Постанова № 15937640, 21.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. м. Львів№ 2а-5208/10/1370

10 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Тютюника ЮВ., відповідача Копняк Н. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області визнання рішення незаконним,

Зміст позовних вимог та позиції сторін:

Управління Держкомзему у Перемишлянському районі звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання дій незаконними та скасування рішення від 24.02.2010 року №52 про застосування економічних санкцій в сумі 84975,00 грн. за порушення державної дисципліни цін у виді справляння плати за послуги, що надаються безоплатно. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що спільним Наказом № 97/298/124 від 15.06.2001 року «Про затвердження розмірів з оплати земельно-кадастрових робіт та послуг»встановлено види земельно-кадастрових робіт та послуг, які можуть надаватись державними органами земельних ресурсів, а також ціни на всі види таких робіт та послуг, у звязку з чим ставити під сумнів виконання даного наказу вищестоящого органу для позивача є неприпустимим. Позивач також наголосив, що є не субєктом господарювання, а органом державної влади, а плата за надані ним послуги не є доходом чи виручкою в розумінні ГК України, а дохідною частиною державного бюджету. Відтак відповідач невірно застосував норми чинного законодавства, що регулюють цінові правовідносини, в звязку з чим Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області неправильно винесла рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, вимоги про визнання дій відповідача незаконними просить не розглядати. Просить суд розглядати позов в межах вимог про скасування рішення відповідача № 52 від 24.02.2010 року, які підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні до викладеного у позовній заяві та заяві від 20.04.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, пояснивши, що позивач всупереч Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»надавав фізичним та юридичним особам, а також органам державної влади та органам місцевого самоврядування платні послуги, що не передбачені таким Порядком, у звязку з чим і було прийнято спірне рішення про застосування економічних санкцій. Відповідач вважає, що оскільки діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, підстав для задоволення позову немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи:

З 08 по 18 лютого 2010 року Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області провела перевірку управління Держкомзему у Перемишлянському районі на предмет формування, встановлення та застосування тарифів (плати) за землевпорядні роботи, роботи та послуги, повязані з формуванням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України.

За наслідками перевірки складено акт № 000054 від 18.02.2010 року, згідно з яким внаслідок порушення п. 5 Постанови Кабінету міністрів України від 01.11.2000 р. № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»управління Держкомзему у Перемишлянському районі необґрунтовано отримало виручку внаслідок безпідставного стягнення плати за видачу проектів договорів оренди, технічного завдання на виконання землевпорядних робіт, висновків з надання земельних ділянок у користування.

Під час проведення перевірки Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області встановила таке:

-позивач, надаючи послуги органам державної влади та органам місцевого самоврядування по підготовці та видачі довідок про правовий статус та грошову оцінку земельних ділянок, всупереч вимог постанови КМУ № 1619 від 01.11.2000 року стягував за це плату відповідно до спільного наказу Держкомзему України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 15.06.2001 року. Сума необґрунтованої виручки внаслідок безпідставного стягнення коштів за такі послуги за період з 12.01.2009 р. по 26.01.2009 р. становить 1142 грн. Цей висновок акту перевірки не використаний при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки порушення не охоплені річним періодом, що передував даті складення акту перевірки;

-позивач на підставі спільного наказу Держкомзему України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 15.06.2001 року стягував плату за видачу документів дозвільного характеру (висновків щодо надання земельних ділянок у користування, висновків про погодження проекту землеустрою, висновків про право земельного сервітуту, надання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт та оформлення проектів договорів оренди землі тощо), що суперечить вимогам Закону України «Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності», відтак зумовило безпідставне отримання виручки на загальну суму 40425 грн., в т.ч. за період з 19.02.2009 року по 18.02.2010 року у сумі 27975 грн. Відповідач при прийнятті рішення № 52 від 24.02.2010 року використав висновки акту перевірки про порушення позивачем державної дисципліни цін на суму 27975 грн.;

-позивач на підставі спільного наказу Держкомзему України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 15.06.2001 року стягував плату за консультації громадянам та субєктам господарювання. Необґрунтовано отримана виручка становить 675 грн., в т.ч. за період з 19.02.2009 року по 18.02.2010 року - 350 грн. Відповідач при прийнятті рішення № 52 від 24.02.2010 року використав висновки акту перевірки про порушення позивачем державної дисципліни цін на суму 350 грн.

