Постанова № 15934450, 04.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5127/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ”

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення рішення № 0000592343/5791/10/23-413 від 21.03.2011 р., визнання протиправними дій з визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 26 грудня 2010 року, Русинов С.В. директор за протоколом №1 від 4 січня 2003 року

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 3 лютого 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення № 0000592343/5791/10/23-413 від 21 березня 2011 р., винесеного на підставі акту (довідки) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій б/н від 25 лютого 2011 р., про визнання протиправними дій з визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000592343/5791/10/23-413 від 21 березня 2011 р., винесене на підставі акту (довідки) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій б/н від 25 лютого 2011 р., визнати протиправними дії з визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновок відповідача про порушення пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не відповідає дійсності. Фактичні залишки запасів нафтопродуктів визначені відповідачем невірно.

Визначення фактичних залишків запасів нафтопродуктів, відбувалося не в той спосіб, який передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (далі Інструкція № 281/171/578/155), Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 р. № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 квітня 2003 р. за № 331/7652 (далі Інструкція № 332).

Позивач наголошує на тому, що облік нафтопродуктів на підприємстві здійснюється відповідно до вимог Інструкції № 281/171/578/155 та Інструкції № 332.

За результатами проведеної 28 лютого 2011 р. інвентаризації різниця між кількістю нафтопродуктів на АЗС № 1 за адресою вул. Щорса, буд. 108-а встановлена під час інвентаризації, і даними бухгалтерського обліку за вирахуванням втрат у межах норм природних втрат, не перевищує граничної величини відносної похибки методу вимірювання маси нафти та нафтопродуктів. Згідно з пунктом 13.17 Інструкції № 281/171/578/155 в такому разі нестача не стягується з матеріально відповідальної особи, а надлишки їй не оприбутковуються; фактично наявною кількістю нафти та нафтопродуктів визнається кількість за даними бухгалтерського обліку.

Фактичні залишки нафтопродуктів щодобово визначаються операторами АЗС під час передавання зміни. Розбіжностей між обліковими та фактичними залишками нафтопродуктів понад граничну величину відносної похибки методу вимірювання маси нафтопродуктів згідно з ГОСТ 26976 не зафіксовано.

При проведенні перевірки відповідачем взагалі не застосовувалися положення наведених інструкцій. Дані, що наведені у вигляді таблиці у відповіді на заперечення, та на яких саме базуються висновки відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, не можна вважати належними доказами, оскільки вони містять явні помилки.

Позивач також вказує, що відповідачем порушено частину 3 статті 82 Податкового кодексу України в частині перевищення строку проведення фактичної перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення в яких зазначає, що перевіркою (акт перевірки № 0030/05/64/23/30500734 від 25 лютого 2011 р.) встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме не ведення в порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 8029,69 грн.

Представник відповідача вказує, що позивачем не обґрунтовано свою позицію з посиланням на конкретні цифри похибки, та встановлені діючим законодавством норми природного убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску на АЗС (постанова Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання від 26 березня 1986 р. № 40 „Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску і транспортуванні ”).

Встановлена в ході перевірки різниця між даними бухгалтерського обліку і фактичними залишками пального на АЗС № 1, що належить позивачу, перевищує встановлені постановою Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання від 26 березня 1986 р. № 40 „Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийомі, зберіганні, відпуску і транспортуванні” похибки.

Представник відповідача наголошує, що дії посадових осіб відповідача були цілком законними, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з додержанням норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” зареєстровано як юридична особа 29 червня 1999 р., ідентифікаційний код 30500737, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 301491 (арк.справи 23).

На підставі наказу відповідача від 10 лютого 2011 р. № 181 (арк. справи 22) ним проведено фактичну перевірку з питань дотримання позивачем Податкового кодексу України, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, та інших законодавчих актів. Відповідно до пункту 2 наведеного наказу строк перевірки складає 10 днів з 14 лютого 2011 р.

За результатами фактичної перевірки складено акт (довідку) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (далі акт перевірки) (арк.справи 9-10).

При цьому, акт перевірки, який долучений до матеріалів справи, є незареєстрованим та не містить дати складення.

Разом з тим, пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

В акті визначено, що позивачем здійснювалася реалізація товарів не облікованих у встановленому порядку за місцем їх реалізації, а саме встановлено факт надлишку товарів на загальну суму 5490,66 грн. та нестача товарних запасів на загальну суму 2539,03 грн.

Обставина проведення зняття фактичних залишків станом на 22 лютого 2011 р. визначена у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) (арк. справи 37-38). Вказана відомість заповнена безпосередньо перевіряючими без участі працівників позивача. При цьому інформація в графи 18 відомості (залишки запасів за даними обліку) внесена з даних Х-звіту, а інформація в графу 20 відомості (залишки запасів під час проведення перевірки) внесена перевіряючими на підставі даних отриманих особисто.

З Х-звіту, який роздрукований 22 лютого 2011 р. об 9 год. 17 хв., вбачається, що в резервуарах залишок дизельного пального VENTUS складає 2967,13 літрів, бензину А-92 4507 літрів, бензину 95 VENTUS 13111,73 літрів, бензину 98 VENTUS 2049,07 літрів, газу пропану-бутану 2637,83 літрів (арк. справи 39-41).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення до акту перевірки (арк. справи 13). В запереченнях до акту перевірки позивачем наголошено, зокрема на тому, що акт перевірки не містить інформації про те, в який спосіб та відповідно до яких нормативних актів перевіряючими проводилися вимірювання та визначалась кількість нафтопродуктів.

Листом від 18 березня 2011 р. за № 5628/10/23-413 відповідач залишив заперечення позивача без задоволення (арк. справи 11-12).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000592343/5791/10/23-413 від 21 березня 2011 р., яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно з статтею 20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано суму (штрафних) фінансових санкцій (штрафу) в розмірі 16059,38 грн. (арк. справи 8).

Предметом доказування в цій справі в частині правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є обставина наявності в діях (бездіяльності) позивача ознак правопорушення, що полягає в порушенні вимог пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що позивачем здійснювалася реалізація товарів не облікованих у встановленому порядку за місцем їх реалізації, а саме встановлено обставину надлишку товарів на загальну суму 5490,66 грн. та нестача товарних запасів на загальну суму 2539,03 грн.

З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що позивачем не обліковано товарних запасів на суму 8029,69 грн., внаслідок чого до нього застосовано штрафну санкцію в сумі 16059,38 грн. (арк. справи 42).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з статтею 20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інструкція № 281/171/578/155 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 Інструкції № 281/171/578/155 об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників.

Згідно з підпунктом 4.3.2.7 пункту 4.3 Інструкції № 281/171/578/155 рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України.

Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 цієї Інструкції.

Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Суд враховує, що відповідачем не доведено обставину дотримання наведених положень Інструкції № 281/171/578/155 при отриманні інформації для заповнення графи 20 (залишки запасів під час проведення перевірки) відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей).

Підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

Відповідно до підпункту 10.4.1 пункту 10.4 Інструкції № 281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП.

Згідно з підпунктом 16.1 пункту 16 Інструкції № 281/171/578/155 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Обставина ведення обліку нафтопродуктів згідно з вимогами наведеної інструкції підтверджується журналом обліку нафтопродуктів № 05640039 АЗС № 1 (форма N 13-НП), яким фіксується надходження нафтопродуктів (арк. справи 67-68), змінними звітами АЗС (форма № 17-НП), яким здійснюється кількісний облік нафтопродуктів (арк. справи. 19-21).

Інформація, яка наведена в формах №№ 13-НП, 17-НП відповідає інформації в звітах реєстратора розрахункових операцій (арк. справи 105-116).

Відповідно до пункту 13.3 Інструкції № 281/171/578/155 основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Згідно з актом інвентаризації нафтопродуктів на АЗС № 1 ТОВ „АСИ-ОЙЛ” за лютий від 28 лютого 2011 р. обєм бензину А-92 складає 1421,02 літрів, залишки згідно з бухгалтерським обліком 1452,02 літрів, природній убуток 31 літр; обєм бензину А-95 складає 24408,33 літрів, залишки згідно з бухгалтерським обліком 24488,33 літрів, природній убуток 80 літрів; обєм бензину А-98 складає 6708,46 літрів, залишки згідно з бухгалтерським обліком 6715,46 літрів, природній убуток 7 літрів; обєм дизельного палива складає 6823,93 літрів, залишки згідно з бухгалтерським обліком 6824,93 літрів, природній убуток 1 літр (арк. справи 16).

Інструкція № 332 встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.

Підпунктом 4.6 пункту 4 Інструкції № 332 передбачено, що для забезпечення достовірності та єдності вимірювань маси скрапленого вуглеводневого газу повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держспоживстандартом України. Не допускаються до застосування ЗВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, у порядку, встановленому Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та ДСТУ 2708-99 і ДСТУ 3215-95, відповідно, та такі, що не мають відтисків державного повірочного тавра або свідоцтва про державну метрологічну атестацію.

Суд враховує, що відповідачем не доведено обставину дотримання наведеного положення Інструкції № 332 при отриманні інформації для заповнення графи 20 (залишки запасів під час проведення перевірки) відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей).

Згідно з пунктом 8.3 Інструкції № 332 основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності СВГ (скрапленого вуглеводневого газу), зіставлення фактичної наявності СВГ із даними бухгалтерського обліку, перевірка виконання умов зберігання та кількісного збереження СВГ.

Відповідно до акту інвентаризації газу скрапленого на АЗС № 1 ТОВ „АСИ-ОЙЛ” від 28 лютого 2011 р. обєм газу складає 3990 літрів, залишки згідно з бухгалтерським обліком -3978,29 літрів, природній убуток 12 літрів (арк.справи 15).

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем обліку нафтопродуктів та газу спростовується наведеними матеріалами справи.

Відповідно до пояснень відповідача, які надані суду під час розгляду справи, дані про залишки нафтопродуктів у резервуарах АЗС, відображені в відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), отримані шляхом їх зняття з приладу, який був наявний у приміщенні операторської АЗС.

Згідно з довідкою № 243/1 від 4 травня 2011 р., наданою позивачем, система моніторингу резервуарів OPW SiteSentinel Tank Monitoring System не використовується в якості засобу вимірювальної техніки, зазначена система не проходила державної метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки та державної повірки. Зазначене обладнання використовується виключно з метою одержання оперативної інформації про наявність нафтопродуктів на АЗС без її зупинки, з метою підвищення ефективності логістичних операцій, а також для контролю з боку оператора АЗС під час технологічних операцій зі сливу палива у резервуари.

Позивач вказує, що вимірювання під час визначення кількості нафтопродуктів у резервуарах на АЗС здійснюється за допомогою належним чином повірених метроштока та ареометра.

Вищенаведене відповідачем в ході судового розгляду не спростовано.

Суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що посадові особи відповідача під час перевірки не вимагали у позивача зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Цифрові дані про залишки товарно-матеріальних цінностей перевіряючі встановили особисто.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати від посадових або службових осіб платника податків надання повноважних осіб для спільного з представниками органів державної податкової служби зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження ним діяльності, що перевіряється.

В свою чергу, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 Інструкції № 281/171/578/155 на підприємствах мають бути створені метрологічні служби або призначені наказом керівника підприємства особи, відповідальні за забезпечення єдності вимірювань. Метрологічні служби підприємств і відповідальні особи у своїй роботі мають керуватися чинними нормативно-правовими актами та нормативними документами з метрології.

Позивач наказом від 1 жовтня 2005 р. № 107/к визначив особу відповідальну за метрологічне та технологічне забезпечення (арк. справи 69).

Між тим, в ході судового розгляду встановлено, що посадові особи відповідача під час перевірки не вимагали від позивача надання визначеної відповідним наказом повноважної особи, для спільного зняття показань лічильників.

При цьому, згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Аналізуючи наведені правові норми Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що цими нормами для забезпечення достовірності та обґрунтованості інформації, яка отримується в ході перевірки, встановлений певний порядок її отримання.

Судом встановлено, що такий порядок перевіряючими в ході проведення фактичної перевірки не дотримано, що має наслідком необґрунтованість висновків за такою перевіркою.

Також з акту перевірки вбачається, що в ньому не зафіксовано за допомогою якого засобу вимірювальної техніки отримані цифрові дані, які в подальшому використані для заповнення графи 20 (залишки запасів під час проведення перевірки) відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей).

Не доведеною в ході судового розгляду є обставина володіння перевіряючими методикою користування вимірювальними приладами нафтопродуктів та газу.

Цифрові дані, які внесені в графу 20 (залишки запасів під час проведення перевірки) відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) не підтверджено жодним доказом.

Суд враховує, що акт перевірки є носієм доказової бази та повинен підтверджувати обставину наявності правопорушень з боку платника податків. Відповідність закону та обґрунтованість висновків, які зафіксовані в акті перевірки, є обставинами, які забезпечують правомірність податкового повідомлення-рішення.

Обставина правомірності спірного податкового повідомлення підлягає доказуванню відповідачем певними засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що обставина надлишку або нестачі товарних залишків повинна бути підтверджена певним доказом, а саме актом інвентаризації, яку повинні ініціювати під час перевірки посадові особи податкового органу.

В свою чергу, відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) не може вважатися допустимим доказом, що свідчить про обставину надлишку або нестачі товарних залишків, оскільки вона складена лише посадовими особами відповідача, без залучення повноважного працівника позивача, а відповідність цифрових даних дійсності є непідтвердженим.

За огляду на викладене, акт перевірки за наслідками фактичної перевірки позивача не може слугувати належною підставою для прийняття відповідачем обґрунтованого податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вищенаведені обставини спростовують висновки відповідача про порушення позивачем встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації, а як наслідок дає підстави для висновку про безпідставне застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в сумі 16059,38 грн., оскільки відповідачем не доведено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

В частині позову про визнання дій з визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів неправомірними, суд вважає слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів в ході фактичної перевірки як дії відповідача не можуть бути окремо визнані протиправними через те, що вони не породжують наслідки, які обовязкові для позивача.

Позовна вимога про визнання протиправними дій з визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів не є в спірних правовідносинах способом захисту прав та інтересів позивача. Невідповідність таких дій нормам закону обумовлює протиправність рішення субєкта владних повноважень, яке приймається за результатами перевірки, тобто спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійним податкового повідомлення рішення № 0000592343/5791/10/23-413 від 21 березня 2011 р., винесеного на підставі акту (довідки) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій б/н від 25 лютого 2011 р., про визнання протиправними дій з визначення фактичної кількості залишків нафтопродуктів задовольнити частково

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0000592343/5791/10/23-413 від 21 березня 2011 р., яким застосовано суму (штрафних) фінансових санкцій (штрафу) в розмірі 16059,38 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) гривна 70 (сімдесят) копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 травня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 6 травня 2011року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.