Постанова № 15934706, 05.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6908/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год.45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Наумової К.Г.

при секретаріЧухляк О.О.

Постановлена у нарадчій кімнаті об 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданням Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька (м.Донецьк)

до Приватного підприємства «Славута» (м. Донецьк)

про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту

за участю сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довір., ОСОБА_2 за довір.

від відповідача: не зявився.

Державна податкова інспекція у Петровському районі м.Донецька, далі за текстом ДПІ, 29.04.2011р. звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Приватного підприємства «Славута» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 28.04.2011р. за №1.

В обгрунтування своїх вимог ДПІ посилається на наявність податкового боргу перед державним бюджетом в розмірі 1197 грн. Посадові особи відповідача здійснюють без узгодження з органами ДПС реалізацію основних засобів, що є порушенням вимог ст.92 Податкового кодексу України, тобто відповідач , отримавши від позивача податкову вимогу про суму податкового боргу за узгодженим грошовим зобов»язанням, порушує правила відчуження майна, а саме вчиняє дії щодо передачі його іншим особам (реалізується мийка Carcher, що належить відповідачеві). Для унеможливлення проведення цих дій та направлення посадовими особами грошових коштів відповідача на ліквідацію існуючого боргу, позивачем згідно підстав, що з»ясовують обставини, передбачені пп. 94.2.5 п.94.2 сти.94 глави 9 Податкового кодексу України застосовано адміністративний арешт майна відповідача.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до суду не з»явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ,суд, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Славута» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.11.2003р., включене до ЄДРПОУ за №32724533, знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Петровському районі м.Донецька.

Станом на 28.04.2011р. за Приватним підприємством «Славута» обліковується податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 1197 грн.

Відповідачу була направлена податкова вимога від 04.04.2011 року № 27, яка була отримана відповідачем 04.04.2011р., що підтверджується відповідним підписом посадової особи відповідача на корінці податкової вимоги.

28.04.2011р. старшим уповноваженим відділу податкової міліції у Петровському районі м.Донецька було складено рапорт на ім»я заступника начальника ВПМ ДПІ у Петровському районі м.Донецька , у якому зазначено, що в ході проведення оперативного відпрацювання відповідача отримана оперативна інформація про наявність намірів у посадових осіб ПП «Славута» реалізації належного йому майна без отримання на те згоди органу податкової служби, саме було отримано комерційну пропозицію ПП «Славута» від 25.04.2011р. про продаж мийки Carcher одному з приватних підприємців Петровського району, який займається бізнесом у сфері автомобільних послуг. Сума податкового боргу складає 1,2 тис.грн.

У рапорті зазначено, що керівництвом ПП «Славута» здійснюються заходи з реалізації активів іншим особам, що є підставою для застосування адміністративного арешту на активи відповідача, на підставі чого просить розглянути можливість направлення подання про застосування умовного адміністративного арешту на активи ПП «Славута».

Рішенням Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька від 28.04.2011р. , керуючись п.94.6 ст.94 глави 9 Податкового кодексу України було застосовано умовний адміністративний арешт активів платника податків відповідача, що перебувають за адресою: 83111, м.Донецьк, вул..Стаханова,15. та вирішено надіслати рішення з вимогою заборони відчуження активів платнику ПП «Славута».

Наведене рішення було отримано посадовою особою відповідача, що засвідчується відповідним підписом про отримання на рішенні.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

У пп. 1,11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про, зокрема, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 41.5. статті 41 Податкового кодексу України(надалі ПКУ) передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За правилами п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог п. 59.1. ст.. 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

П. 59.4. ст.. 59 ПКУ податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у п. 95.1 ст. 95 ПКУ, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу(п.88.1 ст.88 ПКУ).

За вимогами пп.88.2. ст.88 ПКУ право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до п.89.1,89.2 ст.89 ПКУ право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2. статті 89 ПКУ визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

За вимогами п.89.3. ст.89 ПКУ майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п.89.4. ст.89 ПКУ у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

З п.89.5. ст.89 ПКУ вбачається, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Уразі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Згідно до п.89.8. ст.89 ПКУ Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі

Відповідно до п. 91.3. ст. 93 Податкового кодексу України податковий керуючий, окрім іншого, описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

ДПІ не надано доказів призначення податкового керуючого, складеного опису майна, що перебуває у податковій заставі, доказів звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, ДПІ прийняті не всі передбачені Податковим кодексом України заходи для погашення податкового боргу.

Згідно пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Спірне рішення про застосування адміністративного арешту активів платників податків від 28.04.2011р. було прийнято начальником ДПІ у Петровському районі м.Донецька С.О.Воронковим.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на п.94.2.5. п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, згідно до якого арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що вирішальним фактором застосування адміністративного арешту є переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам.

В підтвердження зазначеного позивач посилається на ті обставини, що відповідач вчиняє дії щодо передачі майна іншим особам, а саме реалізацію мийки Carcher.

В матеріалах справи міститься копія комерційної пропозиції ПП «Славута» від 25.04.2011р. на ім»я ПП ОСОБА_3 про продаж автомобільної мийки Carcher К791, у зв»язку з розпродажем майна.

Тобто, з викладеного вбачається, що відповідач має намір саме продати зазначене майно,що не є тотожнім з передачею іншим особам.

Доказів вчинення дій, направлених на передачу іншим особам майна ДПІ не надала, а тому і відсутні підстави для застосування адміністративного арешту.

Крім цього, платіжним дорученням №31 від 29.04.2011р. відповідач сплатив суму податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 1196,50 грн., про що було повідомлено ДПІ.

П.п.94.19.2 п.94.19. ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з погашенням його податкового боргу.

У пункті 94.20. ст.94 зазначеного кодексу визначено, що у випадках, визначених підпунктами 94.19.2 - 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби.

Як зазначалось вище, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов»язків, визначених законом.

Таким чином, ДПІ в момент отримання інформації про погашення податкового боргу повинна була прийняти рішення про звільнення майна з-під арешту.

Пунктом 94.10 ст.94 ПКУ встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Зазначене кореспондується з п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПКУ, згідно до вимог якої припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Тобто, рішення суду про обґрунтованість адміністративного арешту продовжує дію адміністративного арешту на невизначений термін.

Таким чином, припинення адміністративного арешту у зв»язку з погашенням податкового боргу унеможливлює прийняття судом рішення про підтвердження обґрунтованості застосування цього адміністративного арешту..

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Сума податкового боргу з орендної плати за землю сплачена , адміністративний арешт повинний бути припинений, а майно відповідача звільнено з-під арешту відповідним рішенням позивача .

За таких обставин, з урахуванням сукупних доказів по цій справі, у суду відсутні підстави для визнання рішення про застосування адміністративного арешту від 28.04.2011р. №1 обгрунтованим та правомірним.

З огляду на зазначене, подання Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька до Приватного підприємства «Славута» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 28.04.2011р. за №1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 67 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 7 12, 69-72, 94, 122-163, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька до Приватного підприємства «Славута» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 28.04.2011р. за №1 - відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 травня 2011 року.

Суддя Наумова К.Г.