Постанова № 15934461, 16.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6040/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м. Димитров

до Державної податкової інспекції у м. Димитрові

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000191640 від 31.03.2011р. і № 091661640 від 31.03.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 4 січня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 20 квітня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000191640 від 31.03.2011р. і № 091661640 від 31.03.2011р.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000191640 від 31.03.2011р. та № 091661640 від 31.03.2011р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань з ПДВ, оскільки податковим органом не враховано призначення платежу, зазначене в платіжних доручення платника податків. Зокрема, позивач зазначає, що він сплачував податкові зобовязання за деклараціями за жовтень та листопад 2010р. та за договором про розстрочення податкових зобовязань № 9/24 від 31.03.2010р., що був укладений на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2010р. по справі № 2-а-3667/10/0570, якою розстрочений податковий борг в сумі 7035723,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, згідно із яким платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На підставі п. 87.9. ст. 87 цього Кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування.

Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 25.03.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32087941 (арк. справи 54, 55), перебуває на податковому обліку в у Димитрівському відділенні Красноармійської обєднаної державній податковій інспекції з 31.03.2003р.

31.03.2011р. відповідачем проведена камеральна перевірка особової картки позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 30.11.2010р. по 28.03.2011р., за результатами якої складено акт № 63/15-011-1-32087941 (арк. справи 10 12).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011р. № 0000191640, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України на підставі ст. 126 цього Кодексу за платежем: ПДВ в сумі 314573,41 грн. (арк. справи 8).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, згідно із якою платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 цього Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Об'єктом правопорушення, визначеного статтею 126 Кодексу, є правовідносини щодо сплати податкових зобов'язань. При цьому, факт порушення термінів сплати податкових зобовязань встановлених п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, фіксується в акті перевірки.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2011р. № 0000191640 (арк. справи 11), воно прийнято за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1572567,06 грн., яка виникла на підставі декларації № 9005815732 від 20.12.2010р. при сплаті суми коштів у період: лютий березень 2011р.

З дня набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011р.), повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що порушення граничних строків сплати податкових зобовязань вчинене позивачем у період: лютий березень 2011р. Цей період підпадає під дію п. 7 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України до даного порушення повинні застосовуватися норми перехідних положень Податкового кодексу України.

Така позиція викладена, зокрема, у листі Міністерства юстиції України від 11.01.2011 р. № 18222-0-26-10-20.

Неврахування відповідачем вимог «Перехідних положень» Податкового кодексу України призвело до неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 314573,41 грн.

Крім того, на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011р. № 00001661640, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України на підставі ст. 126 цього Кодексу за платежем: ПДВ в сумі 6159,17 грн. (арк. справи 9).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 12), позивачу нараховані штрафні санкції за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по декларації № 9005349063 від 22.11.2010р. при сплаті 29.12.2010р. сум коштів 19996,90 грн., 27.12.2010р. 13568,10 грн., 22.12.2010р. 27996,70 грн.

Тобто, зазначені платежі здійсненні позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України.

Виходячи з того, правовідносин щодо сплати податкових зобовязань до 01.01.2011р. регулюватися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III(далі Закон №2181), факт наявності правопорушення суд встановлює за нормами наведеного Закону.

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 був визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначала коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначала, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлювала право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не було передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999Р. № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як вбачається з платіжних доручень позивача від 27.12.2010р. № 245 на суму 13600,00 грн., від 29.12.2010р. № 252 на суму 20000,00 грн. та від 22.12.2010р. № 235 на суму 28000,00 грн. (арк. справи 14, 15, 37) позивач сплачував податкові зобовязання з ПДВ згідно договору про розстрочення податкового боргу від 31.03.2010р. № 9/24-113 (арк. справи 38), яким розстрочена сума податкового зобовязання з ПДВ в сумі 4311306,00 грн. терміном на 26 місяців з 15.04.2010р. по 15.04.2013р. щомісячно по 119758,50 грн.

Зазначена сума розстрочена відповідачем на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2010р. по справі № 2-а-3667/10/0570, якою, в свою чергу, розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2010р. про стягнення з позивача податкового боргу з ПДВ в сумі 7035723,00 грн. (арк. справи 40 42).

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки (арк. справи 91 103) податковим органом зарахований ці платежі у погашення боргу по декларації № 9005349063 від 22.11.2010р. за жовтень 2010.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 27.12.2010р. № 245, від 29.12.2010р. № 252 та від 22.12.2010р. № 235 відповідач спрямував не за призначенням платежу.

Як було вказано вище, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Приписами статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011 р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

З огляду на приписи норм Закону № 2181, факт сплати податкових зобовязань, зарахування яких відбувалося податковим органом у порядку календарної черговості виникнення боргу (тобто, без урахування призначення платежу) не кваліфікувались як правопорушення податкового законодавства, тому в цьому випадку юридична відповідальність не застосовується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушень, за які ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000191640 від 31.03.2011р. і № 091661640 від 31.03.2011р. задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000191640 від 31.03.2011р. і № 091661640 від 31.03.2011р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 20 травня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.