Постанова № 15937239, 31.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 р.                                                                                 № 2а-10941/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді –Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання –Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯВІ" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ»(надалі –ТзОВ «ВОЯВІ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (надалі –ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322304/0/23812 від 07.09.2010 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 234246,00 грн. по декларації за червень 2010 року. Крім того, позивач просить про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму ПДВ –685544,00 грн. та зобов’язання позивача самостійно відкоригувати залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) декларації з ПДВ на суму ПДВ – 685544,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки органу державної податкової інспекції є безпідставні та необґрунтовані, оскільки позивачем сформовано податковий кредит та визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, пов’язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, позивач зазначає, що обставини, на які покликається відповідач в акті перевірки, не можуть свідчити про нікчемність правочинів позивача з його контрагентами, так як чинне законодавство не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним, як відсутність у сторони договору власних основних фондів, недостатність технічного персоналу, а також не дотримання однією із сторін договору вимог податкового законодавства щодо подання податкової звітності та належного декларування податкових зобов’язань.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та, посилаючись на викладені в позові обставини, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог ТзОВ «ВОЯВІ»з підстав, наведених у письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі, зазначивши, що оскаржувані позивачем рішення та дії є законними, вчиненні виключно в межах наданих відповідачу повноважень, на підставі та відповідно до закону. При цьому відмітили, що правочини, які укладені між позивачем та його контрагентами, є нікчемними, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для ведення відповідної господарської діяльності, а саме відсутні основні фонди, виробничі активи і транспортні засоби, господарські зобов’язання, які виникли на підставі вказаних правочинів, спрямовані на приховування від оподаткування доходів та надання фінансової вигоди шляхом неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ у позивача. В зв'язку з наведеним, просили відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників cторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВОЯВІ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємних значень з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 2130/2304/33462155 від 31.08.2010 року (надалі –акт перевірки), на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322304/0/23812 від 07.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ, у розмірі 234246 грн. по декларації за червень 2010 року.

Разом з тим, відповідач листами № 272/10/23-4 від 08.10.2010 року та № 33482/10/23-4 від 29.11.2010 року «Про надання пояснень згідно акту перевірки»повідомив позивача про те, що останній на підставі акту перевірки при поданні податкової декларації з податку на додану вартість повинен самостійно провести коригування щодо зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду (р. 26 декларації з ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зобов’язання позивача самостійно відкоригувати р. 26 декларації з ПДВ, слугували висновки акту перевірки, відповідно до яких встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено податковий кредит по декларації за грудень 2009 року на суму ПДВ –278835,00 грн., за квітень 2010 року на суму ПДВ –406709,00 грн., і, відповідно, зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року в розмірі 234246,00 грн., яка декларувалась у грудні 2009 року, та зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму ПДВ –685544,00 грн.

В акті перевірки відповідач покликається на те, що позивач безпідставно сформував у грудні 2009 року податковий кредит за рахунок суми ПДВ, сплаченого ПП «Західпромінвестбуд»- постачальника в розмірі 278835,00 грн. згідно податкових накладних № 1729 від 25.12.2009 року, № 1587/8 від 29.12.2009 року, № 1809 від 30.12.2009 року, № 1810 від 30.12.2009 року, оскільки у ПП «Західпромінвестбуд»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, недостатній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, ПП «Західпромінвестбуд»визнано господарським судом банкрутом та розпочату ліквідаційну процедуру 25.05.2010 року, а 01.06.2010 року –скасовано державну реєстрацію, остання декларація з податку на прибуток подана за 2-ий квартал 2009 року без додатків К1/1, а тому згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, угоди з таким контрагентом мають ознаки нікчемності.

