Постанова № 15937552, 24.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. № 2а-7450/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Гіщинської С.Я.,

представника позивача Тизьо Г.М.,

представник відповідача не зявився,

третя особа не зявилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20529040 від 29.07.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавче провадження відкрите з порушенням норм матеріального і процесуального права. Державний виконавець зобовязаний відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою від 28.05.2010 року ВП № 14203238 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-5247/2008, виданого Львівським окружним адміністративним судом 23.07.2009 року. Враховуючи наведене, вважає, що постанова від 29.07.2010 року ВП № 20529040 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-5247/2008 є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження тим, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Протокольною ухвалою судового засідання 30.09.2010 року суд, за згодою представника позивача, в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив заміну первинного відповідача у справі - Головне управління юстиції у Львівській області на належного відповідача - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-5247/2008, виданого Львівським окружним адміністративним судом закінчено, про що державним виконавцем винесено постанову від 28.05.2010 року ВП № 14203238, а тому не може бути розпочате знову, у звязку з чим постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2010 року ВП № 20529040 щодо примусового виконання вказаного вище виконавчого листа є протиправною та підлягає скасуванню. У звязку з викладеним вище, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не подав, а відтак, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засіданні не зявилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не подала, а відтак, суд ухвалив розглядати справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-5247/2008 від 23.07.2009 року про зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.01.2008 року перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України за № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»та на підставі довідки № 20д від 08.02.2008 року військового апеляційного суду Центрального регіону з урахуванням зміни розміру посадового окладу протягом 2008 року та надбавки в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення у немайновому спорі.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та предявлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Стосовно твердження позивача про невідповідність виконавчого листа вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Вимоги до виконавчого листа, передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з положенням п. 2 ч. 1 цієї статті, одними з обовязкових реквізитів, які зазначаються у виконавчому документі є дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ.

При дослідженні вказаного вище виконавчого листа, судом встановлено, що у ньому містяться всі обовязкові реквізити, зокрема дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. Так, виконавчий лист виданий 23.07.2009 року на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-5247/08/1370 від 20.02.2009 року.

Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Щодо незазначення у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номера стягувача (фізичної особи), а також ідентифікаційного коду боржника (юридичної особи), суд зазначає, що вказані вище номера та коди зазначають у виконавчому документі за їх наявності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у Бродівського районного суду Львівської області таких відомостей про ідентифікаційний код боржника та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача на момент оформлення та видачі виконавчого документа. Крім того, при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження, державний виконавець позбавлений можливості встановити чи були відомі органу, що видав виконавчий документ зазначені вище номера та коди. Таким чином, ідентифікаційні номери та коди сторін виконавчого провадження можуть зазначатися у виконавчому документі лише у разі, якщо вони відомі органу, що видає виконавчий документ.

Так само й інші відомості, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зазначаються у виконавчому документі, у випадку, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видає виконавчий документ. Отже, суд вважає, що зазначення таких реквізитів не є обовязковим у випадку, якщо вони не відомі органу, що його видає.

Згідно з п. 1.8 розділу 1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Статтею 259 КАС України передбачене право стягувача та боржника (сторін виконавчого провадження) звернутися до суду, який видав виконавчий лист з відповідною заявою про виправлення помилки у виконавчому листі або ж визнання його таким, що не відповідає дійсності. Так, ч. 2 ст. 259 КАС України передбачає, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Судом встановлено, що виконавчий лист № 2а-5247/2008, виданий 23.07.2008 року Львівським окружним адміністративним судом, відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно тверджень позивача про непідвідомчість виконавчого провадження відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 20-1 вказаного Закону, на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади; за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

Пунктом 1.1. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5, встановлено, що головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

З наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження по вищенаведених виконавчих листах підвідомчі відповідачу.

Щодо твердження позивача про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення у немайновому спорі, виконавче провадження щодо виконання якого вже було закінчено, а виконавчий документ повернуто до суду, який його видав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14203238 від 12.08.2009 року, якою позивачу встановлено строк для добровільного виконання рішення до 18.08.2009 року.

Рішення суду позивачем в строк, наданий йому для добровільного виконання, не було виконано, у звязку з чим, відповідачем відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»20.08.2009 року винесено постанову про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф в розмірі 510 грн. 00 коп. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником. Одночасно, позивача повторно зобовязано виконати зазначене вище рішення суду в строк до 26.08.2009 року.

27.08.2009 року до відповідача надійшла скарга позивача від 25.08.2009 року на постанову про відкриття виконавчого провадження. У відповідності до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», 07.09.2009 року відповідачем винесено постанову за наслідками розгляду скарги, якою відмовлено в її задоволенні.

Причини невиконання рішення суду не є поважними та були предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-6167/09/1370 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу від 20.08.2009 року ВП № 14203238 та постанови від 07.09.2009 року про результат розгляду скарги. Постановою від 23.09.2010 року у справі № 2а-6167/09/1370 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

За повторне невиконання рішення суду, відповідачем винесено постанову від 31.08.2009 року про накладення штрафу на позивача у подвійному розмірі в сумі 1020 грн. 00 коп. Позивача зобовязано виконати рішення суду в строк до 06.09.2009 року, а 16.11.2009 року відповідачем внесено подання до прокуратуру Львівської області про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду в порядку ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем вжито всіх передбачених законом заходів примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року у справі № 2а-5247/08/1370 про зобовязання позивача провести з 01.01.2008 року перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України за № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»та на підставі довідки № 20д від 08.02.2008 року військового апеляційного суду Центрального регіону з урахуванням зміни розміру посадового окладу протягом 2008 року та надбавки в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас судді. Проте, такі заходи виявились безрезультатними. Враховуючи неможливість виконання вказаного рішення суду без участі позивача та подальшого провадження виконавчих дій, відповідач дійшов висновку про необхідність повернення виконавчого листа № 2а-5247/2008 від 23.07.2009 року до суду, який його видав. У звязку з цим, виконавче провадження закінчено, про що винесено відповідну постанову від 28.05.2010 року ВП № 14203238. Заходи примусового виконання рішення припинено.

Вказане вище рішення прийнято у немайновому спорі щодо зобовязання вчинити дії. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачені ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з положеннями вказаної статті, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою ст. 87 цього Закону.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

З аналізу положень ст.ст. 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», одним з випадків закінчення виконавчого провадження є повернення виконавчого документа до суду, який видав виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 76 цього Закону. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову. У разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст. 40 вказаного Закону, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст. 401 цього Закону, скасовуються здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у звязку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених вказаним Законом.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 29.07.2010 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та повторно відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа № 2а-5247/2008 від 23.07.2009 року, який було повернено до суду, який його видав, а провадження щодо його виконання закінчено. Державним виконавцем повторно вживались передбачені Законом України «Про виконавче провадження»заходи примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року у справі № 2а-5247/08/1370. Так, 26.10.2010 року та 03.12.2010 року відповідачем, керуючись ст.ст. 5, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання позивачем без поважних причин вимог державного виконавця щодо виконання у визначений державним виконавцем строк виконавчого листа № 2а-5247/2008 від 23.07.2009 року на позивача було накладено штрафи, у звязку з чим винесено відповідні постанови про накладення штрафу, а 27.12.2010 року відповідачем повторно направлено до прокуратури Львівської області подання про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України, за фактом умисного невиконання рішення суду. Таким чином, відповідач знову дійшов висновку про неможливість виконання рішення суду та необхідність повернення виконавчого листа № 2а-5247/2008 від 23.07.2009 року до суду.

Виконавче провадження підлягає поновленню у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником, керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених ч. 7 ст. 80 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача (виконання рішення про вселення стягувача). Інших підстав для поновлення виконавчого провадження щодо виконання рішень з немайнових спорів, а також можливості державного виконавця щодо повторного відкриття виконавчого провадження яке було закінчено, чинним законодавством України не передбачено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2010 року ВП № 20529040 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2010 року ВП № 20529040.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 березня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.