На підставі вищеописаних висновків акта від 18.02.2010 року Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області прийняла рішення № 52 від 24.02.2010 року про застосування економічних санкцій. За порушення державної дисципліни цін у звязку із порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.2000 р. з позивача вирішено вилучити в дохід Держбюджету необґрунтовано отриману виручку у сумі 28325 грн. (27975+350) та економічні санкції в сумі 56650 грн. (28325*2), а всього - 84975,00 грн.

При прийнятті постанови суд виходить з наступних мотивів та положень закону:

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів, а також організація контролю за їх дотриманням на території України визначається Законом України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990 року № 507-ХІІ (далі Закон № 507). Згідно зі ст. 1 цього Закону, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ст. 7 Закону № 507 вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Стаття 8 Закону № 507 передбачає, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін згідно зі ст. 13 Закону № 507 здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 ст. 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Для виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів Кабінет Міністрів України постановою від 01.11.2000 року № 1619 (далі - Постанова КМУ № 1619) затвердив Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів.

На виконання та реалізацію Постанови КМУ № 1619 Державний комітет України по земельним ресурсам, Міністерство фінансів України та Міністерство економіки України видали наказ № 97/298/124 від 15.06.2001 року «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 року за № 579/5770 (далі Наказ № 97), який встановлює розцінки за надання державними органами земельних ресурсів послуг на платній основі.

Відповідач вважає, що позивач одержав необґрунтовану виручку в результаті справляння плати за послуги, що надаються безоплатно, оскільки вичерпний перелік послуг, які можуть виконуватись та надаватись на платній основі визначено постановою КМУ № 1619, і протиправно розширено в Наказі № 97.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій»одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Згідно зі ст. 27 цього Закону одним із обовязків замовника документації із землеустрою є оплата виконаної роботи. Оплата робіт по підготовці документів із землеустрою громадянами відповідає також вимогам ст. 67 вказаного Закону.

Пунктом 1.16 абз. 4 Наказу № 43 від 4 травня 1999 року Державного комітету України по земельних ресурсах, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 04.061999 року за № 354/3647 «Про затвердження інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», зазначено, що невідємною частиною технічної документації є висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України.

Затверджений Постановою КМУ № 1619 «Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»визначає основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, на платній основі. Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено види, а не вичерпний перелік, земельно-кадастрових робіт та послуг, які можуть виконуватися та надаватися на платній основі державними органами земельних ресурсів. А саме в п. 1 додатку до спільного наказу № 97 встановлено рекомендовані розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, якими і керувався позивач.

Суд враховує і те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення»його дія поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва. Згідно з довідкою з ЄДРПОУ управління Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області зареєстроване державним реєстратором як юридична особа 23.08.2007 року, про що видано свідоцтво № 457488, та є органом державної влади. Управління Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області є територіальним органом Держкомзему, підзвітне і підконтрольне Головному управлінню Держкомзему у Львівській області та відповідно Держкомзему. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, Головного управління Держкомзему у Львівській області та Положенням про управління Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області. Отже, позивач є територіальним органом державної влади, а не підприємством чи організацією, як зазначено в ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Кошти, що їх отримав позивач за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі не є виручкою або доходом відділу, а є власністю держави, оскільки відповідно до п. 7 «Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», затвердженого Постановою КМУ № 1619, кошти, отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат повязаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру. Таким чином, кошти, що надійшли як плата за надані позивачем послуги, не є його власним доходом, а є доходом бюджету.

Суд додатково звертає увагу на те, що відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, однією з підстав господарської відповідальності, як і застосування адміністративно-господарських санкцій, є наявність вини. Враховуючи те, що позивач надавав послуги фізичним та юридичним особам з видачі висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновків про наявні земельні сервітути та обмеження прав при використанні земельних ділянок, висновків про надання земельних ділянок, складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт та оформлення проектів договорів оренди землі у відповідності до «Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», в його діях відсутня вина, як одна із підстав застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач, надаючи послуги на платній основі, діяв правомірно.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування цього рішення.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 24.02.2010 року № 52 про застосування до управління Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області економічних санкцій в сумі 84975,00 грн. за порушення державної дисципліни цін.

Стягнути з державного бюджету на користь Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області (Львівська область, м. Перемишляни, вул. Галицька, 5а; ідентифікаційний код 22368350) сплачений судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.