Також відповідач зазначає, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у квітні 2010 року за рахунок суми ПДВ, сплаченого ПП «Констракшн Груп»- постачальника в розмірі 406709,00 грн. згідно податкових накладних за № № 1542, 1543, 1544, 1545 від 30.04.2010 року, оскільки у ПП «Констракшн Груп»відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутні технічний персонал, основні фонди, виробничі активи і транспортні засоби, згідно Системи автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов’язання ПП «Констракшн Груп»та сумою податкового кредиту, задекларованого ТзОВ «ВОЯВІ»за період квітень 2010 року у розмірі 2440256,00 грн., згідно відповіді ДПІ у Галицькому районі м. Львова ПП «Констракшн Груп»не знаходиться за юридичною адресою, а декларація з податку на прибуток підприємства за І кв. 2010 року подана без додатків К1/1, а тому згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, угоди з таким контрагентом мають ознаки нікчемності.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач згідно нотаріально посвідченого договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 10.07.2009 року, реєстровий № 983, орендує у Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям «Волиньтурист»об’єкти нерухомого майна, які розташовані в урочищі Гушово, буд. 2, с/рада Сівязька Шацького району Волинської області, а саме корпуси: 4, 5, 6, 7, тимчасові літні споруди: 1, 2, 3, 4, 31, 32 та відкритий танцювальний майданчик. Умовами вказаного договору встановлено, що об’єкти надаються орендарю для використання в господарській діяльності з метою організації тимчасового розміщення громадян (п. 1.4.), орендар зобов’язаний за рахунок власних коштів проводити поточний ремонт об’єктів оренди (п. 4.2.5.), нести всі витрати по експлуатації і технічному обслуговуванню об’єктів на термін дії договору (п. 4.2.6.), провести капітальний ремонт об’єктів оренди та робити поліпшення за погодженням кошторисів, іншої технічної документації з орендодавцем (п. 4.2.8.).

Для проведення капітального ремонту та ремонтно-будівельних робіт в орендованих позивачем корпусах №№ 5, 6, 7 та тимчасових літніх будиночків № 1, 2, 3, 4, ТзОВ «ВОЯВІ» були укладені такі договори:

-          договір підряду на виконання робіт № 01-09/6 01.09.2009 року з ПП «Західпромінвестбуд», відповідно до якого позивач, як замовник, доручив, а ПП «Західпромінвестбуд», як підрядник, прийняв на себе зобов’язання здійснити у строк до 31.05.2010 року роботи по капітальному ремонті із заміною даху корпусу № 6 пансіонату «Шацькі озера»Волинська область, Шацький район, село Світязь;

-          договір підряду на виконання робіт № 01-10/7 від 01.10.2009 року з ПП «Західпромінвестбуд», відповідно до якого позивач, як замовник, доручив, а ПП «Західпромінвестбуд», як підрядник, прийняв на себе зобов’язання здійснити у строк до 31.05.2010 року роботи по капітальному ремонті із заміною даху корпусу № 7 пансіонату «Шацькі озера»Волинська область, Шацький район, село Світязь;

-          договір підряду на виконання робіт № 01-15/1234 від 15.10.2009 року з ПП «Західпромінвестбуд», відповідно до якого позивач, як замовник, доручив, а ПП «Західпромінвестбуд», як підрядник, прийняв на себе зобов’язання здійснити у строк до 31.05.2010 року роботи по капітальному ремонту тимчасових літніх споруд №№ 1, 2, 3, 4 пансіонату «Шацькі озера»Волинська область, Шацький район, село Світязь;

-          договір підряду на виконання робіт № 02-12/567 від 12.01.2010 року з ПП «Констракшн Груп», відповідно до якого позивач, як замовник, доручив, а ПП «Констракшн Груп», як підрядник, взяв на себе зобов’язання здійснити у строк до 31.05.2010 року ремонтно-будівельні роботи в корпусах №№ 5, 6, 7 пансіонату «Шацькі озера»Волинська область, Шацький район, село Світязь.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентами про виконання вказаних вище договорів були підписані відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в), зокрема з ПП «Західпромінвестбуд» у грудні 2009 року були підписані акт № 2/6 за грудень 2009 року на загальну суму з ПДВ –823261 грн. (договір № 01-09/6 від 01.09.2009 року по корпусу №6), акт № 3/6 за грудень 2009 року на загальну суму з ПДВ 554582 грн. (договір № 01-09/6 від 01.09.2009 року по корпусу №6), акт № 1/7 за грудень 2009 року на загальну суму з ПДВ 293198 грн. (договір № 01-10/7 від 01.20.2009 року по корпусу № 7), акти за грудень 2009 року на загальну суму з ПДВ 583 000 грн. (договір № 01-15/1234 від 01.09.2009 року по тимчасових літніх спорудах № 1,2,3,4), з ПП «Констракшн Груп»у квітні 2010 року були підписані акт № 4/567/5 за квітень 2010 року на загальну суму з ПДВ 527 754 грн. (договір № 02-12/567 від 12.01.2010 року по корпусу № 5), акт № 4/567/6 за квітень 2010 року на загальну суму з ПДВ 214 128 грн. (договір № 02-12/567 від 12.01.2010 року по корпусу № 6), акт № 4/567/7 від 30.04.2010 року на загальну суму з ПДВ 501482 грн. (договір № 02-12/567 від 12.01.2010 року по корпусу № 7).

