Постанова № 15937171, 15.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 р. № 2а-8990/08/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представника позивача Барили К.В., представника відповідача Карпина Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність ?Сфера Сім? до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000237/2302/32374 та №000238/2302/32373 від 31.10.2008р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність ?Сфера Сім? (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі-ДПІ), просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №000237/2302/32374 та №000238/2302/32373 від 31.10.2008р. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ ?Юкна-2005? за період з 01.01.2005р. по 31.03.2007р. необгрунтовано прийшов до висновку про заниження податку на прибуток в сумі 20 000.00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 16000,00 грн. В основу висновку ДПІ покладено Постанову Господарського суду Львівської області від 04.03.2008р. по справі №5/383А, що відображено в Акті перевірки. Вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення нечинні, оскільки Товариство сформувало валові витрати та податковий кредит на підставі укладеного договору про рекламу продукції від 01.12.2005р., реальне виконання якого підтверджується актами виконання робіт і податковими накладними, банківськими документами про оплату за рекламні послуги.

В судовому засіданні представник позивача позов уточнив, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №000237/2302/32374 та №000238/2302/32373 від 31.10.2008р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що перевіркою встановлено, порушення Товариством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334 із змінами та доповненнями (далі-Закон №334) та вимог Закону ?Про податок на додану вартість? №168 з наступними змініми (далі-Закон №168), оскільки Постановою господарського суду Львівської області від 04.03.2008р. у справі №5/383А, яка набрала законної сили у відповідності до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ТзОВ «Сфера Сім»та до ТзОВ «Юкна-2005»про визнання недійсним господарського зобовязання, що виникло на підставі договору про рекламу продукції від 01.12.2005 р. б/н суд вказав на те, що оспорюваний правочин, укладений між ТзОВ «Сфера Сім»та ТзОВ «Юкна-2005», є нікчемним в силу закону. Окрім того зазначив, що директор ТзОВ «Юкна-2005», який в установчих документах зазначений як керівник підприємства підприємницьку діяльність самостійно не здійснював, договорів фінансового характеру не укладав, податкову звітність до ДПІ не подавав, що дало можливість іншим особам ставити підписи на фінансово-господарських документах, завірених печаткою Товариства, від імені керівника і вести незаконну господарську діяльність, а відтак господарські зобовязання, які виникли між Товариством та ТзОВ «Юкна-2005» є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено що Товариство з обмеженою відповідальність ?Сфера Сім? зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.11.1997р. за №А 00377063, у період що перевірявся був платником по податку на прибуток, податку на додану вартість - Свідоцтво про державну реєстрацію від 26.11.1997р. №14151200000003448.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сфера Сім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Юкна -2005»за період з 01.01.2005р. по 31.03.2007р., про що складено Акт від 16.10.2008р. №1999/23-2/33747279 в якому зазначено, що Товариством в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 Товариством занижено податок на прибуток за 2006 рік в сумі 20000.00 грн., в тому числі у 1 кв.2006 року в сумі 20 000.00 грн. та в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 , п.п.7.4.1 , п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.7.1 ,п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону №168 завищено податковий кредит в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2006 рік на суму 16 000.00 грн. в тому числі у березні 2006 року на 16 000.00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення від 31.10.2008р. №000237/2302/32374 якими Товариству визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 30000,00 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 20000,00грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10000,00 грн., та №000238/2302/32373 від 31.10.2008р. яким Товариству визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 24000,00 грн., в тому числі основний платіж 16000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 8000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

На підставі норм п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протяг звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що ТзОВ ?Сфера сім? (Рекламодавець) укладено договір про рекламу продукції від 01.12.2005 р. б/н з ТзОВ «Юкна-2005»(Рекламіст), предметом якого є виконання роботи з реклами товарів Рекламодавця в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п.2.3. Договору обовязок Виконавця представити на затвердження Замовнику докладну програму з реклами товарів, поширювати серед потенційних клієнтів Рекламодавця рекламоносії.

На виконання умов даного договору ТзОВ «Юкна-2005»виписано податкові накладні від 01.03.2006р. №031 на суму 48 000,00 грн. та від 15.03.2006р. №032 на суму 48 000,00 грн. в тому числі ПДВ на загальну суму 16000,00 грн. та складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 01.03.2006р. №031 та від 15.03.2006р. №032.

Згідно платіжних доручень від 13.03.2006р. №494 та від 28.03.2006р. №635 позивачем перераховано кошти відповідно 48 200,00 грн. та 48200,00 грн. на ТзОВ «Юкна-2005», в призначенні платежу в обох платіжних дорученнях призначення платежу вказано: “оплата за рекламні послуги згідно дог. №12-3 від 01/12/05”.

Суми податку на додану вартість та суми витрат, згідно зазначених податкових накладних та актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), включено до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та даних декларації з ПДВ за березень 2006 року в сумі 16 000,00 грн. та Декларації з податку на прибуток підприємства за I квартал 2006 року в сумі 80000,00 грн. відповідно.

На запит ДПІ від 05.06.2007р. №17164/7/23-251 щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Юкна-2005»по питанню сплати податків, ДПІ у Святошинському районі м.Києва з інформаційною довідкою від 01.08.2007р. №4805/7/15-433 повідомляло, що зустрічну перевірку ТзОВ «Юкна-2005» провести неможливо, у звязку з невстановленням місцезнаходження підприємства, надіслано акт анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ «Юкна-2005»від 13.12.2006р. з якого вбачається, що підприємство не подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, а саме з листопада 2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 04.03.2008р. у справі №5/383А, яка набрала законної сили у відповідності до ст.254 КАС України, за позовом ДПІ до ТзОВ «Сфера Сім»та до ТзОВ «Юкна-2005»про визнання недійсним господарського зобовязання, що виникло на підставі договору про рекламу продукції від 01.12.2005 р. б/н, та застосування юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України, суд вказав на те, господарське зобовязання, укладений між ТзОВ «Сфера Сім»та ТзОВ «Юкна-2005», спрямоване на приховування від оподаткування доходів ТзОВ “Юкна-2005”, а відтак вищеописаний правочин є нікчемним в силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається.

З дослідженому в судовому засіданні поясненнях ОСОБА_3, Витягу з ЄДРПУО, Інформаційного листа з бази даних ДПА України, Постанови Сихівського районного суду м.Льова та інших письмових доказів вбачається, що ОСОБА_3 є засновником, директором та головним бухгалтером ТзОВ “Юкна-2005”, основним видом діяльності цього підприємства є оптова торгівля будівельними матеріалами. Згідно пояснень ОСОБА_3, наданих начальнику УДСБЕЗ УМВСУ у Львівській області 07.01.2007р. остання зазначила, що їй нічого не відомо про реєстрацію ТзОВ “Юкна-2005”, таку у встановленому порядку не проводила, не є засновником та не виконувала функції директора та головного бухгалтера, доручення на реєстрацію нікому не давала, підприємницьку діяльність самостійно не здійснювала, договорів фінансового характеру не укладала, податкову звітність до ДПІ не подавала, жодних господарських документів не підписувала.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТзОВ «Юкна-2005» Товариство отримало право на податкову вигоду.

З досліджених у судовому засіданні актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вбачається, що такі не містить такого обовязкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?, як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт, відсутність доказів в підтвердження повноважень представника ТзОВ “Юкна-2005” ОСОБА_5

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на використання у господарській діяльності послуг, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання послуг.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Даючи аналіз Договору про рекламу продукції від 01.12.2005 р. б/н, податковим накладним, актам здачі-приймання робіт, які складались контрагентом позивача по оспорюваних господарських зобовязаннях суд приходить до висновку, що всі вони підписувались особою, яка не були наділена відповідними правами та обовязками щодо діяльності ТзОВ “Юкна-2005”, і всупереч чинному законодавству, користуючись реквізитами підприємства, здійснювала господарську діяльність.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування валових витрат та визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Окрім того судом взято до уваги і ту обставину, що позивач протягом певного часу згідно дослідженого Договору отримував послуги у субєкта господарювання, який систематично не сплачував податки, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, яке за юридичною адресою не знаходилося, не звітувалось про свою діяльність, зареєстрований власник в одній особі директор та головний бухгалтер якого не визнає своєї причетності до його діяльності, а також і ту обставину, що позивач та контрагент працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обовязку сплати податків).

Отже, Товариством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії останнього призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що мали місце проведення операцій за удаваними (нікчемними) угодами.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України ?Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? №2181 від 21.12.2000 року.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення суд вважає, що вони прийняті з дотриманням вимог Закону України ?Про податок на додану вартість?, Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? та передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи та не доведені у судовому засіданні, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України такі не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 20.04.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.