Постанова № 15937371, 19.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р.                                                                                 № 2а-4777/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ПП "Фірма "Ларекс" до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма "Ларекс" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова, та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001302321/0, яким ПП "Фірма "Ларекс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1114306,83 грн. в т.ч. 742871,22 грн. - основного платежу та 371435,61 грн. - штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0001292321/0, яким ПП "Фірма "Ларекс" изначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7399008,50 грн. в т.ч. 4005096,00 грн. основного платежу та 3393912,50 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 24.07.2009 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0001302321/0, яким ПП "Фірма "Ларекс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1114306,83 грн. в т.ч. 742871,22 грн. - основного платежу та 371435,61 грн. - штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0001292321/0, яким ПП "Фірма "Ларекс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7399008,50 грн. в т.ч. 4005096,00 грн. основного платежу та 3393912,50 грн. штрафних санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова №1674/23-209/35501798 від 14.07.2009 р. про результати планової виїзної перевірки ПП "Фірма "Ларекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.11.2007 р по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 06.11.2007 р. по 31.12.2008 року.

В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

У попередніх судових засідання представник позивача позов підтримав та просив визнати недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення з мотивів, викладених у позовній заяві та доповненнях до неї. Представник відповідача в попередніх судових засіданнях проти позову заперечував, просив в його задоволені відмовити з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву. Представником відповідача, зокрема, було наголошено на правомірності висновків Акту перевірки, що підтверджує правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

В акті перевірки №1674/23-209/35501798 від 14.07.2009 р. податковий орган прийшов до висновку про те, що ПП "Фірма "Ларекс" в порушення вимог ст.4 п.4.1 п.п.4.1.2, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, ст.16, ст.7 п.п.7.6.4 ст.1, п.п.1.22.1, ст.4 п.4.1 п.п.4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"занижено податок на прибуток на суму 4005096,00 грн.

Однак, такий висновок податкового органу є неправомірним та безпідставним з огляду на наступне:

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 зазначеного Закону передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт послуг),у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).

Підпунктом 4.1.2 цього ж Закону визначено, що доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Згідно п.5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті : ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком ( 472-2005-п ), визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

У відповідності із п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Проте, в акті перевірки відповідач не наводить чітких та обґрунтованих обставин в чому саме полягає порушення ПП "Фірма "Ларекс" наведених вище та зазначених в акті норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім цього, відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, однак податковим органом застосовану штрафну санкцію у розмірі 50 відсотків.

Щодо висновку ДПІ у Сихівському районі м. Львова про те, що ПП "Фірма "Ларекс" порушено ст. 3 п.3.1 п.п.3.1.1, п.4.1. ст.4, п.7.1 п.п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме занижено податок на додану вартість в сумі 742871,22 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки №1674/23-209/35501798 від 14.07.2009 р. відповідач зазначає, що ПП "Фірма "Ларекс" не включено до податкових зобов’язань з податку на додану вартість суму в розмірі 742871,22 грн. по наступних контрагентах: ПМП "Авіста", ТОВ "Гольфстрім", ЗАТ "Запоріженергокомлект", ВПП "Меркурій", ВАТ "Термопластавтомат".

Однак такі висновки відповідача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наступним.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, заборона незаконною втручання органів державної влади та органів місцевою самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно ст. 44 цього ж Кодексу, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційною ризику.

Відповідно до ст.67 цього ж Кодексу, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з п. 7.1. ст. 7 Закону України 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР - поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.п. згаданого Закону - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначено позивачем і не спростовано висновками акту перевірки, в спірний період лютий - жовтень 2008 року, фактично не відбувалось жодних зарахувань коштів від покупців ПМП "Авіста", ТОВ "Гольфстрім", ЗАТ "Запоріженергокомлект", ВПП "Меркурій", ВАТ "Термопластавтомат" на банківський рахунок позивача. Тому суд вважає, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку ПП "Фірма Ларекс".

Крім того акт перевірки взагалі не містить висновків про порушення позивачем зобов'язань по податку на додану вартість в повній сумі та відповідно підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за такі порушення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають демпінгову можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення на які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.07.2009 р. №№0001292321/0 по податку на прибуток в сумі 7399908,5 грн. та 24.07.2009 р. №№0001302321/0 по податку на додану вартість в сумі 1114306,83 грн., підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,–

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова №.0001302321/0 від 27.07.2009 р., яким ПП "Фірма "Ларекс" визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1114306,83 грн. в тому числі 742871,22 грн. –основного платежу та 371435,61 грн. –штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0001292321/0 від 24.07.2009 р., яким ПП "Фірма "Ларекс" визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 7399008,50 грн. в тому числі 4005096,00 грн. –основного платежу та 3393912,50 грн. –штрафних санкцій.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                       Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 26.04.2011 р.