Одночасно, між сторонами були підписані і довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3), копії яких долучені до справи.

Згідно наявного в матеріалах справи листа № 164/1.6а від 21.08.2009 року вбачається, що правління ЗАТ «Волиньтурист»погодило позивачу реконструкцію та капітальний ремонт корпусів № 5,6,7 та літніх будиночків № 1,2, 3,4. Також в матеріалах справи містяться погоджені з ЗАТ «Волиньтурист»зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва корпусів №№ 5,6,7 та тимчасових літніх споруд №№ 1,2,3,4.

Крім цього, факт проведення будівельних робіт в корпусах та тимчасових літніх спорудах пансіонату «Шацькі озера»підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного Державною екологічною інспекцією у Волинській області від 14.05.2010 року, приписом Державної екологічної інспекції у Волинській області від 17.05.2010 року та приписом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 24.02.2010 року, протоколом Державної екологічної інспекції у Волинській області про адміністративне правопорушення від 14.05.2010 року та постановою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 18.08.2010 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивач протягом 2009 року - 2010 року перерахував ПП «Західпромінвестбуд»грошові кошти у розмірі 1617860,00 грн. (з ПДВ) за проведення капітального ремонту згідно зазначених вище договорів.

Також судом встановлено, що 17 грудня 2009 року між ТзОВ «ВОЯВІ»та ПП «Констракшн Груп»був укладений договір № 17/12-09 підряду на виконання робіт, за умовами якого ПП «Констракшн Груп», як підрядник, взяв на себе зобов’язання здійснити для позивача реконструкцію квартир №№ 9,10 з розширенням за рахунок об’єму існуючого горища на вул. Саксаганського, 3 у м. Львові. 30.04.2010 року між позивачем та ПП «Констракшн Груп»був підписаний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року на загальну суму з ПДВ 1196892 грн. (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року (типова форма № КБ-3).

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що Галицька районна адміністрація, розглянувши лист ТзОВ «ВОЯВІ»- власника квартир № 9 та № 10 в будинку № 3 на вул. Саксаганського, своїм розпорядженням № 781 від 10.09.2007 року «Про реконструкцію квартир № 9 та № 10 на вул. Саксаганського,3»дозволила позивачу реконструювати квартири № 9 та № 10 на вул.Саксаганського,3 з розширенням їх шляхом влаштування додаткових житлових приміщень мансардного типу в межах існуючого горища згідно поданими проектними пропозиціями.

27.01.2011 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, розглянувши заяву ТзОВ «ВОЯВІ»- власника квартир № 9 та № 10 в будинку № 3 на вул. Саксаганського, представлені документи, враховуючи сертифікат відповідності, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкту - квартир № 9 та № 10 після реконструкції з розширенням за рахунок об’єму горища на вул. Саксаганського, 3, видало наказ № 113-Ж-Г «Про оформлення ТзОВ «ВОЯВІ»права власності на квартири № 9 та № 10 в будинку № 3 на вул. Саксаганського», на підставі якого позивачу було видано свідоцтва про право власності на вказані квартири після реконструкції.

В ході судового розгляду справи позивачем було представлено докази на підтвердження наявності в його контрагентів ліцензій на провадження господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури.

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт щодо проведення робіт з капітального ремонту орендованих позивачем корпусів та літніх тимчасових споруд пансіонату «Швацькі озера», а також реконструкції квартир позивача по вул. Саксаганського, 3.

Судом встановлено, що ПП «Західпромінвестбуд»за фактом виконання робіт згідно договорів підряду на виконання робіт були оформлені та видані позивачу такі податкові накладні: № 1578/8 від 30.11.2009 року на загальну суму з ПДВ 529280 грн., ПДВ –88213,33 грн., № 1729 від 25.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 267534,80 грн., ПДВ –44589,13 грн., № 1809 від 30.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 293198 грн., ПДВ - 48866,33 грн., № 1810 від 30.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 583000 грн., ПДВ - 97166,67 грн. Дані податкові накладні були включені ТзОВ «ВОЯВІ»до реєстру отриманих накладних за грудень 2009 року, а суми ПДВ по таких накладних включені до податкового кредиту грудня 2009 року.

ПП «Констракшн Груп»30.04.2010 року були оформлені та видані ТзОВ «ВОЯВІ»податкові накладні: № 1542 від 30.04.2010 року на загальну суму з ПДВ 527754 грн., ПДВ –87 59 грн., № 1543 від 30.04.2010 року на загальну суму з ПДВ 214 128 грн., ПДВ –35688 грн., № 1544 від 30.04.2010 року на загальну суму з ПДВ 501482 грн., ПДВ –83580,33 грн., № 1545 на загальну суму з ПДВ 1196892 грн., ПДВ –199482,00 грн.

