Постанова № 15937257, 18.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 р. № 2а-7750/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Карпяк О.О.,

Судді Гавдика З.В.,

Судді Мартинюка В.Я.,

при секретарі Денькович Л.І.,

за участю представників:

від позивача Кузьменко А.В.

від відповідачів Карпин Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю

ТзОВ "Авентіс ЛТД"

до Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, винесені ДПІ у Залізничному районі м. Львова, а саме: податкове повідомлення рішення від 16.08.2010р. №0002302302/3/21535, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1129747,50 грн. (753165,00 грн. за основним платежем та 376582,50 грн. за штрафними санкціями); повідомлення-рішення №0002292302/3/21536 від 16.08.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 770090,40грн. (296950,35 грн. за основним платежем та 473140,05 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення рішення від 19.11.2010 року №0001962302/0/32513, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1245750,00 грн. (830500,00 грн. за основним платежем та 415250,00 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 року №0001952302/0/32510, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3166819,20 грн. (1346839,60 грн. за основним платежем та 1819979,60 грн. за штрафними санкціями).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 10.11.2010 року №30732/9/10-008, від 10.01.2011 року №9/10-008.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 22.04.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та обєктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ „Авентіс ЛТД” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2009 року №1968/23-2/34794115 (далі акт перевірки 1).

Як вказано у акті перевірки 1, податковим органом встановлено, що ТзОВ «Авентіс ЛТД» в порушення п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2,, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизило податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі всього в сумі 4998921,5 грн., в тому числі (4 квартал 2007 року на суму 429375 грн., 1 квартал 2008 року на суму 799405,1 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 3134922,1 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 4566,2 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 618391,1 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 12262,00 грн.), зменшено збитки з податку на прибуток за 2007 рік на суму 97319 грн. та за 1 квартал 2009 року на суму 137664 грн.

Крім того встановлено, що позивачем, в порушення п.1.7, 1.8, ст. 1, пп.7.2.1, пп. 7.2.3 п.7.2., пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено значення рядка 26 залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 466717 грн. (за червень 2008 року) та занижено податок на додану вартість на суму 2231279,00 грн.

На підставі акта перевірки 1 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 26.10.2009 року №0002302302/0/28936 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1135 536,12 грн. (в тому числі: за основним платежем 757 024,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 378 512,04 грн.);

-від 26.10.2009 року №0002292302/0/28937 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1434 713,89 грн. (в тому числі: за основним платежем - 956 499,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 478 214.28 грн.)

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржувалися в адміністративному порядку. Директором ТОВ «Авентіс ЛТД»були подані скарги до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ДПІ у м. Львові, ДПА у Львівській області та до ДПА України.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень рішень, ДПІ в Залізничному районі м. Львова прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення та винесено податкові повідомлення рішення від 25.01.2010 року №0002302302/1/1771 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1135 536,12 грн. (в тому числі: за основним платежем 757 024,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 378 512,04 грн.); та від 25.01.2010 року №0002292302/1/1772 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1434 713,89 грн. (в тому числі: за основним платежем - 956 499,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 478 214.28 грн.)

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податковим повідомлень рішень, ДПІ у м. Львові прийнято рішення від 24.03.2010 року №5616/10/25-005/35 про залишення без змін податкового повідомлення рішення №0002292302/0/28937 (від 25.01.2010 року №0002292302/1/1772) та скасування податкового повідомлення рішення від 26.10.2009 року №0002302302/0/28936 ( від 25.01.2010 року №0002302302/1/1771) в частині основного платежу по податку на додану вартість в сумі 3859,08 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 1929,54 грн., донараховано основний платіж по податку на прибуток в сумі 12067,74 грн. та застосовано штрафні санкції згідно пп.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»6069,40 грн. та згідно пп.17.1.6 цього ж закону 484283,68 грн.

На підставі рішення за результатами адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 07.04.2010 року №0000632303/4/8733 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 502420,82 грн. ( в тому числі за основним платежем 12067,74 грн. та штрафні санкції 490353,08 грн.); №0002292302/4/8735 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1434713,89 грн. ( в тому числі за основним платежем 956499,61 грн. та штрафні санкції 478214,28 грн.); №0002302302/4/8736 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1129747,50 грн. ( в тому числі за основним платежем 753165 грн. та штрафні санкції 376582,50 грн.); від 26.05.2010 року №0000832302/4-1/13819 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 502420,82 грн. ( в тому числі за основним платежем 12067,74 грн. та штрафні санкції 490353,08 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податковим повідомлень рішень, ДПА у Львівській області прийнято рішення від 07.06.2010 року №12744/10/25-005/512 про залишення без змін податкового повідомлення рішення від 26.10.2009 року №0002302302/0/28936 (від 25.01.2010 року №0002302302/1/1771), скасування податкового повідомлення - рішення від 26.10.2009 року №0002292302/0/28937 (від 25.01.2010 року №0002292302/1/1772, від 07.04.2010 року №0002292302/4/8735) в частині 659549,26 грн. основного платежу з податку на прибуток та 5074,23 грн. штрафних санкцій, скасування рішення ДПІ у м. Львові від 24.03.2010 року №5616/10/25-005/35 в частині донарахування 12067,74 грн. основного платежу по податку на прибуток та 6069,40 грн. штрафних санкцій та 484283,68 грн. штрафних санкцій.

На підставі рішення ДПА у Львівській області від 07.06.2010 року №12744/10/25-005/512 податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 24.06.2010 року №0002292302/2/16867 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 770090,40 грн. (в тому числі за основним платежем 296950,35 грн. та штрафні санкції 473140,05 грн.), №0002302302/2/16868 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1129747,50 грн. (в тому числі за основним платежем 753165,00 грн. та штрафні санкції 376582,50 грн.).

Рішення ДПА у Львівській області від 07.06.2010 року №12744/10/25-005/512 в частині скасування податкових повідомлень рішень обґрунтовано тим, що зафіксоване в акті перевірки від 02.09.2009 року №1968/23-2/34794115 не свідчить про безоплатне отримання послуг підприємством за користування нежитловими приміщеннями в сумі 178542,10 грн., встановлено, що ревізором при обчисленні занижених валових витрат не враховано самостійне відображення платником в рядку 02.2 самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік суми 2500000 грн. (том 1 а.с.73-74).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень рішень, ДПА України прийнято рішення від 05.08.2010 року №7706/6/25-0115 про залишення без змін податкових повідомлень рішень від 26.10.2009 року №0002302302/0/28936 і №0002292302/0/28937 (від 25.01.2010 року №0002302302/1/1771 і №0002292302/1/1772), а скаргу без задоволення.

На підставі рішення ДПА України від 05.08.2010 року №7706/6/25-0115 податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 16.08.2010 року №0002292302/3/21536 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 770090,40 грн. (в тому числі за основним платежем 296950,35 грн. та штрафні санкції 473140,05 грн.) та №0002302302/3/21535 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1129747,50 грн. (в тому числі за основним платежем 753165,00 грн. та штрафні санкції 376582,50 грн.).

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.23 ст.1 ,пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки не включено до валових доходів у другому кварталі 2008 року суми 6464830 грн. ґрунтується на тому, що оскільки ПП «Тріада Сервіс»не могло укласти договір переуступки боргу у період не проведення фінансово господарської діяльності (липень 2008 року), не знаходиться за юридичною та фактичними адресами, не з»являється на виклики податкових органів, з січня 2009 року не звітується до податкових органів. Тому податковий орган вважає, що кредиторська заборгованість ТзОВ «Авентіс ЛТД»перед ПП «Тріада сервіс»у розмірі 6464830 грн. не може бути погашеною.

Висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.5.3.1., п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки перевіркою не підтверджено фактичного отримання товару від ПП «Батько і Колегія», відповідно сума в розмірі 5387358,35 грн. включена до валових витрат ТзОВ «Авентіс ЛТД»у другому кварталі 2008 року вважається не підтвердженою, оскільки ПП «Батько і Партнери»не знаходиться за юридичною і фактичною адресами, не подає звітності та не з»являється на виклики податкових органів. Тому податковий орган вважає, що позивачем завищено суму валових витрат у другому кварталі 2008 року на суму 5387358,35 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.5.3.1., п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки підприємством зайво віднесено до складу валових витрат юридичні послуги на суму 4317500 грн. по договорах, украдених з ЗАТ «Українська юридична спілка», оскільки такі послуги не повязані з веденням господарської діяльності, підприємство у періоді що перевірявся є збитковим.

Висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.5.3.1., п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки підприємством зайво віднесено до складу валових витрат послуги обладнання та оплату за товар в сумі 3785120,39 грн. по договорах ,укладених з ПП «Динаміка Регіон К»та ПП «Кротос Транзит 3000», тобто з підприємствами, що віднесені до групи ризику та фактично не сплачено до бюджету. Податковий орган вважає, що суми витрат, попередньо включені до складу валових витрат позивача, залишаються непідтвердженими, оскільки ПП «Динаміка Регіон К» та ПП «Кротос Транзит 3000»ліквідовані та в період здійснення операцій з даними контрагентами декларували нульові показники по податку на додану вартість та податку на прибуток, та неможливо визначити суми витрат від проведених операцій.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Авентіс ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006р. по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2010р. № 2767/23-2/34794115 (далі акт перевірки 2).

На підставі акта перевірки 2, ДПІ у Залізничному районі м. Львова були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0001962302/0/32513 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 245 750,00 грн., в тому числі: за основним платежем 830 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 415 250,00 грн. та №0001952302/0/32510 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3166819,20 грн., в тому числі: за основним платежем 1 346 839,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 819 979,60 грн..

Вищезазначений Акт № 2767/23-2/34794115 від 05.11.2010р. та повідомлення-рішення від 19.11.2010р. № 0001962302/0/32513 і № 0001952302/0/32510 в адміністративному порядку ТОВ «Авентіс ЛТД»не оскаржувалися.

В основу прийняття зазначених рішень контролюючим органом було покладено висновок щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання:

-договору поставки товару (циркуляційного обладнання) від 24.01.2008р. № 25/01, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД»(покупцем) та ПП «Динаміка-Регіон-К»(продавцем);

-договору про надання послуг від 19.11.2007р. № 1-1911/07, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД»(замовником) та з ПП «Кротос-Транзит-3000»(виконавцем);

-договору купівлі-продажу від 26.06.2008р. № БК1/6-08, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД»(покупцем) та ПП «Батько і Колегія»(продавцем);

- договору купівлі продажу від 26.06.2008 року №БК1/6-08, укладеного між позивачем та первісним кредитором ПП «Тріада Сервіс»; згідно повідомлення про відступлення права вимоги від 23.07.2008 року новим кредитором є ПП «Батько і колегія».

Контролюючий орган на підставі висновку про відсутність реального характеру операцій з поставки товарів та послуг позивачеві з огляду на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності названих контрагентів позивача (а саме подача звітності з нульовими показниками, відсутність за місцезнаходженням, наявність у додатках декларацій з ПДВ інших підприємств з ознаками фіктивності та не звітування до податкового органу) та відсутність належних доказів на підтвердження факту господарських операцій, зазначив про нікчемність вказаних угод, оскільки їх було укладено без наміру створити цивільно-правові правовідносини, а виключно з метою неправомірного одержання права на фінансову вигоду шляхом надмірного формування валових витрат та податкового кредиту підприємства у звязку із несплатою його контрагентами податку до бюджету, так і приховання від оподаткування їх доходів.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правильності формування податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Авентіс ЛТД» за результатами виконання вищезазначених договорів.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду, згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку ТОВ «Авентіс ЛТД»свідчить про те, що позивач прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Системний аналіз вищезазначених норм та документів наявних в матеріалах справи (Договору поставки товару від 24.01.2008р. № 25/01; Договору про надання послуг від 19.11.2007р. № 1-1911/07; Договору купівлі-продажу від 26.06.2008р. № БК1/6-08; Договору про відступлення права вимоги від 02.09.2008р.; Договору про залік взаємних вимог від 29.12.2008р.; Договору купівлі-продажу від 26.06.2008р. №6-06/08; актів прийому-передачі; актів звіряння взаємних розрахунків; податкових накладних №32 від 26.06.2008р.; № 24 від 25.01.2008р., № 28 від 01.02.2008р.; № 43 від 28.11.2007р.; банківських виписок від 01.02.2008 документ № 206, від 01.02.2008р. документ №202, від 25.01.2008р. документ № 190) дає підстави зробити висновок, що документи, на підставі яких ТОВ «Янтар» включило витрати до складу валових витрат відповідають критеріям первинного документу, для надання їм юридичної сили і доказовості. Відтак, зазначені дії позивача, щодо формування валових витрат є цілком правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем акти прийому-передачі товарів, акти прийому-виконання виконаних робіт, платіжні доручення, за якими позивачем здійснювалася оплата цих товарів та послуг - містять інформацію щодо змісту проведених досліджень у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені і у декількох окремих документах.

Окрім того, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних №32 від 26.06.2008р., №24 від 25.01.2008р., №28 від 01.02.2008р.; №43 від 28.11.2007р. правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Слід також зазначити, що наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством. Належних доказів зворотного ДПІ суду не надано.

Необхідно також врахувати позицію Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України, згідно якої несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Зазначені норми вказують на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі субєкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість). Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 102290, № 102291 та Довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 102293, № 102294, № 102295, № 102296 та №102297, виданими станом на 27.10.2010р.. За таких обставин зазначені СГД мали право надавати покупцю (ТОВ «Авентіс ЛТД») відповідні податкові накладні.

Подальша ліквідація контрагентів позивача та анулювання їхніх свідоцтв платника податку на додану вартість, сама по собі не призвела до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавила правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Висновок відповідача про те, що правочини, які були укладені між ТОВ «Авентіс ЛТД», ПП «Кротос-Транзит-3000», ПП «Динаміка-Регіон-К»та ПП «Батько і Колегія»є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави є помилковим виходячи з наступного.

Визнання нікчемними усіх правочинів (договорів), вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не узгоджується з чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Із вищезазначеного вбачається, що недійсність правочину має бути встановлена саме законом. Однак, у ЦКУ відсутні прямі норми, які б стосувалися правочинів, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і тим більше встановлювали б їх нікчемність.

У ст. 207 ГКУ зазначається, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За логікою відповідних норм ЦКУ подібне слід розглядати як оспорюваний, а не нікчемний правочин.

Пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначено статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні підвалини держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обороту або обмежених в обороті обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи ДПІ не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочини, укладені ТОВ «Авентіс ЛТД»не є нікчемними, тобто їх нікчемність законом не встановлена.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку - ТОВ «Авентіс ЛТД»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Правомірність вимог викладених у позовній заяві, на думку суду, також підтверджується Висновком експерта-економіста Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз при Міністерстві Юстиції України № 2359/10-19 від 08.04.2010р. у якому зазначається, що висновки акту перевірки ТОВ «Авентіс ЛТД»від 02.09.2009р. №1968/23-2/34794115, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення товариства права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Адже з огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов»язку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобовязань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Факт оплати вказаних послуг свідчить про фактичне понесення позивачем витрат.

ДПІ не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Стосовно доводів податкового органу, висловлених на підставі заключень експерта у кримінальній справі та пояснень керівників контрагентів, наданих у кримінальній справі, то суд зазначає, що таких даних не було у податкового органу на момент проведення перевірки. Крім того , висновок експертизи може бути доказом у справі лише у тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово- експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до заперечень, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, то такий висновок може розцінюватись лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Позивач заперечував щодо оцінки заключень експерта у кримінальній справі як доказу у адміністративній справі, оскільки такі заключення здійсненні експертом з порушенням порядку проведення ,зокрема вказують на недостатність поданих експертові обєктів дослідження та не додержанні вимог законодавства при призначенні та проведенні експертизи. Вказані обставини суд не може оцінювати при розгляді адміністративної справи, оскільки належна оцінка заключень експерта та пояснень керівників контрагентів надається лише судом при розгляді кримінальної справи.

Сторони клопотань про проведення експертизи не заявляли, а суд був обмежений у призначенні такої з власної ініціативи оскільки відсутній порядок відшкодування витрат на проведення.

Окрім того, такі заключення експерта та пояснення керівників контрагента можуть бути взяті судом до уваги лише після закінчення розгляду кримінальної справи судом і надання їм оцінки в сукупності з іншими доказами при постановленні судом рішення у кримінальній справі.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 71, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 16.08.2010 року №0002302302/3/21535, від 16.08.2010 року №0002292302/3/21536, від 19.11.2010 року №0001962302/0/32513, від 19.11.2010 року №0001952302/0/32510.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Авентіс ЛТД» 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Мартинюк В.Я.