 р. (а. с. 31) наданого Зізді Г.І., Гавриш Г.Г. Відповідно до підпису на вказаному направлені, воно було вручено головному бухгалтеру позивача Олійник В.В., що підтверджується підписом зазначеної особі на самому направленні.

Згідно ст. 112 ч. 2 Закону України “Про державну податкову службу”, ненадання цих документів позивачу або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав право не допустити працівників відповідача до перевірки, що ним зроблено не було.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача порядку проведення перевірки.

Перевіркою позивача встановлено порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме зберігання та реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка та ст. 153 того ж Закону - продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

За результатами перевірки відповідач склав Акт (довідку) № 43/32-249/13859267 від 04.03.10 р. (а. с. 28-29), у якому були зафіксовані наведені вище порушення.

Від підписання Акту позивач відмовився, що підтверджується Актом відмови від підписання акта перевірки (а. с. 32). У зв'язку із цим, Акт перевірки було направлено позивачу поштою та отримано ним 13.03.10 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 33).

Відповідно до п. 6 пп. 6.4. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.07 р. № 71 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.07 р. за № 116/13383, регіональні управління у межах своєї компетенції здійснюють такі основні функції, як застосування до суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Рішенням відповідача від 31.03.10 р. № 140725 (а. с. 49), на підставі ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до позивача застосовані фінансові санкції, а саме:

- за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка у сумі 1700,0 грн.,

- за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років - 6800,0 грн.,

- за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років - 6800,0 грн.

Зазначене рішення позивачем не оскаржується.

Застосована до позивача фінансова санкція за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно із ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності.

Статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Зазначене спростовує доводи позивача про незаконне одночасне застосування до нього двох видів адміністративно-господарських санкцій.

Стосовно застосування до позивача такої санкції, як анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, суд зазначає наступне.

Рішенням № 14/10-16 від 02.04.10 р. (а. с. 60) та розпорядженнями № № 15/32-221, 16/32-221 від 02.04.10 р. (а. с. 6, 7) відповідач анулював ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, серія АГ № 142447 (а. с. 10) та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, серія АГ 142833 (а. с. 9).

Як зазначено в оскаржених рішенні та розпорядженнях, підставою для їх прийняття є порушення позивачем вимог ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - продаж особі, яка не досягла 18 років алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такий факт встановлено відповідачем під час перевірки позивача, проведеної 04.03.10 р.

До своїх заперечень відповідач надав протокол досмотру, складений оперуповноваженим сектору ДСБЕЗ Центрального РВ Миколаївського МУ УМВС України у Миколаївській області Біліченко Д.В. (а. с. 34), пояснення ОСОБА_8 (а. с. 35), ОСОБА_6 (а. с. 36), ОСОБА_9 (а. с. 37), з яких слідує, що 04.03.10 р. ОСОБА_8, якому на той час не виповнилось 18 років, що підтверджується копією паспорту зазначеної особи (а. с. 51), купив у позивача пляшку пива та пачку цигарок. Факт продажу позивачем зазначених товарів підтверджується копією чеку (а. с. 39).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність таких письмових доказів, а також їх достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає доведеним відповідачем факт продажу особі, яка не досягла 18 років алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Законність дій співробітників ДСБЕЗ Центрального РВ Миколаївського МУ УМВС України у Миколаївській області під час перевірки позивача перевірялась прокуратурою Центрального району м. Миколаєва, за наслідками чого винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а. с. 90).

Згідно ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років.

Згідно ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 153 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Таким чином, судом не встановлено порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржених рішення та розпоряджень про анулювання ліцензій позивача, а за таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяА. О. Мороз