Дані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих накладних за квітень 2010 року, а суми ПДВ по таких накладних включені до податкового кредиту квітня 2010 року.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент проведення позивачем фінансово-господарських операцій та прийняття оскаржуваного рішення), податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1., п. 7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як передбачено, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що у позивача на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у грудні 2009 року та квітні 2010 року наявні податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинному на момент проведення перевірки законодавству, що не заперечується і представниками відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ПП «Західпромінвестбуд»та ПП «Констракшин Груп»на момент здійснення фінансово-господарських операцій по виконанню будівельних робіт були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, судові рішення про скасування установчих документів чи свідоцтв платників ПДВ вказаних контрагентів на час виконання робіт та оформлення податкових накладних відсутні, а відтак, такі юридичні особи мали право виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2009 року та квітні 2010 року.

Відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами - ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Констракшин Груп»щодо виконання робіт, посилаючись на те, що у згаданих контрагентах відсутня необхідна матеріально-технічна база для надання відповідних робіт, оскільки такі подавали декларації з податку на прибуток без відповідних додатків

Проте, такий висновок зроблено на підставі перевірки лише податкової звітності контрагентів, а не первинних бухгалтерських документів. Разом з тим, відсутність у контрагента власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу не може свідчити про нікчемність правочину, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання платником податку у господарській діяльності лише власних основних засобів та найманої праці.

Щодо відсутності ПП «Констракшин Груп»за юридичною адресою, то така обставина не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним та виключення з податкового кредиту сум ПДВ. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій позивача і подальша ліквідація його контрагента - ПП «Західпромінвестбуд», оскільки господарські операції останнім вчинялись у грудні 2009 року, а ліквідаційну процедуру розпочато у березні 2010 року.

Що стосується розбіжностей між сумами податкового кредиту з ПДВ ТзОВ «ВОЯВІ»та сумами податкових зобов'язань ПП «Констракшин Груп», то такі обставини також не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки сам факт неналежного декларування зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією із сторін договору не свідчить про наявність мети на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ТзОВ "ВОЯВІ" неправомірно сформувало податковий кредит, оскільки суми ПДВ контрагентами до бюджету сплачені не були. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у п.п «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезгаданого Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Отже, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, податкові органи не можуть зменшувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним на момент здійснення фінансово – господарських операцій законодавством не встановлено підстав для такого зменшення.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Крім того, слід зазначити, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права і не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту у грудні 2009 року по контрагенту ПП «Західпромінвестбуд»та у квітні 2010 року по контрагенту ПП «Констракшин Груп», не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Як передбачалось пп. 7.7.1.- пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема податковими деклараціями позивача з ПДВ за грудень 2009 року, квітень –червень 2010 року, додатками № 2, 3, 5 до таких декларацій, реєстрами отриманих податкових накладних, поясненнями представників позивача, та не заперечується у судовому засіданні представниками відповідача, при визначенні суми бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2010 року у сумі 249310 грн. у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ позивачем врахована лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій контрагенту ПП «Західпромінвестбуд»у попередніх податкових періодах. А сума ПДВ по контрагенту ПП «Констракшин Груп», яка включена позивачем до податкового кредиту по декларації за квітень 2010 року, врахована останнім при визначенні залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відображена у р. 26 декларації з ПДВ.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено помилковість висновку відповідача про завищення позивачем значення податкового кредиту у грудні 2009 року на суму ПДВ 278 835 грн. по контрагенту ПП «Західпромінвестбуд»та у квітні 2010 року на суму ПДВ 406 709 грн. по контрагенту ПП «Констракшин Груп», тому, суд вважає неправомірними рішення та дії відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року в розмірі 234246,00 грн., яка декларувалась позивачем у грудні 2009 року, та зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму ПДВ –685544,00 грн. та зобов’язання позивача провести відповідні коригування р. 26 декларації з ПДВ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та своїх дій в частині зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації з ПДВ) та зобов’язання позивача провести відповідні коригування р. 26 декларації з ПДВ.

А тому, з огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти зокрема постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000322304/0/23812 від 07 вересня 2010 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі щодо зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ»залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму податку на додану вартість –685544,00 гривень.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ»самостійно відкоригувати залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26) декларації на суму податку на додану вартість –685544,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ»3 (три) гривні 40 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 05.04.2011 року.

Суддя                                                                                           Потабенко В.А.