Постанова № 15934703, 18.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/5429/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год.50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Наумової К.Г.

при секретарі                                                  Чухляк О.О.

Постановлена у нарадчій кімнаті об 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді - Наумової К.Г.,

При секретарі судового засідання – Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області (м.Красноармійськ)

до Головного управління державного казначейства України в Донецькіій області (м. Донецьк)

про визнання неправомірною відмови та зобов»язання вчинити певні дії

за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_1 за довір., ОСОБА_2 за довір.

від відповідача: ОСОБА_3 за довір.

Красноармійська об»єднана державна податкова інспекція Донецької області (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державного казначейства України в Донецькіій області про визнання неправомірною відмову Управління державного казначейства України у м.Селидове та зобов»язання прийняти та виконати платіжні вимоги Красноармійської ОДПІ на суму 4092657,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач зазначив, що платіжні вимоги від 21.03.2011р. №№201 та 203 були повернені відповідачем без виконання необґрунтовано. У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягував зазначає назву, дату видачі та номер(якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до п.2.22 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається. Тобто, наявність виконавчого документа в даному випадку не передбачена.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на наступне. Відповідач зазначає, що спірні платіжні вимоги були повернуті позивачеві без виконання, у зв»язку з тим, що вони були оформлені з порушенням вимог постанови НБУ від 21.01.2004р. №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті», а саме у реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги не зазначені назва, дата видачі та номер(якщо він присвоєний) виконавчого документа; відсутні оригінали виконавчих документів.

Стосовно вимоги позивача про зобов»язання виконати спірні платіжні вимоги відповідач зазначив, що ДП «Селидіввугілля» по рахунку №35244018004878 в 2011 році бюджетні асигнування не надавалися, у зв»язку з відсутністю бюджетних призначень по КПК 5491040 на відповідний рік. 24.03.2011р. інші платіжні вимоги були повернені на вищезазначених підставах, а також у зв»язку з відсутністю на рахунку, зазначеному у платіжній вимозі, відкритих асигнувань, тобто, є неможливими їх виконувати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

          04.03.2011р. Донецьким окружним адміністративним судом було винесено постанову по справі №2а/0570/3314/2011 за поданням Красноармійської ОДПІ до ДП «Селидіввугілля» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 4092657,00 грн., якою подання Красноармійської ОДПІ було задоволено та стягнуто кошти з рахунків у банках державного підприємства “Селидіввугілля” на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4092657 грн. 00 коп. (код платежу 14010100, Державний бюджет –управління державного казначейства у м. Селидове, банк отримувача: УДК в Донецькій області, код за ЄДРПОУ 34686427, МФО 834016).

          Зазначена постанова суду підлягає негайному виконанню згідно до вимог ст.193-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

          21.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з платіжними вимогами від 21.03.2011р. №№201,203 на суму 4092657,00 грн., які було повернуто без виконання на підставі пп.1,4, п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. №609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ»(платіжна вимога оформлена з порушенням вимог Національного банку до заповнення реквізитів розрахункових документів, а саме Постанови Національного банку України від 21.01.2004р. №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»: відповідно до п.5.5 Глави 5 у реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги не зазначені назва, дата видачі та номер(якщо він присвоєний) виконавчого документа; відсутні оригінали виконавчих документів).

Згідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п.п. 20.1.18. п.20.1 cт.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, зокрема щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.5. статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Частиною 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

П.п.20.1.15. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) за наявності хоча б однієї з таких підстав:

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець чітко відрізняє банки та інші фінансові установи .

У даному випадку Податковим кодексом чітко передбачено, що за рішенням суду здійснюється стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, а не в інших фінансових установах.

Згідно до п.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 "Питання Державного казначейства України", Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Основними завданнями Казначейства відповідно до п.3 цього Положення є:

1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів.

За вимогами п.1,3,4 п.4 цього Положення Казначейство здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку; відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства; провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

За вимогами ст.2 Закону «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст.47 зазначеного Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно до ст.51 цього Закону для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

З викладеного вбачається, що Казначейство відповідно до покладених на нього функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів, а банки забезпечують ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

          Таким чином, не можна ототожнювати Державне казначейство та банк, та відповідно рахунки у банку та Державному казначействі.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, згідно до п.1.2, 1.3 якої ця Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Пунктом п.5.1 цієї Інструкції визначено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно до п.5.2 цієї Інструкції примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Крім цього, відповідно до п.5.3 глави 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008р. затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ.

Згідно до п.1 Порядку №609 від 09.07.2008р. цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості(п.19 Порядку).

Таким чином, стягнення коштів з рахунків у банках та з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, врегульовано різними нормативними актами.

Судовим рішенням по справі постановлено стягнути кошти з рахунків у банках Державного підприємства “Селидіввугілля”, а не з рахунків у Державному казначействі України..

Відповідно до п.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто, позивач повинний був направити спірні платіжні вимоги для виконання до відповідного банку(або його відділення), у якому відкриті поточні рахунки боржника.

З викладеного вбачається, що стягувачем по справі №2а/0570/3314/2011 помилково були спрямовані платіжні вимоги до Управління державного казначейства у м.Селидове Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, відповідно відповідач правомірно повернув без виконання платіжні вимоги. .

Таким чином, позовні вимоги про визнання неправомірною відмову Управління державного казначейства України у м.Селидове та зобов»язання прийняти та виконати платіжні вимоги Красноармійської ОДПІ на суму 4092657,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України , Законом України «Про банки і банківську діяльність»,

ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163,183-3, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції Донецької області до Головного управління державного казначейства України в Донецькіій області про визнання неправомірною відмову Управління державного казначейства України у м.Селидове та зобов»язання прийняти та виконати платіжні вимоги Красноармійської ОДПІ на суму 4092657,00 грн.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено та підписано 26 квітня 2011 р.

Суддя                                                                                 Наумова К.Г.