Постанова № 15937287, 15.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 р. № 2а-2/11/1370

14 год. 48 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Карпяк О.О.,

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.,

За участю представників сторін:

від позивача - Івасько С.М.,

від відповідача Демідюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПП "Техпром-інвест"

до Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова

пропро визнання протиправними дій , в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Техпром інвест»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання неправомірними дій відповідача які полягають у викладенні в акті перевірки від 24.09.2010 року за №2469/23-209/365010076 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Техпром - інвест»та його контрагентами.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом неподано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, зазначає, що одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Вказує, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості,які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом. При обґрунтуванні позовних вимог покликається на Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року та норми ст. 19 Конституції України, ст. 2,9,71 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 18.02.2011 року вх.№7458, обґрунтовується тим, що ними скеровано позивачу лист про представлення підтверджуючих документів, на підставі яких сформовано податкове зобовязання та податковий кредит у деклараціях з ПДВ та валові доходи і витрати у деклараціях з податку на прибуток. На підставі отриманої відповіді головним державним податковим інспектором на підставі п.11-1 Закону від 04.12.1990 року №509 проведено невиїзну перевірку ПП «Техпром інцест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року. При перевірці, у звязку із непредставленням документів для перевірки, підприємством не було доведено реальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності підприємства, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.04.2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби (далі - ДПС) в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон № 509-XII).

Відповідно до п. 1) ст. 11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства особами, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно направлення №441 від 30.06.2-10 року на проведення планової виїзної документальної перевірки ПП «Техпром інвест», відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 24.09.2010 року №2469/23-209/36501076 (далі акт перевірки).

З висновку акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

-п.1.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4,пп.7.2.3,п.7.2, пп.7.3.1п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового зобовязання на суму 28057160,0 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 28023947,0 грн., що виникло в результаті непредставлення документів для проведення перевірки;

-п.4.1.1 п.1.31 п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями) встановлено завищення валового доходу на суму 153750184,0 грн. та завищення валових витрат в сумі 153692184,0 грн., що виникло в результаті непредставлення документів для проведення перевірки.

Стосовно правомірності проведення позапланової перевірки податковим органом слід зазначити наступне.

Як вказано в акті перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що проведено невиїзну перевірку ПП «Техпром - інвест»на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», безпосередньо в приміщенні ДПІ у Сихівському районі м. Львова, а не за місцезнаходженням платника податків, вона проводилась на підставі направлення №441 від 30.06.2-10 року на проведення планової виїзної документальної перевірки.

Вичерпний перелік правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки платника податків визначено ст. 11-1 Закону № 509-XII. Так, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, в т.ч.:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п. 3 ч. 6 ст. 11-1);

- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п. 5 ч. 6 ст. 11-1).

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч. 9 ст. 11-1).

Алгоритм дій органу державної податкової служби при виході на позапланову перевірку платника податків чітко визначено чинним законодавством. Отже, непредставлення до планової перевірки документів на вимогу податкового органу є підставою для застосування адміністративного арешту його активів, а не для проведення «позапланової невиїзної перевірки»в приміщенні органу ДПС.

Відповідачем не подано наказу керівника ДПІ у Сихівському районі м. Львова про проведення позапланової перевірки ПП «Техпром - інвест», направлення на позапланову перевірку із зазначенням складу перевіряючих. Отже, дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова щодо проведення позапланової перевірки ПП «Техпром - інвест»на підставі ст. 11-1 Закону № 509-XII за відсутності рішення (наказу) про її проведення та направлення на позапланову перевірку є протиправними.

Щодо дій відповідача по фіксації результатів перевірки в Акту від 06.09.2010 року слід зауважити наступне.

Відповідно до Закону № 509-XII та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Мінюсті України 25.10.2005 р. за N 925/11205, затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі - Наказ №327).

Відповідно до положень Наказу №327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3).

Акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.5). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7).

Вступна частина та загальні положення акту перевірки повинна містити, в т.ч. дані про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та інших законодавчих актів, тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка), період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання.

В описовій частині за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд встановив, що позапланова перевірка позивача проведена відповідачем шляхом аналізу інформації з баз даних ДПС. Зі змісту акту вбачається, що порушення законодавства виявлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю ПП «Техпром - інвест», на підставі яких ним формувався податковий кредит, інспектор не аналізував, та, відповідно, в акті про них не зазначив. Отже, висновки про нікчемність всіх укладених позивачем правочинів (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

У акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що внаслідок не представлення документів до перевірки позивач проводив безтоварні операції зі своїми контрагентами (постачальниками та покупцями). Такий висновок ґрунтується на факті нікчемності правочинів які укладались позивачем.

Однак, з врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності контрагентів ПП «Техпром-інвест», оскільки в підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача, яка була після вчинення зазначених господарських операцій.

Так, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, які свідчать про використання у своїй подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, які були отримані від постачальників.

Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем документів до проведення позапланової перевірки не беруться судом до уваги, оскільки вимогу про надання документів від 21.09.2010 року надана податковим органом в межах проведення планової документальної перевірки і не мала відношення до проведення позапланової перевірки.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрований в Мінюсті Україні від 05.06.1995 р. за № 164/704 (надалі Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Позивач доводить господарські операції договорами, Актами приймання-передачі, податковими та видатковими накладними, платіжними документами. Відомості про наявність отриманого позивачем товару та послуг, підтверджують первинні бухгалтерські документи, які свідчать про подальшу його реалізацію іншим контрагентам.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід наголосити на тому, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача (яка не є доведеною податковим органом, а є лише здогадками), не є підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених між нашим підприємством і нашими контрагентами.

Отже, суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Техпром-інвест»та його постачальниками. Такі висновки податкового органу є передчасними та необґрунтованими.

Враховуючи, те що позивач виступає стороною договорів щодо яких відповідач в акті перевірки приходить до висновків про їх нікчемність, то такі висновки безпосередньо порушують права та інтереси останнього в частині визначення податкового зобовязання.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави вважати, що дії Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова які полягають у викладенні в акті перевірки від 24.09.2010 року за №2469/23-209/365010076 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Техпром - інвест»та його контрагентами, - є протиправними.

Відповідно до норми ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист повязане із самою протиправністю дій. Така правова позиція суду відповідає позиції Верховного суду України, висловленій в постанові від 24.01.2006 року.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова які полягають у викладенні в акті перевірки від 24.09.2010 року за №2469/23-209/365010076 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Техпром - інвест»та його контрагентами.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Техпром інвест»(адреса:79000, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона,8, ЄДРПОУ 36501076) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна